ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

арип мт

(ARIP MT)

<= /i>

Склад:<= /b>

дію= ча речовина: аripiprazole;

1 таблетка містить арипіпр= азолу 10 мг або 15 мг;

допоміжні речовини: = маніт (Е 421), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кросповідон, гідроксипропі= лцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, кислота винна, ванілін, калію ацесульфам.

Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: круглі, таблетки від білого = до майже білого кольору з тисненням «10» на одному боці та гладенькі з іншого боку;

таблетки по 15 мг: круглі, таблетки від білого = до майже білого кольору з тисненням «15» на одному боці та гладенькі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'> засоби (нейролептики).

Код АТХ N05A X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Існує припущення, що ефективність арипіпразолу при шизофренії і біполярному розладі І типу опосередковується через поєдна= ння його активності як часткового агоніста дофамінових рецепторів D2 та серотонінових рецепторів 5НТ1 і антагоніста серотонінових рецепторів 5НТ2. Арипіпразол проявляє властивості антагоніста у тварин= з допамінергічною гіперактивністю та властивості агоніста у тварин з допамінергіч= ною гіпоактивністю. Арипіпразо= л проявляє високу зв’язувальну афінність in vitro= щодо дофамінових рецепторів D2 і D3, = серотонінових рецепторів 5HT1a та 5НТ2 і помірну спорідненість із до= фаміновими D4-, серотоніновими 5HT2c- та 5НТ7-, адренергіч= ними альфа-1- та гістаміновими H1-рецепторами. Також= арипіпразол проявляє помірну зв’язувальну афінність щодо зворотного захоплення серотоніну і не проявляє жодної помітної афінності щодо мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецептора= ми, окрім дофамінових та серот= онінових підтипів, може пояснити деякі з інших клінічних ефектів арипіпразолу.

Арипіпразол, який застосовували здоровим особам в дозі від 0,5 до 30 мг один раз на день протягом 2 тижнів, залежно від дози знижував зв’язування ¹¹= C-раклоприду, ліганда рецептора D2/D3, для виявлення хвостато= го ядра та лушпини за допомогою позитронно-емісійної томографії.

Клінічна ефективність та безпека

Шизофренія<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>

Арипіпразол є ефективним у підтриманні клінічного покращення під час продовження терапії у дорослих пацієнтів, які показали початкову відповідь на лікування= .

Збільшення = маси тіла. Встановлено= , що арипіпразол не спричиняє клінічно значущого збільшення маси тіла.

Показники л= іпідів. Арипіпразол не викликає клінічно значущих змін загального = рівня холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та ліпопротеїнів низьк= ої щільності (ЛПНЩ).

Пролактин. Рівні пролактину оцінювали у випробуваннях усіх доз арипіпразолу (n =3D 28242). Частота гіперпролактинемії або підвищення рівня пролактину в сироватці крові у пацієнтів, які отримували <= span class=3DSpellE>арипіпразол (0,3 %), була подібною до частоти у групі плацебо (0,2 %). У пацієнтів, які отримували арипіпраз= ол, середній час до початку захворювання становив 42 дні, а середня тривалість = — 34 дні.

Частота гіпопролактинемії або зниження рівня пролактину в сироватці крові у пацієнтів, які отримували арипіпразол, становила 0,4 % порівняно з 0,02 % у пацієнтів, які отримували плацебо. У пацієнтів, які отримували арипіпразол, середній= час до появи цієї патології становив 30 днів, а середня тривалість — 194 дні.

Епізоди маніакального характеру при біполярному розладі I типу

Арипіпразол продемонстрував кращу ефективність порівняно з плацебо у зменшенні маніакальних симптомів упродовж понад 3 тижнів.

Пацієнти дитячого віку

Шизофренія у підлітків

У підлітків віком 13–17 років, хворих на шизофренію, які мали позитивні= або негативні симптоми, застосування арипіпразолу б= уло пов’язане зі статистично кращим поліпшенням психотични= х симптомів порівняно з плацебо.

Епізоди маніакального характеру при біполярному розладі у дітей та підлітків

Найбільш поширеними побічними ефектами під час лікування серед пацієнті= в, які отримували таблетки по 30 мг, були: екстрапірамідн= ий розлад (28,3 %), сонливість (27,3 %), головний біль (23,2 %) та нудота (14,1 %). Середнє збільшення маси тіла за 30 тижнів лікування становило 2,9 кг порівняно з 0,98 кг у пацієнтів, які приймали плацебо.

Дратівливіс= ть, спричинена аутичним розладом, у пацієнтів дитячого віку (д= ив. розділ «Спосіб застосування та дози»)

За результатами досліджень, арипіпразол вия= вив статистично більшу ефективність у порівнянні з плацебо.
= Судоми, викликані розладом Туретта, у пацієнтів дитячого віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)

Клінічна значимість результатів ефективності лікування арипіпразолом у дітей із синдромом Туретта не була встановлен= а з огляду на масштаби ефекту лікування у порівнянні зі значним ефектом плацебо= та на неясні ефекти щодо психосоціального функціонування. Немає даних щодо дов= гострокової ефективності та безпеки арипіпразолу при цьому розладі, хід якого коливається.

Фармакокінетика.

Абсорбція<= /span>

Арипіпразол добре всмоктується, і пікова концентрація у плазмі проявляється через = 3–5 годин після введення дози. Арипіпразол проходить мінімальний пресистемний метаболізм. Абсолютна = біодоступність таблетованої форми препарату становить 87 %. Їжа з високим вмістом жиру не впливає на фармакокінетичні властивості ари= піпразолу.

Розподіл

Арипіпразол широко розподіляється у тканинах організму. Об’єм розподілу становить = 4,9 л/кг, вказуючи на екстенсивний екстраваскулярний розп= оділ. При терапевтичних концентраціях більше 99 % арипіпразо= лу та дегідроарипіпразолу зв’язуються з білками сироватки, переважно з альбуміном.

Біотрансформація

Арипіпразол активно метаболізується печінкою, перш за = все трьома шляхами біотрансформації: дегідрогенізац= ії, гідроксилювання, N-деалкілування= . За даними досліджень in vitro, ферменти CYP3A4 та CYP2D6 відповідають за дегідрогенізацію і гідроксилювання арипіпразолу, а N-деалкілування каталізуєт= ься ферментом CYP3A4. Арипіпразол є домінантною реч= овиною лікарського препарату у великому колі кровообігу. У стійкому стані дегідроарипіпразол, активний метаболіт, становить бли= зько 40 % величини AUC арипіпразолу в плазмі.

Виведення<= /span>

Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин в осіб з ак= тивним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин в осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6.

Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг. В основному арипіпразол виводиться че= рез печінку.

Після однієї пероральної дози = арипіпразолу приблизно 27 % виводиться із сечею та приблизно 60 % із калом. Менше 1 % арипіпразолу= в незміненому вигляді виводиться з сечею, приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом.

Діти

Фармакокінетичні властивості арипіпразолу та гідроарипіпразолу у пацієнтів віком від 10 до 17 років були схожі на такі у дорослих, якщо враховувати масу тіла.

Пацієнти похилого віку =

Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими пацієнт= ами похилого віку і дітьми, немає жодного помітного впливу віку на фармакокінет= ику у хворих на шизофренію.

Стать

Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими представниками жіночої і чоловічої статі, немає жодного помітного впливу ст= аті на фармакокінетику у хворих на шизофренію.

Куріння

Оцінка груп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслі= дків впливу паління на фармакокінетичні властивості = арипіпразолу.

Раса

Оцінка груп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслі= дків впливу раси на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.

Ниркова недостатність

Фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та гідроарипіпразолу виявилися подібними у хворих з гост= рою хворобою нирок, порівняно з молодими здоровими особами.
Печінкова недостатність

Клінічне дослідження у пацієнтів з різними ступенями цирозу печінки (класи A, B та C= за класифікацією Чайлда — П’ю) не виявило значного= впливу печінкової недостатності на фармакокінетику арипіпразо= лу та гідроарипіпразолу, однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з цирозом печінки класу С, що недостатньо для виснов= ків.

<= /p>
Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>

Дорослі.

Лікування шизофренії.

Лікування помірних та тяжких маніакальних епізо= дів біполярного розладу І типу.

Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якого ін= шого компонента, що входить до складу лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Арипіпразол потенційно може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок блока= ди α₁-адренорецепторів.

Враховуючи основний вплив = арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватись обережності при одночасно= му застосуванні арипіпразолу з алкоголем та іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобам= и, що спричиняють подовження інтервалу QT та порушення рівня електролітів.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу

Не виявлено значного впливу H₂-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що спричиняє значне пригнічення секреції соляної кислоти у шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі з участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментами CYP1A. Т= аким чином, для курців не потрібно змінювати дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори <= /span>CYP2D6 (хінідин) підвищують рівень арипіпразолу AUC на 107 %, у той час як максимальна концентрація (C_max)залиш= алася незміненою.

AUC та C_max дигідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижується= на 32 % та 47 %. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. Інші інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин та <= span class=3DSpellE>пароксетин, можуть мати подібну дію, і може бути необ= хідним зменшення дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4=

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібіто= ри CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC та C_max арипіпразолу на 63 % та 37 % відповідно. AUC та C_max= дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77 % та 43 % відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може призвод= ити до підвищеної концентрації у крові арипіпразолу= . При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 слід зважити потенційну користь та можливі ризи= ки для пацієнта. При одночасному застосуванні кетоконазол= у рекомендовану дозу арипіпразолу необхідно зменш= ити приблизно наполовину. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, т= аких як ітраконазол або інгібітори ВІЛ-протеаз, очікуються подібні ефекти, тому також потрібне зниження дози. Після припине= ння застосування інгібіторів CYP2D6 чи CYP3A4 дозу арипіпр= азолу необхідно підвищити до початкового рівня. При одночасному застосуванні слаб= ких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазем) чи CYP= 2D6 (наприклад есциталопрам) можна очікувати помірн= ого підвищення концентрації арипіпразолу.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 м= г арипіпразолу разом з карбамазепі= ном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням C_max і AUC арипіпразолу на 68 % і 73 % відповідно і зниженням C_max і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу на 69 % і 71 % відповідно. Дозу арипіпразолу необхідно збільши= ти у 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Можна чекати аналогічної дії при взаємодії з іншими потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, пр= имідон, ефіваренц, невірапін, звіробій). Після припинення застосування потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої доз= и.

Вальпроат та літій

При одночас= ному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу, тому корекція дози не потрібна.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби=

При прийомі арипіпразолу у дозі 10–30 мг/добу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфін), C= YP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепр= азол) та CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол і його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм з участю ферменту CYP1A2 in<= /i> vitro. Мало ймовірний клінічно значущий впл= ив арипіпразолу на лікарські засоби, що метаболізуються за участю цих ферментів. Таким чином, арипіпразол не спричиняє клінічно значущих взаємодій, опосередкованих дією даних ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм чи ламотридж= ином відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроат= у, літію або ламотриджину.

Серотоніновий синдром

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігався серотоніновий синдром, особливо у разі одночасного пр= ийому серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібі= тори зворотного захоплення серотоніну / інгібітори зворотного захопле= ння серотоніну та норадреналіну, або лікарських зас= обів, що підвищують концентрацію арипіпразолу (див. р= озділ «Побічні реакції»).

<= /b>

Особливості застосування.

При лікуванні антипсихотич= ними препаратами клінічне покращення може відмічатися від кількох днів до кількох тижнів. Протягом даного періоду необхідно ретельно спостерігати за пацієнта= ми.

Суїцид

У деяких випадках одразу ж після застосування чи при зміні нейролептиків, включаючи арипіпразол, відмічалась суїцидальна поведінка, характерна д= ля психічних захворювань та змін настрою (див. розділ «Побічні реакції»). При застосуванні нейролептиків пацієнтам з високим ризиком суїциду необхідний ретельний медичний нагляд.

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол необхідно застосовувати з обережністю пацієнта= м із серцево-судинними захворюваннями (з наявністю в анамнезі перенесеного інфар= кту міокарда чи ішемічної хвороби серця або з серцевою недостатністю і порушенн= ями провідності), цереброваскулярними захворюванням= и і станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемії і лікування антигіпертензивними препаратами) чи артеріальної гіпертензії, включаючи загострення або злоякісну гіпертензію. При застосува= нні нейролептиків повідомлялося про випадки тромбоемболії<= /span> венозних судин. Перед застосуванням та під час застосування нейролептиків необхідно визначити можливі фактори виникнення тромбое= мболії венозних судин та вжити відповідних запобіжних заходів.
Порушення провідності.

У ході досліджень арипіпразолу відмічались випадки подовження інтервалу QT порівняно з плацебо. Арипіпраз= ол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю в анамнезі подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»= ).

Пізня дискінезія<= /span>.

Ризик розви= тку пізньої дискінезії зростає у міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою симптомів пізньої дискінезії при застосуванні арип= іпразолу слід зменшити його дозу або відмінити терапію (див. розділ «Побічні реакції= »). Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитися або навіть з’явитися після припинення застосування.

Інші екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалис= я акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.<= /o:p>

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

При лікуван= ні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, опи= саний загрозливий для життя симптомокомплекс, відомий під назвою злоякісний нейролептичний синдром. Цей синдром проявляється гіпер= пірексією, м’язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нерв= ової системи (нерегулярний пульс та артеріальний тиск, тахікардія, пітливість та аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурі= я (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У випадку виникнення симптомів ЗНС або нез’ясованої гарячки всі нейролептики,= у тому числі арипіпразол, слід відмінити.

Судоми.

У клінічних дослідженнях арипіпразолу нечасто повідомлялося= про випадки судом. Таким чином, арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі чи при станах, пов’язаних з виникненням судом (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку з психозами при деменції.

Підвищення ризику летального наслідку.

У клінічних дослідженнях а= рипіпразолу у пацієнтів літнього віку з хворобою Альцгеймера (середній вік 82 роки) відмічався підвищений ризик летального наслідку порівняно з плацебо. Рівень летальності становив при прийомі арипіпразолу 3= ,5 % порівняно з 1,7 % при прийомі плацебо. Хоча були різні причини летального наслідку, зокрема серцево-судинні захворювання (наприклад серцева недостатність, раптова серцева смерть) та інфекції (наприклад пневмонія) (д= ив. розділ «Побічні реакції»).

Церебросудинні побічні реакції. =

Повідомляло= ся про серцево-судинні побічні реакції (наприклад, інсульт, транзиторні ішемічні атаки), включаючи летальні випадки (середній вік 84 роки, від 78 д= о 88 років). Загалом в 1,3 % пацієнтів, які отримували арип= іпразол, виникали серцево-судинні побічні р= еакції порівняно з 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо. Ця відмінність не є статистично значущою. Крім того, у ході досліджень із застосуванням фіксова= ної дози відмічався зв’язок з прийомом арипіпразолу= та виникненням цереброваскулярних побічних реакцій) (див. розділ «Побічні реакції»).

Арипіпразол не показаний для лікування психозів при деменц= ії.

Гіперглікемія і цукровий діабет.

Гіперглікемія, у деяких випадках виражена і пов’язана з кетоацидозом, що може призвести до гіперосмолярної коми і навіть до л= етального наслідку, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, включаючи арипіпразол. Хоча зв’язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічног= о типу залишається нез’ясованим, хворим, у яких виявлений цукровий діабет, сл= ід регулярно визначати рівень глюкози у крові при прийомі атипових нейролептик= ів. У пацієнтів, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність цукрового діабету в родині), при прийомі атипових нейролептиків слід проводити визначення рівня глюкози у крові на початку ку= рсу і періодично у процесі прийому препарату. Для будь-яких пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідне постійне спостереження за розвитк= ом симптомів гіперглікемії (таких як посилена спрага, прискорене сечовипусканн= я, поліфагія, слабкість), а в пацієн= тів із цукровим діабетом або з факторами ризику цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіперчутливість.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, можливі реакції гіперчутливості / алергічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів= з шизофренією чи маніакальними епізодами біполярного розладу часто відзначаєт= ься збільшення маси тіла внаслідок супутньої патології, застосування інших нейролептиків, які спричиняють збільшення маси тіла, способу життя, що може призвести до тяжких ускладнень.

У ході досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалося збільшення маси тіла. У даних пацієнтів існують значні фактори ризику, такі як наявність в анамнезі цукрового діабету, захворювань щитовид= ної залози чи аденоми гіпофіза. Фармакодинаміка»). При значному збільшенні маси = тіла необхідно вирішити питання про зниження дози (див. розділ «Побічні реакції»= ).

Дисфагія.

При застосуванні нейролептиків, включаючи арипіпразол, можливі порушення моторики стравоходу та аспірація. Ар= ипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.=

Патологічна схильність до азартних ігор та інші порушення контролю імпульсів: у пацієнтів, яким було призначено арипіпразол, були відзначені випадки патологічної схильності до азартних ігор та нездатн= ість контролювати цю схильність. Також повідомлялось про гі= персексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до вживання їжі й інші розлади імпульсивної та компульсив= ної поведінки. Важливо, щоб пацієнти та особи, які за ними доглядають, повідомл= яли лікаря про розвиток нових або вищезазначених розладів під час лікування арипіпразолом. Симптоми порушення імпульсного контролю можуть бути пов’язані з основним розладом; однак іноді повідомлялося про зникнення патологічних потягів при зменшенні дози препарату або при припине= нні лікування. Розлади імпульсного контролю можуть завдати шкоди пацієнту та ін= шим людям, якщо вони не виявлені. У разі розвитку таких розладів під час прийом= у арипіпразолу необхідно розглянути питання про зменшен= ня дози або припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції= »).

Пацієнти з супутнім синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.=

Незважаючи на високу частоту наявності супутньо= го синдрому дефіциту уваги і гіперактивності та біполярних розладів, дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу та стимуляторів обмежені, тому слід з обережністю застосовувати лікарський зас= іб Арип МТ.

Падіння:=

Арипіпразол може спричиняти сонливість, ортостатичну гіпотенз= ію, рухову та сенсорну нестабільність, що може призвести до падінь. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів із підвищеним ризиком і призначати меншу початкову дозу (наприклад для пацієнтів похилого віку або ослаблених; див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.=

Адекватних і добре контрольованих досліджень що= до застосування арипіпразолу вагітним не проводили. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв’язок не оцінювався. Дослідження на тваринах не дають змоги виключити можливість ембріофетотоксичності. Пацієнткам при застосуванні арипіпразолу слід порадитися з лікарем у випадку наст= ання вагітності або планування вагітності. Через недостатність даних з безпеки у період вагітності препарат можна призначати тільки тоді, коли очікувана кор= исть для матері перевищує потенційний ризик для плода. При прийомі нейролептиків, включаючи арипіпразол, протягом ІІІ триместру вагітності існує ризик виникнення побічних реакцій у новонароджених, включа= ючи екстрапірамідні та/або симптоми відміни різної тяжкос= ті та тривалості. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес чи розлади при годуванні груддю. Тому за новонародженими необхідно ретельно спостерігати.

Годування груддю. =

Арипіпразол проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

Фертильність.

За даними досліджень репродуктивної токсичності, арипіпра= зол не погіршує фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Арипіпразол, = як і інші нейролептики, має незначний та помірний вплив на здатність керу= вати автотранспортом або іншими механізмами: він може впливати на нервову систем= у та органи зору, спричиняючи такі побічні реакції, як седа= ція, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.=

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Таблетки застосовувати дорослим всередину.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату становит= ь 10 або 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримувальна доза становить 15 мг на добу. Ефективна доза препарату – від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої до= зи. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу. Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі як при монотерап= ії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів = при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або при комбінованій терапії, лікування с= лід продовжувати у тих самих дозах.

Коригування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки від середнього до помірного ступеня коригування дози не потрібно. Наявних даних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнта= м з тяжким порушенням функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Особлива обережність потрібна при застосуванні максимальної добов= ої дози 30 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку

Ефективніст= ь арипіпразолу при лікуванні шизофренії з біполярним ро= зладом І ступеня у пацієнтів віком від 65 років не вивчалась. Беручи до уваги більш високу чутливість цієї популяції пацієнтів, слід розглянути можливість застосування більш низьких початкових доз лікарського засобу (див. розділ «Особливості застосування»).

Стать

Корекція до= зи залежно від статі пацієнта не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Куріння

З огляду на шлях метаболізму арипіпразолу коригування дози = для курців не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Коригування дози при взаємодії

При супутнь= ому застосуванні потужних інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 з = aрипіпразолом дозу останнього зменшують. При застосуванні інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 п= ри комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід збі= льшити (див. розділ «Особливості застосування»).

При супутнь= ому застосуванні потужного індуктора CYP3А4 з арипіпразоло= м дозу препарату слід збільшити. При застосуванні індуктора CYP3А4 при комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід зме= ншити до рекомендованої дози (див. розділ «Особливості застосування»).=

<= /p>
Діти.
Безпека та ефективність застосування арипіпразолу дітям (в= іком до 18 років) не вивчалися.

= Передозування.

Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування = арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не призводило до летального наслідку. Потенційні медично важливі симптоми включали летаргію, підвищення артеріаль= ного тиску, сонливість, тахікардію, нудоту, блювання та діарею. Крім того, описа= ні випадки передозування арипіпразолу у дітей (при= йом до 195 мг), що не призводило до летального наслідку. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

Лікування: при передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, = оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. Негайно слід розпочати моніторинг показників роботи серц= я з ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідне ретельне м= едичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому а= рипіпразолу, зменшує AUC і тривалість перебування та рівень C_m=
ax у крові арипіпразолу на 51 % і 41 % відповідно,= що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, тому що арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді і значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

Побічні реакції.

Короткий огляд профілю безпеки.

Найчастішими побічними реакціями є акатизія та нудота. Кожен із зазначених симптомів виникав більш ніж= у 3 % пацієнтів, які приймали арипіпразол перорально.

Перелік побічних реакцій.

У таблиці нижче наведено побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань та під час післяреєстраційного застосування арипіпразолу.

Усі побі= чні реакції приведено за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (< 1= /10000), частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними). У рамках кожної групи частоти побічні реакції приведено у порядку зменшення проявів.=

Частота побічних реакцій, зареєстрованих у постмаркетинговий період застосування, не може бути оцінена, оскільки вони отримані зі спонта= нних звітів, тому частота цих побічних реакцій класифікується як невідома.<= /o:p>

&nb= sp;

Клас систем органів

Часто

Нечасто

Частота невідома

З боку крові та лімфатичної системи

Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія

З боку імунної системи

Алергічні реакції (наприклад анафілактичні реакції; ангіоневротичний набряк, включно з набряком язика, набряк язика, набряк обличчя, свербіж а= бо кропивʼянка)

З боку ендокринної системи

Гіперпролактине-мія, зниження рівня пролактину у крові

Діабетична гіперосмолярна кома, діабетичн= ий кетоацидоз

З боку обміну речовин і харчування

Цукровий діабет

Гіперглікемія

Гіпонатріємія, анорексія

З боку психіки

Безсоння, неспокій, збудження

Депресія,

гіперсексуальність

Спроби суїциду,
суїцидальне мислення і завершене самогубство = (див. розділ «Особливості застосування»), патологічна пристрасть до азартних іг= ор, розлади імпульсного контролю, компульсивне переїдання, непереборний потяг до покупок, поріомані= я, агресивність,
збудження, нервозність

З боку нервової системи

Акатизія,
екстрапірамідні порушення, тремор,
головний біль, седативний ефект, сонливість, запаморочення

Пізня дискінезія,
дистонія, синдром неспокійних ніг

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний напад, серотоніновий синдром, порушення мовлення

З боку органів зору

Розмитість поля зору

Диплопія, світлобоязнь

Окулогірний криз

З боку серця

Тахікардія

Раптовий летальний наслідок, піруетна шлуночкова тахікардія, шлуночк= ова аритмія, зупинка серцевої діяльності, брадикардія

З боку судин

Ортостатична гіпотензія=

Венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен), гіпертензія,
синкопе

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=

Гикавка

Аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм

З боку травної системи

Запор, диспепсія, нудота, надмірне слиновиділення, блювання

Панкреатит, дисфагія,

діарея, дискомфорт у животі, шлунку

З боку печінки і жовчовивідних шляхів

Печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця<= /p>

З боку шкіри і підшкірних тканин

Висип, реакції фоточутливості, алопеція,<= o:p>

посилене потовиділення, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)

З боку скелетно-мʼязової та сполучної тканин

Рабдоміоліз, міалгія,
ригідність мʼязів

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Нетримання сечі, затримка сечовипускання

Вагітність, післяпологові і перинатальні стани

Синдром відміни препарату у новонароджених (див. розділ «Застосування= у період вагітності або годування груддю»)

З боку статевих органів та молочної залози

Пріапізм

Ускладнення загального характеру і реакції у місці введення

Втома

Порушення температурної регуляції (наприклад гіпотермія, пірексія),

біль у грудній клітці,

периферичний набряк

Лабораторні дослідження

Збільшення маси тіла, зниження маси тіла, подовження інтервалу QT, підвищення р= івня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази, глюкози крові, глікозильованого гемоглобіну, коливання рівня глюкози крові, підвищення рівня креатинфосфокінази

Опис окремих побічних реакцій=

Екстрапірам= ідні симптоми (ЕПС)

Шизофренія: у довгостроковому 52-тижневому контрольован= ому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, загальна частота ЕПС (25,8 %), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію та дискінезію, була нижчою, ніж у паці= єнтів, які отримували галоперидол (57,3 %). У довгостроковому 26-тижневому плацебоконтрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19 % у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 13,1% у пацієнтів, які отримували плац= ебо. В іншому довгостроковому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8 % у пацієнтів, які отримували арипіпраз= ол, і 15,1 % у пацієнтів, які отримували оланзапін.=

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 23,5 % у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 53,3 %= у пацієнтів, які отримували галоперидол. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6 % у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 17,6 % у пацієнтів, я= кі отримували літій. На тривалій 26-тижневій фазі підтримання плацебоконтрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2 % у пацієнтів, які отримували арипіпразол, і 15,7 % у пацієнтів, які отримували пла= цебо.

Акатизія

У плацебоконтрольованих дослідженнях частота акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1 % при застосуванні = арипіпразолу та 3,2 % при застосуванні плацебо. У хворих на шизофренію частота акатизії становила 6,2 % при застосуванні арипіпразолу та 3,0 % при застосуванні плацебо.<= o:p>

Дистонія

Для даного класу лікарських засобів характерні симптоми дистонії, подовженого патологічного скорочення м’язів, що можуть виникати у пацієнтів протягом перших днів лікування. Симптоми дистонії включають спазм м’язів шиї, що іноді прогресує= до відчуття напруженості у горлі, утруднення ковтання, дихання та/або протрузії язика. Оскільки ці симптоми можуть виникати= при застосуванні низьких доз, вони виникають частіше і з тяжчим перебігом при застосуванні у високих дозах першого покоління нейролептиків. Підвищений ри= зик виникнення гострої дистонії відзначається у чоловіків та пацієнтів молодших вікових груп.

Пролактин

У клінічних випробуваннях за затвердженими показаннями та протягом післяреєстраційного періоду спостерігали як збільшення, так і зниження рівня пролактину в сиров= атці крові порівняно з його початковим рівнем.

Лабораторні параметри

Порівняння лабораторн= их параметрів (включаючи ліпідний спектр) у пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявило клінічно значущих відмінностей. Підвищення рівня КФК (креатинфосфокінази), здебільшого минуще і безсимптомне, спостерігалося у 3,5 % пацієнтів, які приймали арипіпр= азол, у групі плацебо цей показник становив 2,0 %.

Пацієнти дитячого віку=

Шизофренія у підлітків віком від 15 років

У короткотривалому плацебоконтрольованому клінічн= ому дослідженні, в якому брали участь 302 підлітки (віком від 13 до 17 років) із шизофренією, частота та тип побічних реакцій були подібними до таких у дорослих, за винятком нижченаведених реакцій, що частіше спостерігалися у підлітків, ніж у дорослих, які отримували арипіпразол<= /span> (частіше, ніж плацебо).

Ду= же часто спостерігалася сонливість / седативна дія та екстрапір= амідні розлади (дуже часто), а також сухість у роті, підвищений апетит, ортостатич= на гіпотензія (часто).

Пр= офіль безпеки лікарського засобу, визначений у 26-тижневому відкритому дослідженн= і, був схожий із профілем безпеки, визначеним у короткостроковому плацебоконтрольованому дослідженні.

Пр= офіль безпеки, визначений у довгостроковому подвійно сліпому плацебоконтрольованому клінічному дослідженні, також був аналогічним, за винятком таких побічних реакцій, які зустрічалися часто і частіше спостерігалися у дітей і підліткі= в, порівняно з групою, яка одержувала плацебо: зниження маси тіла, підвищення рівня інсуліну в крові, аритмія і лейкопенія (часто).

В об’єднаній групі підлітків із шизофренією у віці 13–17 років при експозиції лікарського засобу до 2 років частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг= /мл) становила 29,5 % і 48,3 % відповідно. У підлітків= із шизофренією у віці 13–17 років, які отримували від 5 до 30 мг арипіпразолу протягом періоду до 72 місяців, частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг / мл) становила 25,6 % і 45,0 % відповідно.

У двох клінічних дослідженнях за участю підлітків (віком 13–17 років) із шизофрені= єю і біполярним розладом, які отримували арипіпразол, частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 н= г/мл) і хлопчиків (< 2 нг/мл) становила 37,0 % і 5= 9,4 % відповідно.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу у підлітків віком ві= д 13 років

Частота = та тип побічних реакцій у підлітків із біполярним розладом I типу були подібни= ми до таких у дорослих, за винятком нижченаведених побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10) — сонливість (23,0 %), екстрапірам= ідні розлади (18,4 %), акатизія (16,0 %) та втома&nb= sp;(11,8 %); часто (≥ 1/100, <1/10) — біль у верхній частині живота, підвищене серцебиття, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, посмикування м’язів т= а дискінезія.

Побічні реакції, які, можливо, є дозозалежними: екстрапірамідні розлади (частота розвитку при застосуванні арипіпразолу в дозі 10 мг — 9,1 %,= 30 мг — 28,8 %, при застосуванні плацебо — 1,7 %); ака= тизія (частота розвитку при застосуванні арипіпразолу= 10 мг — 12,1 %, 30 мг — 20,3 %, плацебо — 1,7 %).

Середнє значення зміни маси тіла у підлітків з біполярним розладом I типу на 12-му = та 30‑му тижні лікування арипіпразолом стано= вило 2,4 кг та 5,8 кг, а в групі плацебо –— 0,2 кг та 2,3 кг відповідно.

У педіатричній популяції частіше спостерігали сонливість та втому у пацієнтів= з біполярним розладом порівняно з шизофренією.

У педіатричних пацієнтів віком 10–17 років при експозиції лікарського засобу = до 30 тижнів частота зниження рівня пролактину у дівчаток (< 3 нг/мл) і хлопчиків (< 2 нг/мл) становила 28,0 % і 53,3 % відповідно.

Патологічна схильність до азартних ігор та інші порушення контролю імпульсивної поведінки<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK'>

Пацієнти, які приймають арипіпразол, можуть відчувати патологічну схильність до азартних ігор, підвищення сексуального потягу (гіперсексуальність), схильність до компульсивних покупок і компульсивного переїдання.=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змо= гу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюва= них побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

<= /p>
Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.<= /o:p>

Упаковка. <= /b>

По 10 таблеток у стрипі, по 3 стрипи в картонній упаковці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>
Виробник.

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД.

Місцезнаходження виробника та= адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 38= 2721, Індія.

&n= bsp;

Клас систем органів	Часто	Нечасто	Частота невідома
З боку крові та лімфатичної системи			Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи			Алергічні реакції (наприклад анафілактичні реакції; ангіоневротичний набряк, включно з набряком язика, набряк язика, набряк обличчя, свербіж а= бо кропивʼянка)
З боку ендокринної системи		Гіперпролактине-мія, зниження рівня пролактину у крові	Діабетична гіперосмолярна кома, діабетичн= ий кетоацидоз
З боку обміну речовин і харчування	Цукровий діабет	Гіперглікемія	Гіпонатріємія, анорексія
З боку психіки	Безсоння, неспокій, збудження	Депресія, гіперсексуальність	Спроби суїциду, суїцидальне мислення і завершене самогубство = (див. розділ «Особливості застосування»), патологічна пристрасть до азартних іг= ор, розлади імпульсного контролю, компульсивне переїдання, непереборний потяг до покупок, поріомані= я, агресивність, збудження, нервозність
З боку нервової системи	Акатизія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седативний ефект, сонливість, запаморочення	Пізня дискінезія, дистонія, синдром неспокійних ніг	Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний напад, серотоніновий синдром, порушення мовлення
З боку органів зору	Розмитість поля зору	Диплопія, світлобоязнь	Окулогірний криз
З боку серця		Тахікардія	Раптовий летальний наслідок, піруетна шлуночкова тахікардія, шлуночк= ова аритмія, зупинка серцевої діяльності, брадикардія
З боку судин		Ортостатична гіпотензія=	Венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен), гіпертензія, синкопе
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=		Гикавка	Аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм
З боку травної системи	Запор, диспепсія, нудота, надмірне слиновиділення, блювання		Панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі, шлунку
З боку печінки і жовчовивідних шляхів			Печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця<= /p>
З боку шкіри і підшкірних тканин			Висип, реакції фоточутливості, алопеція,<= o:p> посилене потовиділення, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)
З боку скелетно-мʼязової та сполучної тканин			Рабдоміоліз, міалгія, ригідність мʼязів
З боку нирок і сечовивідних шляхів			Нетримання сечі, затримка сечовипускання
Вагітність, післяпологові і перинатальні стани			Синдром відміни препарату у новонароджених (див. розділ «Застосування= у період вагітності або годування груддю»)
З боку статевих органів та молочної залози			Пріапізм
Ускладнення загального характеру і реакції у місці введення	Втома		Порушення температурної регуляції (наприклад гіпотермія, пірексія), біль у грудній клітці, периферичний набряк
Лабораторні дослідження			Збільшення маси тіла, зниження маси тіла, подовження інтервалу QT, підвищення р= івня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази, глюкози крові, глікозильованого гемоглобіну, коливання рівня глюкози крові, підвищення рівня креатинфосфокінази