ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

Дарфен^® Експрес<= /o:p>

Склад:

діюча речовина: ibuprofen;

10 мл суспензії містять ібупрофену 200 мг;

допоміжні речовини: натрію бензоат (E 211), кислота лимонна безводна, натрію цитрат, сахарин натрію, натрію хлорид, гіпромелоза= 15 сР (ступінь заміщення 2910), ксантанова камедь, мальтит рідкий (E 965), гліцерин 99,8 %, полуничний ароматизатор, вода очищена.

Лікарська форма. Cуспенз= ія оральна.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: в’язка суспензія, без сторонніх включень, білого або майже білого кольору з характерним полуничним запахом.=

= Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТХ М01А Е01.

Фармакологічні властивості.<= /b>

Фармакодинаміка.

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригніче= ння синтезу простагландинів – медіаторів болю та запалення. Ібупрофен чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії. Початок знеболювальної = та жарознижувальної дії ібупрофену настає у межах 30 хвилин. Крім того, ібупро= фен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, = що ібупрофен може пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих лікарс= ьких засобів. У дослідженні, коли разову дозу ібупрофену 400 мг приймали в межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після прийому ацетилсаліцилової кисло= ти (аспірину) негайного вивільнення (81 мг), спостерігався знижений ефект ацетилсаліцилової кислоти на формування тромбоксану або агрегацію тромбоцит= ів. Проте, зважаючи на обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяц= ії даних на клінічну картину, не можна виключити того, що систематичне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірн= ими.

Фармакокінетика.

Спеціальних досліджень фармакокінетики з участю дітей не проводили. Опубліковані дані підтверджуют= ь, що абсорбція, метаболізм та виведення ібупрофену у дітей відбуваються так с= амо як і в дорослих.

Після перорального застосування ібупрофен швидко всмоктується та розподіляється у всьому організмі. Ібупрофен частково абсорбується у шлунку, після чого повністю – в тонкому кишечнику. Максимальна концентрація= у плазмі крові досягається через 1–2 години після застосування. Після метабол= ізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти виводяться повністю, переважно нирками (90 %), а = також із жовчю. Час напіввиведення у здорових добровольців, а також у пацієн= тів із захворюваннями нирок або печінки – від 1,8 до 3,5 години. Зв’язування з білками плаз= ми крові становить близько 99 %.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Ниркова недостатність.

Оскільки ібупрофен та його метаболіти виводяться переважно нирками, у пацієнтів із різними ступенями ниркової недостатності фармакокінетика препарату може змінюватися. У пацієнтів із порушенням функц= ії нирок спостерігалися нижчий ступінь зв’язування з білками плазми крові, підвищені рівні у плазмі крові загального ібупрофену та незв’язаного (S)-ібупрофену, більші значення AUC для (S)-ібупрофену та підвищені співвідношення енантіометричної <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk528856535'>AUC (S/R), порівнян= о з контрольною групою здорових добровольців. У пацієнтів із термінальною стаді= єю захворювання нирок, які перебувають на діалізі, середнє значення фракції ібупрофену становило близько 3 %, порівняно з 1 % у здорових добровольців. Т= яжке порушення функції нирок може призвести до накопичення метаболітів ібупрофен= у. Значущість цього ефекту невідома. Метаболіти можуть бути видалені шляхом гемодіалізу.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman CYR",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-font-family:"Times New R= oman"; mso-fareast-language:RU'>Порушення функції печінки.

Алкогольна хвороба печінки з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня не призвела до істотної зміни фармакокінетичних параметрів. Захворювання печінки можуть змінити кінетику розподілу ібупрофену. У пацієнтів, хворих на цироз, із помірним ступенем порушення функції печінки (6–10 за класифікацією Чайлда–П’ю) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення у середньому в 2 рази, а співвідношення енантіометричної AUC (S/R) було значно нижчим порівняно зі здоровими добровольцями з контрольної групи, що свідчить про погіршення метаболічної інверсії (R)-ібупрофену в активний (S)-енантіомер.<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гарячки та болю різного походження у дітей віком від 6 до 11 років із масою тіла від 20 до 39 кг, а також дорослим та підліткам віком від 12 років із масою тіла ≥ 40 кг (включаючи гарячку після імунізації, при гострих респіраторних вірусних інфекціях, гри= пі, біль при прорізуванні зубів, біль після видалення зуба, зубний біль, головн= ий біль, біль у горлі, біль при розтягненні зв’язок та інші види болю, зокрема запального генезу).

Протипоказання.

= • Підвищена чутливість до ібупрофе= ну або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.

= • Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (таких як бронхоспазм, астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.

= • Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (д= ва або більше виражених епізодів підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі= ).

= • Наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, пов’язаної із застосуванням НПЗ= З.

= • Запальне захворювання кишечника в активній формі.

= • Цереброваскулярні або інші кровотечі.

= • Геморагічний діатез або інші порушення згортання крові.

= • Тяжка серцева недостатність (кла= с ІV за NYHA), тяжка печінкова недостатність або тяжка ниркова недостатність.<= /p>
= • Останній триместр вагітності.

= • Тяжка форма зневоднення (внаслід= ок блювання, діареї або недостатнього вживання рідини).

• Спадкова непереносимість фруктози.

• Діти віком до 6 років та/або масою тіла до 20 кг, через велику кількі= сть діючої речовини в одному саше.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Ібупрофе= н, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з:

= − ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик виникнення побіч= них реакцій, окрім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг = на добу) призначив лікар. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Проте обмеженість= цих даних та непевність відносно екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстав зробити чіткі виснов= ки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірн= ими;

− іншими <= /span>НПЗЗ, у тому ч= ислі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.=

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

= − антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект антикоагулянтів, таких як гепарин або його похідні, антагоністи вітаміну К (аценокумарол або варфарин) та пероральні антикоагул= янти (ривароксабан, апіксабан або дабігатран);=

− антигіпертензивні засоби (інгібі= тори АПФ, β-блокатори та антагоністи ангіотензину II): НПЗЗ можуть знижувати ефект цих препаратів. У деяк= их пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти зі зневодненням = або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) супутнє застосування інгібіторів АПФ, β-блокаторів або антагоністів ангіотензину ІІ та інгібіторів циклооксигенази може призвести до подальшого порушення функ= ції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також сл= ід контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі;

−&= nbsp;кортикостероїди: підвищен= ий ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;

−&= nbsp;антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищен= ий ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

−&= nbsp;серцеві глікозиди, наприклад дигоксин: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікоз= идів у плазмі крові. НПЗЗ можуть підвищувати рівні дигоксину у плазмі крові, а о= тже, підвищувати ризик токсичності дигоксину;

−&= nbsp;пентоксифілін: у пацієнтів, які отримують терап= ію ібупрофеном у поєднанні з пентоксифіліном, підвищується ризик геморагії;

−&= nbsp;літій: НПЗЗ можуть підвищувати рівень літію у плазмі кро= ві, можливо, внаслідок зниження ниркового кліренсу. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів, якщо рівень літію не контролюється. Доцільно розглянути зменшення дози літію. Контроль рівня концентрації літію у сироватці крові при застосуванні за призначенням, як правило, не потрібен (не більше 3 днів);<= /span>

−&= nbsp;метотрексат у дозі 15 мг/тиждень або вище: застосування НПЗЗ протягом 24 годин до або після застосування метотрекса= ту може призвести до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові (імовірно, нирковий кліренс метотрексату може бути знижений через вплив НПЗ= З) та подальшого збільшення його токсичного ефекту. Тому слід уникати застосув= ання ібупрофену пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату;

−&= nbsp;метотрексат у дозі нижче 15 мг/тиждень: ібупрофен підвищує рівні метотрексату. При застосуванні ібупрофену у комбінації з низькими дозами метотрексату слід ретельно стежити за картиною крові пацієнта. Необхідно посилити контроль при погіршенні функції нирок, навіть мінімальному, та у пацієнтів літнього віку, а також контролювати функцію нирок для попередження можливого зниження кліренсу метотрексату;

−&= nbsp;циклоспорин та такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ через зниження ниркового синтезу простагландину. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з НПЗЗ слід ретельно контролювати функцію нирок;

−&= nbsp;міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8–12 д= іб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть зменшити ефективність останнього;

−&= nbsp;препарати групи сульфонілсечовини: спостерігалася взаємодія НПЗЗ із гіпоглікемічними засобами (препаратами сульфонілсечовини). НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини шляхом витісн= ення їх зі зв’язку з протеїнами плазми крові; рекомендується контролювати рівень глюкози у крові при одночасному застосуванні препаратів сульфонілсечовини з ібупрофеном;

−&= nbsp;пробенецид і сульфінпіразон: можливе підвищення концентрації ібупрофену у плазмі крові та затримка виведення ібупрофену, що може бути зумовлено інгібіторним механізмом на ділянці, де відбувається ниркова тубул= ярна секреція та глюкуронідація; отже, може бути потрібна корекція дози ібупрофе= ну;

−&= nbsp;баклофен: є ризик розвитку токсичності баклофену після поч= атку застосування ібупрофену;

−&= nbsp;ритонавір: можливе збільшення плазмових концентрацій НПЗЗ;

−&= nbsp;аміноглікозиди: НПЗЗ можуть знижувати виведення аміноглікозидів;

− каптоприл: експ= ериментальні дослідження показали, що ібупрофен пригнічує ефект каптоприлу щодо виведення натрію;

− вориконазол і флуконазол (інгібі= тори CYP2C9): одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C= 9 може підвищувати вплив ібупроф= ену (субстрат CYP2= C9). У дослідженні із застосуванням вориконазолу та флуконазолу (інгібітори CYP2= C9) було продемонстровано збільшення впливу S(+) ‒ ібупрофену приблизно= на 80–100 %. При одночасному застосуванні ібупрофену з сильними інгібітор= ами CYP2= C9 рекомендується зниження доз ібупрофену, особливо якщо є потреба застосовува= ти високі дози ібупрофену разом із вориконазолом або флуконазолом;<= /span>

− холестирамін: ібупрофен та холестирамін слід приймати з інтервалом у декілька годин через сповільнення та зниження (25 %) всмоктування ібупрофену при їх одночасному застосуванні; − зидовудин: підвищений ризик гематологічної токсич= ності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Є докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із гемофілією у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном; − трав’яні екстракти= : при сумісному застосуванні з НП= ЗЗ Ginkgo biloba може потенціювати ризик кровоте= чі;

− хінолонові антибіот= ики: дані, отримані в дослідженнях на тваринах, показують, що НПЗЗ можуть збільшувати ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗЗ та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судом; − = гідантоїни та сульфаміди: можливе підвищення токсичного ефекту цих лікарських засобів. Рівні фенітоїну у плаз= мі крові можуть підвищитися при одночасному лікуванні ібупрофеном. При правиль= ному застосуванні (максимум протягом 4 днів) контроль рівнів фенітоїну в сироват= ці крові зазвичай не потрібен;

− тіазиди,= тіазидні речовини, петльові діуретики та калійзберігаючі діуретики: НПЗЗ можуть протидіяти діуретичному ефекту цих лікарських засобів. Одночасне застосування НПЗЗ та діуретика може підвищити ризик нефротоксичності, спричиненої НПЗЗ (наприкла= д, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з порушеною функцією нирок), внаслідок погіршення ниркового кровотоку. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини, а також слід контролювати функ= цію нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками може асоціюватися з підвищеним рівнем калію, отже, слід контролювати рівень калі= ю у плазмі крові;

– алкоголь: при сумісному вживанні алкоголю та застосуванні НПЗЗ можуть посилитися небажані реакції, пов’язані з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи (ЦНС).

Застосування ібупрофену під час їди сповільнює всмоктування, хоча це не впливає на ступінь всмоктування (див. розділ «Фармакокінетика»).

Особливості застосування.

Побічні ефекти терапії ібупрофеном можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальни= ми. У пацієнтів літнього віку підвищений ризик наслідків побічних реакцій. Не рекомендується тривале застосування НПЗЗ пацієнтам літнього віку. У разі тривалої терапії слід регулярно стежити за станом пацієнтів.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з такими станами:

− системний червоний вовчак, а так= ож змішане захворювання сполучної тканини – через підвищений ризик асептичного менінгіту;

− вроджене порушення метаболізму порфірину, наприклад гостра суміжна порфірія;

− розлади з боку шлунково-кишкового тракту та хронічне запальне захворювання кишечника (виразковий коліт, хворо= ба Крона);

− наявність в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або серцева недостатність, оскільки існують повідомлення про затримку рідини та набряк, пов’язані з терапією НПЗЗ;

– ниркова недостатність – через можливість погіршення функції нирок;

− порушення функції печінки;<= /o:p>

− безпосередньо після обширних хірургічних втручань;

− сінна гарячка, носові поліпи або хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів – у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій, до яких належать напади а= стми (так звана анальгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка;

− наявність в анамнезі алергічних реакцій на інші речовини – через підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості на ібупрофен.

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів із бронхіальною астмою чи алергічними захворюваннями, або з такими захворюваннями в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.<= /p>
Інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричинити алергічні реакції, такі як анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо лікарськ= ий засіб застосовувати вперше.

Системний червоний вовчак і зміш= ане захворювання сполучної тканини.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та при змішаному захворюванні сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.<= /span>

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну сист= ему.

= Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, розвитку артеріальної гіпертензії та набряків.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт). В цілому епідеміологічні дослідження не показують, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) асоціюються з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда.

Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування Дарфен^® Експрес. Синдром Коуніса визначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно = може призвести до інфаркту міокарда.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід приймати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факто= рами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі д= ози ібупрофену (2400 мг на добу).

= Вплив на нирки та печінку.<= /o:p>

= Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв’язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережн= істю пацієнтам із захворюванням нирок або печінки та особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини= . Є ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.

= Загал= ом звичне застосування анальгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терап= ію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай фу= нкція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.

= Можли= ве порушення функції печінки. Як і і= нші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти тимчасове збільшення певних показників функ= ції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.=

Вплив на шлунково-кишковий тракт.= =

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвор= оба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернут= ися за консультацією до лікаря.

Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-я= кому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.=

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації або виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, наявності у пацієнтів виразко= вої хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найни= жчих доз. Цим пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібне супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можу= ть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичностю в анамн= езі, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід дотримуватись обережності при лікуванні паціє= нтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, гепарин або його похідні, антагоністи вітаміну К (аценокумарол або варфарин) та пероральні антикоагулянти (ривароксабан, апіксабан або дабігатран), СІЗЗС або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).

= У разі шлунково-кишкової кровоте= чі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

= Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР).

= Тяжкі шкірні побічні реакції (ТШ= ПР) включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть станов= ити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. = розділ «Побічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця.

= При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності).

= У виняткових випадках вітряна ві= спа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин.= На даний час не можна виключати впливу НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.<= /o:p>

= Дуже рідко спостерігаються тяжкі= реакції гострої гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинит= и та негайно звернутися до лікаря.

= Ібупрофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.

= При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.

= Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан= . У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути імовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний голов= ний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головно= го болю.

= Маскування симптомів основних інфекцій.

= НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.

= Ібупрофен може замаскувати симпт= оми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідно= го лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітр= яної віспи. Якщо ібупрофен застосовувати при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційн= ого захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

= Перш ніж приймати цей лікарський засіб слід звернутись до лікаря таким пацієнтам: вагітним, жінкам, які намагаються завагітніти, людям літнього віку, курцям.

= Вплив на результати лабораторних досліджень:<= /o:p>

= − час кровотечі може збільшуватися= до одного дня після припинення лікування;

= − концентрація глюкози крові може зменшуватися;

= − кліренс креатиніну може знижуват= ися;

= − гематокрит або гемоглобін може знижуватися;

= − концентрація азоту сечовини кров= і та концентрації креатиніну та калію в сироватці крові можуть збільшуватися;

= − показники функції печінки: збільшення рівнів трансамінази.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

= Цей лікарський засіб містить рід= кий мальтит. Його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушенн= ями толерантності до фруктози. Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може мати легкий послаблювальний ефект.

= Цей лікарський засіб містить нат= рій, це слід враховувати пацієнтам, які дотримуються низькосольової дієти.<= /o:p>

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвит= ок ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений риз= ик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1 % до приблизно 1,5&nbs= p;%. Ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Починаючи з = 20-го тижня вагітності застосування лікарського засобу Дарфен^® Експрес може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Такий стан можливий на початку лікування і зазвичай є оборотним після його припинення.= <= strong>Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких минули після припинення застосування лікарського засобу. Т= ому протягом першого та другого триместру вагітності Дарфен^®Експрес= не слід призначати, якщо в цьому немає потреби.

Якщо ібупроф= ен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ тримест= рів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу Дарфен^®Експрес протягом декількох днів, починаючи = з 20‑го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Дарфен^®Експ= рес слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть спричиняти такі ризики:

Ризики для п= лода:

-       серцево−легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

-       ниркова дисфункція (див. вище).

Ризики для матері та новонародженого, наприкінці вагітності:

-       можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких доз= ах;

-       пригнічення скорочень матки, що призво= дить до затримки або збільшення тривалості пологів;

-       можливе підвищення ризику утворення набр= яків у матері.

Тому ібупроф= ен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Годування гр= уддю. <= o:p>

Ібупрофен та= його метаболіти проникають у грудне молоко у низьких концентраціях. На даний час невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуван= ні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потрібно припиняти годув= ання груддю.

= Фертильність.<= /span>

Існують обмежені дані, що інгібітори синтезу циклооксигенази/простагландину можуть погіршувати фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним явищем при припиненні терапії. Застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, які намагаються завагітні= ти. Стосовно жінок, які мають труднощі із зачаттям або які проходять обстеження= з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну цього лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку ЦНС при застосуванні ібупрофену, слід уникати керув= ання автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим лікарсь= ким засобом.

При застосуванні разової дози ібупрофену або застосуванні лікарського засобу протягом короткого періоду часу особливі запобіжні заходи не потрібні.

Спосіб застосування та дози.=

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефектив= ної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу= .

Доза ібупрофену залежить від маси тіла та віку дитини. Для дітей рекомендована добова доза ібупрофену становить 20−30 мг на кг маси ті= ла в 3−4 розділених дозах.

Діти віком до 6 років та/або мас= ою тіла менше 20 кг

Застосування лікарського засо= бу дітям віком до 6 років та/або масою тіла до 20 кг протипоказане через велику кількість діючої речовини в одному саше.

Діти віком від 6 до 11 років мас= ою тіла від 20 до 39 кг, дорослі та підлітки віком від 12 років масою тіла = 805; 40 кг

&nb= sp;

Маса тіла

(вік)

Разова доза

Максимальна

добова доза

Від 20 до 29 кг

(діти віком = від 6 до 9 років)

200 мг

(1 саше)

600 мг ібупрофену

(3 саше)

Від 30 до 39 кг

(діти віком від 10 до 11 років<= /span>)

200 мг

(1 саше)

800 мг ібупрофену

(4 саше)

≥= ; 40 кг

(доросл= і та підлітки від 12 років)<= /o:p>

200−400 мг

(1 або 2 саше)

1 200 мг ібупрофену

(6 = саше)

Інтервали між прийомами становлять 6–8 годин.

Якщо у дитини симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування= або погіршуються, слід звернутися до лікаря.

Якщо у дорослих гарячка зберігається більше 3 днів або симптоми зберігаються більше 4 днів при лікуванні болю або погіршуються, слід зверну= тися до лікаря.

Особливі категорії пацієнтів

Порушення функції нирок

НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Пацієнтам із легким= або помірним порушенням функції нирок коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції печінки

Хоча не спостерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофе= ну у пацієнтів із печінковою недостатністю, НПЗЗ слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції печінки коригування дози не потрібно. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам із виражен= ою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).<= /p>
Спосіб застосування

Лікарський засіб для перорального застосування. Вміст саше вил= ивати у столову ложку або безпосередньо у ротову порожнину, запиваючи водою. Перед застосуванням суспензію необхідно зробити однорідною, шляхом розминання саше – натискати пальцями верх і= низ пакетика мінімум 30 секунд. Пацієнтам із чутливим шлунком рекомендується застосовувати під час вживання їжі.

<= /span>

Діти.

Лікарс= ький засіб застосовувати дітям від 6 до 11 років з м= асою тіла від 20 до 39 кг, а також підл= іткам від 12 років з масою тіла ≥ 40 кг. Протипоказане застосування лікарс= ького засобу дітям з масою тіла менше 20 кг.

Передозування.

У дитячому віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу є менш вираженими. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–3 години.=

Симптоми. У більшості пацієнтів застосува= ння клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можливі шум у вухах, голов= ний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токс= ичні ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збуджен= ого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз та збільш= ення протромбінового часу/МНВ (імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функц= ії та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості. <= /span>

Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне і підтримуюче, включаючи забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Розглянути необхідність перорального застосування активованого вугілля або промивання шлунка, якщо минуло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози лікарського засобу. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При ча= стих або тривалих судомах призначати внутрішньовенне введення антигістамінних лікарських засобів (наприклад, діазепаму або лоразепаму). У разі бронхіальн= ої астми слід застосовувати бронходилататори. Необхідно звернутися до лікаря за медичною допомогою.

Побічні реакції.

Перелік побічних реакцій включає= всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи= ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз при довготривалій терапії пацієнтів із ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкі= сних повідомлень, стосується короткотривалого застосування (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) пероральних лікарських форм.

= Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частото= ю їх проявів. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), неча= сто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/100= 00 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у порядку зниження ступеня тяжкості. =

Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особлив= о у пацієнтів літнього віку. Повідомляли про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, криваве блювання, виразков= ий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.

Повідомляли про набряк, артеріал= ьну гіпертензію, серцеву недостатність, що пов’язували з лікуванням НПЗЗ.<= /o:p>

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні = може бути пов’язаним з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Є описи випадків загострення запалень, пов’язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту= , що у часі збігалися із застосуванням НПЗЗ. Це, можливо, пов’язано з механізмом= дії НПЗЗ.

При виникненні або погіршенні оз= нак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно зв= ернутися до лікаря. Необхідно з’ясувати наявність показань для терапії антимікробними засобами/антибіотиками.

При довготривалій терапії необхі= дно регулярно проводити аналіз крові.

Пацієнту слід негайно звернутися= до лікаря та припинити застосовування ібупрофену при виникненні одного із симптомів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинутися навіть при першому застосуванні лікарського засобу. В таких випадках потрібна негайна медична допомога.

При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці або мелени, або кривавого блювання, слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.=

З боку органів зору: = частота невідома – при тривалому лікуванні можуть виникати поруш= ення зору, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та вестибул= ярного апарату: частота невідома – при тривалому лікува= нні може виникати запаморочення; рідко – дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку¹.

З боку шлунково-кишкового тракту= : часто – біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виняткових випадках можуть призвести до анемії; нечасто – виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфор= ації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загостр= ення коліту та хвороби Крона; дуже рідко – езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечника, панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рід= ко – порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку нирок та сечовидільної си= стеми: рідко – = гостре порушення функції ниро= к, особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці кро= ві та появою набряків; папілонекроз; дуже рідко – утворення набряків, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичн= ий синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.

З боку нервової системи: = нечасто – головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома; дуже рідко – асептичний менінгіт^2<=
/sup>.

З боку психіки: дуже рідко – психотичні реакції, депресія; тільки при тривалому застосуванні: галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи:= дуже рідко – серцева недостатніс= ть, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт; частота невідома – синдром Коуніса.

З боку крові та лімфатичної сист= еми: дуже рідко – порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопе= нія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова та шкірна кровотеча, гематоми.

З боку імунної системи: <= /i>нечасто – реакції гіперчутливост= і¹, кропив’янка та свербіж; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок)¹, загострення астми.

З боку шкіри та підшкірної клітк= овини: нечасто: різні висипання на шкірі¹; дуже рідко: тяжкі шкірні побічні реак= ції (ТШПР) (включаючи мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), бульозні реакції, алопеція; частота невідома – індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS–синдром), гострий генералізований екзантематоз= ний пустульоз (ГГЕП), реакції фоточутливості.

Загальні розлади: частота невідома – нездужання та втома.

Лабораторні показники: рідко – зниження рівня гемоглобіну.

Інфекції та інвазії: дуже р= ідко – загострення запалення, пов’язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту, у виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин).

¹ Є повідомлення про виникнення реакцій гіперчутлив= ості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать:
− неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія;

− реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм або задишку;

− різні розлади з боку шкіри, включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротич= ний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему).=

²⁼ Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, вивчено не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказуют= ь на реакцію гіперчутливості (через асоціацію в часі з прийомом лікарського засо= бу та зникненям симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів із наявними аутоімунними порушеннями (так= ими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі симптоми асептичного менінгіту (такі як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

<= span style=3D'text-decoration:none'>

Повідо= млення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важли= вою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз= ик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом= ляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл= ень.

&= nbsp;

Термін придатності. = 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі = не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.<= /p>
Суспензія оральна, 200 мг/10 мл; по 10 мл у саше; по 10 саше у пачці.

Категорія відпуску. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>Без рецепта.

Виробник.<= /p>
1. ЕДЕФАРМ, С.Л./EDEFARM, S.L.

2. Фармалідер С.А./Farmalider S.A.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадж= ення його діяльності.

1. Полігоно Індастріал Енчілагар дель Рулло, 117, С.П. 46191 Вілламарча= нте, Валенсія, Іспанія/ Polígono Industrial Enchilagar del Rullo, 117, С.= Р. 46191 Villamarchante, Valencia, Spain.

2. Калле Де Лос Арагонесес 2, Полігоно Індастріал Калабозос, Алкобендас, 28108, Іспанія/Calle De Los Aragoneses 2, Políg= ono Industrial Calabozos, Alcobendas, 28108, Spain.

Заявник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарни= ця».

Місцезнаходження заявника.
Україна, 02093,= м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.