ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТФОРМІН

(METFORMIN)<= /b>

Склад:

діюча речовина: metformin hydrochloride;

1 таблетка містить метформіну гідрохло= риду в перерахуванні на 100 % речовину 500 мг, 850 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 500 мг а= бо 850 мг: натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; cклад плівкової оболонки: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, тальк, титану діоксид (Е171), пропіленгліколь;

таблетки по 1000 мг:= повідон, магнію стеарат; cклад плівкової оболонки: гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, поліетиленгліколь 400.

=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фіз= ико-хімічні властивості:

таблетки по 500 мг та 850 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, кру= глої форми білого або майже білого кольору, з двоопуклою поверхнею, зі скошеними краями;

таблетки по 1000 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або м= айже білого кольору, капсулоподібної форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою з о= бох боків.

Фармакотерапевтична група. Зас= оби, що впливають на травну систему і метаболізм. Антидіабетичні препарати. <= /b>Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди.

Код АТХ А10В А02.<= /span>

<= /p>
Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:=

– призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;<= /span>

– покращує чутливість до інсуліну у м’язах, що призводить до поліпшення периферичного захоплення та утилізації глюкози;

– затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здатність у= сіх відомих типів мембранних переносників глюкози.

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін позитивно впливає на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванні в терапевтичних дозуваннях у ході контрольованих середньо- або довготривалих клінічних досліджень: метформін знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

У ході клінічних досліджень під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалас= я.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (С_max) становить близько 2,5 години (Т_max). Абсолютна біодоступність метформіну у формі табле= ток 500 мг або 800 мг становить приблизно 50–60 % у здорових добровольців. Після перорального застосування фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить 20–30 %.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що поглинання метформіну є нелінійним. При застосуванні метформіну в рекомендованих дозах і режимах дозування стабільна концентрація у плазмі крові досягається протягом 24–48 годин і становить менше 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) не перевищува= ли 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і дещо уповільнюється.

Після перорального застосування у дозі 850 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максималь= ної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл.

Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, тоді як час досягнення приблизно однаковий. Еритроцити, найімовірніше, являють собою вторинний компартмент розподілу метформіну. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63–276 л.

Метаболізм.

Метформін виводиться у незміненому вигляді з се= чею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення.

Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Осо= бливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.<= /p>
Наявні обмежені дані щодо пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності, тому неможливо точно оцінити системну експозицію метформіну в цій групі пацієнтів порівняно з пацієнтами з нормал= ьною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози згідно з клінічною ефективністю/переносимістю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти.

В результаті проведен= ня дослідження однократної дози 500 мг метформіну гідрохлориду фармакокінетичн= ий профіль у пацієнтів педіатричної популяції був аналогічним такому у здорових дорослих.

Дані щодо застосування багаторазових доз обмежені одним дослідженням.

Після повторного введ= ення 500 мг метформіну двічі на добу протягом 7 днів у пацієнтів педіатричної популяції пікова концентрація у плазмі крові (C_max) та системна експозиція (AUC0-t) знижувалися приблизно на 33 % та 40 % відповідно порівн= яно з такими у дорослих пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували повторні дози 500 мг два рази на день протягом 14 днів.
Оскільки доза титруєт= ься індивідуально на основі глікемічного контролю, вищезазначена інформація має обмежене клінічне значення.

<= /p>
Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2-го типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

– як монотерапія або у складі комбінованої терапії= сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами чи сумісно з інсуліном для лікування дорослих;

– як монотерапія або у складі комбінованої терапії з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків.

Для зменшення ускладнень цукрового діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу і надлишков= ою масою тіла як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

= <= /b>

= Протипоказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;

– буд= ь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад, лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);

– діабетична прекома;

– ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкі= сть клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв);

– гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

– захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо го= стрі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокар= да, шок;

– печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.
Алкоголь. Алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам = застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 го= дин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного<= u> стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю. Деякі лікар= ські засоби, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензи= ну II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або їх використанні в комбін= ації з метформіном необхідно здійснювати ретельний контроль функції нирок.<= /o:p>

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування.= Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу Мет= форміну.

Транспортери органічних катіонів (OCT)

Метформін є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

- інгібітор= ами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

- індуктора= ми OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

- інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з наступним збільше= нням концентрації метформіну в плазмі крові;

- інгібітор= ами обох OCT1 і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережніс= ть при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо у пацієн= тів з порушенням функції нирок, оскільки концентрації метформіну в плазмі крові можуть зрости. За необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективніс= ть метформіну.

Особливості застосування.

Лактоацидоз <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневих захворюван= нях або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і звернутися за медичною допомогою.

У пацієнтів, які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гостро погіршити функ= цію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діаб= ет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами = та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характер= ними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень= – зниження рівня pH крові (< 7,35), підвищення сироваткової концентра= ції лактату у плазмі крові  (> 5 ммоль/л) і підвищення аніонн= ого інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.=

Функція нирок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершен= ня (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам з ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене = за наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серце= вою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою= та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може викли= кати контраст індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну = слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлен= ня стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози»= і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну  під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.=

Діти. До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2 ти= пу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних = щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуван= ні метформіну, тому рекомендоване уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років= . За результатами контрольованих клінічних досліджень 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну у даної г= рупи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи= . Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглево= дів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Метформін може знизити рівень вітаміну B12 в сироватці крові. Ризик низького рівня вітаміну B12 збільшує= ться зі збільшенням дози метформіну, тривалості лікування та/або у у пацієнтів з= факторами ризику, які, як відомо, викликають дефіцит вітаміну B12. У разі = підвищення рівня дефіциту вітаміну B= 12 (наприклад, анемії або невропатії) слід контролювати рівень вітаміну= B12 в сирова= тці крові. Періодичний моніторинг рівня вітаміну B12 може бути необхідним паціє= нтам з факторами ризику дефіциту вітаміну B12. Терапію метформіном слід продовжувати доти, доки вона переноситься і не протипоказана, а відповідне коригувальне лікування дефіциту вітаміну B12 проводиться відповідно до діючих клінічних рекомендацій.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікем= ії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсулін= ом або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Неконтрольована гіперглікемія= у передзаплідний період та під час вагітності пов’язана з підвищеним ризиком вроджених аномалій, невиношування вагітності, гіпертензії, спричиненої вагітністю, прееклампсії та перинатальної летальності. Важливо підтримувати рівень глюкози в к= рові якомога ближче до норми протягом усієї вагітності, щоб знизити ризик несприятливих наслідків, пов’язаних з гіперглікемією, для матері та її дити= ни.

Метформін проникає через плац= енту у концентраціях, які можуть досягати материнських концентрацій.<= /span>

Велика кількість даних про вагітних жінок (понад 1000 результатів впливу) з когортного дослідження на основі реєстру та опублікованих даних (метааналізи, клінічні дослідження та реєстри) вказує на відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій або фето/неонатальної токсичності після впливу метформіну у передзаплідний пері= од та/або під час вагітності.

Існують обмежені та неперекон= ливі докази впливу метформіну на віддалені результати маси тіла дітей, які зазна= ли впливу внутрішньоутробно. Схоже, що метформін не впливає на руховий і соціальний розвиток дітей віком до 4 років, які отримували його під час вагітності, хоча дані про віддалені результати обмежені.<= /p>
У разі клінічної необхідності застосування метформіну можна розглядати під час вагітності та у передзаплі= дний період як доповнення або альтернативу інсуліну.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побіч= ні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпе= ки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинен= ня годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годуванн= я та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.
Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у до= зах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Монотерапія метформіном не впливає на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, оскільки преп= арат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 85= 0 мг (Метформін, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2–3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10–15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.<= /o:p>

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічн= их ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000–3000 мг на добу) можливе заміщення кожних 2 таблеток препарату Метформін, 500 мг, на 1 таблетку препарату Метформін, 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 м= г на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін як зазначено вище.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терап= ії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду= 2–3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нир= ок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.= ШКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містя= ть метформін, та після початку лікування принаймні щорічно. Пацієнтам з підвищ= еним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам літньо= го віку, слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад, кожні 3–6 місяців.

ШКФ

(мл/хв)

Загальна максимальна добова доза

(має бути розділена на 2-3 добові дози)

Додаткова інформація

60–89

3000 мг

У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення доз= и.

45–59

2000 мг

Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що мо= жуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.

30–44

1000 мг

< 30

-

Застосування метформіну протипоказане.

Діти.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Препарат Метформін застосовувати дітям віком ві= д 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату Метформін 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10–15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічн= их ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2–3 прийоми.

<= /b>

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглік= емії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричи= няти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом, і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

<= /b>

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самі по собі. Для попередження виникн= ення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дози та застосо= вування добової дози препарату у 2–3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифік= ують за такими категоріями:=

дуже часто (> 1/10), часто (&= gt; 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (>= ; 1/10000 і  < 1/1000),  дуже рідко  (< 1/10000).=

У кожному класі системи органів побічні реакції зазначені у порядку зниження їх клінічного значення.

Порушення обміну речовин.

Часто: зниження рівня /дефіцит вітаміну = B12 (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку травної системи= .

Дуже часто: розлади з боку травної системи, так= і як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і у більшості випадків спонтан= но зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дози та застосування добової дози препар= ату у 2–3 прийоми під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчовивідн= их шляхів.=

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин.=

Дуже рідко: шкірні реакції, що включають еритем= у, свербіж, кропив’янку.

Діти.

В опублікованих і постмаркетингових даних та контрольованих клінічних дослідженнях в обмеженої педіатричної популяції ві= ком 10–16 років, яка отримувала метформін протягом 1 року, повідомлення про поб= ічні ефекти у дітей були схожими за характером і тяжкістю з проявами, що відзначалися у дорослих.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побі= чні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

<= /p>
Термін придатності.

3 роки. Не застосовувати пізніше дати, вказаної на упаковці.=

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: UK'>

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. <= /o:p>

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По= 3, 5, 6 або 12 блістерів у пачці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

=

Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 01032,= м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

ШКФ (мл/хв)	Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2-3 добові дози)	Додаткова інформація
60–89	3000 мг	У разі зниження функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення доз= и.
45–59	2000 мг	Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що мо= жуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.
30–44	1000 мг
< 30	-	Застосування метформіну протипоказане.