ІНСТРУКЦІЯ

для= медичного застосування лікарського засобу

КЛА= РИТРОМІЦИН-АСТРАФАРМ

(CL= ARITHROMYCIN-AS= TRAPHARM)

Скл= ад:

діюча речовина:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> clarithromycin;

1 таблетка містить кларитроміцину (у перера= хунку на 100 % речовину) 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовин= и: крохмаль кукуруд= зяний, повідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, к= ислота стеаринова, тальк, магнію стеарат;

покриття = «СелеКоат^ТМ» (гіпромел= оза, поліетиленгліколь, титану діоксид (= Е 171)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору.

Фармакотерапевтична гр= упа. Протимікробні зас= оби для системного застосування. Макроліди. =

Код ATХ J01F A09.

=

Фар= макологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичн= ий антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна д= ія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій= і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in = vitro проти широкого с= пектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітал= ьних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації = (МПК) кларитроміцину зазвичай у 2 рази нижчі за МПК еритром= іцину.

Кларитроміцин in vitro ви= сокоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно відносно H. рylori, активність кларитроміцину при нейтральному = pH є вищою, ніж при кислому pH. Да= ні in vitro та in vivo сві= дчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клі= нічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукую= ть лактозу, не чутливі до кларитроміцину.

Мік= робіологія

Кларитроміцин активний in vitr= o і в клінічній практиці відносно більшості штамів наступних мікроорганіз= мів.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Strep= tococcus pneumoniae, Stre= ptococcus pyogenes, Listeria = monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus <= span class=3DSpellE>parainfluenzae, Moraxella= catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium <= span class=3DSpellE>chelonae, Mycobact= erium fortuitum, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:UK'>Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellula= re.

β-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитром= іцину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не= чутливі до кларитроміцину.

Helicobacter: H. рylori.

Кларитроміцин активний in vitr= o щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci = (групи C,F,G), Viridans group streptococci.=

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis= .

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus = niger, Propionibacterium = acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерици= дну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus= pneumoniae, Streptococcus= pyogenes, Streptococcus <= span class=3DSpellE>agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis,= Neisseria gonorrhoeae, H.= pylori та Campylobacter spp.

Осн= овним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіол= огічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1-2 рази слабша за материнську субстан= цію, за винятком H. influenzae, проти якого е= фективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in= vitro та in= vivo материнська субстанція і її основний метабол= іт проявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnflu= enzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Фар= макокінетика.

Кларитроміцин швидко та добре абсорбується з травного тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метабо= літ 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження= . Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийо= му їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину<= /span> нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається у межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг 2 рази на добу 15-20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг 2 рази на добу виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10-15 % застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5-10 % початкової сполуки виявляється у фекалі= ях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину 3 ра= зи на добу концентрації кларитроміцину у плазмі крові підвищуються порівняно з такими при застосуванні дози 500 мг 2 рази на добу= .

Концентрації кларитроміцину в тканинах у кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у <= span class=3DSpellE>тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язує= ться з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає у слизо= ву оболонку шлунка. Вміст кла= ритроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом із омепразолом, ніж при монотерапії= кларитроміцином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> =

Клінічні характеристики.

Пок= азання.

Лікування інфекцій, спричин= ених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: <= o:p>

– інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки (тонзиліт, фарингіт), та інфекції придаткових пазух носа;

– інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, гостра крупозна пневмонія та первинна атипова пневмонія); =

– інфекції шкіри та м’яких = тканин (імпетиго, фолікуліт, еризипелоїд, фурункульоз, інфіковані рани);

– гострі та хронічні одонтогенні інфекції;

– дисе= міновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium = або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium <= span class=3DSpellE>fortuitum або Mycobacterium kansasii;

– ерад= икація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність = кларитроміцину проти H. pylor= i при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH).

Про= типоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків або до інших компонентів препарату.

Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з нижчезазначених препар= атів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскі= льки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритм= ій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлу= ночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>de <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>pointes)), алкалоїди ріж= ків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки= це може призвести до ерготоксичності), інгібітори = ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаб= олізуються CYP3A4 (лов= астатин або симвастатин), через підвищений ризик виникн= ення міопатії, включаючи рабдоміоліз.

Одночасне застосування кларитроміцину та перорального м= ідазоламу.

Вроджене або встановлене на= буте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючи= піруетну шлуночкову тахік= ардію (torsades <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>de <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>pointes).

Кларитроміцин не слід признача= ти пацієнтам із електролітними порушеннями (гіпокаліємія<= /span> або гіпомагніємія, через ризик подовження інтер= валу QT).

Тяжка печінкова недостатніс= ть та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів <= span lang=3DEN-GB style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-GB'>CYP<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>3A4) з к= олхіцином.

Одночасне застосування кларитроміцину з тикагрелором івабрадином<= /span> або ранолазином протипоказане.

Одночасний прийом Кларитроміцину та Ломітапіду протипоказаний=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин

Про підвищення рівня цизаприду у сироватці крові повідомляли у пацієнтів, = які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, у = тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуноч= ків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів,= які приймали кларитроміцин і п= імозид одночасно.

Повідомляли про здатність <= span class=3DSpellE>макролідів змінювати метаболізм = терфенадину, призводячи до підвищення рівня терфенадину в сироватці крові, що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і to= rsades de pointes. У ході дослідження у добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2–3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело ні = до якого клінічно видимого ефекту. Подібні ефекти відзначалися і при одночасно= му застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Повідомлялося, що одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або <= span class=3DSpellE>дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС= ). Одночасне призначення кларитроміцину та алкалої= дів ріжків протипоказане.

Пер= оральний мідазолам

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитро= міцину (500 мг 2 рази на добу) AUC (площа під кривою «концентрація-час») мідазоламу збільшувалася у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Одночасне застосування перо= рального мідазоламу і кларитроміцин= у протипоказане.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)

Комбіноване застосування кларитроміцину з <= span class=3DSpellE>ловастатином або симвастатином протипоказане, оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4 і одночасне застосування із кл= аритроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симваста= тином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю признача= ти кларитроміцин одночасно з іншими статинами. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміц= ину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить = від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину). Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення ознак міопатії.

Вплив інших лікарських засо= бів на фармакокінетику кларитроміцину

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад рифампіцин, фен= ітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це= може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім то= го, може   бути необхідним   моніторування   плазмових   рівнів індуктора = CYP3A, які можуть = бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і = кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці кров= і з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Нижче зазначені лікарські з= асоби, вплив яких на концентрацію кларитроміцину в кро= ві відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц<= /i>, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, м= ожуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшую= чи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і

14-ОН-кларитроміцину різна = щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто ч= ерез одночасне застосування кларитроміцину та індукт= орів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин

Дія кл= аритроміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність проти Mycobacterium avi= um complex (MAC), загальна активність проти ць= ого патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС сл= ід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину<= /span> лікарських засобів.

Флуконазол

Одн= очасне застосування флуконазолу 200 мг на добу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у здорових добровольців призводило до підвищення рівноважної C_min кларитроміцину на 33 % та AUC – на 18 %. <= /span>

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину= не потрібна.

Ритонавір

Дос= лідження показали, що одночасно застосування ритонавіру = 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 = годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитр= оміцину. Максимальна концентрація (С_max) <= span class=3DSpellE>кларитроміцину підвищувалося на 31 %, мінімальна концентрація – на 182 % і AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів= з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) 30–60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. Для   пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину= , що перевищують 1 г на добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного= підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і сак= вінавір.

Вплив кларитроміцину на <= span class=3DSpellE>фармакокінетику інших лікарських засобів=

Пер= оральні антикоагулянти (наприклад, варфарин, ривароксабан, апіксабан)

Пероральні антикоагулянти п= рямої дії (DOAC).

Пероральні= АПД дабігатран та едоксабан є субстратами для ефлюкс – транспортера= Р-глікопротеїну (P-= gp). Ривароксабан та апіксабан метаболізуєть= ся за д= опомогою CYP3A4 і також= є субстратом для P-gp<= /span>. Слід бути обрежним= при одночасному застосуванні кларитроміцину з цими лікарськими засобами, особливо пацієнтам з висок= им ризиком кровотечі (див. ро= зділ «Особливості застосування<= /span>»).

Антиаритмічні засоби

Існують повідомлення про ро= звиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кл= аритроміцину з хінідином або дизопірамі= дом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином с= лід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

Були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміци= ну і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих препаратів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При сумісному застосуванні з певними гіпоглікемічн= ими засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.=

CYP3A-пов’язані взаємодії |

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A,= і препарату, що головним чином метаболізується CY= P3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у = свою чергу, може посилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникне= ння побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад = карбамазепін) та/або значною мірою метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують клари= троміцин.

Від= омо (або припускається), що такі лікарські засоби або групи препаратів <= span class=3DSpellE>метаболізуються одн= им і тим самим CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, = цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин),= пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, сиролімус, <= span class=3DSpellE>такролімус, терфенадин, <= span class=3DSpellE>тріазолам і вінбластин, а= ле цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванн= і фенітоїну, теофіліну і вальпроат= у, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Застосування кларитроміцину також протипока= зане з алкалоїдами ріжків, пероральним мідазоламом, інгібіторами ГМГ КоА-редуктази, що метаболізуються переважно CYP3A4 (наприклад, ловастатин = і симвастатин), колхіцином,= тикагрелором, <= strong>івабрадином і ранолазином (див. розділ «Протипоказання»).

Омепразол

Зас= тосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 <= /span>годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Силденафіл, тада= лафіл і варденафіл

Існує імовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (силденафілу, тадалафілу і= варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази. =

Теофілін, карбамазепін

Результати досліджень показ= али, що існує незначне, але статистично значуще (p ≤ 0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плаз= мі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцино= м.

Толтеродин

Толтеродин= головним чином <= span class=3DSpellE>метаболізується 2D6-= ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається че= рез CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитром= іцин.

Тріазолбензодіазе= піни (наприклад альпразолам, мідазолам, <= span class=3DSpellE>тріазолам)

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитро= міцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з = кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригува= ння дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемн= а елімінація препарату може виключатися, імовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні= мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися= таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензод= іазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. = Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3= A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку ЦНС (такі як сонливість і сплутан= ість свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину<= /span> і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Аміноглікозиди

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особ= ливо з аміноглікозидами.

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP= 3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відо= мо, що кларитроміцин та інші макроліди<= /span> можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. Дозу колхіцину необхідно зменшити при одночасному застосуванні з клар= итроміцином для пацієнтів із нормальною нирковою та печінковою функцією. Сумісне застосування кларитроміцину з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю протипоказане.=

Дигоксин

Дигоксин вважається субст= ратом P-глікопротеїну (Pgp). Відо= мо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні пригнічення= Pgp може призвести до підвищення
експозиції дигоксину. Пуовідомляли про підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієн= тів, які застосовували кларитроміцин разом з дигоксином. У деяких пацієнтів р= озвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застос= уванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне застосування табл= еток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів= може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудин= у в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину = при одночасному прийомі, слід дотримуватися 4-годинного інтервалу між прийомами= кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміци= ну та зидовудину або дидеокси= назину дітям не повідомляли. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та= вальпроат

Були повідомлення про взаєм= одію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами= , які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад з фенітоїном та вальпроатом= ). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові п= ри одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомляли про підвищення їх рівнів у сироватці крові.
Гідроксихлорохін та хлорохін

Кларитроміцин= слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через потенційну можливість спричинення серцевої аритмії та серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи.

Ломітапід=

Одночасний прийом кларитроміцину з ломітапідом протипоказаний через потенційний потенціал для значного збільшення трансаміназ.

= Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір

Застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) з атазанавіром (400 мг = 1 раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшення= м AUC<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має великий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв= і на 75 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв, застосовуючи відповідну лікарську форму. Дози кларитроміцину= вище 1000 мг на добу не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Бло= катори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих кана= лів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, <= span class=3DSpellE>амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися плазмові концентрації як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом з верапаміло= м, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв’язку з чим кларитроміцин<= /span> може підвищувати плазмові рівні ітраконазолу та навпаки. При застосуванні ітраконазолу разом із= кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретел= ьним наглядом для виявлення проявів чи симптомів посиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) із саквінавіром (м’які желатинові капсули, 1200 мг 3 рази на добу), які є субстратами та інгібітор= ами CYP3A, у здорових добр= овольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану саквінавіру<= /span> на 177 % та С_max саквінавіру на 187 % порівняно із застосув= анням тільки саквінавіру. При цьому AUC<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> та С_{=
max<=
/sub>=
кларитроміцину збільшувалися пр=
иблизно
на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміци=
ну.
Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосов=
увати
одночасно протягом обмеженого проміжку часу та у вищезгаданих дозах/лікарсь=
ких
формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м’яких
желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при
застосуванні саквінавіру у формі твердих желати=
нових
капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише <=
span
class=3DSpellE>саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які
спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Якщо саквінавір
застосовувати разом із ритонавіром, необхідно
враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин.}

Кортик= остероїди

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з кортикостероїдами= для системного або інгаляційного застосування, які переважно метаболізуються CYP3A, через потенційне збільшення системного впливу кортикостероїдів. У= разі одночасного застосування пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення побічних реакцій системних кортикостероїдів.

Особливості застосування.

= Кларитроміцин= не слід призначати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні супе= рінфекції слід розпочати відповідну терапію.

Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки. Також слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з помірним або тя= жким порушенням функції нирок.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Під час застосування кларитроміцину повідом= ляли про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та є зазвичай оборотним= . У деяких випадках повідомляли про печінкову недостатність з летальним наслідк= ом, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосуван= ня кларитроміцину при виникненні таких проявів та симпто= мів гепатиту як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділян= ці живота.

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірно= го до ступеня тяжкості, що загрожує життю, повідомляли при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів<= /span>. Про розвиток діареї від легкого ступеня до псевдомембр= анозного коліту з летальним наслідком, спричиненого Clostridium difficile, повідомляли при застосуванні практично= всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміц= ину. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile<= /span>, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхі= дно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile<= /span>, повідомляли навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. Тому лікування кларитроміцином слід припинити незалежно від терапевтичного показання. Необхідно провести мікробіологічний тест та розпочати відповідне лікування. Необхідно уникати = застосування антиперистальтичних засобів.<= /p>
Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, а також із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок.

Повідомляли про розвиток колхіцинової токси= чності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатно= сті. Сумі= сне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане.

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитр= оміцин та тріазолбензодіазепіни, = наприклад тріазолам, внутрішньовенний мідазолам.

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими ототоксичними засобами, особ= ливо з аміноглікозидами. Слід проводити моніторинг вестибулярної та слухової функції під час та після лікування.

Серцево-судинні ускладнення=

= Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритм= ії та torsades <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>de <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>pointes, спостерігалося = при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). З огляду на те, що нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових ари= тмій (включаючи torsades <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>de pointes), кларитроміцин слі= д з обережністю застосовувати нижчезазначеним групам пацієнтів.

·   Пацієнти з ішемічною хворо= бою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією (< 50 уд./хв).

·&nb= sp; = Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з гіпокаліємією.

·&nb= sp; Пацієнти, які одночасно пр= иймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT.

Одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом і <= span class=3DSpellE>терфенадином протипоказане.

Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу <= /span>QT, або зі шлуночковою аритмією в анамнезі.

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів= , показали мінливі результати. У ході досліджень виявлено рідкісний короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та летальності в= ід серцево-судинних захворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Врахування цих<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS"'> резу= льтатів слід співстав= ляти з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Пневмонія

Оскільки можливе існування резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з і= ншими відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня

Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Strepto= coccus pyogenes, <= /i>які можуть бути резистентн= им до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі, коли неможливо застосувати β-лактамні антибіотики (наприклад при алер= гії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як <= span class=3DSpellE>кліндаміцин. На цей час макролід= и відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин (наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Arial Unicode = MS"; mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>, acne vulgaris, бешихового запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.

У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні п= обічні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса– Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенлейна= –Геноха, терапію кларитроміцином<= /span> слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4.

Слід брати до уваги можливу перехресну резистентність між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, у т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H. <= /i>pylori може призвести до виникнення мікробної резистентност= і. У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до кларитроміцину.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)

Комбіноване застосування кларитроміцину з <= span class=3DSpellE>ловастатином або симвастатином протипоказане. Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомляли про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при суміс= ному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг пацієнтів щодо виявлення ознак міопатії. У ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі= статинами уникнути неможливо, рекомендується признача= ти найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад флувастатину).

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

Комбіноване застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад похідних сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

При сумісному застосуванні = кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровоте= чі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення)= та протромбінового часу. Поки пацієнти отримують одночас= но кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно = часто контролювати показник МНС та протромб= іновий час. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кларитроміцину та пероральних антикоагулянтів прям= ої дії, такі як дабігатран, р= ивароксабан, апіксабан та едоксабан, особливо для пацієнтів з високим ризиком кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини.

Лікарський засіб містить натрію кроскармелозу. Якщо пацієнти, які перебувають на натрій-контрольованій дієті, приймають по= 2 таблетки (по 500 мг) препарату 1 раз на добу, необхідно брати до уваги загальну кількість натрію (сумарно 30,6 мг в одній дозі).

З= астосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину під час вагітності не встановлена. На основі різних результатів= , отриманих в результаті досліджень на = тваринах та досвіду на лю= дях не можливо виключити можливість несприятливого= впливу на ембріофетальний= розвиток. Деякі обсерваційні дослідження,= що оцінювали вплив кларитроміцину протягом І та ІІ триместру повідомлял= и про підвищений ризик викидня порівняно з відсутністю застосування= антибіотиків чи інших антибі= отиків протягом того ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження щодо ризику серйозних вроджених вад <= span style=3D'font-size:12.0pt'>розвитку з використанням макролідів, включаючи кларитроміцин <= span class=3DSpellE>під час вагітності= , дають суперечливі результати. Тому застосування <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>у період вагітності не рекомендується без ретельного зважування користі та ризику.

Грудне вигодовування

Безпека застосування кларитроміцину у період годування груддю немовлят не встановлена. К= ларитроміцин проникає у грудне молоко людини в не= великих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке пребуває лише на грудному годуванні, отримає приблизно 1,7% коригованої вагою= матері дози кларитроміцину.

З= датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом або іншими механізмами необхідно враховувати можливе виникн= ення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, <= span class=3DSpellE>вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Спо= сіб застосування та дози.

Рекомендована доза = кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг (1 таблетка) кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг = (2 таблетки) кожні 12 годин. Зазвичай тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.

Кларитроміцин-Астрафарм можна застосовувати незалежно від прийому їжі, ос= кільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Рекомендована доза становит= ь 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із <= span class=3DSpellE>мікобактеріальною інфекцією.

Початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на добу. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, дозу кларитроміцину можна підвищити до 1000 мг = 2 рази на добу.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовуват= и у комплексі з іншими антимікобактеріальними засоб= ами.

Ерадикація= H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі). =

Потрійна терапія (7-10 днів= )

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази = на добу слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 м= г 2 рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упрод= овж 7-10 днів.

Потрійна терапія (10 днів)<= /span>

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази = на добу, ланзопразол 30 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу упродовж 10 днів.<= o:p>

Подвійна терапія (14 днів)<= o:p>

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази = на добу разом з омепразолом 40 мг 1 раз на добу внутріш= ньо упродовж 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 м= г 1 раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)<= o:p>

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази = на добу разом з ланзопразолом 60 мг 1 раз на добу внутр= ішньо упродовж 14 днів. Може бути потрібним подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовув= али у таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопраз= ол;

кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопраз= ол;

кларитроміцин + тетрациклін, в= ісмуту субсаліцилат та ранітидин= ;

кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;

кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.

Застосування пацієнтам літн= ього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою   недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) д= озу слід зменшити вполовину, наприклад 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при більш тяжких інфекціях. У та= ких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів. =

=

Діти.

Препарат застосовують дітям= віком від 12 років. Застосування таблеток кларитроміцину дітям віком до 12 років не вивчали. Дітям віком до 12 <= /span>років кларитроміцин застосовують у форм= і суспензії.

Передозування.

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитро= міцином може спричинити появу симптомів з боку травного тракту. В одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 г клари= троміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокалієм= ія та гіпоксемія.

Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промива= ння шлунка та симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитоне= альний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину= в сироватці крові.

Поб= ічні реакції.

Найчастішими та найпоширені= шими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються з відо= мим профілем безпеки макролідних антибіотиків.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань = кларитроміцину. Побічні реакції розподілені за такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до = 06; 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до ˂ 1/100), частота невідома* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; час= тоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: нечасто – целюліт= ¹, кандидоз, гастроентерит², інфекція3, вагінальна інфекція; частота невідома – псевдомембрано= зний коліт, бешихове запалення.

З боку системи крові: нечасто – лейкоп= енія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія³, еозинофілія⁴; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто – анафіл= актоїдні¹ реакції, гіперчутливість; частота невідома – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.=

З боку метаболізму: = нечасто – анорекс= ія, зниження апетиту; частота невідома – гіпоглікемія.

З боку психіки:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> часто – безсоння; нечасто – тривожність, нервозність³; частота невідома – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцина= ції, кошмарні сновидіння, манія.

З боку центральної нервової системи: часто – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечасто – втрата свідомості¹, дискін= езія¹, спотворення смаку, запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія= , аносмія, парестезія.

З боку органів слуху: нечасто – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; частота нев= ідома – втрата слуху.

З боку серцево-судинної сис= теми: часто – вазодила= тація¹; нечасто – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, под= овження інтервалу QT, екстрасистоли¹= , відчуття серцебиття; частота невідома – піруетна шлуночкова тахікардія (torsa= des de pointes), шлу= ночкова тахікардія, крововилив, фібриляція шлуночків.

З боку дихальної системи: нечасто – астма^{1,
носова кровотеча², емболія судин легенів¹.=}

З боку травного тракту: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто – езофагіт¹,= гастроезофагеальна рефлюксна хвороба², гастрит, прокталгія², стоматит, глосит, зду= ття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто – холестаз⁴, гепатит⁴, підвищення рівня аланінтрансферази (АЛТ), аспартаттрансамінази (АСТ), γ-глутамілтранспептидази (ГГТ); частота невідома – печі= нкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри: часто – висипанн= я, гіпергідроз; нечасто – бульозний дераматит^=
1, свербіж, кропив’янка, макулопапульозні висипанн= я³; частота невідома – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізов= аний екзантематозний пустульоз<= /span>, синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводж= ується еозинофілією та системними проявами (DRESS)); акне; хвороба Шенлейна-Геноха.

З боку кістково-м’язової си= стеми: = нечасто – м’язові спазми³, кістково-м’язова ригідність¹, міал= гія²; частота невідома – рабдоміоліз^2**, міопатія.
З боку сечовидільної систем= и: нечасто – підвищ= ення рівня креатиніну крові¹, підвищення рівня сечовини крові¹; частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціал= ьний нефрит.

Загальні порушення:<= /i> нечасто – нездуж= ання⁴, гарячка³, астенія, біль у грудях⁴, озноб⁴, підвищена втомлюваність⁴.

Лабораторні показники: нечасто – зміна співвідношення альбумін-глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфа= тази в крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові^{4;
частота невідома – підвищення
міжнародного нормалізованого відношення, збільшення пр=
отромбінового
часу, зміна кольору сечі.}

* Частота невідома, оскільки про ці реакції повідомляли добровільно з популяції пацієнтів невстановленої кількості. Не завжди можна точно встанов= ити їх частоту або причинний зв’= язок з прийомом препа= рату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз <= span class=3DSpellE>кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати<= /span>, колхіцин або алопуринол).=

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомляли тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготув= ання розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої= дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.

Очікується, що тип та тяжкі= сть побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти з порушенням імунн= ої системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосову= вали високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендо= вано, для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто= було важко відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отри= мували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастіш= ими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Нечасто виникали диспное= , безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої в= ерхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм, у 2–3 % пацієнті= в, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини в крові.

Термін придатності. 3 роки.<= /p>

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній уп= аковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері; 1 або 2 блістери в коробці.=

Категорія відпуску. = За рецептом.

Вир= обник.

ТОВ «АСТРАФАРМ».=

Місцезнаходження виробника = та адреса місця провадження його діяльності.

08132, Україна, Київська об= л., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.

=

=

=

=

ІНСТРУКЦІЯ

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Особливості застосування.