ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕВОФЛОКСАЦИН

(LEVOFLOXACIN)

Склад:

діюча речовина: levo= floxacin;

1 мл розчину для інфузій містить: левофлоксац= ину гемігідрат еквівалентно левофлоксацину - 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едета= т, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого забарвлення.

Фармакотера= певтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01М А12.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхіноло= нів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комп= лекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активно= сті левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою «концент= рація-час» (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (М= ПК)).<= /span>

Механізм резистентності. Основний механізм резистентно= сті є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.<= /span>

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксаци= ном та іншими класами антибактеріальних засобів.

Контрольні точки

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення = МІК левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та умовно чутливі від резистентних організм= ів, зазначені у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).

Клінічні граничні значення МІК левофлоксацину (версія 10.0, 01-01-2020).

Таблиця 1

Патоген	Чутливі	Резистент= ні
Enterobacteries	≤ 0.5 мг/л=	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 0.001 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 0.5 мг/л=	> 1 мг/л
Staphylococcus spp. Coagulase-negative staphylococci	≤ 0.001 мг/л	> 1 мг/л
Entero= coccus spp¹	≤ 4 мг/л	> 4 мг/л
Streptococcus pneumoniae	≤ 0.001 мг/л	> 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G	≤ 0.001 мг/л	> 2 мг/л
Haemop= hilus influenz= ae	≤ 0.06 мг/л	> 0.06 мг/л
Moraxe= lla catarrha= lis	≤ 0.125 мг/л	> 0.125 мг/л
Helicobact= er pylori	≤ 1 мг/л	> 1 мг= /л
Aeroco= ccus sanguinicola and urinae²	≤ 2 мг/л	> 2 мг= /л
Aeromo= nas spp.	≤ 0.5 мг/л=	> 1 мг/л
Фармакокінетичні-фармакодинамічні граничні значення (не пов’язані з видами)	≤ 0.5 мг/л=	> 1 мг/л

¹ тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів

² Сприйнятли= вість можна визначити на основі чутливості до ципрофлоксацину

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів. Ба= жано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяж= ких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату, щонайм= енше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

<= /u>

Зазвичай чутливі види=

Аеробні грампозитивні бактерії:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>

Bacillus anthracis

Staphylococcus aureus = метицилінчутливий

Staphylococcus saprophyticus

Streptococci, група С і G

Streptococcus agalactiae

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes<= o:p>

&= nbsp;

Аеробні грамнегативні бактерії:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>

Eikenella corrodens

Haemophilus influenzae

Haemophilus para-influenzae

Klebsiella oxytoca

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Proteus vulgaris

Providencia rettgeri

&= nbsp;

Анаеробні бактерії:

Peptostreptococcus

&= nbsp;

Інші: =

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Chlamidia trachomatis

Legionella pneumophila

Mycoplasma pneumoniae

Mycoplasma hominis

Ureaplasma urealyticum<= o:p>

<= /u>

Види, для яких набута (вторинна) резистентн= ість може бути проблематичною

Enterococcus faecalis

Staphylococcus aureus = метицилін-резистентний*

Coagulase-negative Staphylococcus spp

&= nbsp;

Аеробні грамнегативні бактерії:

Acinetobacter baumannii

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Proteus mirabilis

Providencia stuartii

Pseudomonas aeruginosa

Serratia marcescens

&= nbsp;

Анаеробні бактерії:

Bacteroides fragilis

Природно резистентні шта= ми

Аеробні грампозитивні бактерії:<= /u>

Enterococcus faecium

*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю, може мати спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Фармакокінетика.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 5= 00 мг один або два рази на добу.

Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько= 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його ш= ироке поширення у тканинах організму. Проникнення у тканини та рідини організму.<= o:p>

Левофлоксацин має здатність проникати у слизову оболонку бронхів, рід= ину альвеолярного епітелію, альвеолярні макрофаги, тканини легенів, шкіри (вміст пухирів), тканину передміхурової залози та сечу. Однак у спинномозкову ріди= ну левофлоксацин проникає погано.

Біотрансформація. Левофлоксац= ин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил‑левофло= ксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним= та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення. Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин), виводи= ться зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

Середній= виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення однієї дози 500 мг становив= 175 ± 29,2 мл/хв.

Немає суттє= вої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

<= /u>

Лінійність

Для левофлоксацину характерна лінійна фармакокінетика у діапазоні 50–1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввивед= ення збільшуються, як видно з таблиці 1.

Таблиця 1.<= o:p>

Кліренс креатиніну (мл/хв)<= o:p>	< 20	20–40	50–80
Нирковий кліренс (мл/хв)	13	26	57
Період напіввиведення (годи= ни)	35	27	9

Пацієнти літнього віку

Немає значн= их відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієн= тів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий ана= ліз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінно= сті у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, = що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

– негоспітальна пневмонія*;

– ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин*;

– гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;<= /o:p>

– хронічний бактеріальний простатит;

– легенева форма сибірської виразки: профілактика після контактів та лікування.

*стосовно вищевказаних інфекційних захворювань левофлоксацин слід призначати лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських засобів, які переважно застосовують для початкового лікування даних інфекцій.=

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належн= ого застосування антибактерійних засобів.

Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, до левофлоксац= ину або до інших хінолонів. Епілепсія, побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік (до 18 років).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіл= іном (який є маркерним субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2. Можливе помітне зниження церебрального судомного порога при введенні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявнос= ті фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину= .

Пробенецид і циметидин. Про<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>являють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлоксацину; нирковий кліренс левофлоксацину знижува= вся при застосуванні з циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). Це тому, що обидва препарати здатні блокувати кана= льцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у ході дослідження, = не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну зна= чущість. З обережністю слід вводити левофлоксацин одночасно з препаратами, що впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин. Період напіввиведення циклоспо= рину збільшується на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофлоксацином.<= /o:p>

Антагоністи вітаміну К.<= /i> У пацієнтів, які одночасно лікувалися левофлоксацином та антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомляли про подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення/зниження показнику протромбіну за Квіком) та/або навіть виникнення кровотеч. Зокрема такі кровотечі можуть бути тяжкими. У зв’язку з цим необхідно контролювати показники згортання крові у пацієнтів, які проходять лікування антагоністами вітаміну К (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарсь= кі засоби, що подовжують інтервал QT. Левофл= оксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макрол= іди, антипсихотики).

Фармако= кінетика левофлоксацину не змінювалася при сумісному введенні з кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфар= ином.

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

При одночасному застосуванні із глюкокортикоїдами підвищується ризик розриву сухожилля.

Особливості застосування.

Слід уникати застосув= ання лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому = при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати тільки у разі відсутності альтернативних в= аріантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.

Паціє= нтам із вираженим атеросклерозом судин головного мозку, порушеннями мозкового кровообігу слід бути обережними при застосуванні препарату.

Аневризма та дисекція аорти та регургітація/недостатн= ість серцевого клапана серця

Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик аневризми та дисе= кції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів= . Повідомлял= и<= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Arial Unicode MS";font-weight:normal; mso-bidi-font-weight:bold'> про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, або <= strong>захворюванням серцевого клапана, або при наявності інших факторі= в ризику або сприятливих умов:

-         як і для аневризми та дисекції аорти, так = і при регургітації/недостатності серцев= ого клапана (наприклад, поруше= ння сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний арт= рит) або додатково

-         при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, а= бо синдром Шегрена) або додатково

-         при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекцій= ний ендокардит). Ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищ= ений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі п= ояви раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися= до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою= у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота = або нижніх кінцівок.

Ниркова недостатність.

Левофло= ксацин виводиться в основному нирками, тому пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок і печінки. У ра= зі розвитку побічних ефектів, особливо з боку центральної нервової системи (ЦНС) та алергічних реакцій, що можуть виникнути після першого прийому препарату, необхідно відмінити застосування левофлоксацину.

Паціє= нти зі схильністю до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом= .

Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі= . Як у випадку з іншими хінолонами,= левофлоксац= ин слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, або при одночасному прийомі лікарських засобів, що знижують церебральний судомний поріг, такими як теоф= ілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.=

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними нестероїдними протизапальними лікарськими засобами або препаратами, що зниж= ують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.= У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Реакції фоточутливості.

Під час лікування левофлоксацином повідомляли про реакції фоточутливості.

З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та дії УФ-проме= нів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину або протягом 48 годин піс= ля припинення застосування левофлоксацину.

Резистентність.

Для метицилінрезистентного Staphylococcus aureus (<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Arial Unicode MS";mso-fareast-language:RU'>MRSA) існує ду= же висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’яз= ку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Частим збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксац= ину Escherichia coli,= що слід взяти до уваги, признач= аючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовивідних шляхів. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.

Легенева форма сибірської виразки

Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro, а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень у людини. Лікарям слід звертатися до узгоджених національних та/= або міжнародних документів щодо лікування сибірської виразки.=

Тривалість інфузії

Необхід= но дотримуватися рекомендованої швидкості введення розчину для інфузій – не ме= нше 30 хвилин для до= зи 250 мг та 60 хвилин для до= зи 500 мг. Стосовно офлоксацину відо= мо, що під час інфузії можливі тахікардія та тимчасове збільшення артеріального ти= ску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок, різке зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлокса= цину (l-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріальн= ого тиску, введення слід негайно припинити.

Тендиніт та = розрив сухожиль.

У поодиноких випадках у пацієнтів може виникати тендиніт. Розвиток тендиніту та розрив сухожиль (зокрема, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді з обох сторін, можуть спостерігатися вже впрод= овж перших 48 годин після початку лікування хінолонами або фторхінолонами, прич= ому про такі випадки повідомляли також через кілька місяців після завершення застосування препарату. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожиль є підвищеним у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів, які перенесли трансплантацію паренхіматозних органів, у пацієнті= в, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також у пацієнтів, які одночасно проходять лікування кортикостероїдами. Відповідно, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болісне набрякання, запалення) слід терміново припинити лікуван= ня левофлоксацином та розглянути альтернативні варіанти лікування. Уражені кінцівки необхідно лікувати відповідним чином (наприклад, іммобілізація). П= ри наявності ознак тендинопатії не рекомендується застосовувати кортикостероїд= и.

Міоклонус

Повідомлялося про випадки міоклонусу у паціє= нтів, які застосовували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розв= итку міоклонусу підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо дозу левофлоксацину не відкориговано відповідно до клір= енсу креатиніну. При першій появі міоклонусу левофлоксацин слід негайно відмінит= и та розпочати відповідне лікування.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile.
Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом може свідчити про захворювання, асоційоване з = Clostridium difficile, найтяжчою формою якого є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозн= ий коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатніс= тю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. У зв’язку з цим у разі необхідності застосування левофлоксацин= у за цими пацієнтами слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.=

Загострення міастенії гравіс. Фторхінолони, в тому числі левофлоксацин, мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з міастенією гравіс із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, в тому числі легенева недостатність, що потребувала респіраторної підтримки, та летальні наслідки. Левофлоксацин не рекомендується до застосування па= цієнтам<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Arial Unicode MS";mso-fareast-language:RU'> з відомою міастенією гравіс в анамнезі.

Психотичні реакції. =

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося= про виникнення психотичних реакцій. Дуже рідко вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктив= ної поведінки, іноді навіть після прийому єдиної дози левофлоксацину. У випадку, якщо у пацієнта виник= ають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам= із психотичними розладами аба пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Тяжкі шкірні побічні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN: також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та реакції лікарського засобу з еозинофілією і системн= ими симптомами (DREES), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Поб= ічні реакції»).

На час призначення препарату пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій та ретельно стежити. Якщо = з’являються ознаки і симптоми, які свідчать про ці реакції, левофлоксацин слід негайно припинити приймати і слід розглянути альтернативне лікування.

Якщо у пацієнта розвинулася серйозна реакція, така як SJS, TEN або DR= ESS із застосуванням левофлоксацину, лікування левофлоксацином не слі= д відн= овлювати у цього пацієнта у будь-який час.

Пацієнтам, які приймають антагоністи вітаміну К.

Пацієнтам, які застосовують антагоністи вітаміну К, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну К (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/або кровотечі.

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (так= і як ангіоневротичний набряк, аж до анафілактичного шоку), навіть після застосув= ання початкової дози. У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернути= ся до лікаря.

Дисглікемія

Як і при застосуванні усіх хінолонів, при застосуванні левофлоксацину повідомляли про відхиленнях рівня глюкози у крові (у тому числі, про гіпер- та гіпоглікемію), як правило, у діабетиків, які одночасно проходять лікування певним пероральним антидіабетичним засобом (наприклад глібенкламід) або інсуліном. Відомі випа= дки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, рекомендується здійснювати ретельний контроль рівня глюкози у крові.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

– вроджений або набутий синдр= ом подовження інтервалу QT;

– одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал Q= T (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);

– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– літній вік пацієнта;

– хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю використовувати фторхінолон= и, включаючи левофлоксацин, у цих групах пацієнтів.

Периферична нейропатія.

Повідомляли про випад= ки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, що призводила до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, такі як болі, відчуття печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб попередити виникнення незворотного стану.

Опіат= и.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі = може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлок= сацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberc= ulosis, і тому можливий хибно-негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.

Гепат= обіліарні порушення. Повідомляли про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, іноді леталь= ної, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або болі в ділянці живота.

Гострий пан= креатит.

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, може спостерігатися гострий панкреатит. Пацієнтів слід інформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнти, які відчувають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання, повинні бути негай= но обстежені лікарем. При підозрі на гострий панкреатит прийом левофлоксацину = слід припинити, у разі підтвердження не слід поновлювати прийом левофлоксацину. = Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Розлади з боку крові

Під час лікування левофлоксацином може виник= нути порушення функції кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію, гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, апластичну анемію або агранулоцитоз (д= ив. розділ «Побічні реакції»). Якщо є підозра на будь-яке з цих порушень, слід контролювати результати аналізу крові. У разі отримання аномальних результа= тів слід розглянути можливість припинення лікування левофлоксацином.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції.<= /span>

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, систем організ= му (зокрема опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.

Натрій= .

Цей лікарський засіб містить 39,1 ммоль (900 мг) натрію на 100 мл розчину. Це потрібно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контро= лем вмісту натрію.

Порушення зору.

Якщо спостерігається порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції», «Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція.=

Застосув= ання левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до надмір= ного зростання нечутливих до дії препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний.

Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю, обмежені. Дослідження тварин не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичніст= ь. Через відсутність досліджень з участю людей (а дані експериментів, проведених на тваринах, вказують на ризик можливого пошкодже= ння фторхінолонами хрящової тканини навантажених суглобів у тварин, що ростуть<= /span>) Левофлоксацин не можна признача= ти вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря. При необхідності застосування препарату у період годуван= ня груддю необхідно припин= ити.

<= /b>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, розлади руху, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.=

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Левофлоксацин слід застосовувати негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Захист від світла при інфузії не потрібний.

При кімнатн= ому освітленні розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати щонайбільше протягом 3 діб без захисту від світла.

Лікарський засіб призначений = тільки для одноразового використання.

Перед використанням розчин необхідно оглянути. Використовувати слід тільки прозорий розчин, вільний від часток.

Як і всі інші препарати, будь-який невикористаний лікарський засіб слід утилізувати відповідно до місцевих правил.

Розчин д= ля інфузій Левофлоксацин вводиться внутрішньовенно повільно 1-2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до препарату можливого збудника. Лікування препаратом Левофлоксацин після початкового використання його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна використовувати однакову їх дозу.

Рекоменд= оване дозування для дорослих із нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатин= іну становить понад 50 мл/хвилину.

Таблиця 2

Показання

Доза, мг

Кількість

прийомів на добу

Тривалість лікування

Негоспітальна пневмонія

500

1–2 рази

7–14 днів

Гострий пієлонефрит

500

1 раз

7–10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500

1 раз

7–14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500

1 раз

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

500

1–2 рази

7–14 днів

Легенева форма сибірської виразки

500

1 раз

8 тижнів

Відповідно до клінічного стану пацієнта через кілька днів (як правило від 2 до 4 днів) можливий перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому левофлоксацину у тому ж = дозуванні.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для пацієнтів із п= орушенням функції нирок дозу слід зменшити.

Дозування д= ля дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв.<= o:p>

Таблиця 3

Кліренс креатиніну

Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форм= и)

250 мг/24 години

500 мг/24 години

500 мг/12 годин

50–20 мл/хв

перша доз= а – 250 мг

наступні – 125 мг/

24 години=

перша доза – 500 мг

наступні – 250 мг/

24 години

перша доза – 500 мг

наступні – 250 мг/

12 годин

19–10 мл/хв

перша доз= а – 250 мг

наступні = – 125 мг/

48 годин<= o:p>

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг/

24 години

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг/

12 годин

< 10 мл/хв= (а також при гемодіалізі та ХАПД ¹)

перша доз= а – 250 мг наступні – 125 мг/

48 годин<= o:p>

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг/

24 години

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг/

24 години

^{1 Після
гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД)
додаткові дози не потрібні.}

Дозування д= ля пацієнтів з порушенням функції печінки. Корекція д= ози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування д= ля пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби у корекції дози.

Левофлокса= цин вводиться внутрішньовенно повільно шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хв= илин для дози 500 мг.

Відповідно = до стану пацієнта через кілька днів можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому левофлоксацину у тому ж дозуванні.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших протибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Змішування з іншими розчинами для інфузій

Левофлокса= цин сумісний з = такими розчинами для інфузій:

0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % моногідрат глюкози, 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера, ба= гатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліт= и).

=

Діти.=

Застосування препарату протипоказано дітям (вік= ом до 18 років), оскільки не виключене ураження суглобового хряща.=

=

Передозування.=

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, найбільш серйозні ознаки, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, розчин для інфузій, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомост= і та судомні напади, міоклонус, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження інтервалу QT.

Лікування. У випадках передозування проводити симптоматичне лікуванн= я. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективним для видалення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

=

Побічні реакції.

Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/= 1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко

(< 1/10000), невідомо (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних).

В кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження проявів. <= o:p>

Класифікація за органами і системами

Часто

(від ≥ 1/100

до < 1/10)

Нечасто

(від ≥ 1/1000

до < 1/100)

Рідко

(від ≥ 1/10000

до < 1/1000)

Невідомо

(не може бути оцінена, виходячи з наявних даних)

Інфекції та інвазії

Грибкові інфекції, включаючи інфекцію, спричинену грибами роду Candida Резистентність патогенних мікроорганізмів

З боку кровоносної та лімфатичної системи

Лейкопенія Еозинофілія

Тромбоцитопе-

нія

Нейтропенія

Порушення функції кісткового мозку, включаючи апластичну анемію,

панцитопенію,

агранулоцитоз, гемолітичну анемію

З боку імунної системи

Ангіоневротич-

ний набряк

Гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»)

Анафілактичний шок^а

Анафілактоїдний шок^а

(див. розділ «Особливості застосування»)

З боку метаболізму та харчування

Анорексія

Гіпоглікемія,

в основному, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет

Гіпоглікемічна кома

(див. розділ «Особливості застосування»)

Гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)=

Психічні розлади*

Безсоння

Тривожніcть

Сплутаність свідомості Нервозність

Психотичні реакції (наприклад з галюцинаціями, параноєю) Депресія=

Ажитація

Делірій

Незвичайні сновидіння

Нічні кошмари

П= сихотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямовані= сть мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

Манія

З боку нервової системи*

Головний біль Запаморо-чення

Сонливість Тремор Дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку)

Судоми (див. розділ «Протипок= азан-

ня» та «Особливості застосування»)

Парестезія

Порушення пам’яті

Периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»)= Порушення нюху (паросмія), включаючи аносм= ію (відсутність нюху)

Дискінезія (порушення координації ру= хів)

Екстрапірамідні розлади

Агевзія

Синкопе (непритомність)

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Міоклонус

З боку органів зору*

Зорові порушення, такі як затуманення зору = (див. «Особливості застосува= ння»)

Тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), у= веїт, неврит зорового нерва=

З боку органів слуху та рівноваги*

Вертиго

Шум у вухах

Втрата слуху

Порушення слуху

З боку серця**

Тахікардія

Відчуття серцебиття

Шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця

Шлуночкова аритмія типу torsade= de= pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовжен= ня інтервалу QT), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосува= ння» та «Передозування»)

З боку судин**

Стосу-

ються тільки форми препарату для внутріш-

ньовен-

ного введення:

Флебіт=

Гіпотонія

З боку дихальної системи

Задишка (диспное)

Бронхоспазм Алергічний

пневмоніт

З боку шлунково- кишкового тракту

Діарея

Блювання Нудота

Біль у животі Диспепсія

Здуття живота

Запор

Геморагічна діарея, що у дуже рідких випадках може свідчити про ентероколіт, у т.ч. псевдомембранозний (див. розділ «Особливості застосування»)

Панкреатит

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Підвищен-ня показни-

ків печінко-=

вих ензимів (АЛТ/<= /p>
АСТ, лужна фосфатаза, ГГ= Т)

Підвищення рівня білірубіну в крові

Жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, у першу чергу у хворих із тяж= кими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»)

Гепати= т

З боку шкіри та підшкірних тканин^b

Висипання Свербіж

Кропив’янка

Гіпергідроз

Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптома= ми (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»)

Стійкі медикаментозні висипання

Токсичний епідермальний некроліз

Синдром Стівенса–Джонсона Поліморфна еритема

Реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування») Лейкоцитокластичний васкуліт

Стоматит.

Гіперпігментація шкіри

З боку кістково- м’язової с= истеми та сполучної тканини*

Артралгія Міалгія

Ураження сухожилля (див. розділи «Протипока= зан-

ня» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля) М’язова слабкість, яка може мати

особливе значен= ня для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»)

Рабдоміоліз

Розрив сухожиль (наприклад ахіллового сухожилля) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), Розрив зв’язок

Розрив м’язів

Артрит

З боку нирок та сечовидільної системи

Підвищені показники креатиніну в сироватці крові

Гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціальн= о-

го нефриту)

Загальні розлад= и та реакції в місці введення*=

Стосують-ся тільки форми препарату для внутріш-

ньовенно-го введення:

Реакція у місці інфузії (біль, почерво-

ніння)

Астенія

Гарячка

Біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках)

З боку ендокрин= ної системи

Синдром неадекватної секреції антидіуретично-
го гормону (СНС АДГ)

^aАнафілактичні та анафілактоїд= ні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.<= /span>

^bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози препа= рату.

*У дуже рідкісних випадках у пацієнт= ів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів риз= ику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а і= ноді на декілька одразу, системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’я= ті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху) (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші небажані побічні ефекти,= що асоціюються з прийомом фторхінолонів:

-     напади порфі= рії у пацієнтів з наявністю порфірії.

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Опис окремих побічних реакцій<= o:p>

Повідомлялося про тривожність, суїцидальні думки, панічні атаки, неврал= гію та порушення концентрації уваги, як потенційні аспекти тривалих та інвалідизуючих побічних реакцій, індукованих фторхінолонами.

<= /b>

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

Препарат не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад з гідрокарбонатом натрію), з іншими препаратами, крім лікарських засобів, вказаних у розділі = «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. <= o:p>

По 100 мл у флаконі, 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник. <= o:p>

«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»).

=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ділянка № 4, Фаза-ІV, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Ест= ейт, місто Панолі - 394 116, округ Бхарух, Індія.

Показання	Доза, мг	Кількість прийомів на добу	Тривалість лікування
Негоспітальна пневмонія	500	1–2 рази	7–14 днів
Гострий пієлонефрит	500	1 раз	7–10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500	1 раз	7–14 днів
Хронічний бактеріальний простатит	500	1 раз	28 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин	500	1–2 рази	7–14 днів
Легенева форма сибірської виразки	500	1 раз	8 тижнів

Класифікація за органами і системами	Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10)	Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)	Рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000)	Невідомо (не може бути оцінена, виходячи з наявних даних)
Інфекції та інвазії		Грибкові інфекції, включаючи інфекцію, спричинену грибами роду Candida Резистентність патогенних мікроорганізмів
З боку кровоносної та лімфатичної системи		Лейкопенія Еозинофілія	Тромбоцитопе- нія Нейтропенія	Порушення функції кісткового мозку, включаючи апластичну анемію, панцитопенію, агранулоцитоз, гемолітичну анемію
З боку імунної системи			Ангіоневротич- ний набряк Гіперчутливість (див. розділ «Особливості застосування»)	Анафілактичний шок^а Анафілактоїдний шок^а (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку метаболізму та харчування		Анорексія	Гіпоглікемія, в основному, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет Гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»)	Гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)=
Психічні розлади*	Безсоння	Тривожніcть Сплутаність свідомості Нервозність	Психотичні реакції (наприклад з галюцинаціями, параноєю) Депресія= Ажитація Делірій Незвичайні сновидіння Нічні кошмари	П= сихотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямовані= сть мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»). Манія
З боку нервової системи*	Головний біль Запаморо-чення	Сонливість Тремор Дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку)	Судоми (див. розділ «Протипок= азан- ня» та «Особливості застосування») Парестезія Порушення пам’яті	Периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»)= Порушення нюху (паросмія), включаючи аносм= ію (відсутність нюху) Дискінезія (порушення координації ру= хів) Екстрапірамідні розлади Агевзія Синкопе (непритомність) Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Міоклонус
З боку органів зору*			Зорові порушення, такі як затуманення зору = (див. «Особливості застосува= ння»)	Тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), у= веїт, неврит зорового нерва=
З боку органів слуху та рівноваги*		Вертиго	Шум у вухах	Втрата слуху Порушення слуху
З боку серця**			Тахікардія Відчуття серцебиття	Шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця Шлуночкова аритмія типу torsade= de= pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовжен= ня інтервалу QT), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосува= ння» та «Передозування»)
З боку судин**	Стосу- ються тільки форми препарату для внутріш- ньовен- ного введення: Флебіт=		Гіпотонія
З боку дихальної системи		Задишка (диспное)		Бронхоспазм Алергічний пневмоніт
З боку шлунково- кишкового тракту	Діарея Блювання Нудота	Біль у животі Диспепсія Здуття живота Запор		Геморагічна діарея, що у дуже рідких випадках може свідчити про ентероколіт, у т.ч. псевдомембранозний (див. розділ «Особливості застосування») Панкреатит
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Підвищен-ня показни- ків печінко-= вих ензимів (АЛТ/<= /p> АСТ, лужна фосфатаза, ГГ= Т)	Підвищення рівня білірубіну в крові		Жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, у першу чергу у хворих із тяж= кими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування») Гепати= т
З боку шкіри та підшкірних тканин^b		Висипання Свербіж Кропив’янка Гіпергідроз	Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптома= ми (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування») Стійкі медикаментозні висипання	Токсичний епідермальний некроліз Синдром Стівенса–Джонсона Поліморфна еритема Реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування») Лейкоцитокластичний васкуліт Стоматит. Гіперпігментація шкіри
З боку кістково- м’язової с= истеми та сполучної тканини*		Артралгія Міалгія	Ураження сухожилля (див. розділи «Протипока= зан- ня» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля) М’язова слабкість, яка може мати особливе значен= ня для хворих на міастенію гравіс (див. розділ «Особливості застосування»)	Рабдоміоліз Розрив сухожиль (наприклад ахіллового сухожилля) (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), Розрив зв’язок Розрив м’язів Артрит
З боку нирок та сечовидільної системи		Підвищені показники креатиніну в сироватці крові	Гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціальн= о- го нефриту)
Загальні розлад= и та реакції в місці введення*=	Стосують-ся тільки форми препарату для внутріш- ньовенно-го введення: Реакція у місці інфузії (біль, почерво- ніння)	Астенія	Гарячка	Біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках)
З боку ендокрин= ної системи			Синдром неадекватної секреції антидіуретично- го гормону (СНС АДГ)