ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

МО= КСЕТЕРО

(M= OXЕTERO)

Склад:

ді= юча речовина: moxifloxacin;

1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400 мг= ;

до= поміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат, Opadry Pink 03B34285 (гіпромелоза (Е&nb= sp;464), макрогол, титану діоксид (Е 171), оксид заліза червоний (Е 172), оксид заліза жовтий (Е 172).

Лі= карська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Ос= новні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, капсулоподібної форми, двоопуклі, з написом «80» з одного боку та «І» – з іншого.

Фа= рмакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби г= рупи хінолонів. Код АТХ J01M A14.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Механізм= дії

Моксифло= ксацин – 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефект= ивний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. =

Встановл= ено, що моксифлоксацин ефективний щодо бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів.

Бактериц= идна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.

Вважають= , що С8-метокси залишок сприяє покращенню активності та зниженню селекції резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно із залишком С8-Н. Наявність великого дициклоамінового залишку в положенні С-7 запобігає актив= ному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій.

Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активніс= тю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК) зазвичай відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людей <= o:p>

У двох дослідженнях за участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувал= ась кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігалося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вк= азаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів.

Резистентність=

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентност= і, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та м= еханізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацину in vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає в точних мутаціях обох типі= в ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак, оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схо= жою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки

Таблиця 1

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксаци= ну (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості )

Мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Staphylococcus spp.

≤ 0,5 мг/л

³ 24 мм

> 1 мг/л

< 21 мм

S. pneumoniae

≤ 0,5 мг/л

³ 22 мм

> 0,5 мг/л

< 22 мм

Streptococcus= , групи A, B, C, G

≤ 0,5 мг/л

³ 18 мм

> 1 мг/л

< 15 мм

H. influenzae

≤ 0,5 мг/л

³ 25 мм

> 0,5 мг/л

< 25 мм

M. catarrhalis

≤ 0,5 мг/л

³ 23 мм

> 0,5 мг/л

< 23 мм

Enterobacteriaceae

≤ 0,5 мг/л

³ 20 мм

> 1 мг/л

< 17 мм

Контрольні точки, не пов’язані з видом*

≤ 0,5 мг/л

> 1 мг/л

* Контрольні точки, не пов’язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольні точки за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонаймен= ше на деякі види інфекційних збудників залишається під сумнівом.

Чутливі види

Аеробні грампозитив= ні мікроорганізми

Gardnerella= vaginalis

Staphylococcus<= /i> aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)=

Streptococcus milleri група* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans= група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробні грамнегатив= ні мікроорганізми

Acinetobacter baumanii

Haemophilus= influenzae<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Batang;mso-fareast-language:RU'>*

Haemophilus= parainfluenzae<= /i>*

Legionella pneumophila=

Moraxella (Branhamella) catarrhalis= *

Анаеробні мікр= оорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.=

Інші мікроорга= нізми

Chlamydophila (Chlamydia)= pneumoniae<= span lang=3DIT style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Batang;mso-ansi-language:IT;mso-fareast-language:RU'>*

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii

Mycoplasma genitalium<= /span>

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae<= span lang=3DIT style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Batang;mso-ansi-language:IT;mso-fareast-language:RU'>*=

Види з можливою набутою резистентністю

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

= Enterococcus faecalis*

= Enterococcus faecium*=

Staphylo= coccus aureus (метицилі= нрезистентний)⁺

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

= Enterobacter cloacae*<= /o:p>

= Escherichia coli*#

= Klebsiella pneumoniae*#

= Klebsiella oxytoca

= Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*

Анаеробні мікроорганізми

= Bacteroides fragilis*<= /o:p>

Peptostreptococcus spp.*

Резистентні види

Аеробні грамнегатив= ні мікроорганізми

Pseudomonas<= /i> aeruginosa

* Продемонстров= ано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних дослід= жень у рамках затверджених клінічних показань. <= /p>
^=
# Штами, які виробляють ESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

⁺ Показник резистентності > 50 % в одній чи більше країн.

Фармакокінетика.

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 %. =

У діапазоні доз 50–800 = мг при одноразовому прийомі та у дозах по 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох дні= в. Після прийому пероральної дози 400 мг максимальна концентрація у крові= (C_max) досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максималь= на та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400 мг 1 раз= на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно.

<= u>Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляє= ться в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) становить                35 мкг/л. Об’єм розпо= ділу в рівноважному стані дорівнює 2 л/кг. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, зв’язування з білками крові становить приблизно 4= 0-42 % та не залежить від концентрації препарату.

Таблиця 2

Пікова концентрація (середнє геометричне) пі= сля перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг.

Тканина

Концентрація=

Місцевий рівень – рівень у плазмі крові

Плазма

3,1 мг/л

–

Слина

3,6 мг/л

0,75 – 1,3

Вміст пухиря

1,6¹ м= г/л

1,7¹

Слизова оболонка бронхів

5,4 мг/кг

1,7 – 2,1

Альвеолярні макрофаги

56,7 мг/кг

18,6 – 70,0<= /o:p>

Рідина епітеліальної вистілки<= /span>

20,7 мг/л

5 – 7<= /span>

Гайморова порожнина

7,5 мг/кг

2,0

Етмоїдальні пазухи

8,2 мг/кг

2,1

Назальні поліпи

9,1 мг/кг

2,6

Інтерстиціальна рідина<= /p>

1,0² м= г/л

0,8 – 1,4^2,3=

Жіночі статеві органи*<= /p>

10,2⁴ мг/кг

1,72⁴<= o:p>

* в= нутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг

¹⁼ 10 годин після введення;

²⁼ вільна концентрація;=

³⁼ від 3 годин до 36 годин після введення дози;

⁴⁼ в кінці інфузії.

Метаболізм

Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосп= олук (М1) і глюкоронідів (М2). М1 та М2 є метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень in vitro та клінічних дослідж= ень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформації фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окиснювального метаболізму немає.
Виведення з організму=

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400= мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 2= 4–53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після пр= ийому дози 400 мг виведення із сечею (приблизно 19 % – лікарський засіб= у незміненому вигляді, приблизно 2,5 % – М1 та приблизно 14 % – М2)= та калом (приблизно 25 % – лікарський засіб у незміненому вигляді, прибли= зно 36 % – М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило при= близно 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла

У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.

Ниркова недостатність

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушеннями функції нирок (в= ключаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкороніду) збільшується до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну <&nbs= p;30 мл/хв/1,73 м²).

Порушення функції печінки

На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (клас А - С за класифікацією Чайлда-П= ’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, = тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину д= ля лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки немає.=

Кл= інічні характеристики.

Показання.<= /span>

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими = до препарату мікроорганізмами, у пацієнтів віком від 18 років.

За наступними показаннями моксифлоксацин слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для лікування таких інфекцій:

·&nb= sp;     Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності).

·&nb= sp;     Загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом (діагностоване з високим ступенем вірогідності).

За наступними показаннями моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, = які зазвичай рекомендуютьcя для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним, або коли вказане лікування було неефективним:

·&nb= sp;     Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

·&nb= sp;     Запальні захворювання органів малого таза помірног= о та середнього ступеня тяжкості (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом чи абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксетеро не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості, але може застосовуватися у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, із цефалоспоринами) че= рез зростаючу резистентність моксифлоксацину до Neisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів N. gonorrhoeae).

Таблетовану форму препарату Моксетеро можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлокса= цину була ефективною і призначена за такими показаннями:

‒ негоспітальна пневмонія;

‒ ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Таблетована форма препарату Моксетеро не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальної пневмонії.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

‒&= nbsp;Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

‒ Вік пацієнта до 18 років.

‒&= nbsp;Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності = або годування груддю»).

‒&= nbsp;Захворювання сухожиль, пов’язані з лікуванням хінолонами, в анамнезі.<= /p>
У процесі досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказаний пацієнтам із:
- в= родженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;

- п= орушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;=

- к= лінічно значущою брадикар= дією;

- к= лінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;

- с= имптоматична аритмія в анамнезі.

Препарат= не слід застосовувати одночас= но з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосува= ння препарату також протипоказано пацієнтам із порушеннями функції печінки (кла= с C за класифікацією Чайлда-П’ю) та пацієнтам із підвищеним рівнем трансаміназ (у 5 раз= ів вище верхньої межі норми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія м= оже призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкової аритмії, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (t= orsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

‒ антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

‒ антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

‒ антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

‒ трициклічні антидепресанти;

‒&= nbsp;деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

‒ деякі антигістаміни (терфенадин, астемізол, мізоластин);

‒ інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають п= репарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад, петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В= ), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній або алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та лікарські засоби, що містять залізо або цинк), та моксифлоксац= ином необхідний інтервал приблизно 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину пер= орально в дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж н= а 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, д= ив. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення С_max₌дигоксину приблизно на 30 %= у рівноважному стані без впливу на AUC. Отже, потреби у застережних заходах п= ри супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниж= ення концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбін= ація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози у крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємо= дії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікува= ння або лікування відхилення показника міжнародного нормалізованого відношення = (МНВ). Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності = слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.

Для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральн= ому введенні, пробенецид. Дослідження i= n vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. Беручи до уваги зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молоч= ні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від= вживання їжі.

Особливості застосування.

Необхідно уникати застосування моксифлоксацину пацієнтам, у яких в минулому спостерігалися серйозні побічні реакції при застосуванні лікарських засобів= , що містять хінолон або фторхінолон (див. розділ «Побічні реакції»). Лікув= ання цих пацієнтів моксифлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки співвідношення= користь/ризик (див. також розділ «Протипоказання»).

Повідомл= ялось про гіперчутливість і алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого застосування лікарського засобу. Анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку, навіть після першого застосування. В цих випадках слід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад, протишокову).

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервал= у QT на електрокардіограмі (ЕКГ). Аналіз результатів ЕКГ, отримани= х у рамках програми клінічних досліджень, показав, що подовження інтервалу QTc = при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс; 1,4 % порівняно з вихідним рівнем.

Оскільки= у жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієн= ти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих із препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймають = моксифло= ксацин, слід з обережністю застосовувати препарати, що можуть призвести до зниження рівня калію (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Необхідн= о з обережністю призначати моксифло= ксацин пацiєнтам із триваючим проаритмогенним станом (особливо пацієнтам літнього = віку та жінкам молодшого віку), таким як гостра міокардіальна ішемія або подовже= ння інтервалу QT, оскільки це може призвести до підвищення ризику розвитку шлуночкови= х аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT = може підвищуватись із підвищенням концентрації препарату. Тому не слід перевищу= вати рекомендовану дозу.

Необхідно зважити користь від лікування моксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій низького ступеня тяжкості, згідно з інформацією, викладеною у розділі «Особливості застосуванн= я».

Якщо під= час застосування лікарського засобу виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності (у т.ч.= з летальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати звернути= ся до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо розвиваються такі озна= ки та симптоми фульмінантного гепатиту, як пов’язана з жовтяницею астенія, що швидко розвивається<= /span>, темна сеча, схильність до крово= теч або печінкова енцефалопатія.

У разі виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналіз функції печiнки/= обстеження.

Тяжкі шк= ірні побічні реакції

Повідомл= ялося про тяжкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN: також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона (SJS), гострий генералізований екзематозний пустульоз (AGEP) та індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні реакції»).= На час призначення препарату пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно контролювати стан пацієнтів. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, моксифлоксацин = слід негайно припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Якщо у паціє= нта розвинулась така серйозна реакція, як SJS, TEN, AGEP, або DRESS, на застосування моксифлоксацину, лікування моксифлоксацином у цього пацієнта н= і в якому разі не повинно поновлюватись.

Відомо, = що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід з обережніст= ю застосовувати пацієнтам із розладами центральної нервової системи (ЦНС) або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникнення останніх. У разі виникнення судом необхідно припинити застосуван= ня моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

У пацієн= тів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, зафіксовано випадки сенсорної абосенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпоесте= зії, дизестез= ії або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які <= /span>отримують лікування моксифлоксац= ином, слід повідомити про це лікаря, перш ніж продовжувати лікування, щоб запоб= ігти розвитку потенційно незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосування хінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реак= ції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, такої = як спроба самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення у пац= ієнта таких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин = пацієнтам, які страждають психозом, або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

У зв’язк= у зі застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, в тому числі моксифлоксацину, повідомлялося п= ро виникнення антибіотикасоційованої діареї (ААД) та= антибіотикасоційованого коліту <= /span>(ААК), включаючи псевдоме= мбранозний коліт, Clostridium diffic= ile-= асоційовану діарею, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається т= яжка діарея. При підозрі або підтвердженні ААД або = ААК лікування антибакт= еріальними засобами, включаючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ри= зику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Моксифлоксацин слід з обережніст= ю застосувати пацієнтам із міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів= .

Тендініт і розрив сухожиль (особ= ливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися в разі лікування зі застосуванням хінолонів, включаючи моксифлоксацин, навіть прот= ягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки= , що спостерігалися через декілька місяців після припинення лікування. Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, існує підвищений ризик розвитку тендиніту та розриву сухожиль, зокрем= а у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів = із трансплантацією органів та пацієнтів, які одночасно отримують кортикостерої= ди. Тому слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших симптомах тендиніту (наприклад, хворобливий набряк, запалення) пацієнт= ам слід припинити лікування моксифлоксацином, забезпечити спокій ураженій (-им) кінцівці (-кам) та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад, накладення шини) ураженого сухожилля (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»). Кортикостероїди не застосовувати, я= кщо з’являються ознаки тендинопатії.

Аневризма та дисекція аорти та <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>регургітація/недостатність серцевого кл= апана серця

У процесі епідеміологічних досліджень зафіксовано підвищений ризик аневризми та <= /span>дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального й мітрально= го клапанів після застосування фторхінолонів. Повідо= млялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаю= чи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакці= ї»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапана,= або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов:

·   &nb= sp; як і при аневризмі та дисекції аорти= , так і при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера,<= /span> хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково

·   &nb= sp; при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) а= бо додатково

·      при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно застосовують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відд= ілення невідкладної допомоги.

Пацієн= там потрібно рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задиш= ки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Слід з обережністю застосувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості рідини, тому що зневоднення може підвищити ризик виникне= ння ниркової недостатності.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Як і при застосува= нні всіх фторхінолонів, під час лікування моксифлоксацином повідомлялося про випадки відхилення від норми показників глюкози крові, як у вигляді гіпоглікемії, так і у вигляді гіперглікемії. Дисглікемія розвивалася перева= жно у пацієнтів літнього віку, хворих на діабет, які отримували одночасно з лікуванням моксифлоксацином пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, сульфонілсечовину) або інсулін. Хворим на цукровий діабет рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові (див. розділ «Побічні реакції»= ).

Профілактика реакцій фоточутливо= сті

При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фоточутливості. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникн= ення фоточутливості. Незважаючи на це, слід порекомендувати пацієнтам уникати як ультрафі= олетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної дії сонячного світла під час застосування моксифлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти= з родинним або особистим анамнез= ом недостатньої активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під час лікування хінолонами мають= схильність до гемолітичних реакцій. Тому та= ким пацієнтам слід з обережністю застосовувати моксифлоксацин.

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим із трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування препаратом Моксетеро у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 = мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинено бактеріє= ю Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ю до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад,= із цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ї до моксифлоксацину.

Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Моксифлоксацин спричинює ураження хрящів у молодих тварин, тому застосування препарату дітям та підліткам (віком до 18 років) протипоказано= .

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У разі підозрюваної= або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом.

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацину в = разі лікування тяжкого інфікування, пов’язаного з опіками, фасцитом та інфікуван= ням діабетичної стопи, яке супроводжується остеомієлітом, не встановлена.<= /o:p>

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню культурального аналізу щодо виявлення Mycobacterium spp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, зі свого боку, може призвести до хибнонегативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають моксифлоксацин.

Дослідження на тваринах не виявили погіршення фертильності.<= /span>

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки тривалих (протягом місяців або років), інвалідизуючих і потенційно незворотних серйо= зних побічних реакцій на лікарські засоби, що впливають на різні, іноді множинні, системи організму (з боку опорно-рухової системи, нервової системи, психіки= та з боку органів чуття), у пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони незалежно від віку та наявних раніше факторів ризику. Застосування моксифлоксацину слід негайно припинити при перших же ознаках або симптомах будь-якої серйозної побічної реакції, і пацієнтам слід порадити звернутися = до лікаря за консультацією.

Препарат містить м= енше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.=

<= /span>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність=

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність. Потенційний р= изик для людини не встановлений.

У зв’язк= у з ризиком пошкоджувального впливу фторхінолонів на несучі суглоби незрілих тв= арин та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не можна призначати вагітн= им жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Період г= одування груддю

Моксифло= ксацин, як і інші хінолони, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає д= аних щодо застосування препарату у період лактації жінкам.

Унаслідок цього жінкам, які годують груддю, застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність.

=

Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідже= нь впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, мож= уть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку ЦНС (запаморочення, гост= ра тимчасова втрата зору або гостра короткотривала втрата свідомості). Пацієнт= ам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед т= им, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.<= /span>

Спосіб застосування та дози.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'>=

Дорослі<= o:p>

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю во= ди. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.<= /p>
<= u>Тривалість терапії

Тривалість терапії таблетованою формою препарату Моксетеро залежить від типу інфекцій і становить:

- загостре= ння хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом, – 5-10 дні= в;

- негоспітальна пневмонія – 10 днів;

- гострий бактеріальний синусит – 7 днів;

- запаль= ні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості –= 14 днів.

За даними досліджень тривалість лікування таблетованою формою препарату Моксетеро становила до 14 днів.

Ступінчаста (внутрішньовенна/пероральна) терапія

Під час досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 д= нів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірн= их тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками та розчином= для інфузій Моксетеро становить 7 - 14 днів для негоспітальних пневмо= ній та 7 - 21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних ткани= н.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

<= u>Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла

Корекція дози для пацієнтів літн= ього віку/пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

<= u>Ниркова недостатність=

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²)= , а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Діти.

Лікарськ= ий засіб Моксетеро протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені.

<= /span>

Передозу= вання.

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400= мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального при= йому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою збільшення системної дії моксифлоксацину.

Побічні реакції.

Нижче наведено побічні реакції, отримані на підставі досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапі= я), та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці «часті», спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі побічні реакції визначені у порядку зменшення їх тяжкост= і. Частота визначена таким чином: часто (≥ 1/100, < 1/10), = нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, <&n= bsp;1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена на основі наявних даних).

Таблиця 3

К= ласи систем органів/частота

Побічні реакції= <= /o:p>

= Інфекц= ійні ускладнення

Часто

Суперінфекція, що вини= кла внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний = чи вагінальний кандидоз

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Нечасто

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МН= В

Д= уже рідко

Підвищення рівня протромбіну/зменшення МНВ, агранулоцитоз,

панцитопенія

= З боку імунної системи

Н= ечасто

Алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)

Рідко

Анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи наб= ряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)

= З боку ендокринної системи

Дуже рідко

Синдром невідповідної секреції антидіуретичного гормону (SIADH)

= З боку метаболізму та харчування

Нечасто

Гіперліпідемія

Рідко

Гіперглікемія, гіперурикемія

Дуже рідко

Гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома

= З боку психіки*

Нечасто

Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження

Рідко

Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидал= ьні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій

Дуже рідко

Деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ду= мки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)

= З боку нервової системи*

Часто

Головний біль, запаморочення

Нечасто

Парестезія/дизестезія, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість

Рідко

Гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координац= ії (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напа= ди з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади) (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія<= /o:p>

Дуже рідко

Гіперестезія

З боку органів зору*

Нечасто

Порушення зору, включа= ючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»)

Рідко

Фотофобія

Дуже рідко

Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт і двобічна трансілюмінація ірису (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку органів слуху та вестибулярного апарату= *

Рідко

Дзвін у вухах; порушен= ня слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

= З боку серця**

Часто

Подовження інтервалу <= /span>QT у хв= орих із гіпокаліємією (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосува= ння»)

Нечасто

Подовження інтервалу <= /span>QT (див. розділ «Особливості застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Рідко

Шлуночкова тахіаритмія, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)=

Дуже рідко

Неспецифічна аритмія, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (д= ив. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (див. розділ «Особливос= ті застосування»)

= З боку судинної системи**

Нечасто

Вазодилатація

Рідко

Артеріальна гіпертензі= я, артеріальна гіпотензія

Дуже рідко

Васкуліт

= З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння=

Нечасто

Задишка (включаючи астматичний стан)

= З боку травної системи

Часто

Нудота, блювання, біль= у животі, діарея

Нечасто

Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Рідко

Дисфагія; стоматит; ко= літ, асоційований зі застосуванням антибіотика (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розділ «Особливості застосування»)=

= З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто

Підвищення рівня трансаміназ

Нечасто

Порушення функції печі= нки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутамілтранспептидази), підвищення у крові рівня лужної фосфатази

Рідко

Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)

Дуже рідко

Фульмінантний гепатит,= що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто

Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри

Дуже рідко

Бульозні шкірні реакці= ї, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) (див. розділ «Особливості застосування»)

Частота невідома<= /o:p>

Гострий генералізований екзематозний пустульоз (AGEP).

Індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»)

= З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*

Нечасто

Артралгія, міалгія

Рідко

Тендиніт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Дуже рідко

Розрив сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), артрит, ригідність м’язів, загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)

Частота невідома<= /o:p>

Рабдоміоліз

= З боку нирок та сечовидільної системи

Нечасто

Дегідратація

Рідко

Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)<= /p>

= Загальні розлади*

Нечасто

Загальна слабкість (в основному астенія або втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попер= еку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Рідко

Набряк

Були дуже рідкісні випадки таких побічних реакцій, про які повідомляли після лікування іншими фторхінолонами, які, можливо, також трапляться під ч= ас лікування моксифлоксацином: підвищення внутрішньочерепного тиску (у тому чи= слі псевдотумор головного мозку), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія.

* Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенці= йно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іно= ді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи; у деяких випадках повідомлялося про невропатію, пов’язану з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху; тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, невралгію та порушення концентрації уваги), що пов’язані зі застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

** У пацієнтів, які отримували фторхінол= они, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-я= кого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Те= рмін придатності. 3 роки.

&n= bsp;

Ум= ови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недо= ступному для дітей місці.

Упа= ковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Ка= тегорія відпуску. За рецептом.

Ви= робник. Г= етеро Лабз Лімітед/Hetero Labs Limited.=

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.<= /span>

Юніт-V, Блок V і V-А, ТСIIC - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 4= 41 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія /= Unit-= V, <= /span>= Block V = and = V-= A,     = TSIIC -= Formulation = SEZ, <= /span>= S.= Nos 439, 440, 441 & 458= , = Polepally = Village, <= /span>= Jadcherla = Mandal, <= /span>= Telangana = State, 509301, = = India.

Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Staphylococcus spp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
S. pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococcus= , групи A, B, C, G	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
H. influenzae	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
M. catarrhalis	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Enterobacteriaceae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Контрольні точки, не пов’язані з видом*	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л

Тканина	Концентрація=	Місцевий рівень – рівень у плазмі крові
Плазма	3,1 мг/л	–
Слина	3,6 мг/л	0,75 – 1,3
Вміст пухиря	1,6¹ м= г/л	1,7¹
Слизова оболонка бронхів	5,4 мг/кг	1,7 – 2,1
Альвеолярні макрофаги	56,7 мг/кг	18,6 – 70,0<= /o:p>
Рідина епітеліальної вистілки<= /span>	20,7 мг/л	5 – 7<= /span>
Гайморова порожнина	7,5 мг/кг	2,0
Етмоїдальні пазухи	8,2 мг/кг	2,1
Назальні поліпи	9,1 мг/кг	2,6
Інтерстиціальна рідина<= /p>	1,0² м= г/л	0,8 – 1,4^2,3=
Жіночі статеві органи*<= /p>	10,2⁴ мг/кг	1,72⁴<= o:p>

К= ласи систем органів/частота	Побічні реакції= <= /o:p>
= Інфекц= ійні ускладнення
Часто	Суперінфекція, що вини= кла внаслідок бактеріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний = чи вагінальний кандидоз
З боку кровоносної та лімфатичної систем
Нечасто	Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МН= В
Д= уже рідко	Підвищення рівня протромбіну/зменшення МНВ, агранулоцитоз, панцитопенія
= З боку імунної системи
Н= ечасто	Алергічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)
Рідко	Анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи наб= ряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
= З боку ендокринної системи
Дуже рідко	Синдром невідповідної секреції антидіуретичного гормону (SIADH)
= З боку метаболізму та харчування
Нечасто	Гіперліпідемія
Рідко	Гіперглікемія, гіперурикемія
Дуже рідко	Гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома
= З боку психіки*
Нечасто	Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження
Рідко	Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидал= ьні ідеї/думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації, делірій
Дуже рідко	Деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ду= мки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)
= З боку нервової системи*
Часто	Головний біль, запаморочення
Нечасто	Парестезія/дизестезія, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість
Рідко	Гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координац= ії (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напа= ди з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади) (див. розділ «Особливості застосування»), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія<= /o:p>
Дуже рідко	Гіперестезія
З боку органів зору*
Нечасто	Порушення зору, включа= ючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»)
Рідко	Фотофобія
Дуже рідко	Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС) (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт і двобічна трансілюмінація ірису (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку органів слуху та вестибулярного апарату= *
Рідко	Дзвін у вухах; порушен= ня слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)
= З боку серця**
Часто	Подовження інтервалу <= /span>QT у хв= орих із гіпокаліємією (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосува= ння»)
Нечасто	Подовження інтервалу <= /span>QT (див. розділ «Особливості застосування»), посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія
Рідко	Шлуночкова тахіаритмія, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)=
Дуже рідко	Неспецифічна аритмія, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes) (д= ив. розділ «Особливості застосування»), зупинка серця (див. розділ «Особливос= ті застосування»)
= З боку судинної системи**
Нечасто	Вазодилатація
Рідко	Артеріальна гіпертензі= я, артеріальна гіпотензія
Дуже рідко	Васкуліт
= З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння=
Нечасто	Задишка (включаючи астматичний стан)
= З боку травної системи
Часто	Нудота, блювання, біль= у животі, діарея
Нечасто	Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази
Рідко	Дисфагія; стоматит; ко= літ, асоційований зі застосуванням антибіотика (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розділ «Особливості застосування»)=
= З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто	Підвищення рівня трансаміназ
Нечасто	Порушення функції печі= нки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутамілтранспептидази), підвищення у крові рівня лужної фосфатази
Рідко	Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)
Дуже рідко	Фульмінантний гепатит,= що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто	Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри
Дуже рідко	Бульозні шкірні реакці= ї, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
Частота невідома<= /o:p>	Гострий генералізований екзематозний пустульоз (AGEP). Індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), фіксований медикаментозний висип, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»)
= З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*
Нечасто	Артралгія, міалгія
Рідко	Тендиніт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість
Дуже рідко	Розрив сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), артрит, ригідність м’язів, загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)
Частота невідома<= /o:p>	Рабдоміоліз
= З боку нирок та сечовидільної системи
Нечасто	Дегідратація
Рідко	Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»)<= /p>
= Загальні розлади*
Нечасто	Загальна слабкість (в основному астенія або втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попер= еку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз
Рідко	Набряк