ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

АНАПІРОН

(ANAPIRON)

Склад:

діюча речовина: парацетамол;

100 мл розчину містять парацетамолу 1000 мг= ;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію гідро= фосфат, дигідрат; вода для ін’єкцій. =

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, в= ід безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики<= /span> та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії=

Точний механізм аналгетичних і жарознижувальних властивостей парацетамолу ще м= ає бути встановлений, він може включати центральний та периферичний вплив.

Фармакодинамічні ефекти

Анапірон забезпечує початок знеболювання через 5-10 хвилин після початку введен= ня. Піковий аналгетичний ефект досягається через 1 годину, тривалість цього ефе= кту зазвичай становить 4-6 годин.

Анапірон зменшує підвищену температуру протягом 30 хвилин після початку введенн= я з тривалістю жарознижувального ефекту щонайменше на 6 годин.

Фармакокінетика.

Дорослі

Всмоктування

Після одноразового застосування до 2 г препарату та після повторного застосування упродовж 24 годин фармакокінетика парацетамолу лінійна.

Біодоступність після внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г парацетамолу така ж сама, як і після введення <= st1:metricconverter ProductID=3D"1 г" w:st=3D"on">1 г та 2 г пропацетамолу (що містить 500 мг та 1 = г парацетамолу відповідно). Максимальна концентра= ція (C_max) у плазмі крові досягається наприкінц= і інфузійного введення тривалістю 15 хвилин 500 мг= або 1 г парацетамолу і становить 15 мкг/мл або 30 мкг/мл відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу парацет= амолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Після введення 1 г парацетамолу значний рівень концентрації (приблизно 1,5 мкг/= мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.

Метаболізм

Парацетамол значною мірою метаболі= зується у печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація гл= юкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, які перевищують терапевтичні. Незначна частина (менше 4 %) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжно= го метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну), який у нормальних умовах швидко нейтралізується відновленим г= лютатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном і = меркаптопуриновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.

Виведення

Метаболіти парацетамолу= виводяться головним чином із сечею. 90 % прийнятої дози виводиться протягом= 24 годин нирками, переважно у вигляді глюкуроніду (60−80 %) і сульфату (20−30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення станов= ить 2,7 години, загальний кліренс – 18 л/годину.

Новонароджені, немовлята та діти

Фармакокінетика парацетамолу у дітей май= же не відрізняється від такої у дорослих, за винятком коротшого періоду напіввиведення із плазми крові (1,5−2 години). У новонароджених період напіввиведення довший, ні= ж у немовлят − приблизно 3,5 години. У дітей віком до 10 років, порівняно з дорослими, суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою та підвищена – зі сульфат= ами.

Фа= рмакокінетичні величини відповідно до віку (стандартизований кліренс, =

*CL_std/F_oral (l.<= /span>h^-1= 70 кг^-1)

В= ік

Маса тіла (кг)

CL_std/F_oral (l.h^-1 70 кг^-1)

40 тижнів від зачаття

3 місяці постнатального віку

6 місяців постнатального віку

1 = рік постнатального віку

2 = роки постнатального віку

5 = років постнатального віку

8 = років постнатального віку

3,3

6

7,5

10<= /p>
12<= /p>
20<= /p>
25<= /p>

5,9

8,8

11,1

13,6

15,6

16,3

16,3

*= CL_std – оцінка групи пацієнтів щодо CL (кліренсу).

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю=

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 10−30&nb= sp;мл/хв) виведення парацетамолу дещо уповільнене, а пері= од напіввиведення становить від 2 до 5,3 години. Швидкіс= ть виведення глюкуронідів та сульфатів у пацієнтів= з тяжкою нирковою недостатністю втричі повільніша, ніж у здорових добровольці= в. Таким чином, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) мінімальний інтервал між введеннями слід збільшити до 6 годин.

Пацієнти літнього ві= ку

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінені. Коригування дози не потрібне у даній гр= упі пацієнтів.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Короткочасне лікування больов= ого синдрому середньої інтенсивності, особливо в післяопераційному періоді, або короткочасне лікування гарячки, коли введення внутрішньовенним способом клі= нічно обгрунтоване нагальною потребою лікування болю = або гіпертермії, та/або коли інші шляхи введення недоступні.<= /p>
<= /b>

<= /b>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до парацетамолу або до гідрохлориду пропац= етамолу (проліки парацетамолу) та інших компонентів препарату. Тяжка <= span class=3DSpellE>гепатоцелюлярна недостатність.

Особливі заходи безпеки.

Необхідно бути обережним при призначенні та застосуванні Анапірону, щоб уникнути помилок в дозуванні через плу= танину між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), що може призвести до випадкового передозування та летального наслідку. При призначе= нні необхідно вказати загальну дозу в міліграмах і об’єм загальної дози в мілілітрах.

Для уникнення передозування необхідно впевнитися, що інші призначені лікарські засоби не містять парацетамол.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> вдвічі зни= жує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованій терапії з пробенецидом дозу парацетамолу потрібно знизити.

Саліцилати можуть збільшувати період напіввиведення парацетамолу з організму.

Індуктори <= span class=3DSpellE>мікросомального окиснювання в печінці = (фенітоїн, етанол, барбітурати, р= ифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) можуть спричиняти розвиток тяжкої інтоксикації навіть при невеликому передозуванні= .

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування парацетамолу (4 г на добу протягом 4 діб) з пероральн= ими антикоагулянтами може призвести до невеликих варіацій міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Необхідний моніторинг показників МНВ протягом одночасного застосування препаратів, а т= акож протягом тижня після закінчення лікування парацетамоло= м.

При одночасному застосуванні = парацетамолу з флуклоксациліном<= /span> слід дотримуватися обережності, оскільки одночасний прийом був пов’язаний з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідок піроглутамін= ового ацидозу, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Необхідно уникати помилок у дозуванні через плутанину між міліграмами (мг) і міліл= ітрами (мл), що може призвести до випадкового передозування та летального наслідку= . Рекомендується<= /span> застосовувати пероральний парацетамол, якщо можливий= такий спосіб застосування.

Для уникнення ризику передозування необхідно бути впевненим у тому, що інші призначені лікарські засоби не містять парацет= амол або пропацетамол.

Ризик ураження печінки зростає при застосуванні парацетамолу в дозах, вищих від рекомендованих. Клінічні симптоми ушкодження печінки (у = тому числі печінкова недостатність, гепатит, у тому числі фульмінантний, холестатичний, цито= літичний) зазвичай вперше спостерігаються з 2-ої доби після початку застосування препарату і досягає максимуму на 4−6 добу. Необхідно якнайшвидше призначити антидот (ди= в. розділ «Передозування»).

Парацетамол мо= же викликати серйозні шкірні реакції. Пацієнтів слід проінформувати про ранні ознаки серйозних шкірних реакцій, а= при першій появі шкірних висипань або при будь-яких= інших ознаках гіперчутливості застосування препарату = слід припинити.

Повідомлялося про вип= адки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком (H= AGMA) як наслідок піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, аб= о у пацієнтів з недоїданням чи за наявності інших причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), які зас= тосовували парацетамол у терапевтичній дозі протягом трива= лого періоду або комбінацію парацетамолу та флуклоксациліну. Якщо існує підозра на HAGMA як наслідок піроглутамінового ацидозу рекомендується негайно припинити застосування парацета= молу та провести ретельний моніторинг. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі мо= же бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної причини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику= .

З обережністю застосовують препарат при наявності у пацієнта:

гепатоцелюлярної недостатності, синдрому= Жильберта; <= /o:p>

тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);=

хронічного алкоголізму;

аліментарного виснаження (зниження резерву гл= ютатіону в печінці);

зневоднення; <= /o:p>

дефіциту глюкозо-6-фосфатаздегідрогенази (може призвести до гемолітичної анемії). <= /o:p>

Ризик розви= тку ушкоджень печінки при лікуванні Анапіроном зрос= тає у хворих з алкогольним гепатозом.

Застосування препарату може негативно вплив= ати на результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту глю= кози та сечової кислоти у плазмі крові.

Під час тривалого лікування потрібен контроль показників периферичної крові та функціонального стану печінки.<= /span>

Допоміжні речовини. Анапірон містить ме= нше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність=

Клінічний досвід внутрішньовенного введення пар= ацетамолу обмежений. Велика кількість даних про вагітних жінок свідчить про відсутність вад розвитку плода або фето-/неонатальної токсич= ності. Епідеміологічні дослідження щодо нейророзвитку у дітей, які внутрішньоутробно піддавалися впливу= парацетамолу, показали непереконливі результати. У ра= зі клінічної необхідності парацетамол можна застосовувати під час вагітності, проте його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом якомога коротшого терміну та з найменшою можливою частотою.

Період годування груддю

Після перорального застосування парацетамол екскретується у грудне молоко в невеликих кількостях.= Не було відмічено жодних побічних ефектів у дітей = при застосуванні парацетамолу в період годування гр= уддю. Таким чином, парацетамол можна застосовувати жі= нкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керув= анні автотранспортом або іншими механіз= мами.

Не в= пливає.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Препарат застосовують внутрішньовенно.

Дозування залежить від маси тіла пацієнта (див. таблицю дозування нижче).

Маса тіла пацієнта=

Одноразова доза

Об’єм на один прий= ом

Максимальний об’єм препарату (10 мг/мл) на один прийом відповідно до верхніх меж маси тіла для групи (мл)*
Максимальна добова доза **

>10 кг – ≤33 к= г

15 мг/кг

1,5 мл/кг

49,5 мл=

60 мг/кг, не перевищуючи 2 г

>33 кг – ≤50 к= г

15 мг/кг

1,5 мл/кг

75 мл

60 мг/кг, не перевищуючи 3 г

>50 кг, при наявності факторів ризику розвитку гепатотоксичності

1 г

100 мл<= /span>

100 мл<= /span>

3 г<= o:p>

> 50 кг, при відсутності факторів ризику розвитку гепатотоксичності

1 г

100 мл<= /span>

100 мл<= /span>

4 г<= o:p>

* Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.
Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити 4 год= ини. Курс лікування зазвичай не перевищує 4 інфузій протягом 1 доби.

Мінімальний інтервал між введеннями у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня має становити щонайменше 6 годин.<= /span>

** Максимал= ьна добова доза: максимальна добова доза, зазначена у таблиці вище, наведена для пацієнтів, які не отримують інші препарати, що містять парацетамол; в іншому випадку добову дозу необхідно належним чином коригувати, беручи до уваги такі препарати.

Пац= ієнти з нирковою недостатністю тяжкого ступеня

При= значаючи парацетамол пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв), рекомендується збільшити мінімальний інтервал між прийомами до 6 год= ин.

Пацієнти з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмо= м, пацієнти, які хронічно недоїдають (низькі запаси печінкового глутатіону), пацієнти з дегідратацією, синдромом Жильберта, з масою тіла менше 50 кг

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку зазвич= ай не потребують коригування дози.

З метою уникнення помилок дозування, пов’язаного з невідповідністю між міліграмами (мг) та мілілітрами (мл), необхідно ретельно розраховувати до= зи при призначенні та введенні препарату Анапірон. невідповідність може спричинити випадкове передозування та навіть <= span class=3DSpellE>летальний наслідок. При <= span class=3DSpellE>виписуванні рецептів слід вказувати загальну дозу в міліграмах (мг= ) і об’єм загальної дози в мілілітрах (мл).

Роз= чин парацетамолу застосовувати у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії.

Діти.<= /o:p>

Не застосовують дітям віком д= о 1 року та з масою тіла менше 10 кг.

Застосовують дітям віком від = 1 року з масою тіла більше 10= кг тільки для симптоматичного лікування болю та гіпертермії у післяопераційних хворих.

Передозування.

Ризик ураження печінки (включаючи блискавичний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зростає у хворих літнього ві= ку, дітей, пацієнтів із печінковою недостатністю, у разі хронічного алкоголізму, наявності аліментарної дистрофії та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може становити загрозу для = життя пацієнта.

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.=

Передозування у дорослих може бути при одноразо= вому введенні в дозі 7,5 г та більше, у дітей ̶ 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та смерті пацієнта. Протягом 12 ̶ 48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну. Клінічні симптоми ушкодження печінки проявляються після двох діб та досягають максим= уму після 4 ̶ 6 днів.

Невідкладні заходи:

-   негайна госпіталізація;

-   якнайшвидше, до початку лікування, визначення концентрації парацетамолу= в плазмі крові після передозування;

-   внутрішньовенне або пероральне застосування антидоту N-ацетилцистеїну (НАЦ), по можливості не пізніше ніж че= рез 10 годин після передозування; НАЦ можна застосовувати і пізніше, ніж через 10 годин після передозування, однак у цьому випадку лікування буде більш тривалим;
- симптоматичне лікування.

Перед початком лікув= ання необхідно провести печінкові проби та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівні печінкових трансаміназ повертаються до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окрем= их випадках може бути потрібна трансплантація печінки.

<= /b>

Побічні реакції.

Як і у інших препаратів парацетамолу, по= бічні реакції, які представлені нижче, розподіляються на часті (≥ 1/100 − < 1/10), поодинокі (> 1/10000 − < 1/1000), рідкісні (< 1/10000) частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних= ):

Системи органів

Часті

Поодинокі

<= /span>

Рідкісні

Частота невідома

З боку імунної системи

<= /span>

реакції гіперчутливості *,

анафілактичний шок= *=

З боку серцево-судинної системи

<= /span>

артеріальна гіпотензі= я

тахікардія

З боку гепатобіліарної системи

<= /span>

зростання рівня печінкових трансаміназ

З боку системи кро= ві та лімфатичної системи

тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія

З боку шкіри та підшкірної клітковини<= o:p>

висипання *,

кропив’янка*,

с= ерйозні шкірні реакції***

= Загальні розлади та реакції у місці введення

реакції у місці введення (біль та відчуття печіння)

нездужання

еритема,

припливи,

свербіж

Порушення обміну речовин, метаболізму<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>

метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком=

(HAGMA) **

*Повідомляли про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості у вигляді анафілактичного шоку, кропив’янки, шкірних висипань, які потребують припинення лікування.

** Випадки метаболічного ацидоз= у з високим аніонним проміжком як наслідок піроглутаміново= го ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»).= Піроглутаміновий ацидоз може виникати як наслідок низ= ького рівня глутатіону у цих пацієнтів.***Повідомляли про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій, які потребують припинення лікування.

=

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

<= /b>

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 = °С.

Невикористаний лікарський засіб, що залишається, повинен бути знищений.

Несумісність.

Анапірон не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

<= /p>
Упаковка.

По 100 мл препарату у флаконі, по 1 флакону в плівці = в картонній коробці.=

<= /p>
Категорія відпуску.

За рецептом.

<= /p>
Виробник.

Євролайф Хелткеар Пвт. Лтд.

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Хашра № 520, Бхагванпур, Руркі, Харідвар, Уттаракханд, Ін= дія.

<= /p>
Заявник.

Ана= нта Медікеар Лтд= .<= /o:p>

Місцезнаход= ження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Маса тіла пацієнта=	Одноразова доза	Об’єм на один прий= ом	Максимальний об’єм препарату (10 мг/мл) на один прийом відповідно до верхніх меж маси тіла для групи (мл)*	Максимальна добова доза **
>10 кг – ≤33 к= г	15 мг/кг	1,5 мл/кг	49,5 мл=	60 мг/кг, не перевищуючи 2 г
>33 кг – ≤50 к= г	15 мг/кг	1,5 мл/кг	75 мл	60 мг/кг, не перевищуючи 3 г
>50 кг, при наявності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл<= /span>	100 мл<= /span>	3 г<= o:p>
> 50 кг, при відсутності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл<= /span>	100 мл<= /span>	4 г<= o:p>

Системи органів	Часті	Поодинокі <= /span>	Рідкісні	Частота невідома
З боку імунної системи	<= /span>		реакції гіперчутливості , анафілактичний шок= =
З боку серцево-судинної системи	<= /span>	артеріальна гіпотензі= я		тахікардія
З боку гепатобіліарної системи	<= /span>	зростання рівня печінкових трансаміназ
З боку системи кро= ві та лімфатичної системи			тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія
З боку шкіри та підшкірної клітковини<= o:p>			висипання , кропив’янка, с= ерйозні шкірні реакції***
= Загальні розлади та реакції у місці введення	реакції у місці введення (біль та відчуття печіння)	нездужання		еритема, припливи, свербіж
Порушення обміну речовин, метаболізму<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>				метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком= (HAGMA) **