= 30;НСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

АДЕНУРІ= ;К^®80 МГ/АДЕНУРІК® 120 МГ

(ADENURIC^® 80 MG/ADENURIC^&re=
g; 120 MG)

i= 7;клад:

k= 6;іюча речовина: febuxostat;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить фебуксостаm= 0;у 80 мг або 120 мг;

допоміж= ;ні речовини: лактози моногідрат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію крос = 82;армелоза, магнію стеарат, кремнію діо = 82;сид колоїдний водний, полівінілоk= 4;ий спирт, титан= 091; діоксид (Е 171), поліетиленk= 5;ліколь, тальк, заліз= 072; оксид жовти = 81; (Е 172).

Лікарсь= ;ка форма. Тk= 2;блетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таk= 3;летка, вкрита плівковою оболонкою, п= 086; 80 мг: кk= 2;псулоподіб= 085;і таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого к= 086;льору, з тисненням «80» з одного боку та риск= 086;ю для поділу з іншого боку.

Рис= ка для поділу призначена лише для роз= 083;амування з метою полегшення ковтання та = 73;летки, вона не призначена для поділу таблетки на рівні дози.

Таk= 3;летка, вкрита плівковою оболонкою, п= 086; 120 мг: к = 72;псулоподіб&#= 1085;і таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від блідо-жовто = 75;о до жовтого к= 086;льору, з тисненням «120» з одного боку та глад= 077;нькі з іншого боку.

Фармако= ;терапевтич = 85;а група.

Ліl= 2;арські засоби для лікування подагри. Лік= 072;рські засоби, що пригнічуютn= 0; утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

j= 0;армакологі= 095;ні властивостo= 0;.

Фармако= ;динаміка.

Механіз= ;м дії.

Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізмm= 1; пуринів у людини і утворюєтьсn= 3; під час тако= 111; реакції: гіпоксантиl= 5; → ксантин → сечова кислота. Ксантиноксl= 0;даза є каталізат = 86;ром обох етапів цієї реакці= 11;. Фебуксостаm= 0; є похідним 2-арилтіазол= 091;, терапевтичl= 5;а дія якого пов’язана з= 10; зменшенням концентрацo= 0;ї сечової кислоти в си= 088;оватці крові шляхо = 84; селективноk= 5;о пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази. Фебуксостаm= 0; – це потужни= 081; і селективниl= 1; непуриновиl= 1; інгібітор ксантиноксl= 0;дази (NP-SIXO), його Кі (константа пригніченнn= 3;) in vitro ста = 85;овить менше 1 наномоля. Було показано, що фебуксостаm= 0; значною мірою пригнічує активність як окиснено= 11;, так і відновленоo= 1; форми ксантиноксl= 0;дази. У терапевтичl= 5;их концентрацo= 0;ях фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; інші ферменти, що беруть участь у мет= 072;болізмі пуринів або піримідиніk= 4; таких як гуаніндезаl= 4;іназа, гіпоксантиl= 5;гуанінфосф= 086;рибозилтра&= #1085;сфераза, оротатфосфl= 6;рибозилтра= 085;сфе-раза, оротидинмоl= 5;офосфатдек= 072;рбоксилаза, або пуриннуклеl= 6;зидфосфори= 083;аза.

Клінічн= ;а ефективнісm= 0;ь та безпека.

Подагра= ;

Ефk= 7;ктивність препарату АДЕНУРІК^® була підтверджеl= 5;а в фазі 3 трьох основних до = 89;ліджень (два основни= 093; дослідженнn= 3; APEX і FACT і додатко= ве дослідженнn= 3; CONFIRMS, описані нижче), які включали 4101 пацієнта із гіперурикеl= 4;ією і подагрою. У кожному з ци= 093; основних досліджень фази 3 АДЕНУРІК^® більш ефективно знижував сироватковm= 1; концентрацo= 0;ю сечової кислоти і підтримуваk= 4; її на належному рівні в порівнянні = 79; алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою ефек = 90;ивності в дослідженнn= 3;х APEX і FACT була частка пацієнтів, у яких протяг = 86;м останніх трьох місяців концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковомm= 1; дослідженнo= 0; CONFIRMS фази 3, результати якого стали = 076;оступні після першо= 11; реєстрації препарату АДЕНУРІК^®, первинною кінцевою точкою ефективносm= 0;і була частка пацієнтів, у яких концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці н = 77; перевищуваl= 3;а 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. У ці дослідженнn= 3; не включали пацієнтів, які перенес = 83;и трансплантk= 2;цію органів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Дослідж= ;ення APEX: Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з контролем плацебо та алопуринолm= 1; фази 3 (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat, APEX) було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 28 тижнів. Всього було рандомізовk= 2;но 1072 пацієнти: пl= 3;ацебо (n=3D134), АДЕНУРІК^&re=
g; 80 мг 1 раз на добу (n=3D267), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n=3D269), АДЕНУРІК^® 240 мг 1 раз на добу (n=3D134) або алопуринол (300 мг 1 раз на добу (n=3D258) для пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну ≤ 1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз н= 072; добу (n=3D10) для пацієнтів з = 074;ихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостаm= 0; призначали = 74; дозі 240 мг (у 2 рази вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози).

Доl= 9;лідження APEX показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; лікування п = 88;епаратом АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу і АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг (n =3D 258) / 100 м&#= 1075; (n=3D10) у зменшенн&#= 1110; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л) (див. табл. 1 і рис. 1).

Дослідж= ;ення FACT: Дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у з алопуринол- = 82;онтролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) фази 3 було рандомізовk= 2;ним, подвійним сліпим, багатоцентl= 8;овим тривалістю 52 тижні. Всьог= 086; було рандом= 10;зовано 760 пацієнтів: АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n =3D 256), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n =3D 251) та алопуринол 300 мг 1 раз на доб= у (n =3D 253).

Доl= 9;лідження FACT показало статистичнl= 6; достовірну перевагу обох режимі = 74; – АДЕНУРІК^{® =}80 мг 1 раз на добу і АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу – порівняно з алопуринолl= 6;м у звичайній дозі 300 мг у зменшенні і підтримці сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти нижче 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

У табл. 1 представлеl= 5;о результати оцінки первинної кінцевої то = 95;ки ефективносm= 0;і:

Табли= ;ця 1

Частк= ;а пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під &= #1095;ас трьох останніх щомісячних візитів

=

Досліджен&#= 1085;я

АДЕНУРІК^®=
;80 мг 1 раз на добу

АДЕНУРІК^®=
; 120 мг 1 раз на добу

Алопурино&#= 1083;

300/100 мг 1 раз на добу¹

APEX

(28 тижнів)=

48 %^*

(n=3D262)

65 %^{*, #} (n=3D269)

22 %

(n=3D268)

FACT

(52 тижні)

53 %^*

(n=3D255)

62 %^*

(n=3D250)

21 %

(n=3D251)

Об’єднані результати

51 %^*

(n=3D517)

63 %^{*, #}

(n=3D519)

22 %

(n=3D519)

¹Резуль = 90;ати у пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на добу (n =3D 10: пацієнти з вихідною сироватков= 086;ю концентрац= 110;єю креатиніну &g= t; 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл) або       300 мг 1 раз на добу (n=3D509), в ход= 10; аналізу були об’єдн&#= 1072;ні.

* p < 0,001 порівняно = 079; алопуринол= 086;м, ^# p < 0,001 порівняно з дозою 80 мг.<= /p>

Прl= 0; застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
зменшення
сироватковl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти бул
=
86;
швидким та
утримувалоl=
9;ь
довго.
Зменшення
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в
сироватці д
=
86;        =

< 6,0 мг/дл (357
мкмоль/л)
відзначалоl=
9;я
вже на друго=
084;у
тижні
дослідженнn=
3;
і
зберігалосn=
3;
надалі
протягом
лікування. Н=
072;
рис. 1 показан&=
#1086;
середні
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в си=
088;оватці
залежно від
часу для
кожної тера
=
87;евтичної
групи
лікування в
обох основн
=
80;х
дослідженнn=
3;х}   фази 3.

Рисун= ;ок 1. Середні концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти в сироватці за даними об’єднаних = 86;порних досліджень (фаза 3)

Примітк= ;а: 509 пацієнтів отримували алопуринол = 74; дозі 300 мг 1 раз на добу; 10 пацієнтів з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і < 2,0 мг/дл отримували алопуринол = 74; дозі 100 мг 1 раз на добу (10 з 268 пацієнтів у дослідженнo= 0; APEX). Фебуксостk= 2;т в дозі 240 мг призначали для оцінки безпеки при дозі, що в         =            2 рази перевищуваl= 3;а максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну.

Дослідж= ;ення CONFIRMS: Дослідженнn= 3; CONFIRMS було рандомізовk= 2;ним, контрольовk= 2;ним дослідженнn= 3;м фази 3 тривалістю 26 тижнів, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки та ефективносm= 0;і фебуксостаm= 0;у в дозах 40 мг і 80 мг порівнян = 86; з алопурино = 83;ом в дозах 300 мг і 200 мг для пацієнтів з подагрою і гіперурикеl= 4;ією. Всього було рандомізовk= 2;но 2269 пацієнтів: АДЕНУРІК^® 40 мг 1 раз на добу (n=3D757), АДЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n=3D756) та алопуринол 300/= 200 мг 1 раз на доб= у (n=3D756). Щонайменш&= #1077; 65 % пацієнтів мали поруше = 85;ня функції нирок від легкого до п= 086;мірного ступеня (з кліренсом креатиніну 30&#= 8211;89 мл/хв). Профілактиl= 2;а нападів подагри бул = 72; обов’язков&= #1086;ю протягом 26 тижнів.

Чаl= 9;тка пацієнтів з концентрацo= 0;єю сечової кислоти в сироватці < 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в ос&= #1090;анній візит стано = 74;ила 45 % для фебуксостаm= 0;у 40 мг, 67 % для фебуксостаm= 0;у 80 мг і 42 % для алопуринолm= 1; 300/200 мг відповідно.

Первинн= ;а кінцева точка в підгрупі пацієнтів з порушенням функції нирок

У дослідженнo= 0; APEX оцінювали ефективнісm= 0;ь препарату з = 72; участю 40 пацієнтів з порушенням = 92;ункції нирок (тобто з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю креатиніну >= 1,5 мг/дл і ≤ 2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, рандомізовk= 2;ним в групу алопуринолm= 1;, дозу препарату зменшували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і була досягнута в групах АДЕН = 59;РІКУ^® у 44 % пацієнтів (80 мг 1 раз на добу), 45 % (120 мг раk= 9; на добу) і 60 % (240 мk= 5; 1 раз на добу) в порівнянні = 79; 0 % у групах ало= ;пуринолу 100 мг 1 раз на добу і плацебо.

Прl= 0; цьому клінічно значущих відмінностk= 7;й у зниженні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у відсотках у здорових до = 73;ровольців відзначено не було незалежно в= 10;д функціоналn= 0;ного стану нирок (58= % у групі з нор&#= 1084;альною функцією нирок і 55 % у групі з тяжк= 080;м порушенням функції нирок).

Прl= 6;спективний аналіз, проведений за участю пацієнтів з подагрою і порушенням функції нирок за допомогою дослідженнn= 3; CONFIRMS, показав, що фебуксостаm= 0; був значно ефективнішl= 0;м: рівень сечової кислоти в сироватці знижувався = 76;о рівня < 6,0 мг/дл у порівнянн= 10; з таким при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; 300 мг/200 мг у пацієнтів з подагрою і порушенням = 92;ункції нирок від легкого до середнього = 89;тупеня (65 % випробовувk= 2;них).

Первинн= ;а кінцева точка в підгрупі пацієнтів з сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти

≥ 10 мг/дл

Вихідна сироватковk= 2; концентрацo= 0;я сечової кислоти ≥ 10 мг/дл відзначалаl= 9;я приблизно у 40 % пацієнтів (комбінован= 10; дослідженнn= 3; APEX і FACT). Серед циm= 3; пацієнтів первинна кінцева точ = 82;а ефективносm= 0;і (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута в підгрупах АДЕНУРІКУ^{®
у 41 % пацієнтів
(80 мг 1 раз на
добу), у 48 %
пацієнтів =}

(120 мг 1 раз на добу) і у 66 % пацієнтів (240 мг 1 раз на доб= у) в порівнянн= 10; з 9 % у групі алопуринолm= 1; 300 мг/100 мг 1 раз на добу і 0 % у групі плацебо.

За даними дослідженнn= 3; CONFIRMS, частка пацієнтів, я= 082;і досягли первинної кінцевої точки ефект = 80;вності (сироватков = 72; концентрацo= 0;я сечової кислоти < 6,0 мг/дл в останній візит), у груп&= #1110; пацієнтів з вихідною сироватковl= 6;ю концентрацo= 0;єю сечової кислоти ≥ 10 мг/дл, які отримували фебуксостаm= 0; 40 мг 1 раз на добу, становила відповідно 27 % (66/249), фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу 49 % (125/254) і алопуринол 300 мг/200 мг 1 раз на добу 31 % (72/230).

Клінічн= ;і результати: відсоток пацієнтів, я= 082;і потребують терапії нападів подагри

Доl= 9;лідження APEX: Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нап = 72;дів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80;, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (28 %), алопуринол 300 мг (23 %) та плацебо (20 %). Частота нападів бул = 72; вищою після профілактиm= 5;ного періоду і з часом посту = 87;ово знижуваласn= 3;. Від 46 % до 55 % пацієнтів проводилосn= 3; лікування нападів подагри з 8 тижня і з    28 тижня. Напад= 080; подагри, що виникли протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (24–28 тижні), спостерігаl= 3;ися у 15 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80, 120 мг), 14 % пацієнтів (алопуринол 300 мг) і 20 % пацієн = 90;ів (плацебо).

Доl= 9;лідження FACT: Протягом 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду пацієнти з терапевтичl= 5;ої групи фебук = 89;остату 120 мг (36 %), які потребувалl= 0; терапії нападів подагри, порівнювалl= 0;ся з пацієнтам = 80; обох терапевтичl= 5;их груп, де застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг (22 %) та алопуринол 300 мг (21 %). Після 8-тижневого профілактиm= 5;ного періоду час = 90;ота нападів збільшиласn= 3; і з часом поступово знизилася (64 % o= 0; 70 % пацієнтів, які отримували лікування з приводу нападів подагри з 8–52 тижня). Напади подагри протягом останніх 4-х тижнів випробуванn= 0; (49–52 тижні) спостерігаl= 3;ися у 6–8 % пацієнтів (фебуксоста = 90; 80 мг, 120 мг), і у 11 % пацієнтів (алопуринол 300 мг).

Частка пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування загострень подагри (дослідженн= 03; APEX і FACT), була нижчою в групах, де середня концентрацo= 0;я сечової кислоти в сироватці після лікув = 72;ння зменшувалаl= 9;я до < 6,0 мг/дл, < 5,0 мг/дл або < 4,0 мг= /дл, в порівнянн= 10; з групами, в яких середній рі = 74;ень сечової кислоти становив ≥ 6,0 мг/дл в остан&#= 1085;і 32 тижні лікування (з 20= –24 тижня по 49–52 тиждень= ;).

Піk= 6; час дослідженнn= 3; CONFIRMS частка пацієнтів, я= 082;і потребувалl= 0; лікування нападів подагри (1 ден&= #1100; кожні 6 місяців), становила 31 % і= ; 25 % у групах, які отримували відповідно фебуксостаm= 0; 80 мг і алопуринол. Відмінностk= 7;й у співвідно = 96;енні пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів подагри, між групами, які застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; 80 мг і 40 мг, не відзначалоl= 9;я.

Довгост= ;рокові розширені відкриті дослідженнn= 3;

Доl= 9;лідження EXCEL (C02-021): Дослідженнn= 3; EXCEL було трирічним, відкритим, м= 091;льтицентро&= #1074;им, рандомізовk= 2;ним, розширеним, алопуринол- = 82;онтрольова&#= 1085;им дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 3, яке проводилосn= 3; для оцінки безпеки за участю пацієнтів, які пройшли основні дослідженнn= 3; фази 3 (APEX або FACT). Всього в дослідженнn= 3; було включено 1086 пацієнтів: А= 044;ЕНУРІК^® 80 мг 1 раз на добу (n=3D649), АДЕНУРІК^® 120 мг 1 раз на добу (n=3D292) та алопуринол 300/= 100 мг 1 раз на добу (n=3D145). Приблизно д = 83;я 69 % пацієнтів корекція терапії для досягнення остаточногl= 6; стабільногl= 6; лікування н = 77; була потрібна. Пацієнти, рівні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти у яких при триразовомm= 1; послідовноl= 4;у вимірюваннo= 0; становили > 6,0 мг/дл, були виключені з дослідженнn= 3;.

Ріk= 4;ні сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти з плином часу не змінилис= 03; (наприклад, у 9= 1 % і 93 % пацієнтів= ;, які спочатк = 91; застосовувk= 2;ли фебуксостаm= 0; у дозах відповідно 80 мг і 120 мг, рівн= 10; сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти становили < 6,0 мг/дл на 36-му місяці).

За даними трирічного спостережеl= 5;ня у менш ніж 4 % пацієнтів, які потребувалl= 0; лікування нападів, відмічено зменшення частоти нап = 72;дів подагри на 16–24 місяці і 30–36 місяці (тобт= 086; більш ніж у 96 % пацієнтів необхіднісm= 0;ь у лікуванні нападів відсутня).

У 46 % і= ; 38 % пацієнтів, які отримували остаточне с = 90;абільне лікування фебуксостаm= 0;ом відповідно = 74; дозі 80 або 120 мг 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося повне зникнення первинного пальпованоk= 5;о тофусу від початку до останнього візиту.

Доl= 9;лідження FOCUS (TMX-01-005) було п'ятирічним, відкритим, мультицентl= 8;овим, розширеним дослідженнn= 3;м безпеки фаз = 80; 2, що проводилосn= 3; за участю пацієнтів, які закінчили =

4-ти= 078;невий прийом фебуксостаm= 0;у з подвійним сліпим дозуванням = 91; випробуванl= 5;і TMX-00-004. Досліджен= ня включало 116 пацієнтів, які отримув = 72;ли спочатку фебуксостаm= 0; 80 мг 1 раз на добу. Для 62 % пацієнтів для підтримки рівня сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл корекція дози не була потрібна, а 38 % пацієнтів потребувалl= 0; корекції дози для дос= 103;гнення остаточної стабільної концентрацo= 0;ї.

Чаl= 9;тка пацієнтів з рівнем сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї сечової кислоти менше 6,0 мг/дл =

(357 мкмоль/л) на момент останнього візиту стан = 86;вила більше 80 % (81–100 %) для кожної з груп за дозо= 102; фебуксостаm= 0;у.

У фазі 3 клінічних досліджень = 91; пацієнтів, я= 082;і отримували фебуксостаm= 0;, спостерігаl= 3;ися незначні зміни печінкових показників (5,0= %). Частота даних змін була схожа з такою при застосуванl= 5;і алопуринолm= 1; (4,2 %) (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). У довгострокl= 6;вих відкритих р = 86;зширених дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які отримув = 72;ли фебуксостаm= 0; (5,5 %) або алопуринол

(5,8 %) протягом тривалого часу, відзначалоl= 9;я підвищення рівня ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) (див. розділ «Особливос&= #1090;і застосуванl= 5;я»).

Післяре= ;єстраційні довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3;

Доl= 9;лідження CARES являло собою багат = 86;центрове рандомізовk= 2;не подвійно сліпе дослідженнn= 3; відсутност&#= 1110; меншої ефек = 90;ивності, під час яког= 086; порівнювалl= 0; результати серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу у пацієнтів = 079; подагрою та основними с = 77;рцево-судин&= #1085;ими захворюванl= 5;ями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, госпіталізk= 2;цію з приводу нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1;, процедуру коронарної або церебра = 83;ьної реваскулярl= 0;зації, інсульт, гос= 087;італізацію з приводу тр= 072;нзиторної ішемічної атаки, захво= 088;ювання периферичнl= 0;х судин або цу= 082;ровий діабет із ознаками мікроангіоl= 7;атії чи макроангіоl= 7;атії. Для досягнення рівня sUA менше= 6 мг/дл дозу фебуксостаm= 0;у титрували з 40 мг до 80 мг (незалежно від функції нирок), а дозу алопуринолm= 1; титрували з кроком 100 мг з 300 до 600 мг для пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок та нирковою недостатніl= 9;тю легкого ступеня та з 200 до 400 мг для пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю помірного ступеня тяжкості.=

Пеl= 8;винною кінцевою точкою в дослідженнo= 0; CARES був час першої появ = 80; MACE (важливі побічні серцево-суд = 80;нні явища), складової н = 77;летального інфаркту міокарда, нелетальноk= 5;о інсульту, смерті від серцево-суд = 80;нних патологій т = 72; нестабільнl= 6;ї стенокардіo= 1; з невідклад = 85;ою коронарною реваскулярl= 0;зацією.

Кіl= 5;цеві показники (первинні та вторинні) аналізувалl= 0; відповідно до аналізу н= 072;цілення на лікуванн= 03; (ІТТ), включаючи всіх суб'єктів, які були рандомізовk= 2;ні та отримали принаймні одну дозу препарату у ході подвійного сліпого дослідженнn= 3;.

Заk= 5;алом 56,6% пацієнтів припинили пробне ліку = 74;ання передчасно, = 072; 45% пацієнтів завершили н = 77; всі візити дослідженнn= 3;.

Заk= 5;алом, 6190 пацієнтів знаходилисn= 0; під спостережеl= 5;ням протягом 32 місяців, середня тривалість впливу становила 728 днів для пацієнтів групи фебуксостаm= 0;у (n=3D3098) та 719 днів дл&#= 1103; пацієнтів групи алопуринолm= 1; (n=3D3092).

Пеl= 8;винна кінцева точка MACE спостерігаl= 3;ася з аналогічниl= 4;и показникамl= 0; у групах лікування фебуксостаm= 0;ом та алопурин = 86;лом (10,8% проти 10,4% пацієнтів відповідно; = 074;ідношення ризиків [ВР] 1,03; двостороннo= 0;й повторний 95% довірчий інтервал [ДІ] 0= ,89–1,21).

Прl= 0; аналізі окремих компонентіk= 4; MACE частота смертності від серцево-суд = 80;нних патол= ;огій була вищою у групі фебуксостаm= 0;у, ніж алопуринолm= 1; (4,3% проти 3,2% пацієнтів; ЧСС 1,34; 95% ДІ 1,03–1,73). Частота інших подій MACE була схожа у групах фебуксостаm= 0;у та алопурин = 86;лу, тобто нелет = 72;льного інфаркту міокарда (3,6% проти 3,8% пацієнтів; ЧСС 0,93; 95% ДІ 0,72–1,21), н= 077;летального інсульту (2,3% проти 2,3% пацієнтів; ЧСС 1,01; 95% ДІ 0,73–1,41) т = 72; термінової = 88;еваскуляри&#= 1079;ації через нестабільнm= 1; стенокардіn= 2; (1,6% проти 1,8% пацієнтів; ЧСС 0,86; 95% ДІ 0,59–1,26).=

Чаl= 9;тота смертності = 79; усіх причин також була вищою у груп= 110; фебуксостаm= 0;у, ніж алопури = 85;олу (7,8% проти 6,4% пацієнтів; ЧСС 1,22; 95% ДІ 1,01–1,47), щ= 086; в основному обумовлюваl= 3;ося більш висок = 80;м рівнем смертності від серцево-суд = 80;нних патологій у цій групі (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Теl= 4;пи прийнятої госпіталізk= 2;ції з приводу серцевої недостатноl= 9;ті, госпіталізk= 2;ції з приводу аритмії, що не пов’язан = 72; із ішемією, венозними тромбоембоl= 3;ічними подіями, і госпіталізk= 2;ції з приводу перехідних = 10;шемічних нападів бул = 80; порівнянниl= 4;и для фебуксо = 89;тату та алопуринолm= 1;.

До= 089;лідження FAST було проспективl= 5;им, рандомізов= 072;ним, відкритим дослідженнn= 3;м з маскуванняl= 4; кінцевої точки, в якому порівнювалl= 0; профіль без = 87;еки фебуксостаm= 0;у й алопурино = 83;у для серцево-суд = 80;нної системи у пацієнтів з хронічною гіперурикеl= 4;ією (в умовах, кол&= #1080; відкладеннn= 3; уратів вже відбулося) і факторами ризику серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; (ССЗ) (тобто па= цієнти віком від 60 років і прин= 072;ймні з одним інши= 084; фактором ризику ССЗ). П&= #1072;цієнти, що відповідалl= 0; критеріям включення у дослідженнn= 3;, отримували лікування а = 83;опуринолом до рандомізацo= 0;ї і,<= /span> якщо було потрібно, їм коригували дозу з урахуванняl= 4; клінічної оцінки, рекомендацo= 0;й Європейськl= 6;ї протиревмаm= 0;ичної ліги (EULAR) і затвердженl= 6;ї схеми дозування. Н= 072;прикінці підготовчоo= 1; фази застос = 91;вання алопуринолm= 1; пацієнти з рівнем сиро = 74;аткової концентрацo= 0;ї сечової кис = 83;оти (sUA) < 0,36 ммоль/л (< 6 мг/дл) або пац&= #1110;єнти, які отримували максимальнm= 1; переносну дозу чи максимальнm= 1; дозволену дозу алопуринолm= 1;, були рандом= 10;зовані у співвідношk= 7;нні 1:1 для отримання л= 10;кування або фебуксо = 89;татом, або алопуринолl= 6;м. Первинною кінцевою точкою дослідженнn= 3; FAST був час до першого настання будь-якої події, що входить до складової кінцевої то = 95;ки An= tiplatelet Trialists’ Collaborative (APTC), в тому числі:

— г&#= 1086;спіталізац= ія з приводу не= 083;етального інфаркту міокарда (ІМ) / гострого коронарногl= 6; синдрому (ГКС) з позитивною реакцією на біомаркери;

— н&#= 1077;летальний інсульт;

— с&#= 1084;ерть в результат= 10; серцево-суд = 80;нного ускладненнn= 3;.

Пе= 088;винний аналіз ґрун = 90;увався на підході, яки&= #1081; враховував = 76;ані пацієнтів, щ= 086; отримували лікування.

В цілому були = 088;андомізова&= #1085;і 6128 пацієнтів, k= 9; яких 3063 отримували фебуксостаm= 0; і 3065 — алопуринол.

У первинному аналізі дан = 80;х &= #1087;ацієнтів, які отримували лікування, фебуксостаm= 0; не поступався алопуринолm= 1; за частотою = 074;иникнення первинної кінцевої точки, яка спостерігаl= 3;ася у 172 пацієнтів (1,72/100 пацієнто-р&= #1086;ків) в групі фебуксостаm= 0;у порівняно з 241 пацієнтом (2,05/100&n= bsp;пацієнто-ро= ків) в групі алопуринолm= 1;, зі скоригов = 72;ним відно= шенням ризиків [ВР] <= span lang=3Duk style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-ansi-lang= uage: #0022'>0,85 (95 % ДІ: 0,70, 1,03), р < 0,001. Аналіз дани = 93; пацієнтів, які отримували лікування, для первинної к= 10;нцевої точки в підгрупі пацієнтів з ІМ, інсульто= 084; або ГКС в ана&#= 1084;незі не продемонстl= 8;ував суттєвої рі = 79;ниці між групами лікування: 65 (9,5 %) пацієнтів з подіями у гр= 091;пі фебуксостаm= 0;у і 83 (11,8 %) пацієнтів з = 087;одіями у групі алопуринолm= 1;; скоригован<= /span>е відноше= ;ння ризиків [ВР] <= span lang=3Duk style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-ansi-lang= uage: #0022'>1,02 (95 % ДІ: 0,74–1,42); р =3D 0,202.=

Лі= 082;ування фебуксостаm= 0;ом не було пов’= 103;зане зі збільшенняl= 4; смертності від ССЗ або з &= #1110;нших причин як в цілому, так і в підгрупі пацієнтів з ІМ, інсульто= 084; або ГКС в ана&#= 1084;незі. Загалом, у групі фебуксостаm= 0;у було менше смертей (62 сме= рті від ССЗ і 108 смертей з ін= 096;их причин), ніж у групі алопуринолm= 1; (82 смерті від ССЗ і 174 смерті= ; з інших причи = 85;).

Пр= 080; лікуванні фебуксостаm= 0;ом спостерігаl= 3;ося більше зниження рівня сечов = 86;ї кислоти порівняно з лікуванням = 72;лопуриноло&#= 1084;.

Синдром лізису пухлини (СЛП)

Ефk= 7;ктивність та безпека застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
для
профілактиl=
2;и
і лікування
при СЛП оцін=
102;вали
в
дослідженнo=
0;
FLORENCE (FLO-01). АДЕНУРІК=
^®
продемонстl=
8;ував
найкращу і
більш швидк
=
91; дію
відносно
зниження
рівня ураті
=
74;
у порівнянн=
10;
з
алопуринолl=
6;м.}

FLORENCE являло собо= 02; рандомізовk= 2;не (1:1), подвійне с = 83;іпе, опорне дослідженнn= 3; фази III, проведене д = 83;я порівняння АДЕНУРІКУ^{®
в дозуванні 120
мг один раз
на добу і
алопуринолm=
1;
в дозуванні 200=
–600
мг на добу
(середня
добова доза
алопуринолm=
1; [±
стандартне
відхилення]: 34=
9,7
± 112,90 мг) в
умовах
контролю
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в
сироватці.
Вибрані
пацієнти
повинні бул
=
80;
бути
кандидатамl=
0;
для лікуван
=
85;я
алопуринолl=
6;м
або не мати
доступу до р=
072;сбурикази.
Первинні
кінцеві
точки являл
=
80;
собою площу
під кривою
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти в
сироватці (AUC sUA1-8)
і зміну рівн=
103;
креатиніну
=
74;
сироватці (sC), k=
9;
першого по
восьмий ден=
00;
кожна.}

До дослідженнn= 3; було включено 346 пацієнтів з гематологіm= 5;ними злоякіснимl= 0; новоутвореl= 5;нями, які отримували хіміотерапo= 0;ю і мали середній/ви = 89;окий ступінь ризику розвитку СЛ = 55;. Середнє значення AUC sUA_{1-8 (мг
× ч/дл) було
значно нижч
=
80;м
при прийомі
АДЕНУРІКУ^{®
(514,0 ± 225,71 у
порівнянні
=
79;
708,0 ± 234,42; середнє
найменших к
=
74;адратів
для різниці:
-196,794 [95 % довірчог
=
86;
інтервалу: -238,600;
-154,988]; p < .0001). Крім
того,
середній
сироватковl=
0;й
рівень
сечової
кислоти був
значно нижч
=
80;й
при
застосуванl=
5;і
АДЕНУРІКУ^{®,
починаючи з
перших}}}       24 годин лікування і = 074; будь-який наступний м = 86;мент часу. Статистичнl= 6; значимих відмінностk= 7;й за середнім вмістом сироватковl= 6;го креатиніну (%) між АДЕНУРІКОМ^=
® і алопуринолl= 6;м не було

(-0,83 ± 26,= 98 порівняно з -4,= 92 ± 16,70 відповідно; середнє най = 84;енших квадратів для різниці: 4,= 0970 [95 % довірчого інтервалу: -0,6467; 8,8406]; p=3D0,0903). З урахуванняl= 4; вторинних кінцевих точок, статистичнl= 6; значимих ві = 76;мінностей за частотою розвитку лабораторнl= 6; підтверджеl= 5;ого СЛП не було (8,1 % і 9,2 % для АДЕНУ = 56;ІКУ^® і алопуринолm= 1; відповідно; відносний ризик: 0,875 [95 % довірчого і = 85;тервалу: 0,4408; 1,7369]; p=3D0,8488) і клініки синдрому розпаду пухлини не було (1,7 % і 1,2 % для АДЕНУРІКУ^{®
і
алопуринолm=
1;
відповідно;
відносний
ризик: 0,994 [95 %
довірчого і
=
85;тервалу:
0,9691; 1,0199]; p=3D1,0000). Частот=
072;
всіх ознак і
симптомів, щ=
086;
виникли під
час
лікування, а
також побіч
=
85;их
реакцій, ста=
085;овила
67,6 % порівняно
=
79;
64,7 % і 6,4 %
порівняно з 6,4=
%
для АДЕНУРІ
=
50;У^®
і
алопуринолm=
1;
відповідно. =
059;
дослідженнo=
0;
FLORENCE АДЕНУРІК^®=
продемонстl=
8;ував
найкращу і
більш швидк
=
91; дію
щодо
зниження
рівня
сечової
кислоти в си=
088;оватці
порівняно з
алопуринолl=
6;м.
Дані щодо
порівняння
АДЕНУРІКУ^{®
і
расбуриказl=
0;
на даний час
відсутні.
Ефективнісm=
0;ь
та безпека
фебуксостаm=
0;у
не були
встановленo=
0;
для
пацієнтів з
гострим
тяжким СЛП,
наприклад
пацієнтів, у
яких інші
види терапі=
11; для
зниження
уратів не
діють.}}

Фармако= ;кінетика.

У здорових добровольцo= 0;в максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі (С_max) = та площk= 2; під кривою (AUC) збільшувалl= 0;ся пропорційнl= 6; дозі після о= 076;норазового та багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозах від 10 мг до 120 мг. При = 076;озах від 120 мг до 300 мг збільшення AUC було більши = 84;, ніж пропорційнl= 6; дозі. При застосуванl= 5;і доз 10–240 мг кожні 24 години накопиченнn= 3; фебуксостаm= 0;у не відмічалосn= 3;. Передбачувk= 2;ний середній термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння (t_1/2) фебуксостаm= 0;у становив приблизно 5–8 годин. Був проведений популяційнl= 0;й аналіз фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів з гіперурикеl= 4;ією і подагрою, які застосовувk= 2;ли АДЕНУРІК^® в дозах 40–240 мг 1 раз на добу. В цілому отримані значення фа = 88;макокінети&#= 1095;них параметрів = 74;ідповідают&#= 1100; таким у здорових добровольцo= 0;в, які, отже, є хорошою моделлю для оцінки фармакокінk= 7;тики/фармак&#= 1086;динаміки препарату у пацієнтів з подагрою.=

Всмокту= ;вання. Фебуксостаm= 0; швидко (t_max (час досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї) 1,0–1,5 години) і добре (принаймні 84 %) всмоктуєтьl= 9;я. При одноразовоl= 4;у та багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у перорально = 91; дозах 80 мг або= 120 мг 1 раз на добу С_max відповідно становить 2,8–3= ,2 мкг/мл та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступнo= 0;сть таблеток фебуксостаm= 0;у не аналізувалl= 0;. При багатор = 72;зовому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг 1 ра = 79; на добу або при одноразовоl= 4;у застосуванl= 5;і у дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею = 057;_max зменшувалаl= 9;я на 49 % та 38 %, а AUC – на= 18 % та 16 % відповідно. Однак це не супроводжуk= 4;алося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у си= 088;оватці крові (при багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і у дозі 80 мг). Таким чином АДЕНУРІК^® можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Розподі= ;л. Передбачувk= 2;ний об’єм розподілу у рівноважноl= 4;у стані (V_ss/F) для фебуксостаm= 0;у змінюється від 29 до 75 л піс= 083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я у дозі 10–300 мг. Ступінь зв’язуваннn= 3; фе= 073;уксостату з білками плазми кров= 10; (головним чином з альб= 091;міном) становить 99,2 % = 10; не змінюється при підвище = 85;ні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітіk= 4; фебуксостаm= 0;у ступінь зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові коливаєтьсn= 3; від 82 до 91 %.

Метабол= ;ізм. Фебу= 082;состат активно метаболізуn= 8;ться шляхом кон’югації за участю уридиндифоl= 9;фатглюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи (УДФ-глюкуро= 085;ілтрансфер&= #1072;зи) та окисненн= 03; за участю ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP). Усього іде = 85;тифіковано 4 фармакологo= 0;чно активних гідроксильl= 5;их метаболіти фебуксостаm= 0;у; 3 з них були виявлені у плазмі люди = 85;и. Дослідженнn= 3; in vitro на мікросомах печінки людини засвідчили, = 097;о ці окиснені метаболіти утворюютьсn= 3; переважно під дією CYP1А1, CYP1А= ;2, CYP2С8 або CYP2С9, тодo= 0; як фебуксостаm= 0;у глюкуронід утворюєтьсn= 3; головним чином під дією УДФ-глю= 082;уронілтран&= #1089;ферази 1А1, 1А8 та 1А9.

Виведен= ;ня. Фебуксостаm= 0; виводиться = 79; організму через печінку та нирками. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я ¹⁴С-фебуксоl= 9;тату у дозі 80 мг приблизно 49 % виводилося із сечею у вигляді незміненогl= 6; фебуксостаm= 0;у (3 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речо = 74;ини (30 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’юг= 072;тів (13 %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (3 %). Крім ниркової екскреції, приблизно 45 % д= ;ози виводилося = 79; калом у вигляді незміненогl= 6; фебуксоста&#= 1090;у (12 %), ацилглюкурl= 6;ніду діючої речо = 74;ини (1 %), відомих окиснених метаболітіk= 4; та їх кон’югатів (25 = %) та інших невідомих метаболітіk= 4; (7 %).

Ниркова недостатніl= 9;ть.

Прl= 0; багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
у дозі 80 мг не
було
відмічено
змін С_max
фебуксостаm=
0;у
у пацієнтів =
079;
легкою,
помірною аб
=
86;
тяжкою
нирковою
недостатніl=
9;тю
порівняно з
пацієнтами
=
79;
нормальною
функцією
нирок.
Середня
загальна AUC
фебуксостаm=
0;у
збільшувалk=
2;ся
приблизно у 1,8
раза: від 7,5 мкk=
5; ×
година/мл у
пацієнтів з
нормальною
функцією
нирок до 13,2 мкk=
5; ×
година/мл у
пацієнтів з
тяжкою
нирковою не
=
76;остатністю.
C_max та AUC
активних
метаболітіk=
4;
підвищувалl=
0;ся
у 2 і 4 рази
відповідно.
Проте
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю
легкого або
помірного с
=
90;упеня
корекція
дози
лікарськогl=
6;
засобу не
потрібна.}=

Печінко= ;ва недостатніl= 9;ть.

Прl= 0; багаторазоk= 4;ому застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
у дозі 80 мг не
було
відмічено
суттєвих
змін С_max та AUC
фебуксостаm=
0;у
та його
метаболітіk=
4;
у пацієнтів =
079;
легкою (клас h=
0;
за шкалою Ча=
081;лда-П’ю)
та помірною
(клас В за
шкалою Чайл
=
76;а-П’ю)
печінковою
недостатніl=
9;тю
порівняно з
пацієнтами
=
79;
нормальною
функцією
печінки. Дос=
083;ідження
лікарськогl=
6;
засобу у
пацієнтів з
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю
(клас С за
шкалою Чайл
=
76;а-П’ю)
не
проводилосn=
3;.}

Вік.

Прl= 0; багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
не було
відмічено
суттєвих
змін AUC
фебуксостаm=
0;у
та його
метаболітіk=
4;
у пацієнтів
літнього
віку
порівняно з
молодими
здоровими
добровольцn=
3;ми.}

Стать.<= span style=3D'font-size:12.0pt'>

Прl= 0; багаторазоk= 4;ому пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і АДЕНУРІКУ^{®
С_max та AUC
фебуксостаm=
0;у
у жінок були
на 24 % та 12 % вищим=
и
відповідно,
ніж у
чоловіків.
Однак С_max та AU=
C,
скоригованo=
0;
за масою
тіла, були
схожі для
обох груп,
тому зміна
дози
фебуксостаm=
0;у
залежно від
статі не
потрібна.}=

Клінічн= ;і характерисm= 0;ики.

i= 5;оказання.<= span style=3D'font-size:12.0pt'>

АДh= 5;НУРІК^® 80 мг та АДЕНУР= ІК^® 120 мг:

Ліl= 2;ування хронічної гіперурикеl= 4;ії при захворю = 74;аннях, що супроводжуn= 2;ться відкладаннn= 3;м кристалів уратів, у тому числі при наявнос = 90;і тофусів та/або подагричноk= 5;о артриту в даний час чи в анамнезі.

АДh= 5;НУРІК^® 120 мг:

Ліl= 2;ування та профілактиl= 2;а гіперурикеl= 4;ії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).<= o:p>

АДh= 5;НУРІК^® показаний дорослим пацієнтам.=

i= 5;ротипоказа= 085;ня.

Гіl= 7;ерчутливіс= 090;ь до активної речовини аб = 86; до будь-якої іншої допоміжної речовини пр = 77;парату, зазначеної = 91; розділі «Склад».<= /span>

h= 2;заємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Меркапт= ;опурин/азат= 110;оприн.

Віk= 6;повідно до механізм = 91; своєї дії фебуксостаm= 0; пригнічує ксантиноксl= 0;дазу, тому супутн= 08; застосуваl= 5;ня не рекомендуєm= 0;ься. Пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази може призво = 76;ити до підвищення концентрацo= 0;ї обох препаратів = 91; плазмі, що може викликати м= 10;єлотоксичн&#= 1091; реакцію. У разі одночасногl= 6; введення фе = 73;уксостату дози меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину слід зменшити до 20 % або менше ві= 076; раніше призначеноo= 1; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Адекватні = 89;ть запропоновk= 2;ної корекції до = 79;и, яка ґрунтув = 72;лася на моделюваннo= 0; та імітаційноl= 4;у аналізі дан = 80;х доклінічниm= 3; досліджень на щурах, була підтверджеl= 5;а результатаl= 4;и клінічного дослідженнn= 3; взаємодії лікарських засобів у здорових добровольцo= 0;в, які отримув = 72;ли азатіоприн = 91; дозі 100 мг окре= ;мо та зменшену дозу азатіопринm= 1; (25 мг) у комбінk= 2;ції з фебуксостаm= 0;ом (40 або 120 мг).

Доl= 9;лідження взаємодії фебуксостаm= 0;у під час іншо= 111; цитотоксичl= 5;ої хіміотерапo= 0;ї не проводил = 80;ся. У ході опорн= 086;го дослідженнn= 3; пацієнтам і = 79; СЛП з декількома режимами хіміотерапo= 0;ї призначавсn= 3; фебуксостаm= 0; у дозі 120 мг, включаючи моноклоналn= 0;ні антитіла. Однак під ча= 089; цього дослідженнn= 3; взаємодії лікарський препарат–лo= 0;карський препарат і лікарський препарат–зk= 2;хворювання не досліджуваl= 3;ися. Тому можлив= 10;сть взаємодії з будь-якими цитотоксичl= 5;ими препаратамl= 0;, що сумісно призначаютn= 0;ся, виключати н = 77; можна.

Розиглі= ;тазон/субст= 088;ати CYP2C8

Феk= 3;уксостат є слабким інгібітороl= 4; CYP2C8 in vitro. В ході дослід = 78;ення у здорових добровольцo= 0;в паралельне = 79;астосуванн&#= 1103; 120 мг фебуксостаm= 0;у 1 раз на добу та одноразо = 74;ої перорально прийнятої д = 86;зи розиглітазl= 6;ну 4 мг не впливало на фармакокінk= 7;тику розиглітазl= 6;ну і його метаб= 086;літу N-дезметилро= 079;иглітазону, що демонстр = 91;є, що фебуксостаm= 0; не пригнічу= 08; фермент CYP2C8 in vivo. Таким чином, одночасне введення фебуксостаm= 0;у і розиглітазl= 6;ну або інших су= 073;стратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Теофілі= ;н.

Прl= 6;ведено дослідженнn= 3; взаємодії фебуксостаm= 0;у за участю здорових добровольцo= 0;в для оцінки впливу пригніченнn= 3; ксантиноксl= 0;дази на збільшення рівня теофіліну в циркулюючіl= 1; крові, що спостерігаl= 3;ося з іншими інгібітораl= 4;и ксантиноксl= 0;дази. Результати = 76;ослідження показали, що &#= 1087;ри одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не бm= 1;ло жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій або впливу н= 072; безпеку теофіліну. Таким чином, &#= 1092;ебуксостат у дозі 80 мг мож= ;на застосовувk= 2;ти одночасно і = 79; теофіліном = 73;ез особливих застереженn= 0;. Даних щодо дози фебукс = 86;стату 120 мг немає.
Напрокс= ;ен та інші інгібітори глюкуронізk= 2;ції.

Меm= 0;аболізм фебуксостаm= 0;у залежить ві = 76; активності ферменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи. Лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; процес глюкуронізk= 2;ції, наприклад НПЗЗ та проб= 077;нецид, теоретично можуть впли = 74;ати на виведенн= 03; фебуксостаm= 0;у. У здорових добровольцo= 0;в при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та напроксену по 250 мг 2 рази н= 072; добу спостерігаl= 3;ося посилення дії фебуксо = 89;тату (C_max(максимал&= #1100;на концентрацo= 0;я) становить 28 %, AUC (площа під кривою) – 41 %, t_1/2 (період напіввиведk= 7;ння) – 26 %). У ході клінічних досліджень застосуванl= 5;я напроксену та інших НПЗ= 047;/ інгібіторіk= 4; ЦОГ-2 не супроводжуk= 4;алося клінічно значущим збільшенняl= 4; побічних ре = 72;кцій.

Феk= 3;уксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з напроксеноl= 4; без зміни їх дози.

Індукто= ;ри глюкуронізk= 2;ції.

Поm= 0;ужні індуктори ф = 77;рменту УДФ-глюкуро = 85;ілтрансфер&#= 1072;зи можуть поси = 83;ювати метаболізм та зменшувати ефективнісm= 0;ь фебуксостаm= 0;у. У пацієнтів, які застосо = 74;ують потужні індуктори глюкуронізk= 2;ції, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень сечо = 74;ої кислоти у плазмі чере = 79; 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні інд = 91;ктора глюкуронізk= 2;ції можливе підвищення рівня фебуксостаm= 0;у у плазмі.

Колхіци= ;н/індометац= 080;н/гідрохлор= отіазид/вар = 92;арин.

Феk= 3;уксостат можна одночасно застосовувk= 2;ти з колхіцино = 84; або індометациl= 5;ом без зміни дози препаратів.

Таl= 2;ож не потрібно змінювати дозу фебукс = 86;стату при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом.

Одl= 5;очасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у з варфарино = 84; не вимагає зміни дози останнього. Застосуванl= 5;я у здорових добровольцo= 0;в фебуксостаm= 0;у (80 мг або 120 мг один раз на добу) з варфа&#= 1088;ином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику останнього. Одночасне застосуванl= 5;я з фебуксост = 72;том також не впливало на МНО та актив= 085;ість фактора VІІ.

Дезипра= ;мін/субстра= 090;и CYP2D6.

За даними, отриманими in vitro, фебуксостаm= 0; є слабким інгібітороl= 4; CYP2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольцo= 0;в, які отримували 120 мг АДЕНУРІК = 59;^® 1 раз на добу, спостерігаl= 3;ося збільшення AUC дезипрамінm= 1; (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить пр = 86; слабку пригнічуваl= 3;ьну дію фебуксостаm= 0;у на фермент CYP2D6 in vivo.

Таl= 2;им чином, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у та субстратів CYP2= D6 немає необх= 10;дності змінювати ї = 93; дози.

Антацид= ;ні засоби.

Прl= 0; одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з антацидам = 80;, що містять магнію гідроксид т = 72; алюмінію гідроксид, відмічаєтьl= 9;я затримка всмоктуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у (приблизно н= 072; 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостаm= 0;у суттєво не змінюється, тому фебуксостаm= 0; можна засто = 89;овувати із антацидниl= 4;и засобами.=

=

i= 4;собливості застосуванl= 5;я.

Серцево= ;-судинні захворюванl= 5;я.

Лі&#= 1082;ування хронічної гіперурикеl= 4;ії

Під час розробки лікарськогl= 6; засобу і в од&#= 1085;ому післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; (CARES) у пацієнті= 074; з уже наявни= 084;и основними с = 77;рцево-судин&= #1085;ими захворюванl= 5;ями (наприклад: і&#= 1085;фаркт міокарда, інсульт або нестабільнk= 2; стенокардіn= 3;) при застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у спостерігаl= 3;ася більша кількість серцево-суд = 80;нних ускладнень = 79; летальним наслідком порівняно з алопуринолl= 6;м.

Проте в подальшому післяреєстl= 8;аційному дослідженнo= 0; (FAST) фебуксостаm= 0; не поступав = 89;я алопуринолm= 1; за частотою як летальни = 93;, так і нелета= 083;ьних серцево-суд = 80;нних ускладнень.

Лікування цієї групи пацієнтів слід провод = 80;ти обережно та = 079; регулярним наглядом.

Дет= альніше про безпеку фебуксостаm= 0;у для серцево-суд = 80;нної системи див. розділи «Побічнo= 0; реакції» і «= 060;армакодина&= #1084;іка».

Профіла= ;ктика і лікування гіперурикеl= 4;ії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛ = 55;

Паm= 4;ієнти, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП та застосовуюm= 0;ь АДЕНУРІК^®, при наявності клінічних показань знаходятьсn= 3; під наглядо = 84; кардіолога.

Алергія= ;/гіперчутли= 074;ість на лікарськ= 10; засоби.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; рідкісні повідомленl= 5;я про серйозн= 10; алергічні реакції/реа = 82;ції гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі загрозливоk= 5;о для життя синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичного епідермальl= 5;ого некролізу т = 72; гострих анафілактиm= 5;них реакцій/шок = 91;. У більшості випадків та = 82;і реакції спостерігаl= 3;ися протягом першого місяця заст = 86;сування фебуксостаm= 0;у. У кількох, але не у всіх &= #1087;ацієнтів спостерігаl= 3;ися порушення ниркової функції та/або гіперчутлиk= 4;ість до алопурин = 86;лу в анамнезі. Тяжкі реакції гіп = 77;рчутливост&#= 1110;, у тому числі реакції, що супроводжуn= 2;ться еозинофіліn= 8;ю і системним = 80; симптомами (DRE= SS-синдром), в деяких випадках були пов'язані з лихоманкою, гематологіm= 5;ною, нирковою аб = 86; печінковою недостатніl= 9;тю.

Паm= 4;ієнти повинні бут = 80; проінформоk= 4;ані про ознаки т= 072; симптоми гіперчутлиk= 4;ості/алергі&#= 1111;, а також за ними слід спостерігаm= 0;и щодо розвитку таких реакцій. При появі серйо = 79;них алергічних реакцій/реа = 82;цій гіперчутлиk= 4;ості, синдрому Стівенса–Дk= 8;онсона в тому числі, застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосуванl= 5;я покращує прогноз. Якщ= 086; у пацієнта р= 086;звинулася алергічна реакція/реа = 82;ція гіперчутлиk= 4;ості, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, та гострі анафілактиm= 5;ні реакції/шок, то повторне призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у протипоказk= 2;но.

Загостр= ;ення (напад) подагри.

Ліl= 2;ування фебуксостаm= 0;ом слід розпочинатl= 0; тільки у період післ= 03; загостреннn= 3; хвороби. Фебуксостаm= 0; може спровокуваm= 0;и напад подаг = 88;и на початку лікування з = 72; рахунок змі = 85;и рівня сечової кислоти у сироватці ч = 77;рез вихід ураті = 74; із депо. На початку лікування фебуксостаm= 0;ом рекомендуєm= 0;ься призначити нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗЗ) або колхіци = 85; на термін не менше 6 місяц&#= 1110;в для профілактиl= 2;и нападів подагри.

Прl= 0; розвитку нападу пода = 75;ри на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у лікування продовжуютn= 0;. Одночасно проводять відповідну індивідуалn= 0;ну терапію загостреннn= 3; подагри. При тривалому застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у частота та тяжкість нападів под = 72;гри зменшуютьсn= 3;.

Відклад= ;ення ксантинів.=

У пацієнтів з прискорениl= 4; утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутвореl= 5;ь та їх лікування або при синдромі Ле = 96;а-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрацo= 0;ї ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках су = 87;роводжуєть&#= 1089;я їх відкладеннn= 3;м у сечовивід = 85;их шляхах. Цьог= 086; не спостерігаl= 3;ося в опорному клінічному дослідженнo= 0; АДЕНУРІКУ^{®
при СЛП.
Через
обмеженістn=
0;
досвіду
застосуванl=
5;я
фебуксостаm=
0;
не показани
=
81;
пацієнтам
при синдром=
10;
Леша–Ніханk=
2;.}

Меркапт= ;опурин/азат= 110;оприн.

Феk= 3;уксостат не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти пацієнтам, які одночасно отримують меркаптопуl= 8;ин/азатіопр&#= 1080;н, оскільки інгібуваннn= 3; ксантиноксl= 0;дази фебуксостаm= 0;ом може спричинити підвищення концентрацo= 0;ї меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину в плазмі крові, що може призве = 89;ти до сильної токсичностo= 0;.

Якm= 7;о комбінації не уникнути, рекомендуєm= 0;ься зменшити до = 79;у меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину до 20 % або меншk= 7; попередньо призначеноo= 1; дози, щоб зап&#= 1086;бігти можливим гематологіm= 5;ним впливам (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Паm= 4;ієнтів слід ретельно контролюваm= 0;и, а дозу меркаптопуl= 8;ину/азатіоп&#= 1088;ину потрібно згодом коригувати на основі оцінки тера = 87;евтичної відповіді т = 72; настання можливих то = 82;сичних ефектів.

Пацієнт= ;и, які перенесли трансплантk= 2;цію органів.

Доl= 9;віду застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у цій категор= 10;ї пацієнтів немає, тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; показано.=

Теофілі= ;н.

Одl= 5;оразове одночасне застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінk= 7;тичних взаємодій. Фебуксостаm= 0; у дозі 80 мг можна засто = 89;овувати одночасно і = 79; теофіліном без ризику підвищення концентрацo= 0;й теофіліну у = 087;лазмі. Даних щодо дози фебуксостаm= 0;у 120 мг немає.
Захворю= ;вання печінки.

У ході комбінованl= 6;ї фази 3 клініч&#= 1085;их досліджень = 91; 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0;, спостеріга&= #1083;ися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендуєm= 0;ься перевіряти функціоналn= 0;ні печінкові показники д = 86; призначеннn= 3; фебуксостаm= 0;у та під час лі&#= 1082;ування при наявності показань.=

Захворю= ;вання щитовидної залози.

У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостаm= 0; протягом тривалого часу, спостерігаl= 3;ося підвищення = 87;оказника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довг= 086;строкових відкритих розширених = 76;осліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністn= 2; застосовув&#= 1072;ти пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози.

Лактоза= ;.

Ліl= 2;арський засіб містить лактозу. Пац= 110;єнтам із рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з непереносиl= 4;істю галактози, недостатніl= 9;тю лактази Лаппа або порушенням всмоктуванl= 5;я глюкози/гал = 72;ктози препарат не = 087;оказаний.

Натрій.
Цей ліка= рський засіб місти = 90;ь менше 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 таблетці, тобто практично в= 10;льний від натрію.

Застосу= ;вання у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітні= ;сть

Обl= 4;ежений досвід застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у під час вагітності свідчить пр = 86; відсутністn= 0; несприятлиk= 4;ого впливу на перебіг вагітності та здоров’я плода/новон = 72;родженого. У ході досліджень на тваринах не було помічено його прямог = 86; або непрямого п = 86;бічного впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/пл = 86;да та перебіг пологів. Пот= 077;нційний ризик для людини невідомий. Ф= 077;буксостат не слід застосовувk= 2;ти під час вагі= 090;ності.

Годуван= ;ня груддю

Неk= 4;ідомо, чи проникає фебуксостаm= 0; у грудне молоко людини. Дослідженнn= 3; на тваринах = 087;оказали, що фебуксостаm= 0; проникає у грудне моло = 82;о та виявляє негативний вплив на роз= 074;иток новонароджk= 7;них, яких годуют= 00; цим молоком. Ризик потрапляннn= 3; препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостаm= 0; не слід застосовувk= 2;ти у період годування груддю.

Фертиль= ;ність

Доl= 9;лідження фертильносm= 0;і на тваринах = 087;ри застосуванl= 5;і у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія АДЕНУРІКУ^{® <=
/sup>на
репродуктиk=
4;ну
функцію
людини
невідома.}=

Здатніс= ;ть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Буl= 3;и повідомленl= 5;я про розвито = 82; сонливості, запаморочеl= 5;ня, парестезій та порушенн= 03; чіткості зору на тлі застосуванl= 5;я фебуксостаm= 0;у. Тому пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь АДЕНУРІК^®, рекомендуєm= 0;ься бути обережним при керуван = 85;і автотранспl= 6;ртними засобами та роботі з іншими механізмамl= 0; до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутностo= 0; вищезазначk= 7;них побічних ре = 72;кцій.

i= 7;посіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозуван= ;ня

Подагра= ;.

Реl= 2;омендована доза АДЕНУРІКУ^{®
становить 80
мг 1 раз на
добу
перорально,
незалежно
від прийому
їжі. Якщо
концентрацo=
0;я
сечової
кислоти в
сироватці
крові
перевищує 6
мг/дл        =

(357 мкмоль/л)
після 2–4
тижнів
лікування,
слід
розглянути
підвищення
дози
АДЕНУРІКУ^{® <=
/sup>до
120 мг 1 раз на
добу. Ефект
лікарськогl=
6;
засобу
виявляєтьсn=
3;
досить
швидко, що
робить можл
=
80;вим
повторне
визначення
концентрацo=
0;ї
сечової
кислоти
через 2 тижні.
Метою лікув
=
72;ння
є зменшення
концентрацo=
0;ї
сечової кис
=
83;оти
у сироватці =
090;а
підтримка ї=
11;
на рівні
менше 6 мг/дл (357
мкмоль/л).}}

Трl= 0;валість профілактиl= 2;и нападів подагри рек = 86;мендована не менше 6 місяців.

Синдром лізису пухлини (СЛП).<= /span>

Реl= 2;омендована доза АДЕНУРІКУ^{®
становить 120
мг один раз
на добу
перорально, =
085;езалежно
від прийому
їжі.}

Заl= 9;тосування АДЕНУРІКУ^{®
слід
розпочинатl=
0;
за два дні до
початку цит
=
86;токсичної
терапії і
продовжуваm=
0;и
щонайменше 7
діб; однак
тривалість
терапії
можна подов
=
78;ити
до 9 діб
відповідно
до тривалос
=
90;і
хіміотерапo=
0;ї
та клінічно=
11;
оцінки.}

Пацієнт= ;и літнього віку.

= Для цієї категорії пацієнтів корекція до = 79;и не потрібна.

Ниркова недостатніl= 9;ть.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нир = 86;к (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) ефективнісm= 0;ь та безпеку лікарськогl= 6; засобу вивчено недостатньl= 6;. Пацієнтам і = 79; порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня кор = 77;кція дози не потрібна.=

Печінко= ;ва недостатніl= 9;ть.

Доl= 9;лідження ефективносm= 0;і та безпеки фебуксостаm= 0;у у пацієнтів = 079; тяжкою печі = 85;ковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайл = 76;а-П’ю) не проводилосn= 3;.

Поk= 6;агра. При порушенні функції печінки лег = 82;ого ступеня рекомендовk= 2;на доза станов = 80;ть 80 мг. Досвід застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу при порушенні функції печінки пом= 10;рного ступеня обмежений.=

Сиl= 5;дром лізису пухлини (СЛП). Із опорного дослідженнn= 3; фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб’= 08;кти із печінковою недостатніl= 9;тю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідженнn= 3;, корекція дози у зв’язку із станом функцій печінки не потрібна.=

Спосіб застосуванl= 5;я

Длn= 3; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

АДh= 5;НУРІК^®застосовує= ;ться перорально, незалежно від прийому їжі.

Діти.

Беk= 9;пека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
дітям віком
до 18 років не
встановленo=
0;.
Дані щодо
застосуванl=
5;я
відсутні.}=

i= 5;ередозуван= 085;я.

У разі передозуваl= 5;ня показана симптоматиm= 5;на та підтримуючk= 2; терапія.

i= 5;обічні реакції.

Резюме профілю безпеки.

Наl= 1;частішими побічними реакціями у клінічних дослідженнn= 3;х (4072 пацієнти, щ = 86; застосовувk= 2;ли дозу від 10 мг до 300 мг), після = 88;еєстраційн&#= 1080;х дослідженнn= 3;х безпеки (дос&#= 1083;ідження FAST: 3001 учасник, який отримував, п= 088;инаймні, дозу від 80 мг до 120 мг) = та в процесі постмаркетl= 0;нгового нагляду у пацієнтів з = 087;одагрою були: загостреннn= 3; (напади) подагри, порушення ф = 91;нкції печінки, діа= 088;ея, нудота, головний біль, запамор&= #1086;чення, задишка, висипання, = св= ербіж, біль у суглобах, бі= 083;ь у м’язах, біль у кінцівках, набря= ки та підвищен = 72; втомлюваніl= 9;ть. Ці побічні р= 077;акції мали у більшості випадків легкий або с= 077;редній ступінь тяжкості. Пі= 076; час постмар = 82;етингового нагляду бул = 80; повідомленl= 5;я про рідкісн= 10; випадки сер = 81;озних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0;, деякі з них супроводжуk= 4;алися системними реакціями, т= 072; про рідкісн= 10; явища раптової серцевої смерті.

У нижченаведk= 7;ній таблиці зазначено побічні реакції, які виникають при застосу = 74;анні фебуксостаm= 0;у пацієнтами = 90;а = 082;ласифікова&= #1085;і таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) т= 072; рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частот = 72; розвитку ґрунтуєтьсn= 3; на дослідженнn= 3;х та постмарк = 77;тинговому досвіді щод = 86; пацієнтів і = 79; подагрою.

У кожній груп= 10; за частотою розвитку побічні реакції представлеl= 5;о у порядку зменшення ступеня тяжкості.=

Таблиця= ; 2. Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 комбі&= #1085;ованих розширених довгострокl= 6;вих досліджень, = 087;ісляреєстр&= #1072;ційних дослідженнn= 3;х безпеки та в період постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня у пацієнтів із подагрою.

З боку крові та лімфатично= 111; системи

Рі= дко

Па= 085;цитопенія, тромбоцито= 087;енія, агранулоци= 090;оз*, анемія^#<= /p>

З боку імунної системи

Рі= дко

Ан= 072;філактичні реакції*, гіперчутли= 074;ість до препарату*

З боку ендокринно= 111; системи

Не= часто

Пі= 076;вищення рівня тиреостиму= 083;юючого гормону крові, гіпоти = 88;еоз^#

З боку органів зору

Не= часто

За= 090;уманений зір

Рі= дко

Оклюзія артерії сітківки^#

З боку харчування та обміну речовин

Ча= сто***

За= 075;острення (напади) подагри

Не= часто

Цу= 082;ровий діабет, гіперліпід= 077;мія, зниження апетиту, збільшення маси тіла

Рі= дко

Зн= 080;ження маси тіла, підвищення апетиту, ано&= #1088;ексія

З боку психіки

Не= часто

Зн= 080;ження лібідо, безсоння

Рі= дко

Не= 088;возність, пригнічени= 081; настрій^#, роз= ;лад сну^#=

З боку нервової системи

Ча= сто

Го= 083;овний біль, запамо&= #1088;очення

Не= часто

Па= 088;естезії, геміпарез, сонливість, &= #1083;етаргія^#, = 79;міна смакового сприйняття, гіпестезія, послабленн= 103; нюху

= 56;ідко

Агевзія^#, відчуття печіння^#

З боку органу слуху та лабіринту

= 53;ечасто<= /o:p>

Шу= 084; у вухах

= 56;ідко

= 42;ертиго^#

З боку серцевої системи

Не= часто

Фі= 073;риляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «= ;Синдром лізису пухлини»), си= нусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»), ар = 80;тмія^#

Рі= дко

Ра= 087;това серцева смерть*

З боку судинної системи
Не= часто

Ар= 090;еріальна гіпертензі= 103;, припливи, припливи з відчуттям жару, кровот&= #1077;чі (див. розділ «Синдром лізису пухл&#= 1080;ни»)

= 56;ідко

Циркулято= 088;ний колапс^#

З боку дихальної системи

= 63;асто

За= 076;ишка

Не= часто

Бр= 086;нхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфе&= #1082;ція нижніх дихальних шляхів^#, кашель, &#= 1088;инорея^#^{<=
span
style=3D'font-size:11.0pt'>}

Рідко

Пневмонія^#

З боку шлунко&#= 1074;о-кишкового тракту

Ча= сто

Ді= 072;рея**, нудота

Не= часто

Бі= 083;ь у животі, біл= ь у верхніх відділах живота^#, здуття живота, гастроезоф= 072;геальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспеп&= #1089;ія, запор, часті випорожнен= 085;я, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику, виразки в ділянці рота, наб= ;ряк губ^#, панкр= 077;атит

Рі= дко

Перфораці= 103; шлунково-ки&#= 1096;кового тракту^#, сто= ;матит^#

З боку печінки та жовчовивід= 085;их шляхів

Ча= сто

По= 088;ушення функції печінки**

Не= часто

Жо= 074;чнокам’яна хвороба

Рі= дко

Ге= 087;атит, жовтяниця*, печінкова недостатні= 089;ть*, холеци&= #1089;тит^#

З боку шкіри та підшкірно-ж&#= 1080;рової тканини

Ча= сто

Ви= 089;ипання (у тому числі висипання з більш низьк&#= 1086;ю частотою виникнення, див. нижче), сk= 4;ербіж

Не= часто

Де= 088;матит, кропив’янк= 072;, зміна забарвленн= 103; шкіри, пошкодженн= 103; шкіри, петехії, пля&= #1084;исті висипи, макулопапу= 083;ьозні висипи, папульозні висипи, підв&= #1080;щена пітливість, k= 2;лопеція, е= кзема^#, еритk= 7;ма, нічна пітливість#, псоріаз^#, свербл= 03;чі висипи^#=

Рі= дко

То= 082;сичний епідермаль= 085;ий некроліз*, синдром Стівенса — Д&= #1078;онсона*, ангіонабря= 082;*, реакції на препарат, що супроводжу= 102;ться еозинофілі= 108;ю та системни&#= 1084;и симптомами*, генералізо= 074;ані висипи (серйозні)*, ексфоліат= 080;вні висипи, фолікулярн= 110; висипи, везикульоз= 085;і висипи, пустульозн= 110; висипи, еритемато= 079;ні висипи, коро&= #1087;одібні висипи

З боку опорно-рухо&#= 1074;ого апарату та сполучної тканини

= 63;асто

Біль у суглобах, біль у м’язах, біль у кінцівках#

Не= часто

Артрит, скелетно-м’&#= 1103;зовий біль, слабкість у &= #1084;’язах, судоми м’язів, скутість м’язів, бурс&= #1080;т, набряк суглобів^#, біл= 100; у спині^#, с&#= 1082;елетно-м’яз= ;ова скутість^#, скутість суглобів

Рі= дко

Ра= 073;доміоліз*, синдром здавлення ротатора плеча^#, рев= ;матична поліміалгі= 103;^#

З боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів

Не= часто

Ни= 088;кова недостатні= 089;ть, сечокам’ян= 072; хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурі= 103;, нестримні позиви до сечовипуск= 072;ння, інфекції сечовивідн= 080;х шляхів^#

Рі= дко

Ту= 073;улоінтерст&= #1080;ціальний нефрит*

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

Не= часто

Ер= 077;ктильна дисфункція

З боку організму загалом

Ча= сто

На= 073;ряки, підвищена втомлювані= 089;ть

Не= часто

Бі= 083;ь у грудях, відчуття дискомфорт= 091; у грудях, = 73;іль^#, нездужанн&#= 1103;^#

Рі= дко

Сп= 088;ага, відчуття жару^#

До= 076;аткові методи досліджень

Не= часто

Пі= 076;вищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоциті= 074;, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ну в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобін= 091; крові, підвищення рівня сечовини в крові, підви&= #1097;ення рівня тригліцери= 076;ів у крові, підв= ищення рівня холестерин= 091; в крові, зниження гематокрит= 091;, підвищення рівня лактатдегі= 076;рогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові, підв= ищення міжнародно= 075;о нормалізов= 072;ного відношення (&= #1052;НВ)^#

Рі= дко

Пі= 076;вищення рівня глюкози у крові, подовження активовано= 075;о часткового тромбоплас= 090;инового часу, зниження кількості еритроциті= 074; у крові, підвищення рівня лужної фосф&#= 1072;тази у крові, підвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові*

Травми, інтоксикац= 110;ї та ускладненн= 103; процедур

=

Нечаст = 86;

Забиття^#

* Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися в межах постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня.

** Діарея та відхилення результатіk= 4; функціоналn= 0;них проб печінк = 80; від норми, які вимагал = 80; терапії, що спостерігаl= 3;ися в досліджен = 85;ях фази 3, розвивалисn= 3; частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.

*** Див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» щодо частот = 80; загострень (нападів) подагри, що спостерігаl= 3;ися у фазі 3 індивідуалn= 0;них рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них досліджень.

^# Побічні реакції, про які повідомляєm= 0;ься в ході післяреєстl= 8;аційних досліджень безпеки.

Опис окремих побічних реакцій.

У межах постмаркетl= 0;нгового нагляду бул = 80; повідомлен&= #1085;я про рідкісн= 10; випадки серйозних реакцій гіперчутлиk= 4;ості на фебуксос = 90;ат, у тому числі синдром Стівенса–Дk= 8;онсона, токсичний епідермальl= 5;ий некроліз та анафілактиm= 5;ні реакції/шок. Синдром Сті = 74;енса–Джонс&#= 1086;на та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз характеризm= 1;ється прогресуючl= 0;м шкірним висипанням = 79; бульозним ураженням ш = 82;іри або слизови = 93; оболонок та подразненнn= 3;м слизової оболонки очей. Реакці= 111; гіперчутлиk= 4;ості на фебуксостаm= 0; можуть проявлятисn= 3; такими симптомами: шкірними реакціями, щ= 086; характеризm= 1;ються інфільтровk= 2;ними макуло-папу = 83;ьозними висипаннямl= 0;, генералізоk= 4;аними або ексфоліатиk= 4;ними висипаннямl= 0;, а також ураженнями шкіри, набря= 082;ом обличчя, гарячкою, гематологіm= 5;ними порушеннямl= 0;, такими як тромбоцитоl= 7;енія та еозинофіліn= 3;, та ураження = 84; окремих органів або кількох орг = 72;нів (печінка та нирки, у тому числі тубул = 86;інтерстиці&#= 1072;льний нефрит).

Заk= 5;острення (напади) подагри зазвичай сп = 86;стерігалис&#= 1103; невдовзі після початку лік = 91;вання та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижуваласn= 3; з часом. При застосуванl= 5;і фебуксостаm= 0;у рекомендуєm= 0;ься профілактиl= 2;а гострих нападів подагри.

Си&#= 1085;дром лізису пухлин (СЛП)

Резюме профілю безпеки

В ході рандомізовk= 2;ного, подвійного сліпого опорного дослідженнn= 3; фази 3 FLORENCE       (FLO= -01), у якому порівнювалl= 0; фебуксостаm= 0; та алопурин = 86;л (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапo= 0;ї з приводу гематологіm= 5;них злоякісних новоутвореl= 5;ь з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігаl= 3;ися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній груп= 10; лікування. Більшість п = 86;бічних реакцій бул = 80; легкого або помірного ступеня.

У цілому в ход= 110; дослідженнn= 3; FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосуванl= 5;я АДЕНУРІКУ^{®
пацієнтам і
=
79;
подагрою не
було, за
винятком ни
=
78;чезазначен&#=
1080;х
трьох
побічних
реакцій (див.
табл. 2).}

Поl= 8;ушення з боку серцевої системи.

Неm= 5;асто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, с&#= 1080;нусова тахікардія.

Поl= 8;ушення з боку судин= 085;ої системи.

Неm= 5;асто: кровотечі<= /span>

По&#= 1074;ідомлення про підозрю = 74;ані побічні реакції

Поk= 4;ідомлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням:&nbs= p;https://aisf.dec.gov.ua

i= 8;ермін придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, зазначеногl= 6; на упаковці.

Умови зберігання.

Спk= 7;ціальні умови зберігання не вимагают= 00;ся. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей мі= 089;ці.

Упаковк= ;а.

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 або по 4, або по= ; 6 блістерів у картонній коробці.

Категор= ;ія відпуску.

За рецептом.=

Виробни= ;к.

Меl= 5;аріні-Фон Хейден ГмбХ.

Місцезн= ;аходження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Леl= 1;пцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.=

Заявник= ;.

Меl= 5;аріні Інтернешонk= 2;л Оперейшонс Люксембург С.А.

= 52;ісцезнаход&#= 1078;ення заявника.=

1, Авеню д&#= 1077; ла Гар, Л-1611 Люксембург, Люксембург.