ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

ПЕЦЕФ

(PECEF)

Склад:

діюча речовина: цефподоксим;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить цефподоксиму проксетилу еквівалентно цефподоксиму 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини:<= /span> кальцію карбоксиметилцелюлоза; кр= охмаль кукурудзяний; кросповідон (тип Б); лактоза, моногідрат; натрію лаурилсульфат; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; Opadry White 03H58900 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболон= кою.

Основні фізико-хіміч= ні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, з чіткими краями, з відтиском «С1» з одного боку і гладкі з іншого боку;=

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, з чіткими краями, з відтиском «С7» з одного боку і гладкі з іншого боку.=

Фармакотерапевтична = група. Антибактеріальні засоби для систем= ного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього поколі= ння. Код АТХ J01D D13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефподоксиму проксетил є бета-лактамним антибіотик= ом, що належить до пероральних цефалоспоринів третього покоління і є неактивною формою цефподоксиму. Після перорального застосування він абсорбується в кишечнику, де швидко гідролізується неспецифічними естеразами в цефподоксим, який потім системно абсорбується.<= o:p>

Механізм дії цефподоксиму базується на пригніченні синтезу клітинних стінок бактерій. Цефподоксим стійкий до дії більшості бета-лактамаз.

Цефподоксим, як було показано, володіє в умовах in vitro бактерицидною активністю = проти чисельних грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Він дуже активний проти грампозитивних мікроорганізмів:

• &n= bsp; Streptoc= occus pneumoniae

• &n= bsp; Стрептококи групи A (S. pyogenes), B (S. agalactiae= ), C, F і G

• &n= bsp; Інші стрептококи (S. mitis, S. sanguis і S. salivari= us)

• &n= bsp; Coryneba= cterium diphtheriae

Він дуже активний проти грамнегативних мікроорганізмів:

• &n= bsp; Haemophi= lus influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази)=

• &n= bsp; Haemophi= lus para-influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази)=

• &n= bsp; Branhame= lla catarrhalis (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази)=

• &n= bsp; Neisseria meningitidis

• &n= bsp; Neisseria gonorrhoeae

• &n= bsp; Escheric= hia coli

• &n= bsp; Klebsiel= la Spp= . (K. pneumoniae; K. oxytoca)

• &n= bsp; Proteus mirabilis

Він помірно активний щодо чутливих до дії метицилі= ну стафілококів, штамів, що продукують і не продукують пеніцилінази (S. aureus і S. epidermidis).

Крім того, як і щодо інших цефалоспоринів, такі мікроорганізми є стійкими до дії цефподоксиму: ентерококи, стійкі до дії метициліну стафілококи (S. aureus і S. ep= idermidis), Staphylococcus saprophyticus, Pseudomonas aeruginosa та Pseudomon= as spp., Clostrid= ium difficile, Bacteroides fragilis і споріднені види.

Як і у разі застосування інших антибіотиків, щораз= у, коли це можливо, чутливість потрібно підтверджувати шляхом тестування в умо= вах in vitro.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Абсорбція цефподоксиму проксетилу, прийнятого перорально натще у формі таблетки, що відповідає 100 мг цефподоксиму, стано= вить 40–50 %. Вона збільшується з прийомом харчових продуктів, тому рекомендуєть= ся застосовувати препарат під час їди.

Цефподоксиму проксетил абсорбується в кишечнику і гідролізується в акти= вний метаболіт цефподоксим.

Розподіл.

Концентрація у плазмі крові.<= o:p>

Після перорального разового прийому дози 100 мг максимальна концентрація цефподоксиму у плазмі крові (C= _max) становить 1–1,2 мг/л. Після разового прийому дози

200 мг максимальна концентрац= ія у плазмі крові становить 2,2–2,5 мг/л. В обох випадках (100 або 200 мг) Cmax досягається (T_max) за 2–3 години.

Залишкові концентрації через 12 годин після при= йому 100 мг і 200 мг становлять відповідно 0,08 мг/л та 0,18 мг/л.

Після прийому протягом 14,5 дня дози 100–200 мг двічі на добу фармакокінетичні параметри цефподоксиму у плазмі крові не змінюються, що означає відсутність накопичення діючої речовини.<= /span>

Об’єм розподілу цефподоксиму становить 30–35 л у молодих здорових добровольців

(0,43 л/кг).

Зв’язування з білками плазми крові

Рівень зв’язування цефподокси= му становить 40 %, в основному з альбуміном. Таке зв’язування не має характеру насичуваності.

Проникнення у тканини і рідин= и

Цефподоксим добре проникає у паренхіму легенів, слизову бронхів, плевральну рідину, мигдалики та міжкліт= инну рідину.

Через 4–7 годин після разового прийому 100 мг концентрація в мигдаликах становить 0,24–0,1 мкг/г (20–25 % концентрації у плазмі крові).

Після разового прийому 200 мг цефподоксиму концентрація у міжклітинній рідині становить 1,5–2,0 мг/л (80 % концентрації у плазмі крові).

Через 3˗12 годин після разового прийому 200 мг цефподоксиму концентрація в легенях становить 0,6–0= ,2 мкг/г; у плеврі ˗ 0,6–0,8 мг/л.

У слизовій бронхів через 1–4 години після прийому 200 мг концентрація цефподоксиму становить близько 1 м= кг/г (40–45 % концентрації у плазмі крові).

Виміряні концентрації перевищ= ують мінімальну пригнічувальну концентрацію для чутливих організмів.<= /span>

Біотрансформація та виведення= .

Після абсорбції головним метаболітом є цефподоксим, що виділяється внаслідок гідролізу цефподоксиму проксетилу.

Цефподоксим дуже мало метаболізується.

Після абсорбції цефподоксиму = проксетилу 80 % вивільненого цефподоксиму виводиться в незміненій формі з сечею.<= /o:p>

Період напіввиведення цефподоксиму в середньому становить 2,4 години.

Пацієнти групи ризику.

Фармакокінетичні параметри цефподоксиму дуже мало змінюються у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.

Проте слабке підвищення максимальної концентрації у сироватці крові та періоду напіввиведення не потребує зниження дози для таких пацієнтів, за винятком осіб, у яких нирков= ий кліренс менше 40 мл/хв.

У разі ниркової недостатності, коли кліренс креатиніну менше 40 мл/хв, збільшення періоду напіввиведення з плазми крові та максимальної концентрації у плазмі крові вимагає зниження д= ози наполовину та прийому препарату 1 раз на добу.

У разі печінкової недостатнос= ті незначні кінетичні зміни, які спостерігаються, не потребують особливої коре= кції дозування.

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Лікування у дорослих інфекцій, спричинених чутливи= ми до препарату збудниками, таких як:

= · &n= bsp; тонзиліти;=

= · &n= bsp; гострі синусити= ;

= · &n= bsp; гострі бронхіти= ;

= · &n= bsp; загострення хронічних бронхітів;

= ·&nb= sp; = бактеріальні пневмонії.

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до цефподоксиму або інших препаратів групи цефалоспоринів, або до будь-якої з допоміжних речовин.

Негайні та/або тяжкі реакції підвищеної чутливості (анафілаксії) на пеніцилін або інші бета-лактамні антибіотики в анамнезі.<= /p>

Рідкісна спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність Лап= па або синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження показали, що біодоступність препарату зменшується приблизно= на 30 %, якщо цефподоксим застосовувати з препаратами, які нейтралізують рН шл= унка або інгібують секрецію кислоти. Таким чином такі препарати як антациди мінерального типу і H₂-блокатори, наприклад ранітидин, які можуть призвести до збільшення рН шлункового соку, слід приймати через 2–3 години після застосування цефподоксиму.

H₂-антагоністи гістаміну та антациди знижують біодоступність цефподоксиму.

Підвищення рівня рН шлунка: анти-Н₂ (ранітидин) та антикисло= ти (гідроксид алюмінію, бікарбонат натрію) призводять до зниження біологічної ефективності.

Зниження рівня рН шлунка (пентагастрин) збільшує біологічну ефективніст= ь. Клінічні наслідки залишаються нез’ясованими.

Одночасне застосування з пробенецидом зменшує виведення цефалоспоринів. Цефалоспорини потенційно підвищують антикоагулянтний ефект кумаринів і зниж= ують контрацептивний ефект естрогенів.

Рекомендується регулярно контролювати показники міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) під час і невдовзі після одночасного застосування цефподоксиму з пероральним антикоагулянтом. Хибнопозитивні результати реакції на глюкозу в сечі можливі у разі використання розчину Бенедикта чи Фелінга або тест-таблеток сульфату міді, але не при проведенні ферментативних реакцій у присутності глюкозооксидази.

Повідомляли про чисельні випадки посилення дії пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримують антибіотики. Чітко виражений інфекційний або запальний процес, вік і загальний стан пацієнта виявляються факторами ризику виникнення такої дії.

Незалежно від характеру їжі біологічна ефективн= ість цефподоксиму підвищується, якщо препарат приймати під час їди.

Особливості застосув= ання.

= До початку лікування необхідно перевірити наявність в анамнезі пацієнта тяжких реакцій підвищеної чутливості до цефподоксиму, інших цефалоспоринів або до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибіотиків. Препарат слід призначат= и з обережністю пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжких реакцій гіперчутливос= ті.

= Як і у разі застосування інших бета-лак= тамних антибіотиків, були зареєстровані серйозні, а іноді й летальні реакції підвищеної чутливості. У разі появи тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефподоксимом слід негайно припинити і розпочати проведення відповідних невідкладних заходів.

У разі тяжкої ниркової недостатності може виникнути необхідність у зменшенні = дози препарату залежно від кліренсу креатиніну.

= Цефподоксим завжди слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю в анамнезі шлунково-кишкового захворювання, особливо коліту.

= Про випадки розвитку коліту, пов'язаного із застосуванням антибактеріального препарату, та псевдомембранозного коліту повідомлялося у разі застосування майже всіх антибіотиків, включаючи цефподоксим; за ступенем тяжкості ці ста= ни можуть варіюватися від легкого до загрозливого для життя. Це важливо взяти = до уваги, якщо у пацієнтів під час або після застосування цефподоксиму розвивається діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування цефподоксимом та призначення специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Лікарські з= асоби, які інгібують перистальтику, призначати не слід.

= Як і у разі застосування інших бета-лактамних антибіотиків, можуть розвинутися нейтропенія і рідше – агрануло= цитоз, особливо при тривалому лікуванні. Якщо лікування триває більше 10 днів, рекомендується контролювати показники системи крові; при виявлені нейтропен= ії лікування слід припинити.

= Цефалоспорини можуть поглинатися поверхнею мембран еритроцитів і вступати в реакцію з антитілами, спрямованими проти препарату. Це може призвести до позитивного тесту Кумбса і дуже рідко –= до розвитку гемолітичної анемії. Перехресна реактивність на пеніцилін може спостерігатися у разі розвитку такої реакції.

= Порушення функції нирок були відзначені у разі лікування цефалоспориновими антибіотик= ами, зокрема у поєднанні з потенційно нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди та/або діуретики. У таких випадках рекомендується контролюва= ти функцію нирок.

= Як і щодо інших антибіотиків широкого спектра, тривале застосування цефподоксиму проксетилу може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів, внаслідок чого може бути необхідно припинити лікування.

У разі будь-яких проявів алергії необхідно припинити застосування препарату.

Прийом цефалоспоринів вимагає попереднього обстеження, у 5–10 % пацієнтів з алергією на пеніцилін спостерігається перехресна реактивність на цефалоспорин.

Застосовувати цефалоспорини слід з надзвичайною обережністю пацієнтам із чутливістю до пеніциліну: необхідний суворий медичний нагляд з моменту перш= ого застосування.

Застосування цефалоспоринів категорично забороняється у разі наявності в анамнезі алергії на цефалоспор= ини негайного типу. У разі підозри на = таку алергію при першому прийомі препарату обов’язковою є присутність лікаря з м= етою лікування можливої анафілактичної реакції.

Реакції підвищеної чутливості (анафілаксії), що спостерігаються у зв’язку з цими двома типами бета-лактамів, можуть бути серйозними та іноді летальними.

Напад діареї може бути симптомом псевдомембранозного коліту, діагностика якого відбувається за допомогою колоноскопії. Такий випадок псевдомембраноз= ного коліту, що рідко трапляється при застосуванні цефалоспоринів, вимагає негай= ного припинення лікування та початку відповідної специфічної терапії антибіотика= ми (ванкоміцин). У такому випадку необхідно повністю уникати прийому продуктів, що сприяють копростазу.

Даний лікарський засіб містить лактозу, тому він протипоказаний пацієнт= ам із вродженою галактоземією, синдромом зниженого поглинання глюкози та галак= този або дефіцитом лактази.

Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, еритроміцин, сульфаніламід= и, тетрацикліни) зменшують ефективність цефподоксиму.

<= /span>

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Клінічні дані про вплив цефподоксиму проксетилу на вагітність відсутні. Беручи до уваги очікувану користь, застосування цефподоксиму у період вагітності може розглядатися, незважаючи на недостатні клінічні дані та дані досліджень на тваринах. Слід з обережністю призначати препарат вагіт= ним у разі нагальної потреби.

Результати досліджень на = тваринах свідчать про відсутність прямої або опосередкованої негативної <= /span>дії препарату на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або на післяпологовий розвиток.

Цефподоксим проникає у гр= удне молоко людини, тому рекомендовано припинити годування груддю на пе= ріод лікування.

Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефподоксимом повідомляли про випадки запаморочення= , що може вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. <= /b>

Дорослим препарат застосовувати перорально = 2 рази на= добу з інтервалом 12 годин під час їди.

Гострий бактеріальний синусит: 2 таблетки по 200 мг на добу: по 1 таблетці (200 мг) вранці та ввечері. При гострих максилярних синуситах ефективним є застосування препарату протягом 5 днів.

Тонзиліти: по 100 мг 2 рази на добу.=

Гострий бронхіт: по 200 мг 2 рази на добу.

Загострення хронічних бронхітів: по 200 мг 2 рази на добу.

Бактеріальна пневмонія: по 200 мг 2 рази на добу.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози препарату для пацієнтів літнього віку з нормальною функці= єю нирок не потрібна.

Порушення функції нирок.

Корекція дози цефподоксиму не потрібна, якщо кліренс креатиніну перевищ= ує 40 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну нижче 40 мл/хв, денну дозу слід зменшити наполовину та приймати 1 раз на добу.

Ниркова недостатність.

Корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю при кліренсі креатиніну більше

40 мл/хв/1,73 м3 не потрібна. Якщо значення кліренсу креатиніну нижче цього показника, дозу необхідно корегувати відповідним чином (див. таблицю нижче).

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендована доза

39–10

Уніфіковану дозу¹ призначати у вигляді разової дози кожні = 24 години (тобто половину звичайної дози для дорослих)

˂10

Уніфіковану дозу¹ призначати у вигляді разової дози кожні = 48 годин (тобто чверть звичайної дози для дорослих)

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

Уніфіковану дозу¹ призначати після кожного сеансу діалізу<= o:p>

¹Уніфікована доза становить 100 мг або 200 мг залежно від типу інфекції. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і визначається індивідуально.

&n= bsp;

Порушення функції печінки.

Корекція дози не потрібна.

Діти. <= /span>

На даний час відсутня інформація щодо застосування препарату дітям.

Передозування.

У разі передозування цефп= одоксиму показана підтримувальна та симптоматична терапія.

У разі передозування, зокрема у пацієнтів з нирковою недостатністю, може розвинутися енцефалопатія= зворотної дії. Специфічний антидот невідомий.

Побічні реакції.

Головним чином спостерігалися розлади травної системи: діарея, нудота, блювання, болі в животі. Загальні розлади: астенія, втомлюваність, нездужання.

Також повідомляли про кілька рідкісних випадків таких побічних реакцій:

= ·   З боку травної системи: як і у разі застосування інших антибіотиків широкого спектра, повідомл= яли про рідкісні випадки ентероколіту з геморагічною діареєю, а також про рідкі= сні випадки псевдомембранозного коліту, метеоризм, гострий панкреатит.

= ·   З боку гепатобіліарної системи: помірне тимчасове підвищення трансаміназ, аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ) і лужних фосфа= таз, підвищення білірубіну, гострий гепатит.

= ·   З боку шкіри: алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок, різні висипи, локалізований пухирчатий висип, поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та синдром Лаєлла, еритема.

= ·   З боку нервової системи: головні болі, відчуття запаморочення, парестезії.

= ·   З боку нирок та сечовивідної системи: слабке підвищення сечовини крові та креатинінемія, гостра ниркова недостатність.

·   З боку кровоносної системи: тромбоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія та гіпереозинофілія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, еозинофілія, лімфоцитоз, нейтропенія, лейкоцитоз.

·   З боку органів слуху і рівноваги: дзвін у вухах.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі нижче 25= °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.= По 10 таблеток у блістері. По 1 б= лістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

&n= bsp;

Виробник. Саі Паре= нтералз Лімітед, Індія.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дільниц= я № 45А і Б, Промисловий парк Анріч, ІДА Болларам, Округ Санга Редді, Телангана, Бо= лларам (Вілледж), Джиннарам (Мандал), Санга Редді (Дист.), Телангана, Індія.<= /o:p>

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Рекомендована доза
39–10	Уніфіковану дозу¹ призначати у вигляді разової дози кожні = 24 години (тобто половину звичайної дози для дорослих)
˂10	Уніфіковану дозу¹ призначати у вигляді разової дози кожні = 48 годин (тобто чверть звичайної дози для дорослих)
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі	Уніфіковану дозу¹ призначати після кожного сеансу діалізу<= o:p>