ІНСТ= ;РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ВІКТ= ;ОЗА^®

(VICTOZA^®)<= /span>

Склад:

ді= ;юча речовина: liraglutide;

1 мл| розчину міс = 90;ить 6 мг ліраглутидm= 1; – аналога людського глюкагонопl= 6;дібного пептиду-1 (ГПП-= 1), виробленогl= 6; за допомого= 02; технології = 88;екомбінант&#= 1085;ої ДНК в Sacch= aromyces cerevisiae. Одна попередньо заповнена шприц-ручка містить 18 мг ліраглутидm= 1; в 3 мл;

допоміж = 85;і речовини: натр= ;ію гідрофосфаm= 0; дигідрат, пропіленглo= 0;коль, фенол, натрі= 102; гідроксид, кислота хло = 88;истоводнев&#= 1072;, вода для ін’єкцій.=

Лікарсь = 82;а форма. Розчин для ін’єкці = 81;.

Осно= ;вні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: прозорий = 110; безбарвний ізотонічниl= 1; розчин, рН =3D 8,15.

Фармако = 90;ерапевтичн&#= 1072; група. Преп= ;арати, що застосовуюm= 0;ься при цукровому діабеті, ана= 083;оги глюкагонопl= 6;дібного пептиду-1 (ГПП-= 1).

Код ATХ A10BJ02.

Фа= ;рмакологіч = 85;і властивостo= 0;.

Фарм= ;акодинамік = 72;.

Меха= ;нізм дії

Ліраглу = 90;ид є аналогом ГПП-1 з послідовніl= 9;тю амінокислоm= 0; на 97 % гомологічнl= 6;ю людському ГПП-1, що зв’язу= 08;ться з ГПП-1-рецепто&#= 1088;ами і активує їх. ГПП-1-рецепто&#= 1088; є мішенню дл= 103; нативного ГПП-1 (гормону інкретину, щ= 086; ендогенно секретуєтьl= 9;я), який потенц= 10;ює глюкозозалk= 7;жну секрецію інсуліну β-клітинами підшлунковl= 6;ї залози. На ві&#= 1076;міну від нативного ГПП-1, фармакокінk= 7;тика і фармакодинk= 2;міка ліраглутидm= 1; у людей дає можливість вводити йог = 86; 1 раз на добу. Пролонговаl= 5;а дія введеного підшкірно ліраглутидm= 1; обумовлена трьома механізмамl= 0;: самоасоціаm= 4;ією, що уповільн= 02;є всмоктуванl= 5;я, зв’язуваннn= 3;м з альбуміно = 84; крові і підвищеною стійкістю д = 86; дії фермент= 10;в дипептидилl= 7;ептидази-4 (ДПП-4) і нейтральноo= 1; ендопептидk= 2;зи (НЕП), що прояв= ляється в тривалому періоді напіввиведk= 7;ння препарату з плазми.

Дія ліраглутидm= 1; опосередкоk= 4;ується специфічноn= 2; взаємодією = 79; ГПП-1-рецепто&#= 1088;ами, що призводи = 90;ь до підвищення рівня циклічного аденозинмоl= 5;офосфату (цАМФ). Ліраглутид = 89;тимулює секрецію інсуліну залежно від глюкози і одночасно знижує неадекватнl= 6; високу секрецію глюкагону також залежно від = 088;івня глюкози в крові. Так, при високій концентрацo= 0;ї глюкози в крові секреція інсуліну підвищуєтьl= 9;я, а глюкагону = 211; знижується. = 053;авпаки, при гіпоглікемo= 0;ї ліраглутид знижує секрецію інсуліну, ал= 077; не впливає н= 072; секрецію глюкагону. М= 077;ханізм зниження рівня глюкози в крові включ = 72;є також незначне уповільненl= 5;я випорожненl= 5;я шлунка. Ліраглутид зменшує мас = 91; тіла і масу жиру за рахунок механізмів зниження відчуття голоду і споживання енергії.

ГП= 055;-1 є фізіологічl= 5;им регулятороl= 4; апетиту та споживання їжі, але точний механізм йо = 75;о дії повніст= 02; не встановленl= 0;й. У досліджен = 85;ях на тваринах периферійнk= 7; введення ліраглутидm= 1; призвело до його накопиченнn= 3; в специфічн = 80;х ділянках мозку, залучених д = 86; регуляції апетиту, де ліраглутид завдяки специфічніl= 1; активації рецептора ГПП-1 (ГПП-1Р) підвищував відчуття насичення і знижував ключові сигнали голоду, що сп&#= 1088;ичиняло зниження маси тіла.

Ре= 094;ептори ГПП-1 також ек&= #1089;пресуються у певних ділянках серця, судин, імунній системі та нирках. При м&#= 1086;делюванні атеросклерl= 6;зу у мишей ліраглутид запобігав прогресуваl= 5;ню аортальної бляшки та знижував запалення в бляшці. Крім того, ліраглутид мав позитив = 85;ий ефект на ліпіди плазми. Ліраглутид = 85;е зменшував розмір вже наявних бля = 96;ок.

Еф= ;екти, обумовлені фармакодинk= 2;мікою препарату<= /span>

Ліраглу = 90;ид діє впродов = 78; 24 годин і покращує ко = 85;троль глікемії шляхом зниження рівня глюко = 79;и в крові натщ= 077; і після їди у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.

Кл= ;інічна ефективнісm= 0;ь та безпека=

Як поліпшення глікемічноk= 5;о контролю, та= 082; і зменшення серцево-суд = 80;нної захворюванl= 6;сті та смертності = 08; невід’ємноn= 2; частиною лікування ц = 91;крового діабету ІІ т= 080;пу.

Для оцінки впливу ліраглутидm= 1;на контролn= 0; рівня глікемії було проведено пR= 17;ять подвійно сліпих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень фази 3а за участю дорос= лих (таблиця 1). Лікування ліраглутидl= 6;м сприяло клінічно і статистичнl= 6; достовірніl= 1; порівняно з = 087;лацебо нормалізацo= 0;ї рівня глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1; А_1с (HbA_1c), концентрацo= 0;ї глюкози в плазмі кров= 10; натще і післ= 103; їди.

Ці дослі= 076;ження були проведені з = 72; участю 3978 пацієнтів з = 094;укровим діабетом ІІ = 090;ипу (2501 пацієнт отримував л= 10;раглутид): 53,7 % чоловіків, 46,= 3 % жінок, 797 пацієнтів (508 отримували ліраглутид) були у віці ³ 65 років, а 113 пацієнтів (66 отримували ліраглутид ) – у віці = ³ 75 років.

Було проведено додаткові дослідженнn= 3; дії ліраглутидm= 1; на 1901 пацієнта у чотирьох відкритих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них клінічних досліджень (відповідно 464, 658, 323 та 177 пацієнm= 0;ів у кожному дослідженнo= 0;), а також одне подвійне сліпе рандомізовk= 2;не контрольовk= 2;не клінічне дослідженнn= 3; пацієнтів з цукровим діабетом ІІ = 090;ипу із порушеннямl= 0; функції нирок серед = 85;ьої тяжкості (279 пацієнтів).

Ліраглу = 90;ид також застосовувk= 2;вся у великому кардіоваскm= 1;лярному дослідженнo= 0; (LEADER^®) за участю 9340 паці= ;єнтів з цукровим діабетом ІІ типу з високим ризиком серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;.

Конт= ;роль глікемії<= /i>

Монотерапo= 0;я

Монl= 6;терапія ліраглутидl= 6;м протягом 52 тижнів спри = 95;инила статистичнl= 6; значуще і стійке зни = 78;ення рівня HbA_1c у порівнянні = 79; глімепіридl= 6;м у дозі 8 мг ( - 0,84 % для дози 1,2 мг,         - 1,14 % при застосуванl= 5;і дози 1,8 мг проти - 0,51 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння) = 091; пацієнтів, які раніше дотримувалl= 0;ся дієти та виконували фізичні вправи або отримували монотерапіn= 2; пероральниl= 4; цукрознижу&#= 1074;альним препаратом = 91; дозі, що не перевищуваl= 3;а половину максимальнl= 6;ї (таблиця 1).

К= 086;мбінація з пероральниl= 4;и цукрознижуk= 4;альними засобами<= /u>

Лікуван = 85;я протягом 26 тижнів ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; метформіноl= 4;, глімепіридl= 6;м або комбінацієn= 2; метформін і розиглітазl= 6;н або інгібіт = 86;р SGLT2 ± м= 077;тформін дало можливість досягти статистичнl= 6; достовірноk= 5;о і стабільногl= 6; зниження рівня HbA_1cпор&= #1110;вняно з плацебо (таблиця 1).

Таблиця 1. Засто= сування ліраглутидm= 1; в клінічних дослідженнn= 3;х фази 3а у монотерапіo= 1; (52 тижні) та у поєднанні з пероральниl= 4;и цукрознижуk= 4;альними засобами (26 тижнів)

N

Середн= ій вихідний рівень HbA_1c (%)

Зміна середнього рівня HbA_1c порівняно з вихідним (%)

Пацієн= ти (%), які досягл = 80; рівня

HbA_1c < 7%=

Середн= я вихідна вага (кг)

Зміна середньої ваги порівняно з вихідною (кг)=

Моноте= рапія

Лі&= #1088;аглутид 1,2 мг

Лі&= #1088;аглутид 1,8 мг

Гл&= #1110;мепірид 8 мг/день

251<= /span>

246<= /span>

248<= /span>

8,18=

8,19=

8,23=

- 0,84*

- 1,14**

- 0,51

42,8¹, 58,3= ³

50,9¹, 62,0= ³

27,8¹, 30,8= ³

92,1=

92,6=

93,3=

- 2,05**

- 2,45**

1,12=

Додава= ння до метформіну (2= 000 мг/день)

Лірагл= утид 1,2 мг

240

8,3<= /span>

- 0,97†

35,3¹, 52,8²

88,5=

- 2,58**

Лірагл= утид 1,8 мг

242

8,4<= /span>

- 1,00†

42,4¹, 66,3²

88,0=

- 2,79**

Плацеб= о

121

8,4<= /span>

0,09=

10,8¹, 22,5²

91,0=

- 1,51

Глімепірид= ;4 мг/день

242

8,4<= /span>

- 0,98

36,3¹, 56,0²

89,0=

0,95=

Додава= ння до глімепірид= 091; (4 мг/день)

Лірагл= утид 1,2 мг

228<= /span>

8,5<= /span>

- 1,08**

34,5¹, 57,4²

80,0=

0,32**

Лірагл= утид 1,8 мг

234<= /span>

8,5<= /span>

- 1,13**

41,6¹, 55,9²

83,0=

- 0,23**

Плацеб= о

114<= /span>

8,4<= /span>

0,23=

7,5¹, 11,8²

81,9=

- 0,10

Розигл= ітазон

4 мг/ден= 00;

231<= /span>

8,4<= /span>

- 0,44

21,9¹, 36,1²

80,6=

2,11=

Додава= ння до метформіну (2= 000 мг/день) +рози= ;глітазону (4 мг двічі на день)

Лірагл= утид 1,2 мг

177<= /span>

8,48=

- 1,48

57,5¹

95,3=

- 1,02

Лірагл= утид 1,8 мг

178<= /span>

8,56=

- 1,48

53,7¹

94,9=

- 2,02

Плацеб= о

175<= /span>

8,42=

- 0,54

28,1¹

98,5=

0,60=

Додава= ння до метформіну (2,000 мг/день) + глімепірид= 091; (4 мг/день)

Лірагл= утид 1,8 мг

230

8,3

- 1,33^*

53,1¹

85,8=

- 1,81**

Плацеб= о

114

8,3

- 0,24

15,3¹

85,4=

- 0,42

Інсулі= н гларгін⁴<= /span>

232

8,1

- 1,09

45,8¹

85,2=

1,62=

Д = 86;давання до інгібітора SG= LT2⁵ ± метформін (≥1500 мг/день)

= Ліраглутид 1,8 мг

= Плацебо<= /span>

= 203

= 100

= 8,00

= 7,96

= -1,02***

= -0,28

= 54,8***

= 13,9

= 91,0

= 91,4

= -2,92

= -2,06

* Більш висока ефективнісm= 0;ь (p < 0,01) проти активного препарату порівняння.

** Більш висока ефективнісm= 0;ь (р < 0,0001) проти активного препарату порівняння.

*** Більш висока ефективнісm= 0;ь (p < 0,001) проти активного препарату порівняння.

† Не менша ефективнісm= 0;ь (р < 0,0001) порівняно з активним препаратом порівняння.

¹Всo= 0; пацієнти.=

²Попередня монотерапіn= 3; пероральниl= 4; цукрознижуk= 4;альним засобом.

³Пацієнти, щ = 86; раніше дотримувалl= 0;ся дієти.

⁴До= 089;лідження з інсуліном гларгіном було відкритим, і його дозування призначалоl= 9;я згідно з рекомендацo= 0;ями щодо титрув = 72;ння інсуліну гларгіну.=

^{5Додава&#=
1085;ня
лікарськогl=
6;
засобу
Віктоза^®
до
інгібітора S=
GLT2
досліджуваl=
3;и
в усіх
зареєстровk=
2;них
дозах
інгібітора SGLT=
2.}

Рекомендац&= #1110;ї з титруванн= 03; інсуліну гларгіну:

Самови= значення концентрац= 110;ї глюкози в пл&= #1072;змі крові натще

Збільш= ення дози інсуліну гларгіну (МО)=

≤ 5,5 ммоль/л (≤ 100 мг/дл) Цільовий рівень

Дозу не змінювати

> 5,5 і < 6,7 м = 84;оль/л (> 100 і < 120 мг/дл)

0–2 МО^a<= /o:p>

≥ 6,7 ммоль/л (≥ 120 мг/дл)

2 МО

^a Відповідно до індивідуалn= 0;них рекомендацo= 0;й дослідника, наданих під час попередньоk= 5;о візиту, наприклад, залежно від того, чи спос&#= 1090;ерігалася у пацієнта гіпоглікемo= 0;я.

Комб= ;інація з інсуліном

Під час клінічного дослідженнn= 3; тривалістю 104 тижні 57 % пацієнтів з цукровим ді = 72;бетом II типу, які отримували лікування інсуліном д = 77;глюдек у поєднанні = 079; метформіноl= 4;, досягли цільового рівня HbA_1c < 7 %, а решта пацієнтів продовжила участь у від= 082;ритому дослідженнo= 0; тривалістю 26 тижнів, при цьому їм рандомізовk= 2;но призначали додаткове лікування ліраглутидl= 6;м або інсулін аспарт один раз на день (з найбільшим прийомом їжі). В групі дослідженнn= 3; застосуванl= 5;я інсуліну деглюдек з ліраглутидl= 6;м, дозу інсулі = 85;у зменшили на     20 % з метою мінімізаціo= 1; ризику гіпо = 75;лікемії. Додавання ліраглутидm= 1; сприяло статистичнl= 6; більшому зниженню рівня HbA_1c:– 0,= 73 % у разі прийому ліраглутидm= 1; та – 0,40 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння = 90;а маси тіла – 3,03 проти 0,72 кг відповідно. Частота випадків гіпоглікемo= 0;ї (на одного пацієнта протягом року застосуванl= 5;я препарату) с= 090;атистично вірогідно була меншою при додаван = 85;і ліраглутидm= 1; у порівнянн= 10; з додавання = 84; інсуліну аспарту оди = 85; раз на день (1,0 проти 8,15; відношення: 0,1= 3; 95 % ДI: від 0,08 до 0,21). =

У 52-тижневому клінічному дослідженнo= 0; додавання інсуліну детеміру до ліраглутидm= 1; пацієнтам, які не досягли ціл= 00;ового рівня контролю глікемії пр = 80; лікуванні лише ліраглутидl= 6;м 1,8 мг та метформіноl= 4;, сприяло зниженню рівня HbA_1с на 0= ,54 % від його початковогl= 6; рівня порівняно з таким у пацієнтів контрольноo= 1; групи, які от&#= 1088;имували ліраглутид 1,8 мг та метформін і = 091; яких зниження становило 0,20 %. При цьому зниження маси тіла зберігалосn= 3;. Відзначалоl= 9;я незначне збільшення кількості випадків ле = 75;кої гіпоглікемo= 0;ї (0,23 проти 0,03 на пацієнто-рі = 82; відповідно)= .

У дослідженнo= 0; LEADER^® (див. підр= озділ «Вплив на серцево-суд = 80;нну систему» нижче) 873 пацієнти отримували = 87;опередньо змішаний інсулін (з пе&#= 1088;оральними цукрознижуk= 4;альними препаратамl= 0; або без таки= 093;) на початку т= 072; протягом пр = 80;наймні наступних 26 тижнів. Середній рівень HbA_1c на початку становив 8,7 % пl= 8;и застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; та плацебо. На 26-му тижні приблизна середня зміна рівня HbA= _1c становила – 1,4= % та – 0,5 % при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; та плацебо відповідно, = 079; оціночною різницею у лікуванні – 0,9= [– 1,00; – 0,70] 95 %. Профіль безпеки ліраглутидm= 1; в комбінаці= 11; з попереднь = 86; змішаним інсуліном з = 72;галом був порівня = 85;ний з тим, що спостерігаk= 4;ся при застосуванl= 5;і плацебо в поєднанні з = 087;опередньо змішаним інсуліном (д= 080;в. розділ «Поб= 10;чні реакції»).

Досвід лікування пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок

У подвійному сліпому дослідженнo= 0; порівняння ефективносm= 0;і та безпеки = ліра= ;глутиду 1,8 мг та плацебо при додаванні д = 86; інсуліну та/або пероральниm= 3; цукрознижуk= 4;альних засобів пац= 10;єнтам з цукровим діабетом ІІ типу, з порушеннямl= 0; функції нирок серед = 85;ьої тяжкості ліраглутид показав кращі резул= 00;тати, ніж плацебо, щодо зниження рівня HbA_1спі&#= 1089;ля 26 тижневого лікування (відп&#= 1086;відно –= ; 1,05 % прот= 080; – 0,38 % відповідно). Значно більше пацієнтів досягли рі = 74;ня HbA_1снижче 7% при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; порівняно і = 79; плацебо (52,8 % проти 19,5 %). В обох групах спостерігаl= 3;ось зниження ма = 89;и тіла: –2,4 кг прl= 0; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; проти –1,09 з плацебо. Відносний ризик розви = 90;ку гіпоглікемo= 0;ї у обох терапевтичl= 5;их групах був порівнянниl= 4;. Профіль безпеки ліра= ;глутиду був в основному подібний до = 090;ого, що спостерігаk= 4;ся під час інши= 093; досліджень ліраглутидm= 1;.

При монотерапіo= 1; препаратом Віктоза^® пацієнтів, у яких до лікування рівень HbA_1c був вище 9,5 %, відмічено його середн= 08; зниження на 2,1= %, а при комбін= 086;ваному лікуванні – на 1,1-2,5 %.

Ча= ;стка пацієнтів, у яких знизився рівень HbA_1c

Монотер = 72;пія ліраглутидl= 6;м забезпечувk= 2;ла статистичнl= 6; значуще більшу частку пацієнтів, які досягал = 80; показника HbA_{1c =}≤ 6,5 % на 52-му тижні порівняно з пацієнтами, які отримув = 72;ли глімепірид (37,= 6 % у разі застосуванl= 5;я дози 1,8 мг і 28,0 % у разі застосуванl= 5;я дози 1,2 мг проти 16,2 % при застосуванl= 5;і препарату порівняння).

При лікуванні протягом 26 тижнів ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; метформіноl= 4;, глімепіридl= 6;м, з метформіноl= 4; і розиглітазl= 6;ном або з інгібітороl= 4; SGLT2 ± метфорl= 4;іном відмічений статистичнl= 6; достовірно більший відсоток пацієнтів, у яких рівень HbA= _1c став ≤ 6,5 % порівняно з монотерапіn= 8;ю цими препаратамl= 0;.

Рі= ;вень глюкози в плазмі кров= 10; натще

Лікуван = 85;я ліраглутидl= 6;м та його комбінацієn= 2; з одним або двома перор = 72;льними антидіабетl= 0;чними препаратамl= 0; призводило до зниження рівня глюкози в плазмі кров= 10; натще на 13 – 43,5 мг/дл (0,72 – 2,42 ммоль/л). Таке зниження спостерігаn= 8;ться протягом перших 2 тижнів лікування.=

Рі= ;вень глюкози в плазмі кров= 10; після прийо = 84;у їжі

Ліраглу = 90;ид знизив рівень глюкози в плазмі кров= 10; після всіх 3 д&= #1077;нних прийомів їж= 10; на 31 – 49&nb= sp;мг/дl= 3; (1,68 – 2,71 ммоль/л).=

Фу= ;нкція бета-клітин

У результаті клінічних досліджень ліраглутидm= 1; на підставі даних, отриманих з = 72; допомогою оцінки гомеостазу моделі функції бет = 72;-клітин, і значень відношення проінсулін/= 10;нсулін був зроблений висновок пр = 86; поліпшення функціоналn= 0;ного стану бета-клітин. Після лікування ліраглутидl= 6;м протягом 52 тижнів у групі пацієнтів з = 094;укровим діабетом ІІ типу (n =3D 29) було відмічено поліпшення першої і дру= 075;ої фаз секреці= 11; інсуліну.=

Ма= ;са тіла

При лікуванні ліраглутидl= 6;м у комбінаці= 11; з метформіноl= 4;, метформіноl= 4; і глімепіридl= 6;м, метформіноl= 4; і розиглітазl= 6;ном або інгібітороl= 4; SGLT2, з метформіноl= 4; і без, пацієн&#= 1090;и стабільно втрачали ві = 76; 0,86 до 2,62 кг маси тіла порівняно з плацебо.

Більш виражене зменшення маси тіла спостерігаl= 3;ося у пацієнтів = 079; вищими показникамl= 0; індексу мас = 80; тіла до початку лікування.=

Вп= ;лив на серцево-суд = 80;нну систему

= 56;етроспекти&#= 1074;ний аналіз серйозних небажаних серцево-суд = 80;нні події (смерт= 100; від серцево-суд = 80;нної патології, і= 085;фаркт міокарда, інсульт) протягом всіх середн= 00;о та довготриваl= 3;их досліджень 2 і 3 фази (тривалістю від 26 до 100 тижнів), в яких брали участь 5607 пацієнтів (з яких 3651 отримували = 83;іраглутид), показав відсутністn= 0; підвищення ризику серцево-суд = 80;нних явищ [частот= 072; випадків 0,75 (95 %) ДІ (довірчий інтервал) 0,35; 1,63] при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; у порівнянні = 79; усіма препа = 88;атами порівняння.

= 44;ослідження впливу і дії ліраглутидm= 1; на серцево-с= 091;динну систему при цукровому д= 10;абеті (LEADER^®) – це бага= ;тоцентрове плацебо-кон = 90;рольоване подвійне сліпе клінічне дослідженнn= 3;. 9340 пацієнтів у випадковомm= 1; порядку отр = 80;мували ліраглутид (466= 8) або плацебо (46= 72) як доповнен = 85;я до стандарт = 85;ого лікування, спрямованоk= 5;о на зниження HbA= _1c і факторів ризику серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;. Первинний результат або життєви = 81; статус на кі= 085;ець дослідженнn= 3; були відомі = 091; 99,7 % та 99,6 % рандом= 10;зованих пацієнтів, щ= 086; отримували ліраглутид або плацебо відповідно. Тривалість спостережеl= 5;ня становила мінімум 3,5 рок= у і максимум 5 років. Дослідженнn= 3; включало па = 94;ієнтів віком ≥ 65 років (n =3D 4329) і ≥ 75 років (n =3D 836) та пацієнтів з легкими (n =3D 3907), помірними (n =3D 1934) або тяжкими (n = =3D 224) порушенням= и функції нирок. Серед= 085;ій вік пацієнт= 10;в становив 64 роки, а середній індекс маси тіла був 32,5 кг/м². Середня тривалість = 79;ахворюванн&#= 1103; на діабет становила 12,8 року.

Первинн = 86;ю кінцевою точкою був час від ранд= 086;мізації до першого р= 086;звитку будь-яких серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ (MACE): серце= 074;о-судинної смерті, неле= 090;ального інфаркту міокарда аб = 86; нелетальноk= 5;о інсульту. Ліраглутид був кращим у профілактиm= 4;і серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ у порівнянні = 79; плацебо (мал. 1= ). Оціночний ризик був постійно нижчим 1 для всіх 3 компонентіk= 4; серйозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ.

Ліраглу = 90;ид також суттєво зменшив ризик розви = 90;ку багатьох се = 88;йозних несприятлиk= 4;их серцево-суд = 80;нних явищ (первинних MACE, нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, що вимагає г= 086;спіталізац&= #1110;ї, коронарної реваскулярl= 0;зації або серцево= 11; недостатноl= 9;ті, що потребує госпіталізk= 2;ції) та інших вторинних кінцевих точок (мал. 2).<= /span>

Малюноl= 2; 1.

Графік Каплана Маєра. Промі= 078;ок часу до першого вини= ;кнення серйозного несприятлиk= 4;ого серцево-суд = 80;нного явища (MACE) – поп= 091;ляція FAS

=

=

Малюноl= 2; 2. Форест-діаг = 88;ама аналізу індивідуалn= 0;них серцево-суд = 80;нних явищ – попул= 103;ція FAS

При застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; на додаток д= 086; стандартноk= 5;о лікування с = 87;остерігало&#= 1089;я значне і стійке зниження рі = 74;ня HbA_1c від початку до 36 місяців у порівнянні = 79; плацебо (– 1,16 % проти – 0,77 %; о= ціночна різниця в методах лікування – 0,4= 0 % [– 0,45; – 0,34] ). При застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; у порівнянн= 10; з плацебо, на 4= 8 % зменшувалаl= 9;ь необхіднісm= 0;ь інтенсифікk= 2;ції лікування інсуліном у пацієнтів, які раніше н= 077; застосовувk= 2;ли інсулін (ВР 0,52 [0,4= 8; 0,57]).

Артеріальн&= #1080;й тиск і часто= 090;а серцевих скорочень =

Прот= ;ягом дослідженn= 0; фази 3а ліраглутид знижував систолічниl= 1; артеріальн&#= 1080;й тиск у середньому від 2,3 до 6,7 мм рт.= ст. від вихідного рівня у порівнянні = 79; активним пр = 77;паратом порівняння, при застосуванl= 5;і якого зниже = 85;ня склало 1,9 – 4,5 мм рт. ст.

Під час тривали = 93; клінічних досліджень, включаючи LEADER^=
®, ліраглутид незначно пі = 76;вищував частоту сер = 94;евих скорочень в= 10;д початковогl= 6; рівня на 2 – 3 удари на хвилину. У дослідженнo= 0; LEADER^® не було виявлено довгострокl= 6;вого клінічного впливу підв = 80;щення частоти серцевих скорочень н = 72; ризик розви = 90;ку серцево-суд = 80;нних подій.

= Оцінка мікроваскуl= 3;ярних захворюванn= 0;

У дослідженнo= 0; LEADER^® мікроваскуl= 3;ярні явища включ = 72;ли нефропатію = 10; ретинопатіn= 2;. Аналіз проміжку часу до розв= 080;тку першого мікроваскуl= 3;ярного явища при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; у порівнянн= 10; з плацебо по= 082;азав ВР 0,84 [0,73, 0,97]. ВР у разі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; порівняно з плацебо становив 0,78 [0,67, 0,92] для розвитк = 91; першого випадку нефропатії = 10; 1,15 [0,87, 1,52] для розвитку першого випадку ретинопатіo= 1;.

Ім= ;уногенніст= 00;

У зв’язк= 091; з потенційниl= 4;и імуногенниl= 4;и властивостn= 3;ми лікарських препаратів, що містять білки або пептиди, при лікуванні ліраглутидl= 6;м у пацієнтів можуть утворюватиl= 9;я антитіла до ліраглутидm= 1;. Вони були виявлені в середньому = 91; 8,6 % пацієнтів. Утворення антитіл не приводило д = 86; зниження ефективносm= 0;і ліраглутидm= 1;.

Діти

У подвійно сліпому дослідженнo= 0; порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпеку за= 089;тосування лікарськогl= 6; засобу Віктоза^® 1,8 мг та плацеб= 086; із додаванн= 03;м до метформіну &plu= smn; інсуліну підлі= ;ткам та дітям віком від 10 років з цукровим діабетом ІІ = 090;ипу. Після 26 тижнів лікування л= 10;карським засобом Вік = 90;оза^® більш ефективно знижувався рівень HbA_1с (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times N= ew Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-char-type: symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-1,06 [-1,65, 0,46]), ніж при застосуванl= 5;і плацебо. Ще через 26 тижнів лікування у відкритому додатковомm= 1; дослідженнo= 0; різниця між рівнями HbA_1с становила 1,3 %, що підтверджуn= 8; стійкий кон = 90;роль глікемії лі = 82;арським засобом Віктоза^®.

Ефектив = 85;ість та профіль безпеки лікарськогl= 6; засобу Віктоза^® аналогічні спостережуk= 4;аним у дорослих, я&#= 1082;і отримували лікування л= 10;карським засобом Вік = 90;оза^®. Залежно від адекватногl= 6; контролю глікемії аб = 86; переносимоl= 9;ті 30 % суб’єктів дослідженнn= 3; продовжуваl= 3;и лікування у дозі 0,6 мг, 17 % – дозу збільшили д = 86; 1,2 мг, а 53% – дозу збільшили д = 86; 1,8 мг.

Ін= ;ші клінічні дані

У відкритому дослідженнo= 0; порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпеку ліраглутидm= 1; (1,2 мг та 1,8 = 84;г) та ситагліптиl= 5;у (інгібітору дипептидилl= 7;ептидази – 4, 100 мг) при лікуванні хворих, у яких не досягнуто н = 72;лежного контролю глікемії пр = 80; застосуванl= 5;і метформіну (середній рівень HbA_1с=3D 8,5 %= ). Після 26 тижнів лікування обидві дози ліраглутидm= 1; статистичнl= 6; вірогідно більш ефект = 80;вно знижували рівень HbA_1с (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times N= ew Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-char-type: symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-1,24 % та = -1,50 %), ні = 78; ситагліптиl= 5; (0,90 %, Р< 0,0001). У хворих, яких лікували ліраглутидl= 6;м, відзначено більш значн = 77; зниження маси тіла (-2,9 кг і = -3,4 кг), ніж при лікуванні ситагліптиl= 5;ом (-1,0 кг, р <0,0001). Тимчасова нудота частіше спостерігаl= 3;ася у хворих, які одержували ліраглутид (20,= 8 % і 27,1 %), порівняно з ситагліптиl= 5;ом (4,6 %). Більш значне зниження рівня HbA_1с, що спостерігаl= 3;ося через 26 тижнів лікування ліраглутидl= 6;м (1,2 мг та 1,8 мг), зберігалосn= 3; і після 52 тижнів (= -1,29 % та -1,51 %) порівняно і = 79; ситагліптиl= 5;ом (- 0,88 %, р < 0,0001). Переведеннn= 3; хворих післ= 03; 52 тижнів ліку&= #1074;ання ситагліптиl= 5;ом на лікуванн= 03; ліраглутидl= 6;м (1,2 мг та 1,8 мг) сприяло подальшому статистичнl= 6; вірогідномm= 1; зниженню рівня= HbA_1с, яке на 78-му тижні становило -0,24 % і = -0,45 % (95 % ДІ= : -0,41 % - 0,07 % та - 0,67 % - 0,23 %), ал= 077; при цьому була формально відсутня контрольнk= 2; група.

У відкритому дослідженнo= 0; за участю хворих, у яких не було досягнуто належного контролю глікемії пр = 80; лікуванні метформіноl= 4; та/або сульфонілсk= 7;човиною (середній рівень HbA_1с=3D 8,3 %), порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь і безпечністn= 0; застосуван&#= 1085;я ліраглутидm= 1; 1,8 мг (1 раз на добу) із застосуванl= 5;ям ексенатиду 10 мкг (двічі на добу). Після 26 тижнів ліку = 74;ання ліраглутид статистичнl= 6; вірогідно більш ефективно знижував рівень HbA_1C (-1,12 %), ніж ексенатид (- 0,79 %), розрахункоk= 4;е розходженнn= 3; між групами становило -0,33 % (95 % ДІ: -0,47 % - 0,18 %). Кількість хворих, у яких рівень HbA= _1с став нижче 7 %, була достовірно більша сере = 76; тих, хто отри&#= 1084;ував ліраглутид (54,= 2 %), порівняно з ексенатидоl= 4; (43,4 %, р =3D 0,0015). При обо&#= 1093; методах лікування м = 72;са тіла хворих зменшилася = 91; середньому = 85;а 3 к&#= 1075;. Переведеннn= 3; хворих післ= 03; 26 тижнів лікування е = 82;сенатидом на лікуванн= 03; ліраглутидl= 6;м сприяло додатковомm= 1; і статистичнl= 6; вірогідномm= 1; зниженню рівня HbA_1с, яке на 40-му тижні становило -0,32 % (95 % ДІ: - 0,41 % - 0,24 %), ал= 077; при цьому була формал= 00;но відсутня контрольна група. Протя= 075;ом 26 тижнів лікування ліраглутидl= 6;м у 235 хворих виникло 12 серйозних у = 89;кладнень (5,1 %), а при лікуванні е = 82;сенатидом — 6 серйозних &= #1091;складнень (2,6 %) у 232 хворих. Не було виявлено чі = 90;кого розподілу цих ускладн = 77;нь за системам = 80; органів.

У відкритому дослідженнo= 0;, у якому порівнювалl= 0; ефективнісm= 0;ь та безпеку ліраглутидm= 1; 1,8 мг і &#= 1083;іксисенати= ду 20 мкг у 404 пацієнтів, які не досягали контролю глікемії пр = 80; терапії метформіноl= 4; (середній рівень HbA_1c 8,4 %), ліраглутид був більш ефективним за ліксисен = 72;тид щодо зниження рівня HbA_1c після 26 тижнів лікування (– 1,= 83 % проти – 1,21 %, р < 0,0001). Значно більше пацієнтів досягли HbA_1c нижче 7 % при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; порівняно з ліксисенатl= 0;дом (74,2 % проти 45,5 %, p < 0,0001), як і HbA_1c не біл= ;ьше 6,5 % (54,6 % проти 26,2 %, p < 0,0001). Зниження маси тіла спостерігаl= 3;ося в обох група= 093; пацієнтів (– 4,3 кг при застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; і – 3,7 кг при застосуванl= 5;і ліксисенатl= 0;ду). Побічні ефекти з бок= 091; шлунково-ки = 96;кового тракту частіше вин = 80;кали у пацієнтів, що отримували ліраглутид (43,= 6 % проти 37,1 %).

&= #1060;армакокіне= ;тика.

Аб= ;сорбція

Після підшкірногl= 6; введення ліраглутид = 72;бсорбуєтьс&#= 1103; повільно, максимальнk= 2; концентрацo= 0;я досягаєтьсn= 3; через 8–12 годин. Після &#= 1087;ідшкірного введення одноразовоo= 1; дози 0,6 мг ліраглутидm= 1; макси= мальна конц&= #1077;нтрація стан&= #1086;вила 9,4 нмоль/л (серед= ;ня маса = тіла близько

73 кг). Післn= 3; введення 1,8 мг ліраглутидm= 1; його середн= 03; рівноважна концентрацo= 0;я (AUC_t_/24) досягала приблизно 34 нмоль/л (середня мас= 072; тіла близьк = 86; 76 кг). Експозиція = 83;іраглутиду зменшуєтьсn= 3; по мірі збільшення маси тіла. Експозиція ліраглутидm= 1; збільшувалk= 2;ся пропорційнl= 6; дозі. У одного і тог= 086; ж пацієнта к= 086;ефіцієнт варіації значення AUC після однор = 72;зового введення ліраглутидm= 1; становив 11 %.

Абсолют = 85;а біодоступнo= 0;сть ліраглутидm= 1; після підшкірногl= 6; введення становить приблизно     55 %.<= /span>

Ро= ;зподіл

Видимий об’єм розподілу після підшкірногl= 6; введення ст = 72;новить 11–17 л. Середніl= 1; об’єм розподілу після внутрішньоk= 4;енного введення ліраглутидm= 1; становить 0,07 л/кг. Ліраглу&#= 1090;ид екстенсивнl= 6; зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10; (> 98 %).

Ме= ;таболізм=

Протяго = 84; 24 годин після одноразовоk= 5;о введення дози радіоактивl= 5;о міченого [³H]-&#= 1083;іраглутиду здоровим добровольцn= 3;м основним компонентоl= 4; в плазмі крові був незмінений ліраглутид. = 059; плазмі кров= 10; були виявле = 85;і в незначній кількості два метаболіти (£ 9 % і = £ 5 % загальної експозиції радіоактивl= 5;ості плазми). Ліраглутид метаболізуn= 8;ться тими ж шляха= 084;и, що і великі білки. Спеціальноk= 5;о органу, в якому здійснюєтьl= 9;я основний шлях елімін = 72;ції, виявлено не було.

Ел= ;імінація=

Після введення дози [³H]-ліра&#= 1075;лутиду в сечі і калі не було виявлено незміненогl= 6; ліраглутидm= 1;. Тільки невелика частка контрольовk= 2;ної радіоактивl= 5;ості, що екскретуєтn= 0;ся у вигляді метаболітіk= 4;, зв’язаних з ліраглутидl= 6;м, була виявлена в сечі (6 %) і калі (5 = %). Радіоактивl= 5;ість з|із| сечею і кало= 084; в основному екскретуєтn= 0;ся протягом перших 6 – 8 діб у вигляді трьох метаболітіk= 4; у незначній кількості відповідно.

Після одноразовоk= 5;о підшкірногl= 6; введення ліраглутидm= 1; середнє значення кліренсу ст = 72;новить приблизно 1,2 л/год, тривалість періоду напіввиведk= 7;ння – приблизно 13 годин.

О= 089;обливі групи пацієнтів<= /span>

Па= ;цієнти літнього віку. На підставі даних з дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики у здорових добровольцo= 0;в і фармакокі = 85;етичного аналізу групи пацієнтів в= 10;ком від 18 до 80 рокі = 74; був зроблений висновок, що вік не виявляє клінічно значущого впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

Ст= ;ать. На підставі даних фармакокінk= 7;тичного аналізу популяції пацієнтів чоловічої і жіночої статі, а також фармакокінk= 7;тичного дослідженнn= 3; у здорових добровольцo= 0;в був зроблен = 80;й висновок, що стать не виявляє іст = 86;тного клінічного впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

Ет= ;нічне походження. На підставі даних фармакокінk= 7;тичного аналізу групи пацієнтів європеоїднl= 6;ї, монголоїднl= 6;ї і негроїдно= 11; рас був зроблений в = 80;сновок, що етнічне походження не виявляє б= 091;дь-якого істотного клінічного впливу на фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1;.

Ож= ;иріння. За даними фармакокінk= 7;тичного аналізу поп = 91;ляції, величина індексу мас = 80; тіла не вияв= 083;яє істотного впливу на значення по = 82;азників фармакокінk= 7;тики ліраглутидm= 1;.

По= ;рушення функції печінки. Фармакокінk= 7;тику ліраглутидm= 1; досліджуваl= 3;и у пацієнтів = 079; різним ступенем порушень функції печінки в ході дослідженнn= 3; з одноразов = 86;ю дозою. Було показано, що у пацієнтів = 079; легкими і помірними порушеннямl= 0; функції печінки експозиція ліраглутидm= 1; знижуваласn= 3; на 13 – 23% порівняно з= 10; здоровими добровольцn= 3;ми.

У пацієнтів з тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки (> 9 балів за класифікацo= 0;єю Чайлда – П’ю) експозиція була істотн = 86; нижча (44%).

По= ;рушення функції нирок. Експозиція ліраглутидm= 1; була знижен = 72; у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції нирок порів = 85;яно з особами з нормальною функцією ни = 88;ок. У пацієнтів = 079; легкими порушеннямl= 0; (кліренс креатиніну 50 &= #8211; 80 мл/хв) вона знижуваласn= 3; на 33 %, з порушеннямl= 0; помірної тяжкості (кліренс креатиніну 30 &= #8211; 50 мл/хв) – на 14 %, з тяжкими порушеннямl= 0; (кліренс кре= 072;тиніну < 30 мл/хв) – на 27 %, а на кінцевих стадіях захворюванn= 0; нирок, що вимагають проведення діалізу, – на 26 %. Аналогічно = 74; 26-тижневих клінічних д = 86;слідженнях у пацієнтів = 079; цукровим діабетом ІІ типу, з порушеннямl= 0; функції нирок (кліре= 085;с креатиніну R= 11; 30 – 59 мл/хв, див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка») експозиція ліраглутидm= 1; знизилася н = 72; 26 % порівняно з пацієнтами = 79; цукровим діабетом ІІ типу, з нормальною функцією нирок або з порушеннямl= 0; легкого ступеня.

Діти. Фармакокінk= 7;тичні властивостo= 0; вивчалися у клінічних дослідженнn= 3;х у дітей з цукровим діабетом ІІ = 090;ипу віком від 10 років. Експозиція ліраглутидm= 1; у підлітків та дітей відповідалk= 2; експозиції = 91; дорослих пацієнтів.=

Д= 086;клінічні дані з безпеки=

Докліні = 95;ні дані, отримані на базі традиц= 10;йних досліджень = 79; фармакологo= 0;ї безпеки, ток= 089;ичності повторних доз препарату або геноток = 89;ичності не виявили особливого ризику для людини.

Нелетал= 00;ні пухлини С-клітин щитовидної = 79;алози були виявлені у щурів і мише= 081; у ході         2-річних досліджень канцерогенl= 5;ості. У щурів не було виявлено збільшення частоти виникнення або тяжкост= 10; несприятлиk= 4;их ефектів. У мавп, що отримували лікування протягом 20 місяців, таких пухли = 85; не виявлено. Пухлини у гризунів обумовлені = 85;егенотокси&#= 1095;ним специфічниl= 4; ГПП-1-рецепто&#= 1088;-опосередко= ;ваним механізмом, до якого час= 090;ково чутливі гризуни. Значущість цього механ= 10;зму у людей достатньо низька, але не може бути повністю виключена. Розвитку інших пухли = 85; при лікуван = 85;і препаратом Віктоза^® н&#= 1077; виявлено.=

У ході експерименm= 0;ів на тваринах не було вияв= 083;ено прямого шкідливого впливу на фе= 088;тильність, проте при введенні найвищих до = 79; відзначалоl= 9;я незначне підвищення ранньої ембріональl= 5;ої смертності. Введення пр = 77;парату Віктоза^® в період середини вагітності спричиняло = 79;ниження маси тіла матері, уповільненl= 5;я росту плода = 079; нез’ясованl= 0;м впливом на розвиток ребер у щурі= 074; і скелета у кроликів. Пр= 080; введенні препарату Віктоза^® в&#= 1110;дзначено уповільненl= 5;я росту новонароджk= 7;них щурів, що зберігаєтьl= 9;я в період від= 083;учення від годування молоком у групі прийому високої доз = 80;. Залишаєтьсn= 3; неясним, чи уповільненl= 5;я росту новонароджk= 7;них щурів обумовлене зниженням споживання ними молока = 074; результаті прямого впливу ГПП-1, чи зменшенням молока у матері, що обумовлено зниженням калорійносm= 0;і споживаної їжі.

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

По= ;казання.

Препара = 90; Віктоза^® з&#= 1072;стосовують для лікування н = 77;достатньо контрольовk= 2;ного цукрового діабету ІІ т= 080;пу у дорослих, підлітків т = 72; дітей віком від 10 років як доповнення до дієти та фізичних вправ:

- у моl= 5;отерапії, коли застос = 91;вання метформіну вважається недоцільниl= 4; через непереносиl= 4;ість або протипоказk= 2;ння;

- у комбі= 085;ації з іншими зас= 086;бами для лікування діабету.

Про результати досліджень = 79;астосуванн&#= 1103; у комбінаці= 11; з іншими засобами, вплив на контроль глікемії та серцево-суд = 80;нні події, а також про досліджені популяції дивись у розділах «О = 89;обливості застосуванl= 5;я», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодиl= 5;аміка».

Пр= ;отипоказан = 85;я.

Підвище = 85;а чутливість до активної речовини аб = 86; до інших компонентіk= 4; препарату, я= 082;і вказані у сп= 080;ску допоміжних речовин.

Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /b>.

Іn vitr= o ліра= ;глутид продемонстl= 8;ував дуже низьки = 81; потенціал впливу на фармакокінk= 7;тику інших активних субстанцій, обмін яких пов’язаний = 79; цитохромом = 56;₄₅₀, а також зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10;.

Ліраглу = 90;ид спричинює незначну затримку ви = 87;орожнення шлунка, що може вплинути на = 074;смоктуванн&= #1103; препаратів, що застосовуюm= 0;ься одночасно внутрішньо. Дослідженнn= 3; щодо взаємодії не показали будь-якого к= 083;інічно значущого уповільненl= 5;я всмоктуванl= 5;я і тому корекція дози не потрібна. У д&#= 1077;яких пацієнтів, які отримували препарат Ві = 82;тоза^®, зареєстровk= 2;ний щонайменше 1 випадок тяж = 82;ої діареї. Діарея може порушувати всмоктуванl= 5;я лікарських засобів, що одночасно п = 88;иймаються внутрішньо.

Ва= ;рфарин та інші похідні кумарину<= /i>

Дослідж = 77;нь лікарської взаємодії н = 77; проводили. Клінічно значущу взаємодію з активною субстанцієn= 2;, що має низьк= 091; розчинністn= 0; або вузький терапевтичl= 5;ий індекс, як варфарин не можна виключити. Н= 072; початку лікування ліраглутидl= 6;м у пацієнтів, які одержують варфарин аб = 86; інші похідн= 10; кумарину, рекомендуєm= 0;ься проводити частіший контроль МН = 57; (міжнародно = 75;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння).

Па= ;рацетамол=

Ліраглу = 90;ид не змінював загальної експозиції парацетамоl= 3;у після введення одноразовоo= 1; дози 1000 мг. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я парацетамоl= 3;у (C_max) знижуваласn= 3; на 31 %, а час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (t_max) збільшувавl= 9;я до 15 хвилин. При одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і парацетамоl= 3;у корекція до = 79;и не потрібна.

Ат= ;орвастатин
Л= 110;раглутид не змінював загальної експозиції аторвастатl= 0;ну до клінічно значущого рівня після одноразовоk= 5;о його введення в дозі 40 мг. У зв̵= 7;язку з цим при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з Віктоза^® корекція дози аторвастатl= 0;ну не потрібна. &#= 1055;ри одночасномm= 1; введенні з ліраглутидl= 6;м C_max аторвастатl= 0;ну знижуваласn= 3; на 38 %, а t_max збільшувавl= 9;я з 1 години до 3 годин.

Гр= ;изеофульві = 85;
Л= 110;раглутид не змінював загальної експозиції гризеофульk= 4;іну після одноразовоk= 5;о його введення в дозі 500 мг. C_maxзрос= тала на 37 %, тоді як t_{max<=
/sub>
не
змінювався.
Коригуваннn=
3;
дози при
застосуванl=
5;і
гризеофульk=
4;іну
й інших
низькорозчl=
0;нних
сполук з
високою
проникністn=
2; не
потрібне.}

Ди= ;гоксин|

Після одноразовоk= 5;о введення 1 мг дигоксину у поєднанні з ліраглутидl= 6;м відмічено з = 84;еншення значення площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) для дигоксину н = 72; 16 %, C_max знижуваласn= 3; на 31 %. Середніl= 1; t_max дигоксину збільшувавl= 9;я з 1 години до 1,5 години. Виходячи з даних результатіk= 4;, корекція до = 79;и дигоксину н = 77; потрібна.=

Лі= ;зиноприл

Після одноразовоk= 5;о введення 20 мг лізиноприлm= 1; відмічено зменшення значення площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) для лізиноl= 7;рилу на 15 %, C_max знижуваласn= 3; на 27 %. Середніl= 1; t_max лізиноприлm= 1; збільшувавl= 9;я з 6 годин до 8 годин. Виходячи з даних результатіk= 4;, корекція до = 79;и лізиноприлm= 1; не потрібна.

Пе= ;роральні контрацептl= 0;ви

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і разової доз = 80; оральних контрацептl= 0;вів ліраглутид = 79;нижував C_max етинілестрk= 2;діолу або левоноргесm= 0;релу на 12 % і 13 % відповідно, = 072; t_max збільшувавl= 9;я на 1,5 години. Цk= 7; не виявляло клінічного ефекту на загальну експозицію = 77;тинілестра&#= 1076;іолу або левоноргесm= 0;релу, що дає підставу вважати, що одночасний прийом ліраглутидm= 1; не вплине на контрацептl= 0;вний ефект етинілестрk= 2;діолу та левоноргесm= 0;релу.

Ін= ;сулін

У пацієн= 090;ів із стабілізовk= 2;ним цукровим діабетом ІІ = 090;ипу при одночасномm= 1; введенні інсуліну де = 90;еміру (5 ОД/кг) та ліраглутидm= 1; (1,8 мг) не спостерігаl= 3;ося ознак фармакокінk= 7;тичної та фармакодинk= 2;мічної взаєм= ;одії.

Діти

Дослідж = 77;ння взаємодії проводили лише за участю дорослих.=

Ос= ;обливості застосуванl= 5;я.

Ліраглу = 90;ид не застосовуюm= 0;ь для лікуван = 85;я пацієнтів з цукровим діабетом I типу або діа= 073;етичним кетоацидозl= 6;м.

Ліраглу = 90;ид не є замінником інсуліну. Пі= 089;ля швидкого припинення або зниженн= 03; дози інсуліну у з= 072;лежних від інсулну пацієнтів повідомлялl= 6;ся про випадки розвитку діабетичноk= 5;о кетоацидозm= 1; (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Немає те= 088;апевтичног&= #1086; досвіду лік = 91;вання пацієнтів і = 79; застійною серцевою не = 76;остатністю IV класу за класифікацo= 0;єю Нью-Йоркськ = 86;ї асоціації кардіологіk= 4; (NYHA), і тому ліраглутид не рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти цим пацієнт = 72;м.

Досвід застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; хворим із запальними захворюванl= 5;ями кишечника і діабетичниl= 4; гастропареk= 9;ом обмежений. З= 072;стосування ліраглутидm= 1; у цих пацієнтів н = 77; рекомендовk= 2;но, оскільки воно супроводжуn= 8;ться тимчасовимl= 0; побічними реакціями з боку шлунково-ки = 96;кового тракту, в т. ч. нудотою, блюванням і діареєю.

Аспірац= 10;я в поєднанні із загально= 02; анестезією або глибоко= 02; седацією<= /u>

У пацієнтів, які отримували агоністи рецепторів ГПП-1, спостерігаl= 3;ися випадки легеневої аспірації під час їх перебуваннn= 3; під загальн = 86;ю анестезією або у стані глибокої седації. Том= 091; перед виконанням процедури і = 79; використанl= 5;ям загальної анестезії а = 73;о глибокої седації слі = 76; враховуватl= 0; підвищений ризик наявності залишковогl= 6; вмісту шлунка внаслідок затримки випорожненl= 5;я шлунка (див. розділ «Побічні реакції»).

Гострий панкреатит=

Гострий панкреатит спостерігаk= 4;ся при застосу = 74;анні аналогів рецептора ГПП-1. <= /o:p>

Пацієнт= 10;в слід проінформуk= 4;ати про характе = 88;ні симптоми гострого панкреатитm= 1;. При підозрі на панкреатит слід відмінити лікування ліраглутид&= #1086;м. Як = 97;о підтверджуn= 8;ться гострий панкреатит, = 087;овторне застосуванl= 5;я ліраглутид&= #1091; не рекомендовk= 2;но (див. розділ «Побічні реакції» та «Фармакодиl= 5;амічні властивостo= 0;»).

Захворю = 74;ання щитовидної залози

У ході клінічних досліджень відмічені п = 86;бічні реакції з боку щитовидної залози такі, як зоб, особл&#= 1080;во у пацієнтів = 079; уже наявним = 80; захворюван&= #1085;ями щитовидної залози. Tому ліраглутид слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю цим пацієнтам.=

Гіпоглі = 82;емія

У пацієнтів, які одержують ліраглутид одночасно з сульфонілсk= 7;човиною або інсулін = 86;м, підвищуєтьl= 9;я ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик гіпог = 83;ікемії можна знизити, зменшивши д = 86;зу сульфонілсk= 7;човини або інсу= ;ліну.

Зневодн = 77;ння

У хворих, яких лікували ліраглутидl= 6;м спостерігаl= 3;ися симптоми зневодненнn= 3;, в тому числі порушення функції нирок та гострої нир = 82;ової недостатноl= 9;ті.

Пацієнт= 10;в, яким призначено ліраглутид необхідно попередити про можливість зневодненнn= 3; організму внаслідок розладів тр = 72;вної системи та необхіднісm= 0;ь вживати зап = 86;біжних заходів щод = 86; зневодненнn= 3;.

Лікарсь = 82;ий засіб Віктоза^® містить мен = 96;е ніж 1 ммоль на&= #1090;рію (23 мг), тому цей лікарський засіб можна вважати так = 80;м, що не містит= 100; натрію.

Відстеж = 91;вання

З метою покращення = 74;ідстежуван&#= 1086;сті біологічниm= 3; лікарських засобів потрібно чітко реєструватl= 0; назву та номер серії = 079;астосовува&= #1085;ого лікарськогl= 6; засобу.

За= ;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітні = 89;ть

Адекват = 85;і дані про застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; вагітними жінками відсутні. Дослідженнn= 3; на тваринах показали репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0; (див. розділ «Доклінічнo= 0; дані з безпеки»). Потенційниl= 1; ризик для людей невід = 86;мий.

Ліраглу = 90;ид не слід застосовувk= 2;ти під час вагі= 090;ності – замість нього рекомендуєm= 0;ься призначати інсулін. Якщ= 086; пацієнтка хоче завагітнітl= 0; або вагітна, то прийом лі= 082;арського засобу Вікт = 86;за^® необхідно відмінити.=

Період годування груддю

Невідом = 86;, чи екскретуєтn= 0;ся ліраглутид = 91; грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах показали, що в молоко потрапляє незначна кількість ліраглутидm= 1; і його близькоспоl= 8;іднених структурниm= 3; метаболітіk= 4;. Доклінічні дослідженнn= 3; виявили пов’язане з = 079;астосуванн&= #1103;м препарату зменшення темпів зростання новонароджk= 7;них щуренят (див. розділ «Доклінічнo= 0; дані про безпеку застосуванl= 5;я»). У зв’язку з недостатніl= 4; досвідом у період году = 74;ання груддю не слід застосовувk= 2;ти препарат Віктоза^®.

Фертиль = 85;ість

Окрім незначного зменшення кількості ж = 80;вих імплантоваl= 5;их ембріонів, дослідженнn= 3; на тваринах не виявили шкідливого ефекту препарату н = 72; репродуктиk= 4;ну здатність.=

Зд= ;атність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Препара = 90; Віктоза^® н&#= 1077; впливаєаб= о має незначний впливна здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами й іншими механізмамl= 0;. Пацієнтам слід рекомендувk= 2;ти вжити заходів із профілактиl= 2;и виникнення гіпоглікемo= 0;ї в період кер= 091;вання транспортнl= 0;м засобом або іншим механ= 10;змом, зокрема при застосуванl= 5;і препарату Віктоза^® о&#= 1076;ночасно з сульфонілсk= 7;човиною або інсулін = 86;м.

Сп= ;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозу= ;вання

Для поліпшення = 87;ереносимос&#= 1090;і з боку шлунково-ки = 96;кового тракту поча = 90;кова доза – 0,6 мг ліраглутидm= 1; на добу. Через як мінімум 1 тиждень доз = 91; слід підвищ = 80;ти до 1,2 мг. У деяких пацієнтів очікується поліпшення після збільшення дози з 1,2 мг до 1,8 мг і, грунтуючисn= 0; на відповід= 10; на лікуванн= 03;, для подальшого поліпшення контролю глікемії через як мінімум 1 тиждень лік = 91;вання дозу можна підвищити д = 86; 1,8 мг. Добова дl= 6;за вище 1,8 мг не рекомендуєm= 0;ься.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і Віктоза^® та сульфонілсk= 7;човини або інсулін = 91; дозу сульфонілсk= 7;човини або інсулін = 91; слід зменшити дл= 03; того, щоб знизити ризик розви = 90;ку гіпоглікемo= 0;ї (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»). Терапія у поєднанні з сульфонілсk= 7;човиною застосовна лише для дорослих пацієнтів.=

Для підбору доз = 80; препарату Віктоза^® с&#= 1072;моконтроль рівня глюкози в крові не потрібний. С= 072;моконтроль рівня глюкози в крові необхідний для коригув = 72;ння дози сульфонілсk= 7;човини та інсуліну, зокрема, на початку лікування л= 10;карським засобом Віктоза^® і при зниженн= 10; дози інсуліну. Рекомендовk= 2;но поступове зниження дози інсуліну.

О= 089;обливі групи пацієнтів<= /span>

Па= ;цієнти літнього віку (> 65 років)<= /span>. Корекція дози у зв’яз= 082;у з віком не потрібна (ди= 074;. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

По= ;рушення функц= ії нирок. Пацієнтам з легкими, пом= 110;рними або тяжкими = 087;орушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. До= 089;від лікування пацієнтів з = 090;ермінально&= #1102; стадією поруш= ення функції нирок відсутній і, &#= 1090;ому препарат Віктоза^®н&#= 1077; рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я таким паціє = 85;там (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Фармакокіl= 5;етика»).

По= ;рушення функції печінки. Коригуваннn= 3; дози не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з легким або середнім ступенем порушення функції печінки. Віктоза^® не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з тяжкими порушеннямl= 0; функції печінки (див. розділ «Фармакокіl= 5;етика»).

С= 087;осіб введення =

Віктоза® не можна вводити внутрішньоk= 4;енно або внутрішньоl= 4;'язово.

Препара = 90; Віктоза^® в&#= 1074;одять 1 раз на добу у будь-який ча= 089; незалежно від прийому їжі. Його можна ввест = 80; підшкірно в ділянку передньої черевної стінки, стегна або плеча. Місце і час ін'єкцій мож= 085;а змінювати без корекці= 11; дози. Проте бажано вводити препарат Віктоза^® приблизно в один і той же найбільш зручний час дня. Додаткові рекомендацo= 0;ї щодо введен = 85;я подано в інструкції = 79; використанl= 5;я шприц-ручки для препарату Віктоза^®.

З метою зменшення ризику відкладеннn= 3; амілоїду в місці ін’єк = 94;ії, слід завжди змінювати місце ін’єк = 94;ії (див. розділ «Побічні рекації).

Ін= ;струкція з використанl= 5;я шприц-ручки Віктоза^®

Бу= ;дь ласка, перш ніж використовm= 1;вати шприц-ручку Віктоза^®, уважно прочитайте цю інструкцію.

Шприц-ру= 095;ка Віктоза^®м&#= 1110;стить 18 мг ліраглутидm= 1;. Ви можете вибрати так= 10; дози: 0,6 мг,         1,2 мг і 1,8 мг.

Шприц-ру= 095;ка призначена для використанl= 5;я з одноразовиl= 4;и голками НовоФайн^® або НовоТвіст^{®
довжиною до 8
мм і товщино=
102;
до 32G.}

=

=

П= 10;дготовка шприц-ручки до роботи

Перевірте назву та кольорову етикетку Вашої шприц-ручки, щоб упевнитися, що вона міст&= #1080;ть ліраглутид. Помилкове введення ін&#= 1096;ого препарату може завдати суттєвої шк&#= 1086;ди.

= 40;

Зні = 84;іть ковпачок шприц-ручки. =

В

Вид = 72;літь захисну мембрану з нової одноразово= 111; голки. Нагвинтіть рівно і щільно голку на шприц-ручку. =

С

Зні = 84;іть зовнішній ковпачок голки і збережіть його.

D

Зні = 84;іть внутрішній ковпачок голки і вики&= #1085;ьте його.

     &nbs= p;       Для кожної ін’єкції завжди використов= 091;йте нову голку. Це зменшить ризик контамінац= 110;ї, інфекції, витікання ліраглутид= 091;, забивання отвору голки та неточного дозування.

     &nbs= p;       Будьте обережні: не зігніть і не пошкодьте г&#= 1086;лку.

     &nbs= p;       Щоб звести до мінімуму ризик випадковог= 086; уколу голкою, ніколи знову не надягайте попередньо знятий внутрішній ковпачок голки.

Догляд за шприц-ручко&#= 1102;

·     &nbs= p;        Не намагайтес= 103; полагодити або розібрати ї&#= 1111; на частини.

·     &nbs= p;        Уникайте контакту шприц-ручки з пилом, бруд= ом і будь-якими рідинами.

·     &nbs= p;        Очищайте шприц-ручку тканиною, зволоженою легким детергенто= 084;.

·     &nbs= p;        Не намагайтес= 103; мити, замочувати або змащува&#= 1090;и її – все це може пошкодити шприц-= ручку.

     &nbs= p;      <= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Важ = 83;ива інформація

·     &nbs= p;   Не давайте Вашу шприц-ручку іншим особам.

·     &nbs= p;   Зберігайте шприц-ручку Віктоза^® у недоступно= 084;у для інших місці (особливо дл&= #1103; дітей).

Перевірка роботи шприц-ручки

Пер = 77;д першим застосуван= 085;ям нової шприц ручки перевіряйт= 077; поступання препарату ч&#= 1077;рез голку. Якщо Ваша шприц-ручка вже викорис&#= 1090;овувалася, переходьте до розділу «Виставлен= 085;я дози», етап Н= .

E

Пов = 77;ртайте селектор дози доти, доки покажч&#= 1080;к вибору дози не буде збігатися з рискою.

F       =             &nb= sp;            =             &nb= sp;            =       \Е

Утр = 80;муючи шприц-ручку вертикальн= 086; голкою догори, обережно постукайте декілька ра&#= 1079;ів пальцем по картриджу. При цьому наявні пухи&#= 1088;ці повітря зберуться у верхній частині картриджа.

G       =             &nb= sp;            =             &nb= sp;      \Е

Про = 76;овжуючи утримувати шприц-ручку вертикальн= 086;, натискайте пускову кнопку, поки селектор дози не повернетьс= 103; до нульової позначки. <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk198727286'>

Пов = 90;орюйте етапи Е і G доти, доки на кінчику голк = 80; не з’явиться крапля ліраглутид= 091;.

Якщ = 86; після шести натиснень крапля не з’явиться, замініть голку і повторіть етапи Е та G нk= 7; більше шести разів. =

Якщ = 86; крапля все ж таки не з’являєтьс= 103;, то шприц-руч&= #1082;а пошкоджена і її слід замінити но&#= 1074;ою.

     &nbs= p;    Якщо Ви впустили шприц-ручку на тверду поверхню або вважаєте, що вона має якісь неспр&#= 1072;вності, кожен раз перед ін’єкцією під’єднайт= 077; нову одноразову голку і перевірте в&#= 1080;бір дози до її роботи.

Виставленн= ;я дози

Переконайт= ;еся, що селектор дози виставлени= 081; у положення «0».

H       =             \Е

Пов = 77;ртайте селектор дози доти, доки не з’явиться необхідна позначка дози (0,6 мг, 1,2 мг або 1,8 мг= ).

Якщ = 86; Ви помилково виставили неправильн= 091; дозу, обертайте селектор за або проти часової стрілки до встановлен= 085;я необхідної позначки дози навпроти риски.

Пов = 77;ртаючи селектор дози, уникайте випадковог= ;о натискання пускової кнопки, тому, що при цьому відбудетьс= 103; витікання л&#= 1110;раглутиду.

Якщ = 86; селектор дози зуп = 80;нився до необхідног= 086; Вам значення до&#= 1079;и, це значить, що в картриджі немає повної дози препарату. У цьому випад&#= 1082;у Ви можете:<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk198727286'>

&nbs= p;

роз = 76;ілити дозу на дві ін’єкції

(для цього, обертаючи селектор дози в будь-я= кому напрямку, виставіть 0,6 або 1,2 мг; введіть цю дозу; підготуйте нову шприц-ручку і введіть частину дози, що залишилася). =

Ви можете розділити Вашу дозу між шприц-ру&= #1095;кою, що застосовує= 090;е, і новою шприц-ручка&#= 1084;и лише у тому випадку, якщо Вас навчив або п&= #1086;радив це зробити Ваш лікар. Користуйте= 089;я калькулято= 088;ом під час підрахунку доз.

Якщо Ви неправильн= 086; підрахуєте дози, Ви може= те ввести забагато або замало ліраглутид= 091;;<= /span>

або ввести повну дозу новою шприц-ручко&#= 1102; (якщ= 086; селектор дози зупинився біля значен&#= 1085;я 0,6 мг, підготуйте нову шприц-ручку і введіть повну дозу).

    <= /span>Не намагайтес= 103; виставити відмінні від 0,6 мг, 1,2 мг або 1,8 мг дози= ;. Цифри на дисплеї повинні точно збігатися з покажчиком, щоб забезпе&#= 1095;ити правильну дозу.

При повертанні селектора дози чутно клацання. Виставляюч= 080; дозу, не слід орієнтуват= 080;ся на кількість клацань.

Не використов= 091;йте шкалу картриджа для визначе&#= 1085;ня дози ліраглутид= 091; для введення, ос&= #1082;ільки це не досить точно.

=

Проведення ін’єкції

Користуючи= ;сь інструкція= 084;и лікаря або медсестри щодо техніки проведення ін’єкції, введіть голку у шкіру. Далі виконуйте такі дії.

= 30;       =             \Е

Натискайте на пускову кнопку доти, доки навпроти риски з’явиться позначка 0 мг. При цьому не торкайтеся іншими пальцями дисплею і не повертайте селектор доз, оскільки це може заблокуват= 080; шприц-ручкm= 1;.

Утримуйте пускову кнопку повністю натиснутою й утримуйте голку під шкірою протягом мінімум 6 секунд для того, щоб переконати= 089;я, що Ви ввели повну дозу.<= /span>

J       =             \Е

Витягніть голку зі шкіри.

При цьому н = 72; кінчику голки може бути крапля ліраглутид= 091;.

Це нормально і не впливає на об’єм щойно введе&#= 1085;ої дози.

=

=

=

=

=

=

=

K       =             \Е

Введіть голку у зовнішній ковпачок, не торкаючись його стінок.<= o:p>

<= /span>

<= /span>

<= /span>

<= /span>

<= /span>

L       =             \Е

Зак = 88;ийте голку зовнішнім ковпачком і обережно притисніть його до упору, потім відкрутіть голку. Викиньте голку, дотримуючи= 089;ь застережни= 093; заходів, і надіньте ковпачок нk= 2; шприц-ручку.<= o:p>

Пор = 86;жню шприц-ручкm= 1; викидають без приєднаної до неї голки. Будь ласка, утилізуйте голки та шпр&= #1080;ц-ручки відповідно до місцевих правил.

    <= /span>Зав = 78;ди після кожної ін’єкції від’єднуйт= 077; голку і зберігайте шприц-ручку Віктоза^® без неї.

    <= /span>Це попереджає контамінац= 110;ю, інфікуванн= 103; або підтікання ліраглутид= 091;.

    Слід дотримуват= 080;ся особливої обережност= 110; при утилізації використан= 080;х голок, щоб пр= и цьому не поранити себе.

<= /o:p>

Ді= ;ти. Корекція дози для підлітків т = 72; дітей віком від 10 років не потрібна. Дані про застосуванl= 5;я дітям віком до 10 років відсутні. (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» та «Фармакокіl= 5;етика»).

Пе= ;редозуванн= 03;.

У клінічних дослідженнn= 3;х та повідомленl= 5;ях, що надійшли після виведення лікарськогl= 6; засобу Віктоза^Ò на ринок, відзначено випадки перевищеннn= 3; рекомендов&#= 1072;ної підтримуваl= 3;ьної дози до 40 разі= в (72 мг). Реакції, про які пові= 076;омляли, включали сильну нудоту, блювання, ді= 072;рею та тяжку гіпоглікемo= 0;ю.

При передозуваl= 5;ні слід проводити підтримуючk= 7; лікування відповідно до клінічни = 93; ознак і симптомів, що є у пацієнта. Необхідно спостерігаm= 0;и за клінічни = 84; станом пацієнта дл= 03; вчасного виявлення зневодненнn= 3; та контролю = 74;ати рівень глюкози в крові.

По= ;бічні реакції.

У ході п’&#= 1103;ти великих тривалих клінічних досліджень = 92;ази 3а більше 2500 дорослих пацієнтів отримували препарат Віктоза^® о&#= 1082;ремо або його комбінацію = 79; метформіноl= 4;, з глімепіридl= 6;м (з метформін= 086;м або без), суль&= #1092;онілсечови= ;ною (з метформін= 086;м або без) або з метформіноl= 4; + розиглітазl= 6;ном.

Найбіль = 96; частими побічними ефектами пр = 86;тягом клінічних досліджень були розлад = 80; органів травлення, серед яких дуже часто з= 091;стрічалися нудота і діарея, част= 086; – блювання, запор, біль у черевній порожнині і диспепсія. Н= 072; початку лікування шлунково-ки = 96;кові розлади зустрічаютn= 0;ся частіше, проте при продовженнo= 0; лікування ї = 93; вираженістn= 0; протягом декількох днів або тижнів зазв = 80;чай знижується. Також часто відзначалиl= 9;я головний біль і назофарингo= 0;т. Крім того, часто виникала гіпоглікемo= 0;я, а при лікуванні препаратом Віктоза^® о&#= 1076;ночасно з сульфонілсk= 7;човиною – дуже часто. Випадки тяжкої гіпоглікемo= 0;ї перш за все спостерігаl= 3;ися при комбінованl= 6;му лікуванні з сульфонілсk= 7;човиною.

Далі наведено перелік побічних реакцій, зареєстровk= 2;них протягом довготрива&= #1083;их клінічних досліджень = 92;ази 3a дослід = 78;ення LEADER^® (довготрива = 83;е кардіоваскm= 1;лярне дослідженнn= 3;),а також на основі спонтанних повідомленn= 0;, одержаних після вивед = 77;ння препарату н = 72; ринок. Частоту всі = 93; побічних реакцій розрахованl= 6; згідно з час= 090;отою поширеностo= 0; в клінічних дослідженнn= 3;х фази 3а.

Оm= 4;інку частоти виникнення побічних ефектів проводили з = 72; такою шкало= 02;: дуже часто         = (≥ = 1/10), часто (від ≥ = 1/100 до < 1/10), нечаст = 86; (від ≥ 1/1000 до <<= /span> = 1/100), рідко (від ≥ = 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко ( < 1/10000), невідомо (не можна оцінити на підставі на= 03;вних даних). У кожній груп= 10; побічні ефекти наведені в порядку зниження їх серйозностo= 0;.

По= ;рушення метаболізмm= 1; і живлення: част= ;о – гіпоглікемo= 0;я, анорексія, зниження ап = 77;титу; нечасто – зневодненнn= 3;*.

Ро= ;злади нервової системи: часто – головний біль, запамо= 088;очення, нечасто – дисгевзія.=

Ро= ;злади травної системи: дуже часто – нудота, діарея; част= 086; – блювання, диспепсія, біль у верхньому відділі чер = 77;вної порожнини, запор, гастрит, метеоризм, з= 076;уття живота, гастроезофk= 2;геальна рефлюксна хвороба, дискомфорт = 91; шлунку, зубн= 080;й біль, нечаст= 086; – уповільненl= 5;я евакуації вмісту шлун = 82;а, рідко – кишкова непрохідніl= 9;ть; дуже рідко – панкреатит (= 074; тому числі некротичниl= 1; панкреатит).

Ро= ;злади серцево-суд = 80;нної системи: часто – підвищення частоти серцевих скорочень (Ч= 057;С).

Ро= ;злади імунної системи: рідк= ;о – анафілактиm= 5;ні реакції.

Ін= ;фекції та інвазії: часто – назофарингo= 0;т, бронхіт.

За= ;гальні розлади та стан місця введення: час = 90;о – втома, реакц= ;ії в місцях ін’єкцій; нечасто – нездужання.

Ро= ;злади функції нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: нечасто – гостра ниркова недостатніl= 9;ть, порушення функції нирок.

Ро= ;злади з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання; нечасто – кропив’янкk= 2;, свербіж, невідомо – амілоїдоз шкіри.

Ро= ;злади з боку печінки та жовчних проток: нечаст = 86; – жовчнокамR= 17;яна хвороба, холецистит.

Ла= ;бораторні дослідженнn= 3;: часто – підвищений = 88;івень ліпази*, підвищений = 88;івень амілази*

*Дані клінічних досліджень фази 3b та 4, в яких вони вимірювалиl= 9;ь.

О= 087;ис окремих побічних реакцій=

Під час клінічного дослідженнn= 3; монотерапіo= 1; препаратом Віктоза^® ч&#= 1072;стота виникнення гіпоглікемo= 0;ї у пацієнтів, які приймал = 80; препарат Віктоза^®,^{була
нижча, ніж у
пацієнтів,
які
отримували
=
72;ктивний
препарат
порівняння
(глімепірид).
Найбільш
частими
побічними
реакціями б
=
91;ли
шлунково-ки
=
96;кові
розлади,
інфекції та =
110;нвазії.}

Гі= ;поглікемія

У більшості випадків, зареєстровk= 2;них у ході клінічних досліджень, підтверджеl= 5;а гіпоглікемo= 0;я була незначною. При монотерапіo= 1; ліраглутид&#= 1086;м не було жодного випадку тяжкої гіпоглікемo= 0;ї. Тяжка гіпоглікемo= 0;я виникає рідко і спос= 090;ерігається в основному при комбінованl= 6;му лікуванні л= 10;раглутидом і сульфоніл = 89;ечовиною (0,02 випадка на 100 = пацієнто-ро = 82;ів). Дуже рідко (0,001 = 074;ипадка на 100 пацієнто= -років) виникали випадки гіпоглікемo= 0;ї при лікуван = 85;і ліраглутидl= 6;м у поєднанні = 079; іншими пероральниl= 4;и антидіабетl= 0;чними препаратамl= 0; (тобто не з сульфонілсk= 7;човиною). Ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї при комбіно = 74;аному застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; і базальног = 86; інсуліну незначний (1,0 в= ;ипадка на 100 пацієнто= -років, див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

У дослідженнo= 0; LEADER^® про епіз&#= 1086;ди тяжкої гіпоглікемo= 0;ї повідомлялl= 6;ся рідше при за= 089;тосуванні ліраглутидm= 1; у порівнянні = 79; плацебо (1,0 проти 1,5 випад= ка на 100 пацієнто= -років, оцінюване співвідношk= 7;ння частоти 0,69 [0,51 до 0,93]) (див. розділ &= laquo;Фармакодин= ;аміка»). У пацієнтів, які отримували = 87;опередньо змішані інсуліни на початку та принаймні протягом наступних 26 тижнів, частота випадків тяжкої гіпоглікемo= 0;ї при застосуванl= 5;і як ліраглут = 80;ду, так і плацеб= 086; становила 2,2 випадка на 100 пацієнто-ро = 82;ів.

Ро= ;злади травної системи

При комбінованl= 6;му лікуванні препаратом = 42;іктоза^® та метформіноl= 4; у 20,7 % пацієнті = 74; як мінімум 1 раз виникал = 72; нудота, а у 12,6 % – діарея. При комбінованl= 6;му лікуванні препаратом Віктоза^® т&#= 1072; сульфонілсk= 7;човиною нудота мінімум 1 раз виникала у 9,1 % пацієнтів, а діарея – у 7,9 %. Більшість випадків були легког = 86; або помірного с = 90;упеня тяжкості і мали дозозалежнl= 0;й характер. У більшості пацієнтів, які на початку лік = 91;вання відчували нудоту, при подовженні лікування ї= 11; частота і ступінь тяжкості зменшувалиl= 9;я.

У пацієнтів віком від 70 років при лікуванні л= 10;раглутидом можуть част= 10;ше спостерігаm= 0;ися порушення з боку травно= 11; системи.

У пацієнтів з легкими пор = 91;шеннями або порушен = 85;ями середньої тяжкості фу = 85;кції нирок (кліренс креатиніну £ 60 – 90 мл/хв і 30 – 59 мл/хв відповідно) при лікуванні л= 10;раглутидом можутьчас= тіше виникатип= орушення з боку травної системи.

Жо= ;вчнокам’ян = 72; хвороба і холецистит=

Під час довготриваl= 3;их контрольовk= 2;них клінічних досліджень фази 3а з ліраглутидl= 6;м було зареєстровk= 2;но невелику кількість випадків жовчнокам’n= 3;ної хвороби (0,4 %) та холециститm= 1; (0,1 %). У дослідженнo= 0; LEADER^® частота жовчнокам'я = 85;ої хвороби та холециститm= 1; була 1,5 % та 1,1 % = 91; разі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; і 1,1 % та 0,7 % у разі застосуванl= 5;я плацебо відповідно (= 076;ив. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Ві= ;дміна прийому препарату<= /span>

Під час тривалих контрольовk= 2;них досліджень (26 тижнів або довше) частота випадків ві = 76;міни ліраглутидm= 1; у зв’язку з побічними реакціями, щ= 086; виникали, ст= 072;новила 7,8 %, а відміни препарату порівняння R= 11; 3,4 %. Найчастішk= 7; причиною цього у пацієнтів, я= 082;і отримували = 83;іраглутид, були нудота (2,= 8 %) і блювання (1,5 %).

Ре= ;акції в місці ін’є= 082;ції

У ході тривалих контрольовk= 2;них досліджень (26 тижнів або довше) реакції в місці введе = 85;ня препарату Віктоза^® б&#= 1091;ли зареєстровk= 2;ні приблизно у 2 % пацієнтів. Ц= 110; реакції зазвичай були слабкими.=

Па= ;нкреатит=

У ході тривалих ко = 85;трольовани&#= 1093; клінічних досліджень = 92;ази 3 при лікуванні препаратом Віктоза^® б&#= 1091;ло зареєстровk= 2;но кілька випадків (< 0,2 %) гострого панкреатитm= 1;. Випадки панкреатитm= 1; також відзначалиl= 9;я у спонтанни = 93; повідомленl= 5;ях, що надійшли після вивед = 77;ння лікарськогl= 6; засобу на ринок. У дослідженнo= 0; LEADER^® частота випадків гострого панкреатитm= 1;, підтвердже&= #1085;их експертною оцінкою, становила 0,4 % m= 1; разі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; та 0,5 % у групі п= 083;ацебо, відповідно (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Ф&#= 1072;рмакодинам= іка»).

Ал= ;ергічні реакції

Після ви= 074;едення препарату Віктоза^Ò на ринок повідомлялl= 6;ся про виникнення алергічних реакцій, у тому числі кропив’янкl= 0;, висипу та свербежу. Також повідомлялl= 6;ся про кілька випадків анафілактиm= 5;них реакцій з такими дода = 90;ковими симптомами, як гіпотензія, серцебиття, задишка та набряк. Прот= 103;гом всього періоду тривалих клінічних досліджень при лікуванні препаратом = 42;іктоза^® у рідких випадках (0,05 %) спостерігаk= 4;ся ангіоневроm= 0;ичний набряк.

Амілоїд = 86;з шкіри

Амілоїд = 86;з шкіри може виникнути в місці ін’єк = 94;ії (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Діти

Загалом частота виникнення, тип та ступі= 085;ь тяжкості побічних реакцій у підлітків т = 72; дітей віком від 10 років такі ж, як у дорослих. Частота підтверджеl= 5;их випадків гіпоглікемo= 0;ї була вища пр= 080; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; (0,58 випадка/паm= 4;ієнто-рік) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям плацебо (0,29 виl= 7;адка/пацієн&#= 1090;о-рік). У пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли інсулін до виникнення підтверджеl= 5;ого епізоду гіпоглікемo= 0;ї, частота виникнення була вища пр= 080; застосуванl= 5;і ліраглутидm= 1; (1,82 випадка/паm= 4;ієнто-рік) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям плацебо (0,91 випадка/пац= 10;єнто-рік). В групі застосуванl= 5;я ліраглутидm= 1; тяжких епізодів гіпоглікемo= 0;ї не було зареєстровk= 2;но.

= Повідомленl= 5;я про побічні реакції та відсутністn= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу

= Повідомленl= 5;я про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Те= ;рмін придатностo= 0;. 30 місяців.

Після першого застосуванl= 5;я – 1 місяць.

Умови зберігання.

Зберіга= ;ти в недоступноl= 4;у для дітей місці. Зберіга = 90;и в холодильниl= 2;у (2°С – 8&= deg;С) подалі від морозильноo= 1; камери. Не заморожуваm= 0;и.

Після першого застосуванl= 5;я зберігати п = 88;и температурo= 0; нижче 30°С або в холодильниl= 2;у (2°С – 8°С). Не заморожуваm= 0;и.

Для запобіганнn= 3; дії світла зберігати шприц-ручку із закритим ковпачком.=

Несуміс = 85;ість.

Додаван = 85;я до препарат = 91; Віктоза^® б&#= 1091;дь-яких субстанцій може викликати деградацію ліраглутидm= 1;. Без проведення досліджень на сумісність цей препара = 90; не можна змі= 096;увати з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Упак= ;овка. Попередньо заповнена багатодозоk= 4;а одноразова шприц-ручка містить картридж ємністю 3 мл, виготовленl= 0;й зі скла (тип 1) та закупоре = 85;ий з одного бок= 091; поршнем із бромбутилоk= 4;ої гуми, а з іншого боку = 211; ламінованоn= 2; гумовою прокладкою = 79; бромбутилоk= 4;ої/поліізоп&#= 1088;енової гуми. Шприц-р&#= 1091;чку зроблено з полі= ;олефіну і поліацеталn= 2;. <= o:p>

Кожна шприц-ручка містить 3 мл розчину, що д&#= 1072;є можливість ввести 30 доз по 0,6 мг, 15 доз по = 1,2 мг або 10 доз по 1,8 мг.

Упаковк = 72; містить 1 або 2 попередньо заповнених шприц-ручки.

=

Категор= 10;я відпуску. За рецептом.=

Виробни = 82;. А/Т Ново Нордіск, Данія / Novo Nordisk A/S, Denmark.=

Місц= ;езнаходжен = 85;я виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

А/Т Ново Нордіс = 82;, Ново Аллє, 2880, Багсваерд, Данія. Тел. + 45 4444 8888 /

Novo Nordisk A/S, No= vo Alle, 2880, Bagsvaerd, Denmark. Tel. + 45 4444 8888.

Самови= значення концентрац= 110;ї глюкози в пл&= #1072;змі крові натще	Збільш= ення дози інсуліну гларгіну (МО)=
≤ 5,5 ммоль/л (≤ 100 мг/дл) Цільовий рівень	Дозу не змінювати
> 5,5 і < 6,7 м = 84;оль/л (> 100 і < 120 мг/дл)	0–2 МО^a<= /o:p>
≥ 6,7 ммоль/л (≥ 120 мг/дл)	2 МО