ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
АРИСТА

(ARISTA)

Склад:

діюча речовина: тадалафіл;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить тадалафілу 20 мг; =

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; натр= ію лаурилсульфат; гідроксипропілцелюлоза; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; плівкове покриття Опадрі ІІ жовтий 31K32498 (лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (E 171); заліза оксид жовтий (Е 172); триацетин; заліза оксид чорний (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: = краплеподібні таблетки, вкриті плівковою оболон= кою жовтого кольору.

=

Фармакотерапевтична група.

Засоби для лікування порушень ерекції. Код АТХ G04B E08.

=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Тадалафіл є селективним оборо= тним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної фосфодіесте= рази типу 5 (ФДЕ-5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ-5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це призводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Ефект інгібування концентрації цГМФ у печеристому тілі також спостерігається у гладких м’язах простати, сечовому міхурі та їх судинах, що переносять кров до вищевказаних органів. Судинна релаксація, яка при цьому виникає, призводить до підвищення перфузії крові та може бути причиною зменшення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Ці судинні ефекти можуть бути доповнені інгібуванням активності аферентних нервів сечового міхура та релаксацією гладких м’язів простати і сечового міхура.

Фармакодинамічні ефекти.=

Дослідження in vitro показали, = що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ-5. ФДЕ-5 – фермент, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинни= х і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях= і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ-5 сильніший, ніж на інші фосфодіестерази. = Дія тадалафілу на ФДЕ-5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ-1, = ФДЕ-2 та ФДЕ-4, що присутні у серці, мозку, судинах, печінці, лейкоцитах, скелетн= ій мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10000 разів потужніший щодо ФДЕ= -5 порівняно з ФДЕ-3, що є ферментом, наявним у сер= ці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-3 є важливою тому, що ФДЕ= -3 є ферментом, який відіграє пев= ну роль у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 раз= ів потужніший щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-6, що є ферментом, присутнім у сітківці і відповідальним за фототрансдукцію. Тадалафіл також у 10000 разів потужніший щодо ФДЕ-5 порівняно з ФДЕ-7, ФДЕ-8, ФДЕ-9 і ФДЕ-10.

Клінічна ефективн= ість та безпека.

У клінічних дослідженнях тадалафіл продемонстрував статистично значуще покращення еректильної функці= ї, дієвість протягом 36 годин та виявлення ефекту вже через 16 хвилин після прийому дози порівняно з плацебо (прийом тадалафілу за потреби).=

Тадалафіл, введений здоровим добровольцям, порівняно з плацебо істотно не впливає на показники систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи (середнє максимальне зниження 1,6= /0,8 мм рт. = ст. відповідно), систолічного та діастолічного артеріального тиску у положенні стоячи (середнє максимальне зниження 0,2= /4,6 мм рт. ст. відповідно) та на частоту серцевих скорочень.

У дослідженні впливу тадалафілу на зір з використанням тесту оцінки кольорового сприйняття Farnsw= orth-Munsel= l 100 Hue було встановлено, що тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (син= ій/зелений). Отримані да= ні клінічного дослідження підтверджують низьку спорідненість тадалафілу щодо Ф= ДЕ-6 порівняно з ФДЕ-5. У ході всіх клінічних досліджень рідко (< 0,1 %) повідомляли про зміни у розпізнаванні кольорів.

Було проведено три клінічних дослідження з участю чоловіків для оцінки потенційн= ого впливу на сперматогенез тадалафілу в дозі 10 мг (одне досліджен= ня тривалістю 6 місяців) та в дозі 20 мг (одне дослідження тривалістю 6 місяці= в і одне — тривалістю 9 місяців) при частоті прийому 1 раз/добу. У ході двох із трьох досліджень спостерігалося клінічно незначуще зниження кількості та концентрації сперми, асоційоване з прийомом тадалафіл= у. Ці ефекти не були пов’язані зі змінами інших характеристик, таких як рухливість сперматозоїдів, морфологія та рівень фолікулостимулюючо= го гормону в крові.

Дія тадалафілу у дозах від 2 мг до 100 мг оцінювалася у ході 16 клінічних досліджень з участю пацієнтів з ерекильною дисфункцією різної тяжкості (помірна, середньої тяжкості, значна), різної етіології, пацієнтів різного = віку (від 21 до 86 років) та різних етнічних груп. У більшості пацієнтів еректил= ьна дисфункція спостерігалася протягом не менше ніж одного року. У ході первинн= их досліджень ефективності коефіцієнт покращення стану становив 81 % у од= ній групі порівняно з 35 % у групі плацебо. Крім того, у пацієнтів з еректильною дисфункцією різних ступенів тяжкості спостерігалося покращення стану під час прийому тадалафілу (коефіцієнт успішних спроб становив 86 %, 83 % та 72 % у пацієнтів з еректильною дисфункцією помірної, середньої та значної тяжкості відповідно порівняно з 45 %, 42 % та 19 % у групі плацебо). У ході первинних досліджень ефективності коефіцієнт успішних спроб становив 75 % у групі тадалафілу порівняно з 32 % у групі плацебо.

У дослідженні з участю пацієнтів із вторинною еректильною дисфункцією щодо пошкодження спинного мозку тадалафіл виявляв значне покращення еректильної функції, а у середньому коефіцієнт успішних спроб при прийомі в дозі 10 мг = або 20 мг (підбір дози, застосування у разі потреби) становив 48 % порівняно з = 17 % у групі плацебо.

Особливі групи па= цієнтів.

Педіатрична популяція.

Було проведено одне дослідження з участю дітей з м’язовою дистрофією Дюшена (МДД= ), у якому підтверджених доказів ефективності не було продемонстровано. Це дослідження ефективності тадалафілу було рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-контрольованим, у трьох паралельних групах з участю дітей чоловічої статі віком від 7 до 14 років з МДД, які одночасно отримували терапію кортикостероїдами. Дослідження включало 48-тижневий подвійний сліпий період, під час якого пацієнти були розділені на групи прийому тадалафілу 0,3 мг/кг, тадалафілу 0,6 мг/кг або плацебо щоденно. Тадалафіл не продемонстрував ефективності у первинній кінцевій точці щодо сповільнення зниження швидкості ходьби, виміряної за зміною дистанції у тесті з 6-хвилинною ходьбою (ТШХ). Зміна середнього значення дистанції у ТШХ, розрахованого за методом найменш= их квадратів, на 48-му тижні становила 51,0 м у групі плацебо порівняно з 64,7= м у групі тадалафілу 0,3 мг/кг (р=3D0,307) та 59,1 м у групі тадалафілу 0,6 мг/= кг (р=3D0,538). Підтверджену ефективність також не було виявлено і під час повторних аналіз= ів результатів даного дослідження. Загальні результати з безпеки, отримані в ц= ьому дослідженні, в цілому відповідали відомому профілю безпеки тадалафілу та небажаним явищам, очікуваним у педіатричній популяції МДД при лікуванні кортикостероїдами.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі крові (= С_max) досягається в середньому через 2 години після прийому. Абсолютна біодоступн= ість тадалафілу після прийому перорально не встановлювалась.
Швидкість і ступінь всмоктува= ння тадалафілу не залежать від прийому їжі, таким чином, його можна приймати з = їжею чи без неї. Час прийому дози (ранок чи вечір) не мав клінічно значущого впл= иву на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл.

Середній об’єм розподілу становить приблизно 63 л, вказуючи на те, що тадалафіл розподіляється у тканини. При терапевтичних концентраціях 94 % тадалафілу зв’язується з протеїнами плазми крові. На зв’язування з протеїнами не впливає порушення функцій нирок. Менше 0,0005 % уведеної дози було виявлено у спермі здорових добровольців.

Метаболізм.

Тадал= афіл метаболізується переважно ізоформою 3А4 цитохрому Р450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активні= сть відносно ФДЕ 5 у 13000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується,= що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення.

Кліре= нс перорального тадалафілу становить 2,5 л/год, а середній період напіввиведен= ня – 17,5 години у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою кишечником (приблизно 61 % дози) і ме= ншою – нирками (майже 36 % дози).

Фармакокінетика тадалафілу у здорових добровольців лінійно пропорційна часу і дозі. В діапазоні доз від = 2,5 мг до 20 мг експозиція (AUC) підвищується пропорційно дозі. Постійна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5 днів при щоденному прийо= мі один раз на добу.

Фармакокінетика тадалафілу однакова у пацієнтів з еректильною дисфункцією та у пацієнтів без неї.=

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Здорові добровольці літнього = віку (від 65 років) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішн= ьо, що призводило до підвищення на 25 % AUC порівняно зі здоровими добровольцями віком 19–45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У ході досліджень з клінічної фармакології із застосуванням разової дози тадалафілу

(5–20 мг) AUC тадалафілу практично подвоїлася у пацієнтів зі слабкою (кліренс креатиніну від 51 до 80 мл/хв) або помірною (кліренс креатиніну від 31 до 50 мл/хв) нирковою недостатністю, а також у пацієнтів з останньою стадією ниркової хвороби на діалізі. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, С_max була = на 41 % вища, ніж у здорових добровольців. Впливом гемодіалізу на виведення тадалафілу можна знехтувати.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

AUC тадалафілу у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю (класи А та В за шкалою Чайлда–П’ю) є порівнянною з експозицією у здорових добровольців при застосуванні дози 10 мг. Дані щодо безпеки застосування тадалафілу пацієнта= м із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) обмежені. У р= азі застосування лікарського засобу лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики. Даних щодо застосування в дозі вище 10 мг пацієнтам з печінковою недостатністю немає.

Пацієнти з цукровим діабетом.

AUC тадалафілу у хворих на цукровий діабет була приблизно на 19 % нижча, ніж у здорових добровольців. = Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Клінічні характеристики.<= /p>
Показання.

Лікування еректильної дисфункції у дорослих чоловіків.

Лікарський засіб ефективний за наявності сексуальної стимуляції.

Лікар= ський засіб не показаний для застосування жінкам.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

У ході клі= нічних досліджень тадалафіл виявив властивість посилювати гіпотензивний ефект нітратів. Вважається, що це є наслідком поєднаного впливу нітратів та тадалафілу на шлях оксид азоту/цГМФ. Таким чином, тадалафіл протипоказаний пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.=

Лікарський засіб не слід застосовувати чоловікам із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик, асоційований із сексуальною активністю, у пацієнтів з уже наявними серцево-судинними захворюваннями.

Нижчезазна= чені групи пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями не були включені у клін= ічні дослідження, тому застосування тадалафілу для них протипоказане:=

пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх = 90 днів; <= /span>

пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів;

пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протя= гом останніх 6 місяців;

пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріал= ьною гіпотензією (< 90/50 мм. рт. ст.) або неконтрольованою гіпертензією= ;=

пацієнти після інсульту, що стався протягом оста= нніх 6 місяців.

Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам із втратою зору одного ока в результаті неартеріальної передньої ішемічної оптичної нейропатії (НАПІОН) незалежно в= ід того, чи було це пов’язано з попереднім впливом інгібіторів ФДЕ-5, чи ні.

Супутнє застосування інгібіторів ФДЕ-5, у тому числі тадалафілу, зі стимуляторами гуанілат= циклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, оскільки потенційно це може призвести до симптоматичної гіпотензії.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодій було проведено з доз= ами 10 мг та 20 мг, дані надано нижче. Клінічно значуща взаємодія при застосуванні вищих = доз не може бути виключена, якщо така спостерігалася при застосуванні тадалафіл= у в нижчих дозах (10 мг).

Вплив ін= ших лікарських засобів на тадалафіл.

=

=

Інгібітори цитохрому CYP450.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селектив= ний інгібітор CYP3A4 – кетакон= азол (у дозі 200 мг на добу) – збільшує AUC тадалафілу= (у дозі 10 мг) у 2 рази, а С_max – на 15 % щодо значень <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>AUC і С= _max одного тадалафілу. Кетокона= зол (у дозі 400 мг н= а добу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>) збільшує AUC тадалафілу (у дозі 20 мг) у 4 рази, а С_max = – на 22 %. Ритонавір, інгібітор протеаз (у дозі 200 мг двічі на добу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>), що інгібує CYP3= A4, CYP2С9, CYP2С19 та = CYP2= D6, збіль= шує AUC тадалаф= ілу (у дозі 20 мг) у 2 рази, не змінюючи С_max. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, інші інгібітори протеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, слід застосовувати з обережністю, оскільки очікуєт= ься, що при одночасному застосуванні вони підвищуватимуть концентрацію тадалафілу у плазмі крові. Як наслідок, може підвищуватися частота виникнення побічних реа= кцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Транспортери.

Вплив транспортерів, наприклад p-глікопротеїнів, на розподіл тадалафілу невідомий. Таким чином, існує імовірність лікарської взаємодії, опосередкованої інгібуванням транспортерів.

Індуктори цитохрому CYP450.

Індуктор CYP3A4 рифампіцин знижує величину = AUC тадалафілу= на 88 % порівняно зі значенням AUC одного лише тадалафілу (у дозі 10 мг). Можна припустити, що таке зниження концентрації призведе до зниження ефективності тадалафілу. Одночасне застосування інших індукторів CYP3A4, таких як фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін, також може знижува= ти концентрацію тадалафілу у плазмі крові.

Вплив тадалафілу на інші лікарські засоби.=

Нітрати.

У ході клінічних досліджень тадалафіл (у дозі 5= мг, 10 мг, 20 мг) виявляв властивість посилювати гіпотензивні ефекти нітратів. Таким чином, застосування тадалафілу пацієнтами, я= кі отримують лікування органічними нітратами у будь-якій формі, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). За результатами клінічного дослідження з уч= астю пацієнтів, які застосовували тадалафіл у дозі 20 мг на добу протягом 7 днів= та нітрогліцерин у дозі 0,4 мг сублінгвально (з різним часом прийому), ця взаємодія тривала більш ніж 24 години та не виявлялась після 48 годин після застосування останньої дози тадалафілу. Якщо для пацієнта, якому призначено тадалафіл у будь-якій дозі (2,5–20 мг), застосування нітратів є медичною необхідністю при загрозливому для життя стані, то перед застосуван= ням препаратів нітратів має минути не менше ніж 48 годин після останнього прийо= му тадалафілу. У такому випадку застосування нітратів повинно відбуватися під медичним наглядом із належним моніторингом гемодинамічних показників.

Антигіпертензивні препарати (в т= ому числі блокатори кальцієвих каналів).

П= ри одночасн= ому застосуванні тадалаф= ілу (у дозі 5 мг 1 раз на = добу або у вигляді разової дози 20 мг) із блокатором α-адренорецепторів доксазозином (у дозі 4–8 мг н= а добу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>) спостерігалося значне посилення гіпотензивного ефекту останнього. Цей ефект триває до 12 годин і може проявлятися окремими симптомами, в тому числі у вигляді запаморочення. Така комбінація препараті= в не рекомендується для застосування (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень взаємодії з участю обмеженої кількості здорових добровольців не повідомлялося про вищевказані ефекти при одночасному застосуванні з алфузозином або тамсулозином. Слід з обережністю застосовувати тадалафіл пацієнтам, які отриму= ють лікування блокаторами α-адренорецепторів, особливо особам літнього вік= у. Лікування слід розпочинати з мінімального дозування та поступово збільшувати дозу.

У ході досліджень клінічної фармакодинаміки вивчали потенціал тадалафілу посилювати гіпотензивні ефекти основних антигіпертензивних засобів. Досліджували основні класи препаратів: блокатори кальцієвих каналів (амлодипін), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприл), блокатори β-адренорецепторів (метопролол), тіазидні діуретики (бендрофлуазид) та блокатори рецепторів ангіотензину II (= окремо та в комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів та/або блокаторами α-адренорецепторів). Тадала= філ (у дозі 10 мг, крім досліджень взаємодії з блокаторами рецепторів ангіотенз= ину II та амлодипіном, де вивчали ефект дози 20 мг) не виявляв значущої взаємодії з вищезазначеними класами лікарських засобів. У ході іншого дослідження кліні= чної фармакології вивчали супутнє застосування тадалафілу (у дозі 20 мг) з декількома гіпотензивними препарата= ми (до чотирьох). У пацієнтів, які приймали декілька антигіпертензивних засобі= в, зміни артеріального тиску залежали від рівня контролю артеріального тиску. Таким чином, у пацієнтів з добре контрольованою гіпертензією зниження тиску було незначним та відповідало такому у здорових добровольців. У пацієнтів з важко контроль= ованою артеріальною гіпертензією спостерігалося більше зниження артеріального тиску, хоча у більш= ості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. У пацієнтів, які отримують одночасну терапію антигіпертензивними лікарськими засобами, застосування тадалафілу в дозі 20 мг може призводити = до зниження артеріального тиску, яке (крім випадку одночасного= застосування із блокаторами α-адренорецепторів) є незначним та клінічно незначущим. Аналіз даних <= /span>3 фази клінічного дослідження не = виявив різниці у побічних реакціях, що виникали у пацієнтів, які отримували лікування тадалафілом з одночасним<= /span> застосуванням антигіпертензивних засобів та лікування тільки тадалафілом. Незважаючи на це, необхідно надава= ти відповідні рекомендації щодо можливого зниження артеріального тиску пацієнт= ам, які лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та тадалафілом.

Ріоцигуат.

У ході доклінічних досліджень був виявлений адитивний гіпотензивний ефект при одночасному застосуванні інгібіт= орів ФДЕ-5 з ріоцигуатом. У ході клінічних досліджень було виявлено, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ-5. Не було доказів сприятливого клінічного ефекту цієї комбінації у досліджуваній популяції. Одночасне застосування ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ-5, у тому числі з тадалафі= лом, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори 5-α-редуктази.=

У ході клінічного дослідження, в якому порівнювалося одночасне застосування тадалафілу = (у дозі 5 мг) та фінастериду (у дозі 5 мг) з прийомом плацебо та фінастерид= у (у дозі 5 мг) для усунення симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози, не було виявлено жодних нових побічних реакцій. Проте= , оскільки власне дослідження взаємодії лікарських засобів з метою оцінки ефектів тадалафілу та інгібіторів 5-α-редуктази не проводилося, слід з обережні= стю застосовува= ти тадалафіл пацієнтам, які отриму= ють лікування інгібіторами 5-α-редуктази.

Субстрати CYP1А2 (наприклад теофілін).

У ході дослідження клінічної фармакології при прийомі тадалафілу (у дозі 10 мг) з теофіліном (неселективним інгібітором фосфодіестерази) не спостерігалося ніякої фармакокінетичної взаємодії. Єдиним фармакодинамічним ефектом було незначне підвищення серцевого ритму (3,5 удара/хв). Необхідно враховувати можливіс= ть виникнення цього ефекту при одночасному застосуванні тадалафілу та теофіліну, незважаючи на те, що він не має клінічної значущості.=

Етинілестрадіол та тербуталін.=

Тадалафіл підвищував біодоступність пероральних лікарських форм з етинілестрадіолом. = Таке збільшення біодоступності можна очікувати при одночасному= застосуванні з тербуталіном, хо= ча клінічні наслідки цієї комбінації невідомі.

Алкоголь.=

Вживання алкоголю (середня максимальна концентрація 0,08 %) не впли= вало на одночасне застосування тадалафілу (у дозі 10 або 20 мг). Також не спостерігалося змін концентрації тадалафілу протягом наступних 3 годин після його одночасного прийому з алкоголем. Алкоголь вживали таким чином, щоб досягнути максимального рівня абсорбції алкоголю (прийом натще після нічного голодува= ння та без прийому їжі протягом 2 годин після вживання алкоголю). Прийом тадалафілу (<= /span>у дозі 20 мг) не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску на тлі вживання алкоголю (0,7 г/кг, або приблизно 180 мл 40 % алкоголю для = чоловіка з мас<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>ою тіла 80 кг), проте у деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензі= я. Прийом тадалафілу на тлі нижчих доз алкоголю (0,6 г/кг) не спричиняв артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою, що й при прий= омі одного алкоголю. Вплив алкоголю на пізнавальні функції не посилювався при <= /span>одночасному= застосуванні тадалафілу (у дозі 10 мг).<= /p>
Лікарські засоби, що метаболізую= ться з участю цитохрому Р450<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>.

Не очікується, що тадалафіл спричинятиме клініч= но значуще інгібування або індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. У ході клінічних досліджень було доведено, що тадалафіл не інгібує= і не індукує ізоформи CYP450, у т. ч. CYP3А4, CYP1А2, CYP2D6, CYP2E1, CYP2C9 та CYP2C19.

Субстрати <= /span>CYP2С9 (наприк= лад R-варфарин).= =

Тадалафі= л (у дозі 10 мг та 20 мг) не виявляв клінічно значущого ефекту на AUC S-варфарину або<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> R-варфарину (субстрати CYP2С9), а також не мав впливу на протромбіновий час, індукований варфарином.

Ацетилсаліцилова кислота.=

Тадалафі= л (у дозі 10 мг та 20 мг) не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою.

Протидіабетичні лікарські засоби= .

Специфіч= ні дослідження взаємодії тадалафілу із протидіабетичними лікарськими засобами = не проводились.

&nb= sp;

Особливості застосування.

Перед призначенням лікарського засобу лікарю сл= ід зібрати медичний анамнез і провести обстеження фізичного стану пацієнта, визначити потенційні першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>=

Перед призначенням будь-якого лікування еректил= ьної дисфункції слід врахувати стан серцево-судинної системи пацієнта, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активніс= тю. Тадалафіл виявляє судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначн= ого і транзиторного зниження артеріального тиску (див. розділ «Фармакологічні властивості») та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційної першопричини та її належне лікування після відповідного медичного обстеження. Невідо= мо, чи є ефективним тадалафіл для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів.

Вплив на серцево-судинну систему.

У ході клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування тадалафілу повідомляли про серйозні явища з боку серцево-судинної системи, в тому числі про інфаркт міокарда, раптову серцеву смерть, нестабільну стенокардію, шлуночкову аритмію, порушення мозкового кровообігу, транзиторну ішемічну атаку, біль у грудях, серцебиття= та тахікардію. Більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Водночас наразі неможл= иво точно встановити, чи вищевказані явища пов’язані з факторами ризику, застосуванням тадалафілу, сексуальною активністю пацієнтів або з комбінацією цих чи інших факторів.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережніс= тю пацієнтам, які приймають α₁-блокатори, тому що у деяких хворих одночасний прийом цих засобів може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). К= омбіноване застосування тадалафілу та доксазозину не рекомендується<= /span>.

Вплив на органи зору. =

Повідомляли про випадки погіршення зору, в тому числі про центральну се= розну хоріоретинопатію (ЦСХ) та неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію (НАПІОН) під час застосува= ння тадалафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5. У більшості випадків ЦСХ симптоми зникали спонтанно після припинення прийому тадалафілу. Аналіз даних обсерваційних досліджень показав підвищення ризику розвитку гострої НАПІОН у чоловіків з еректильною дисфункцією після застосування тадалафілу або інших інгібіторів ФДЕ 5. Оскільки підвищення такого ризику може виникнути у всіх пацієнтів, які застосовують тадалафіл, лікар повинен попередити пацієнта про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору (див. розділ «Протипоказання). <= /o:p>

Вплив на органи слуху.

Повід= омляли про випадки раптової втрати слуху після застосування тадалафілу. Незалежно = від того, чи були наявні інші фактори ризику (такі як вік, наявність діабету, гіпертензії та випадки втрати слуху в анамнезі), пацієнтів потрібно поперед= ити про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптового погіршення або втрати слуху.

Ризик пріапізму.

Паціє= нтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.=

Лікар= ський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями статевого члена (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хворо= ба Пейроні) чи пацієнтам, які мають стани, що можуть сприяти пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія).

Застосування пацієнтам з порушенням функцій печінки.<= /i>

Дані щодо безпечності застосування тадалафілу пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за ш= калою Чайлда–П’ю) обмежені. У разі призначення лікарського засобу таким пацієнтам слід ретельно оцінити індивідуальні переваги/ризики терапії.

Одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4.=

Лікарський засіб слід застосовувати з обережніс= тю пацієнтам, які приймають інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при одночасному застосуван= ні із тадалафілом спостерігається збільшення його концентрації (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).=

Одночасне з= астосування з іншими лікарськими засобами для лікування еректильної дисфункції.<= /i>=

Безпека та ефективність застосування тадалафілу в комбінації з іншими інгібіторами ФДЕ-5 або іншими засобами для лікув= ання еректильної дисфункції не досліджувались, тому застосування подібних комбін= ацій не рекомендується.

Застереження щодо допоміжних речовин.

Лікарський засіб містить лакт= озу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості гала= ктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.

Лікарський засіб містить менш= е 1 ммоль (23 мг) натрію на 1 дозу, тобто практично вільний від натрію.

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб не показаний для застосування жінкам.

Фертильність.

У ході двох клінічних досліджень було встановле= но, що порушення фертильності не очікується у людей, хоча в окремих чоловіків спостерігалося зниження концентрації сперми.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив тадалафілу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами незначний. Хоча частота повідомлень про явища запаморочення у ході клінічних досліджень із застосуванням плацебо та у ході клінічних досліджень із застосуванням тадалафілу була подібною, пацієнтам слід знати свою індивідуа= льну реакцію на лікарський засіб, перш ніж керувати автотранспортом або іншими механізмами.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для перорального застосування. Слід приймати таблетки тадалафілу з рекомендованим вмістом діючої речовини.=

Дорослі чоловіки.=

Рекомендована доза становить 10 мг перед очікуваною= сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Пацієнтам, у яких тадалафіл у дозі 10 мг не виявляє бажаного ефекту, можна застосовувати дозу 20 мг.

Лікарський засіб приймати не = менш ніж за 30 хвилин перед очікуваною сексуальною активністю.=

Ефективність тадалафілу зберігається до 36 годин після прийому дози.

Максимальна рекомендована час= тота прийому – один раз на добу.

Тадалафіл у дозі 10 мг та 20 = мг призначений для застосування перед передбачуваною сексуальною активністю та= не рекомендований для щоденного застосування.

У разі передбачуваного частого застосування лікарського засобу (принаймні двічі на тиждень) режим щоденного застосування нижчих доз тадалафілу може бути більш доцільним на основі вибору пацієнта та рішення лікаря. Для таких пацієнтів рекомендована доза становить 5 мг/добу приблизно в = однаковий час. Дозу можна зменшувати до 2,5 мг/добу з огляду на індивідуальну толерантність до препарата. Доцільність тривалого щоденного застосування слід періодично переглядати.

Особливі групи пацієнтів.

Чоловіки літнього віку

Корекції дози не потрібна.

Чоловіки, які мають ниркову недостатність

Корекції дози не потрібна для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю. =

Для пацієнтів із тяжкою нирко= вою недостатністю максимальна рекомендована доза становить 10 мг при застосуван= ні таблеток відповідного дозування.

Чоловіки, які мають печінкову недостатність

Рекомендована доза тадалафілу становить 10 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі.

Клінічні дані щодо безпечності призначення тадалафілу для пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (кл= ас С за шкалою Чайлда–П’ю) обмежені; у разі призначення лікар повинен уважно оці= нити індивідуальні переваги/ризики. Немає даних щодо застосування тадалафілу у д= озі вище 10 мг пацієнтам з печінковою недостатністю. Немає даних щодо застосува= ння тадалафілу в дозі 2,5-5 мг один раз на добу пацієнтам із печінковою недостатністю; тому у разі призначення лікар повинен уважно оцінити індивідуальні переваги/ризики призначення тадалафілу в дозі 2,5-5 мг один р= аз на добу.

Чоловіки, які мають цукровий діабет

Корекція дози не потрібна.

Діти.

Препарат не призначений для застосування дітям.

Особливі застереж= ення при утилізації.

Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до діючих нормативних вимог.=

Діти.

Лікарський засіб не призначен= ий для застосування дітям (віком до 18 років).

=

Передозування.

Симптоми.

При однора= зовому застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу в дозі до 500 мг та при багаторазовому застосуванні пацієнтами тадалафілу у дозі до 100 мг на добу побічні реакції були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні мен= ших доз тадалафілу.

Лікування.

У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримувальну терапію. Гемодіаліз має незначний вплив на виведення тадалафілу.

Побічні реакції. <= /span>

Небажаними ефектами, про які повідомляли найчас= тіше при лікуванні еректильної дисфункції, були головний біль, диспепсія, біль у спині, міалгія, частота виникнення яких зростала зі збільшенням дози тадалафілу. Побічні реакції були короткотривалими, від легких до помірних. Більшість випадків появи головного болю при щоденному прийомі тадалафілу спостерігалася протягом перших 10–30 = діб після початку лікування.

Для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частоту неможливо оцінити на підставі наявних даних).

З боку імунної системи:

нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний набряк².<= /o:p>

З боку нервової системи:

часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – порушення мозкового кровооб= ігу¹ (у тому числі геморагічні явища) та транзиторні ішемічні атаки^{1,
непритомність, мігрень², судоми, транзиторна амнезія.=}

З боку органів зору:

нечасто – затуманення зору, відчуття болю в очах; рідко – візуальний дефект поля, наб= ряк повік, гіперемія кон’юнктиви, неартеріальна передня ішемічна оптична нейроп= атія (НАПІОН)², оклюзія вен сітківки²; невідомо – цетральна серозна хоріоретинопатія.

З боку органів слуху та рівноваги: =

нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи:

часто – припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія³, артеріальна гіпертензія, тахікардія, пальпітація; рідко – інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія², вентрикулярна аритмія².

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча.
З боку травного тракту:

часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто – висипання; рідко – кропив’янка, синдром Стівенса–Джонсона², ексфоліативний дерматит², гіпергідроз (надмірне потовиділення).<= o:p>

З боку нирок та сечовидільних шляхів:

нечасто – гематурія.

З боку кістково-м’язового апарату та сполучної тканини:

часто – бі= ль у спині та кінцівках, міалгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: =

нечасто – подовжена ерекція; рідко – пріапізм, кровотеча зі статевого члена, гемоспермія.

Загальні розлади:

нечасто – біль у грудях¹, периферичні набряки, підвищена втомлюваність; рідко – набряк обличчя², рапто= ва серцева смерть^1,2.

¹Більшість пацієнтів, у яких спостерігалися такі побічні реакції, мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи (див. розділ «Оосбливості застосування»).

² Побічні реакції, про які повідомлялося під час постмаркетингових досліджень та які = не спостерігалися в ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

³ Частіше повідомлялося у разі застосування тадалафілу разом з антигіпертензивними засобами.

Окремі побічні реакції.

Повідомл= яли про трохи вищу частоту змін на = ЕКГ, найчастіше – про синусову брадикардію, у пацієнтів, які отримували тадалафі= л 1 раз на добу, порівняно з такою у пацієнтів, які приймали плацебо. Більшість змін на ЕКГ не були пов’язані з проявом побічних реакцій.=

Особливі групи пацієнтів.

Дані щодо= застосування тадалафілу пацієнт= ам віком від 65 рокі= в у ході клінічних досліджень для лікування еректильної дисфункції обмежені. У = ході клінічних досліджень під час застосування тадалафілу за потребою (в дозі 20= мг) для лікування еректильної дисфункції діарея частіше виникала у пацієнтів ві= ком понад 65 років.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повід= омлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.=

3 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

=

Упаковка.

По 2 або 4 таблетки у блістері; по 1 або 2 бліс= тери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Y= olu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/=

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.