ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

<= /p>

АЗИКЛАР 250=

АЗИКЛАР 500=

(AZICLAR 25= 0

AZICLAR 500= )

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить кл= аритроміцину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон= , натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, тальк, натрію лаурилсульфат, плівкове покриття = (гідроксипропілметилцелюлоза, діамантовий синій (Е 133= ), поліетиленгліколь) (таблетки по 250 мг);

лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, таль= к, натрію лаурилсульфат, плівкове покриття (гідроксипропілметилцелюлоза, тар= тразин (Е 102), поліетиленгліколь) (таблетки по 500 мг= ).

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості:

таблетки по= 250 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольо= ру;

таблетки по= 500 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольор= у.

<= /p>

Фармакотерапевтична група. Протимікроб= ні засоби для системного застосування. Макроліди. = Код АТХ J01F A09.

Фармакологі= чні властивості.

Фар= макодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик гру= пи макролідів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;mso-bidi-font-weight:bold'>Мікробіологія

Антибактеріальна дія клари= троміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною суб= одиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аероб= них та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай у два рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro ви= сокоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumoniae. Діє бактерицидно щодо H. Pylor= i, активність кларитроміцину при нейтральному pH вища, ніж при кислому pH. Дані in vitro та in vivo сві= дчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клі= нічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae= і Pseudomonas, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кла= ритроміцину.

Кларитроміц= ин активний <= span class=3DSpellE>in vitro і в клінічній практиці щодо більшості штамів таких мікроорганізмів. = =

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae= , Streptococcus pyogenes, <= span class=3DSpellE>Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus <= span class=3DSpellE>parainfluenzae, Moraxella= catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: My= coplasma pneumoniae, Chlamyd= ia pneumoniae (TWAR).=

Мікобактерії: Mycobacte= rium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium <= span class=3DSpellE>chelonae, Mycobact= erium fortuitum, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Mycobacteri= um avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.=

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитром= іцину.

Більшість метицилін= - та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі = до кларитроміцину.

Helicobacter: H. Pylori.

Кларитроміц= ин активний <= span class=3DSpellE>in vitro що= до більшості штамів нижчезазначених мікроорганізмів, однак клінічна значущість= цих даних невідома, ефективність та безпека його застосування у контрольованих клінічних дослідженнях не встановлені.=

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci = (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Анаеробні <= span class=3DSpellE>грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium = acnes.

Анаеробні <= span class=3DSpellE>грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia= burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії= : Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кіл= ькох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus= pneumoniae, Streptococcus= pyogenes, Streptococcus <= span class=3DSpellE>agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis,= Neisseria gonorrhoeae, H.= pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14‑гі= дроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабша вихідної сполуки, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in<= /i> vitro та in vivo вихідна сполука і її основний метаболіт вияв= ляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. = іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діам= етра зони, дають точнішу оцінку чутливості бактерій до протимікробних препаратів= . В одній із рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг= кларитроміцину (дифузійний тест = Кірбі–Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр зони пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначає= ться методом розведення у бульйоні або агарі.

При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливий» вказує на те, що інфікуючий мікроорг= анізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те,= що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповіст= ь на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний е= фект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо застосовувати більш високі дози (про проміжну чутливість говорять також як = про помірну чутливість).

Необхідно враховувати специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності і проміжної чутливості.

Фар= макокінетика.

Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14= ‑гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від вживання їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитро= міцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину= та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кл= аритроміцину нелінійна, проте рівноважна концентрація досягається протягом 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг 2 рази на добу 15–20 % незміненого препарату виводиться із сечею. При дозі 500 мг 2 рази на добу виведення препарату із сечею відбувається інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться із сечею у кількості 10–15 % застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться= з фекаліями, переважно із жовчю. 5–10 % вихідної сполуки виявляється у фекалі= ях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину 3 рази на до= бу концентрація кларитроміцину в плазмі крові підвищується порівняно з такою при застосуванні дози 500 мг 2 рази на добу.=

Концентраці= ї кларитроміцину в тканинах у кілька разів перевищують концентрації препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у <= span class=3DSpellE>тонзилярній, так і в легеневій тканинах. Кларитроміци= н при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові. =

Кларитроміц= ин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміци= ну в слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом із омепразо= лом, ніж при монотерапії кларит= роміцином.

<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.<= /i>

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки (тонзиліт, фарингіт), та інфекції придаткових пазух носа.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Інфекції нижніх дихальних шля= хів (бронхіт, гостра крупозна пневмонія та первинна атипова пневмонія).

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Інфекції шкіри та м’яких ткан= ин (імпетиго, фолікуліт, еризипелоїд, фурункульоз, інфіковані рани).

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Гострі та хронічні одонтогенні інфекції.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Дисемінован= і або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричин= ені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium <= span class=3DSpellE>fortuitum або Mycobacterium kansasii.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      Ерадикація<= /span> H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої ки= шки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність к= ларитроміцину проти H. pylori при нейтральному pH вища, ніж при кислому pH).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кл= аритроміцину або до будь-якого компонента препарату, або до інших м= акролідних антибіотиків. Одночасне застосування кларитроміцину та будь-якого з нижчезазначених препаратів: астемізол<= /span>, цизаприд, пімозид, = терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи ш= луночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes= )), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамі= н (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редукта= зи (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або сим= вастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи = рабдоміоліз (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій», «Особливості застосування= »).

Одночасне застосування кла= ритроміцину та перорального мідазоламу (див. розділ «Взаємо= дія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кларитроміцину та ломітапіду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Наявність в анамнезі подовження інтервалу QT аб= о шлуночкових серцевих аритмій, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes= ) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій», «Особливості застосування= »).

Кларитроміцин не слід застосовувати пацієнтам з електролітним дисбалансом (гіпокаліємія або гіпомагніємія, через ризик подовження інтервалу QT).<= o:p>

Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.

Одночасне застосування кла= ритроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю (див. розділи «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування»).

Одночасне застосування кла= ритроміцину з тикагрелором, івабрадино= м або ранолазином.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин

Про підвищення рівня цизап= риду в сироватці крові повідомляли у пацієнтів, які отримували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, у тому числі = шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні е= фекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. розділ «Протипоказанн= я»).

Повідомляли про здатність = макролідів змінювати метаболізм терфенадину, що призводить= до підвищення рівня терфенадину в сироватці крові,= що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків і torsades de pointes (див. розділ «Протипоказання»). При одноч= асному застосуванні кларитроміцину та терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту = терфенадину у 2–3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело ні до якого клінічно видимого ефект= у. Подібні ефекти відмічалися і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Алкалоїди ріжків

Одночасне застосування кла= ритроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалос= я з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося = вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему (Ц= НС). Одночасне призначення кларитроміцину та алкалої= дів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Пероральний= мідазолам

При застосуванні мідазолам= у з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на д= обу) площа під фармакокінетичною кривою концентрація‒час (AUC) мідазоламу збільшувалася у 7 разів після перорального застосування мідазоламу. Одночасне застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Інгібітори = Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кла= ритроміцину з ловастатином або симваст= атином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4, одноч= асне застосування з кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що зі свого боку підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Зафіксовано розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину<= /span> та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатин= ом або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікув= ання.=

Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Якщо одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу <= span class=3DSpellE>статину. Можливе застосування ст= атину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флу= вастатину). Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.

Ломітапід=

Одночасне застосування кла= ритроміцину з ломітапідом протипоказане через можливість помітного підвищення рівня трансаміназ = (див. розділ «Протипоказання»).

Тикагрелор, івабрадин і ранолазин

Також протипоказане застосування кларитроміцину з тикагрелором, івабрадином<= /span> і ранолазином (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобі= в на кларитроміцин

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фе= нітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це= може призвести до субтерапевтичного рівня кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім то= го, може бути необхідним моніторування плазмових рі= внів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгіб= ування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосуван= ня рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівня рифабутину та зн= иження рівня кларитроміцину в сироватці крові з одноча= сним підвищенням ризику появи увеїту.

Нижче зазначено лікарські зас= оби, вплив яких на концентрацію кларитроміцину в кро= ві відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози кларитроміцину або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, так= і як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і <= span class=3DSpellE>рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі = крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мік= робіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтично= го ефекту може бути не досягнуто через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин=

Дія кларитроміцину = послаблювалась етравірином, однак концентрації активного метаболіту   14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має знижену активність проти MAC, загальна активність проти ць= ого патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосув= ання альтернативних кларитроміцину лікарських засобі= в.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Флуконазол<= o:p>

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні з <= span class=3DSpellE>флуконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Ритонавір

Одночасне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитр= оміцину. C_max кларитромі= цину підвищувалася на 31 %, C_min <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>– на 182 % і= AUC – на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину пацієнта= м із нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів із CL_CR 30–60 мл/хв до= зу кларитроміцину потрібно знизити на 50 %. Для пацієнті= в із CL_CR < 30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину,= що перевищують 1 г на добу, не слід застосовувати разом із ритонавіром.= =

Такі ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із порушеннями функції нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (= див. нижче «Двобічно спрямовані лікарські взаємодії»).

Вплив кл= аритроміцину на інші лікарські засоби

Антиаритміч= ні засоби

Існують дані про розвиток = torsades de pointes= , що виникло при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідо= м. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT під час одночасного застосування кларитро= міцину з цими препаратами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентрацією цих препаратів у сироватці крові.<= /span>

Під час постмаркетингового= застосування були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванн= і кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні= цих засобів.

Пероральні= гіпоглікемічні засоби/інсулін
При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміци= н може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>CYP3A-пов’я= зані взаємодії |

Одночасне застосування кла= ритроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що зі свого боку може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід бути обережними п= ри застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отри= мують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субст= рат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбама= зепін) і/або значною мірою метаболізується цим ензимом= . Може бути потрібна зміна дози і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що головним чином мет= аболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин. =

Відомо (або припускається), що нижчезазначені лікарські засоби або групи препаратів метаболізую= ться одним і тим самим CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, = цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин,= рівароксабан, апіксабан),= атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), пімозид, хінідин, <= span class=3DSpellE>рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, = терфенадин, триазолам і <= span class=3DSpellE>вінбластин, але цей список не є повним. Подібний меха= нізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450. =

Пероральні антикоагулянти прямої дії

Пероральні антикоагулянти прямої дії дабігатран та едоксабан є= субстратами для ефлюксного переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Рівароксабан= та апіксабан метаболізуються= CYP3A і так= ож є субстратами Pgp.

Застосування пероральних антикоагулянтів прямої дії, таких як дабігатран, = рівароксабан та апіксабан, сумісно з кл= аритроміцином вимагає обережності, особливо для пацієнтів, які мають високий ризик виникн= ення кровотечі (див. розділ « Особливості застосування»).=

Омепразол

Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовув= али у комбінації з омепразолом (40 мг на добу) доро= слим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепраз= олу в плазмі підвищувалися (C_max_{, <=
/sub>AUC_0-24
і t_1/2підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно) при
одночасному застосуванні кларитроміцину}<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення= рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу= з кларитроміцином – 5,7.

Силденафіл, тадала= філ і варденафіл

Кожен із цих інгібіторів ф= осфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю = CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитро= міцином. Одночасний прийом кларитроміцину із силденафілом, тадалафілом= або варденафілом може призводити до збільшення експозиції= інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу<= /span>, тадалафілу або варденафілу= .

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Теофілін, <= span class=3DSpellE>карбамазепін

Існує незначне, але статистично значуще збільше= ння концентрації теофіліну або карбамазепіну у плаз= мі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцино= м.

Толтеродин

Толтеродин головним ч= ином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у групі пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У ц= ій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. Для таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Триазолбенз= одіазепіни (наприклад= , альпразолам, мідазолам, <= span class=3DSpellE>триазолам)

При застосуванні мідазолам= у з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на д= обу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 р= аза після внутрішньовенного введення мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг с= тану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромуко= зному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не= при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензоді= азепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), р= озвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Існують повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку ЦНС (такі як сонливість і сплутаність свідомо= сті) при одночасному застосуванні кларитроміцину і <= span class=3DSpellE>триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе посилення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

<= u>Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстрат= ом CYP3A і ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відо= мо, що кларитроміцин та інші макроліди<= /span> можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. розділи «Протипоказання= », «Особливості застосування»).

Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відо= мо, що кларитроміцин може пригнічувати = Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і <= span class=3DSpellE>дигоксину пригнічення Pgp= кларитроміцином може призвести до підвищення експозиц= ії дигоксину. Зафіксовано підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів, які застосовув= али кларитроміцин одночасно з дигокс= ином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно лет= альні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрацію дигок= сину в сироватці крові пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнті= в може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудин= у в сироватці крові. Кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального <= span class=3DSpellE>зидовудину при одночасному прийомі, цього значною мір= ою можна уникнути, дотримуючись 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміци= ну та зидовудину або дидеоксі= інозину у ВІЛ-інфікованих дітей не повідомляли.

Фенітоїн та вальпроат

Існують повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівня цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомляли про підвищення їх рівня у сироватці крові.

Гідроксихло= рохін та хлорохін

Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, через= існування ризику серцевої аритмії та серйозних побічних реакцій з боку серцево-судинн= ої системи.

Кортикостер= оїди

Потрібно дотримуватися обережності при одночасн= ому застосуванні кларитроміцину із системними або інгаляційними кортикостероїдами, які переважно метабол= ізуються CYP3A, оскільки може збільшуватися системний вплив кортикостероїдів. У разі одночасного застосування пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом= для виявлення побічних реакцій системних кортикостероїдів.

Двобічно спрямовані лікарські взаємодії

Атазанавір=

Одночасне застосування кла= ритроміцину (500 мг 2 рази на добу) з атазанавіром (400 мг = 1 раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності знижувати дозу пацієнтам з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнт= ів із CL_CR 30-60 мл/хв і на 75 % для пацієнтів із CL_CR <= 30 мл/хв. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на= добу, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної г= іпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (= такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися концен= трації у плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які отримували кларит= роміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріаль= на гіпотензія, брадіаритмія = та лактоацидоз.

Ітраконазол=

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв= ’язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівень ітраконазо= лу в плазмі крові та навпаки. При застосуванні ітраконазо= лу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення ознак або симптомів підсиле= ного або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір=

Одночасне застосування кла= ритроміцину (500 мг 2 рази на добу) і саквінавіру (м’які желатинові капсули, 1200 мг 3 рази на добу), які є субстратами та інгібітор= ами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і С_max са= квінавіру на 177 % і 187 % порівняно з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC = та С_maxклари= троміцину збільшувалися приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз,= якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарськ= ої взаємодії із застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінав= іру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаєм= одії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії с= аквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

<= /b>

<= /b>

<= /b>

Особливості застосування.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, в= т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H.= pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності.

Кларитроміцин не слід призначати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/риз= ик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале застосування клари= троміцину, як і інших антибіотиків, може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактер= ій і грибів. При виникненні суперінфекції слід розпо= чати відповідну терапію.

Оскільки кларитроміцин метаболізується у печінці і виводиться головним чином= через печінку та нирками, слід з особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки, помірними або тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтам літнього віку (віком від 65 років).

З обережністю слід застосовувати препарат паціє= нтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»= ).

Під час застосування клари= троміцину повідомляли про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та= /або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та зазвичай оборотне. У деяких випадках повідомляли про печінкову недостатність з летальним наслідк= ом, яка в основному була асоційована із серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосуван= ня кларитроміцину при виникненні таких ознак і симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Про розвиток псевдомембран= озного коліту від помірного до загрожуючого життю ступ= еня тяжкості повідомляли при застосуванні майже всіх антибактеріальних препарат= ів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком повідомляли при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту C. difficile. Слід завж= ди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої C. difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої C. difficile, повідомляли через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів. У разі виникнення псевдомембранозного коліту необхідно припинити лікування кларитроміцином незалежно в= ід показань, за якими його було призначено. Необхідно провести мікробіологічне дослідження та розпочати відповідне лікування. Слід уникати препаратів, що пригнічують перистальтику.

Колхіцин

Зафіксовано розвиток колхі= цинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуван= ні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатно= сті. Повідомляли про летальні наслідки у деяких із цих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасн= е застосуван= ня кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіа= зепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцево-судинні ускладнення

Подовження серцевої = реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалося при лікуванні макролідами, включ= аючи кларитроміцин (див. розділ «Побічні реакції»). З огля= ду на те, що нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи torsades de pointes= ), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати нижчезазначеним групам пацієнтів.

<= ![if !supportLists]>-     Пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією.

<= ![if !supportLists]>-     Па= цієнти з порушеннями електролітного балансу (див. розділ «Протипоказання»= ).

<= ![if !supportLists]>-     Па= цієнти, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтерв= алу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування кла= ритроміцину з астемізолом, цизапридом<= /span>, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Кларитроміцин не мож= на застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. ро= зділ «Протипоказання»).

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів, показали мінливі результати. У процесі де= яких спостережних досліджень виявлено рідкий короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та летального наслідку від серцево-судинних заворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Врахування цих результ= атів слід співставляти з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Пневмонія<= o:p>

З огляду на те, що розвивається резистентність = Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливіст= ь при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрі= бно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.<= /span>

Інфекції ш= кіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Дані інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes, кожен із яких може бути резистентним до макролідів. Т= ому важливо проводити тест на чутливість. У разі, коли неможливо застосу= вати бета-лактамні антибіотики (наприклад, при алерг= ії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як кліндаміцин. У даний час макроліди відіграють р= оль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин, зокрема інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum, acne vulgaris, бешихового запалення, та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін= и.

У разі розвитку тяжк= их гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенлейна–Гено= ха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Кларитроміцин потріб= но застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферме= нту цитохрому СYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід враховувати можливу перехресну резистентні= сть між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і клі= ндаміцином.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Інгібітори = Гмг-КоА-редуктази (статини)<= /o:p>

Одночасне застосування кла= ритроміцину з ловастатином або симваст= атином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомляли= про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. У ситуаціях, коли одночасного застосування к= ларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить = від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатину) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральні= гіпоглікемічні засоби/інсулін
Одночасне застосування кла= ритроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Пероральні антикоагулянти

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцин= у з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як = дабігатран, ривароксабан, апіксабан та едоксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кров= отечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) та протромбінового часу. Доки паціє= нти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНВ та протромбіновий час. <= /o:p>

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лакт= ози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Таблетки АЗИКЛАР 500 містять барвник тартразин (Е 102), який може викликати алергічні реак= ції.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності= не встановлена. Спираючись на результати проведених досліджень на тваринах, та досвід застосування у людей, можливість шкідливого впливу на розвиток ембрі= она і плода не може бути виключений. Д= еякі обсерваційні дослідження, в яких оцінювався вплив клар= итроміцину під час першого або другого триместра вагітності встановили підвищений ризик невиношування вагіт= ності порівняно з відсутністю антибактеріальної терапії або використання інших антибактеріальних засобів у цей самий період. Доступні епідеміологічні дослідження ризику виникнення вроджених вад розвитку при застосуванні макролідів включно з кларитроміц= ином під час вагітності показали суперечливі результати.

Кларитромі= цин не слід застосовувати у період вагітності без ретельної оцінки співвідношен= ня користь/ризик.=

Кларитромі= цин проникає в грудне молоко людини в невеликих кількостях. Було встановлено, що кількість кларитроміцину, що вживає немовля, яке заходиться виключно на грудному вигодовуванні, становить приблизно 1,7 % від дози для матері з поправкою на= її вагу.

<= /b>

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані про вплив відсутні. Однак перед керуванням автотранспортом та іншими механізмами необхідно брати до уваги можливе виникнення побічних реакцій з = боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, верт= иго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Таблетки слід приймати цілими (не подрібнювати, не жувати), запиваючи рідиною. Вживан= ня їжі практично не впливає на абсорбцію препарату, але може злегка уповільнюв= ати цей процес.

Дорослим і дітям віком від 12 років рекомендована доза становить 250 мг кларитроміцину= кожні 12 годин; при тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 500 мг кожні 12 годин.

Зазвичай курс лікування становить 6-14 днів. Тривалість лікування залежить від пере= бігу захворювання і визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 го= дин протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.

Початкова доза для дорослих становить 500 мг 2 = рази на добу. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза = кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг 2 рази на добу.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація<= /span> H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7–10 днів) =

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упродовж 7–10 днів.

Потрійна терапія (10 днів)=

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на добу, ланзопразол 30 мг 2 рази на добу та амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу упродовж 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на добу разом з <= span class=3DSpellE>омепразолом 40 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів, далі ‒ омепразол 20 мг або 40 мг 1 = раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на добу разом з <= span class=3DSpellE>ланзопразолом 60 мг 1 раз на добу внутрішньо упродовж= 14 днів. Може бути потрібним подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол та омепразол аб= о ланзопразол;

кларитроміцин + метронідазол та омепразол= або ланзопразол;

кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин= ;

кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;

кларитроміцин + ранітидин та вісмуту цитрат.

Застосування пацієнтам літнього віку<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою   недостатністю (кліренс креатиніну менш= е 30 мл/хв) загальна добова доза повинна бути зменшена наполовину, тобто 250 мг 1 раз на добу або 250 мг 2 рази на добу при тяжких інфекціях. У таких пацієнт= ів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

<= /p>
Діт= и.

Препарат застосовують дітям віком від 12 років. Застосування таблеток кларитроміцину дітям віко= м до 12 років не вивчалося. Дітям цього віку застосовують препарат у формі суспензії.

<= /p>
Передозування.

Сим= птоми. Передозування кларитроміцину може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамне= зі, який прийняв 8 грам= ів кларитроміцину, розвинулис= я порушення ментального статусу, параноїдна повед= інка, гіпокаліємія і гіпоксемія= .

Лік= ування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою негайного промивання шлунка і симптоматичної терапії. Як і щодо інших макро= лідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз істотно змінювали рі= вень кларитроміцину в сироватці крові.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

<= /p>
Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакц= іями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей= є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли = під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань = кларитроміцину, у тому числі таблеток негайного вивільнення. Побічні реакції, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100), з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереж= ення; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: <= /i>нечасті – целюліт¹, кандидоз, гастроентерит2, інфекція³, вагінальна інфекція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

З боку крові і лімфатичної си= стеми: нечасті – лейкопенія, нейтропенія⁴, тромбоцитемія³, еозинофілія= ⁴; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопенія<= /span>.

З боку імунної системи: нечасті – = анафілактоїдні реакції¹, гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіонев= ротичний набряк.

З боку метаболізму і живлення= : нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.

З боку психіки: часті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність³; з невідомою часто= тою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтаці= я, галюцинації, жахливі сновидіння, манія.

З боку ЦНС: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний б= іль; нечасті – втрата свідомості¹, дискінезія¹, запамороче= ння, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

З боку органів слуху і лабіринтні порушення: нечасті – <= span class=3DSpellE>вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.

Кардіальні<= /span> порушення: нечасті – зупинка серця¹, фібриляція передсердь¹, подовження інтервалу QT, екстрасистоли¹, відчуття серцебиття; з невідомою частотою – tor= sades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

Судинні порушення:= часті – вазодилатація¹; з невідомою частотою – крововилив.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – астма¹, носова кровотеча², емболія су= дин легенів¹.

З боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофагіт^=
1, гастроезофагеальна рефлюкс= на хвороба², гастрит, прокталгія², стоматит, глосит, зду= ття живота⁴, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку г= епатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз⁴, гепатит⁴, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепато= целюлярна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозн= ий дерматит¹, свербіж, кропив’янка, макуло-пап= ульозні висипання³; з невідомою частотою – тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз<= /span>, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводж= ується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), <= span class=3DSpellE>акне, хвороба Шенлейна–Геноха.

З боку опорно-рухової системи= та сполучної тканини: нечасті – м’язові спазми³, скелетно-м’язова ригідність¹, міалгія²; з невідомою частотою – рабдоміоліз^2**, міопатія.

З боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові¹, підвищення сечовини крові¹; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції= у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення^{1;
часті – біль у місці введення¹, запалення у місці введення¹⁼;
нечасті – нездужання⁴, гарячка³, астенія, біль у груд=
ях⁴,
озноб⁴, стомленість⁴.}

Лабораторні дослідження: нечасті – зміна співвідношення альбумін-глобулін¹, підвищення рівня лужної фосфатази у крові⁴, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові= ⁴; з невідомою частотою – підвищення МНВ, збільшення прот= ромбінового часу, зміна кольору сечі.

* Частота невідома, оскільки = про ці реакції повідомляли добровільно з популяції пацієнтів невстановленої кількості. Не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язо= к із прийомом препарату. Загальний досвід застосування клар= итроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про= рабдоміоліз кларитроміцин= був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).=

^1,2,3,4Про ці побічні реакції повідомляли тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій,= 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнен= ня.

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти із порушеннями імунн= ої системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів із порушеннями імунної системи, які застосовували високі дози= кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування = мікобактеріальних інфекцій, часто було важко відрізни= ти побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які отримували кларитромі= цин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блюван= ня, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці кров= і. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у= роті.

У цих паціє= нтів із порушеннями імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (то= бто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм= у 2–3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміци= ну на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівня АЛТ та АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини у крові.<= o:p>

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реак= ції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу прово= дити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посила= нням: https://aisf= .dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температурі не вище 30 = °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.<= /o:p>

<= /p>
<= /p>
Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. <= /b>

Фламінго Фармасьютикалс Лтд. =

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Е-28, Опп. Фаєр Брігейд, М.І.Д= .С., Талоджа, Район Райгад, Махараштра, ІН – 410208, Індія.

Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Ст= ейшн Корт, Імперіал Варф, Таунм= ед Роад, Фулхам, Лондо= н, Велика Британія.