ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
МЕЛОКТАМ

(MELOKTAM)

<= /b>

<= /b>

Склад:

діюча речов= ина: мелоксикам;

1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг= ;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, кросповідон, магнію стеарат.<= /span>

=

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору.<= /i>

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні препарати та протиревматичні засоби. Оксиками.

Код АТХ М01А С06.<= /span>

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Мелоксикам – це нестероїдний протизапальний лікарський препарат (НПЗП) групи оксикамів, що має протизапальну, болезаспо= кійливу та жарознижувальну дію.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм розвитку для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, я= кі є медіаторами запалення.

Фармакокіне= тика.

Абсорбція.<= /span> Мелоксикам добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуван= ні, абсолютна біодоступність препарату становить 90 % (капсули). Продемонстрова= но, що таблетки, суспензія для перорального застосування та капсули біоеквівалентні. Після разового застосування мелоксикаму максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5–6 годин для твердих пероральних форм (капсули і таблетки).    =

При багаторазовому дозуванні стабільні концентр= ації досягаються на 3–5 добу. Застосування 1 раз на добу забезпечує середню конц= ентрацію у плазмі крові з відносно малими піковими коливаннями у межах 0,4–1,0 мкг/мл при дозі 7,5 мг та 0,8–2,0 мкг/мл при дозі 15 мг (C_min і С_m=
ax у стабільному стані відповідно). Середні максимальні концентрації мелоксика= му у плазмі крові в стабільному стані досягаються протягом 5–6 годин при прийомі таблеток, капсул та суспензії для перорального застосування. Протягом безперервного лікування, що триває більше одного року, концентрації мелоксикаму в плазмі крові залишаються порівнянними з тими, що спостерігалися в рівноважному стані на початку лікування.

Одночасне вживання їжі або застосування неорган= ічних антацидів не впливає на всмоктування препарату.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним ч= ином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає в синовіальну рідину, концентрація= в якій на половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного застосуванн= я, і показує індивідуальні відхилення в межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) с= тановить 16 л з коефіцієнтом відхилення у межах від 11% до 32 %.
Біотрансфор= мація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці. У сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16% та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація.= Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах з сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з ка= лом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення змінюється ві= д 13 до 25 годин після перорального, внутрішньом’язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7–12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Особливі гр= упи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму (д= ив. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку чоловічої статі серед= ні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів похилого віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів похилого віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Короткотривале симптоматичне лікування загострення остеоартрозу.

Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту.

Лікарський засіб Мелоктам, та= блетки, показаний для лікування дорослих та дітей віком від 16 років.

Протипоказання.

-     Гіперчутливість до діючої речовини або до інших складових лікарського засобу;

-     гіперчутливість до діючих реч= овин з подібною дією, таких як нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НП= ЗП), аспірин. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;

-     ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);=

-     не застосовувати дітям віком = до 16 років;

-     шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-     активна або рецидивуюча пепти= чна виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-     тяжка печінкова недостатність= ;

-     тяжка ниркова недостатність б= ез застосування діалізу;

-     шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;<= o:p>

-     тяжка серцева недостатність;<= o:p>

-     не застосовувати для лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ).

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти гіперкаліємії: солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібі= тори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати, низькомолекулярні або нефракціоновані гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.=

Початок гіперкаліємії може залежати від того, ч= и є пов’язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.

Фармакодина= мічні взаємодії

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Не рекомендується комбінаці= я з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ = 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.<= /p>
Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»)= . Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину (наприклад, при профілактичних дозах) потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.

Тромболітичні та протиагрегаційні лікарські засоби: підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад пацієнти з дегідрата= цією або пацієнти похилого віку з порушенням функції нирок) одночасне застосуван= ня інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що = пригнічують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаю= чи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбіна= цію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнт= ам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори= ). Можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролюв= ати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.

Деферасирокс. Супутнє застосування мелоксикаму і деферасироксу підвищує ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі кр= ові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), що можуть досягнути токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретел= ьно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі д= ози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які прийма= ють високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функц= ією нирок. У разі, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, к= оли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію, наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед. При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам з кліренсом креатиніну від 45 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів необхідно ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнт= ів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв), дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникне= ння побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв)= .

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксика= му підвищується на 50% і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємодія: в= плив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику<= /o:p>

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно = на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях = CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину – іншими шляхами, наприкл= ад, шляхом пероксидазного окислення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарськ= их засобів, які явно пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення р= івня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мел= оксикам та препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щ= одо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.<= o:p>

= Діти <= /o:p>

Дослідження взаємодії проводилися тільки за уча= стю дорослих.

=

Особливості застосування.=

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого часу, необхідн= ого для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформ= ацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у випадку недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.=

Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів= , що потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращення після декількох д= нів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно проявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з та= кими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можу= ть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без поперед= ніх симптомів, або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнті= в з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечою або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів похилого віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам похилого віку, слід повідомляти = про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровот= ечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші нестероїдні протизапальні лікарс= ькі засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишко= вої кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмін= ити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки.

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи мелоксикам), можуть мати підвищення значень од= ного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресува= ти, можуть залишатися незміненими або бути тимчасовими при продовженні лікуванн= я. Помітне підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно у три та більше разів вище норми) спостерігалося у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Додатк= ово повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком.

Пацієнтів із симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію або у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознак= и та симптоми вказують на розвиток печінкових захворювань або якщо спостерігають= ся системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання та інші), то застосування мелоксикаму слід припинити.

Серцево-судинні порушення.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Для пацієнтів із факторами ри= зику рекомендується клінічний нагляд за артеріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих доза= х та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.<= /span>

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише п= ісля ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких = як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.=

Порушення з боку шкіри.

Повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або= токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірний висип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кр= ащий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при використанні мелоксикаму, застосування препарату не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.

При застосуванні мелоксикаму повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу. Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам із фіксованим медикаментозним висипом в анамнезі, пов’язаним із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами.=

Анафілактичні реакції.

Як і при застосуванні інших Н= ПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції= на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадо= ю. Даний симптомокомплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомля= лося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенц= ійно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, як= і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрол= ьні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект= є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний контроль ниркової функції, включаючи об’єм діурезу, у пацієнтів із такими факторами ризику:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       похилий вік;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (ди= в. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       гіповолемія (будь-якого генез= у);

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       застійна серцева недостатніст= ь;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       ниркова недостатність;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       нефротичний синдром;

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       люпус нефропатія;<= /span>

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;       тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлда-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП мо= жуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати= 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).=

Затримка натрію, калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та = води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігат= ися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Т= ому як результат у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розд= іли «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємії можуть сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»).

Інші попередження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти похилого віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляд= у. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними щодо хворих похило= го віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Паціє= нти похилого віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, особл= иво шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийо= му мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування гр= уддю»).

До складу таблеток мелоксикам= по 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується прийма= ти пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лакт= ази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикостероїдами.

Мелоксикам не може бути замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.<= o:p>

Гематологічні ефекти.

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗП, включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано= з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечою невідомого походження або макроскопічною, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гемокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.<= /span>

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасн= ий та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянт= и.

Застосування пацієнтам з наявною астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринову астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіриновою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином та іншими НПЗП мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.=

Вагітність<= /span>. Пригнічен= ня синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвит= ок ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку пороків серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку пороків серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.

У тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводило до збільшення перед- і постімплантаційних втрат і ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів в період органогенезу, спостерігал= ося підвищення частоти різноманітних вад розвитку, зокрема серцево-судинних.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування мелоксикаму може спричинити олігогідрамніон внаслід= ок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення = про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або у період І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікуван= ня повинні бути щонайменшими.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуж= ення артеріальної протоки слід розглянути після впливу мелоксикаму протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарськ= ого засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріаль= ної протоки.

У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

-     серцево-легеневої токсичності= (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та леген= евою гіпертензією);

-     порушення функції нирок (див. вище);

можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонароджено= го:

-     можливість подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

-     пригнічення скорочень матки, = що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко. Мелоксикам було виявлено в молоці тварин. Тому застосування не рекомендовано жінка= м, які годують груддю.

Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Т= ому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.<= o:p>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливатиме а= бо матиме незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочен= ня, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дозування.<= o:p>

Загальну добову кількість лікарського засобу сл= ід застосовувати разово.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоро= тшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартрозом.

Загострення остеоартрозу:

7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг)= .

Ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт:

15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).

Також див. розділ «Особливі категорії пацієнтів» наведений нижче.

Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна зменш= ити до 7,5 мг/добу (1 таблетка 7,5 мг).

НЕ ПЕРЕВИЩУ= ВАТИ ДОЗУ 15 мг/добу.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти похилого віку.

Рекомендована доза д= ля довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту = для пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу (також див. підрозділ «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій» нижче і розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»). =

Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факто= рами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з = дози 7,5 мг на добу.

Ниркова недостатність.

Цей лікарсь= кий засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати= 7,5 мг на добу. Пацієнтам із легкою = та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам із кліренсом креатиніну = вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Печінкова недостатність.

Па= цієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне (= щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Спосіб застосування.

Для перорального застосування.

Ме= локтам, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, слід застосовувати запиваючи водою або іншою рідиною, під час прийому їжі.

Діти.

Мелоктам, таблетки по 7,5 мг та 15 мг, протипоказаний дітям віком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»).

=

Передозування.

Симптоми.

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним бол= ем і в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-киш= кова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гостр= ої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судо= м, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

Терапія.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення вивед= ення мелоксикаму шляхом прийому 4 г перорально холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих доза= х та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфор= ація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів похило= го віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострен= ня коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижче наводяться побічні реак= ції, зареєстровані у 27 клінічних дослідженнях з тривалістю лікування не менше 14 днів. У клінічних дослідженнях брали участь 15 197 пацієнтів, які прий= мали мелоксикам перорально у добовій дозі 7,5 або 15 мг у формі таблеток або кап= сул протягом періоду до одного року.

Також включено побічні реакці= ї, виявлені під час післяреєстраційного застосування препарату.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/1= 00 < 1/10); нечасті (≥ 1/1000 < 1/100); поодинокі (≥&nb= sp;1/10000 < 1/1000); рідкісні (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасті – анемія;<= o:p>

поодинокі – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія.

Повідомлялося дуже рідко про випадки агранулоци= тозу (див. Окремі серйозні та/або часті побічні реакції).

З боку імунної системи:

нечасті – алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафілактоїдних;

невідомо – анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок= .

Психічні розлади:

поодинокі – зміна настрою, ні= чні кошмари;

невідомо – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи:

часті – головний біль

нечасті – запамороче= ння, сонливість.

З боку органів зору:

поодинокі – розлади функції з= ору, що включають нечіткість зору; кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:
нечасті – запаморочен= ня;=

поодинокі – дзвін у вухах.

Кардіальні порушення:

поодинокі – відчуття серцебит= тя.

Повідомлялося про серцеву недостатність, пов’язану з лікуванням НПЗП.

Судинні розлади:

нечасті – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), приливи.=

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:<= /o:p>

поодинокі – астма у пацієнтів= з алергією на аспірин та інші НПЗП;

невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту:

дуже часті – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея;

нечасті – прихована а= бо макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка;=

поодинокі – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт;

рідкісні – шлунково-кишкова перфорація;

невідомо – панкреатит.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особли= во у пацієнтів похилого віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи:

нечасті – порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну= );=

рідкісні – гепатит;

невідомо – жовтяниця, печінко= ва недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:=

нечасті – ангіоневрот= ичний набряк, свербіж, висипання;

поодинокі – синдром Стівенса = — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка;

рідкісні – бульозний дерматит, мультиформна еритема;

невідомо – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип <= /span>(див. розділ «Особливості застосування»)= .

З боку сечовидільної системи:

нечасті – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функ= ції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові);

рідкісні – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особлив= ості застосування»);

невідомо – інфекції сечовивід= них шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:<= /p>
невідомо – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

Загальні розлади та розлади у місці введення:

нечасті – набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок;

невідомо – грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухової системи:

невідомо – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані з суглобами.

Окремі серй= озні та/або часті побічні реакції.

Повідомляло= ся дуже рідко про випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксика= мом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не спостерігалися під час застосування препарату, але які є характерними для інших сполук класу.

Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося дуже рідко про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротично= го синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про побічні реакції=

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

<= /b>

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.<= /o:p>

=

Упаковка.

Для дозуван= ня 7,5 мг і 15 мг: по 10 таблеток у блістері, по 1, 2 або 3 (10, = 20 або 30 таблеток) блістери в картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник.

Біофарм Сп. з о.о.

Biofarm Sp. z o.o= . =

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Вул. Валбжиска 13, Познань 60-198, Польща.

Ul. Walbrzyska 13, Poznan, 60-198, Poland=