ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування

ФЛУКОНАЗОЛ-ЗДОРОВ’Я= ФОРТЕ

(FLUCONAZOLE-ZDOROVYE FO= RTE)

Склад:

діюча речовина: <= /span>флуконазол;

1 капсула містить флуконазолу 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідр= ат; крохмаль картопляний; повідон; кальцію стеарат; оболонка капсули містить титану діоксид (Е 171), желатин<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Times-Roman;mso-ansi-language:UK'>, чорнила чорні (у = разі нанесення торгового знаку підприємства – ЗТ; містять шелак Glaze 45 % розчин в етанолі, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь<= /span>, аміаку розчин концентрований).

Лікарська форма. Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: <= span lang=3DUK style=3D'color:windowtext;mso-ansi-language:UK'>тверді желатинові= капсули білого кольору. Вміст капсул – порошок білого з жовтуватим відтінком кольор= у. Допускається наявність агломератів часток порошку. На капсулу допускається наносити товарний знак підприємства – З= Т.

Фармакотерапе= втична гр= упа. Протигрибк= ові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТХ J02А С01.

Фармакологічні властивості= .

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Флуконазол – протигрибковий засіб класу триазолів. Первинним механізмом його дії є пригнічення грибкового 14-альфа-ланостерол-деметилюва= ння, опосередкованого цитохромом Р450 (CYP), що є невід’ємним етапом біосинтезу грибкового ергостеролу. Акумуляція 14-альфа-метил-стеролів корел= ює з подальшою втратою ергостеролу мембраною грибков= ої клітини та може відповідати за протигрибкову активність флуконазолу. Флуконазол є більш селективним до грибкових фер= ментів цитохрому Р450, ніж до різних систем ферментів цитохрому Р450 ссавців.=

Застосування флуконазолу = в дозі 50 мг на добу протягом 28 днів не впливає на рівень тестостер= ону у плазмі крові у чоловіків або на рівень ендогенних стероїдів у жінок репродуктивного віку. Флуконазол у дозі 200-400= мг на добу не проявляє клінічно значущого впливу на рівень ендогенних стероїдів або на відповідь на стимуля= цію АКТГ у здорових добровольців чоловічої статі.

Дослідження взаємодії з антипірином продемонструвало,= що застосування 50 мг флуконазолу одноразово або багаторазово не впливає на метаболізм антипірину.

Чутливість in vitro. Флуконазол in vitro демонструє протигрибкову активність щодо видів Candida, що зустрічаються найчастіше (включаючи C. albicans, C. parapsilosis, = C. tropicalis). C. glabrata демонструє знижену чутливість до <= span class=3DSpellE>флуконазолу, тоді як C. krusei та С. auris є до нього резистентними.

Також флуконаз= ол in vitro демонструє активність як проти Cryptococcus neoformans та Cryptococcu= s gattii, так і проти ендемічних пліснявих грибів Blastomices dermatitidis= , Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum= та Paracoccidioides brasiliensis.

Взаємозв’язок = фармакокінетичних і фармакодинамічних властивостей. Відповідно до результатів дослідже= нь на тваринах, існує кореляція між мінімальною інгібуючо= ю концентрацією та ефективністю проти експериментальних моделей мікозів, спричинених видами Candida. Відповідно до результатів клінічних досліджень, існ= ує лінійна залежність між AUC та дозою флуконазолу (приблизно 1:1). Також існує прямий, але недостатній зв’язок між AUC або до= зою та позитивною клінічною відповіддю на лікування орального кандидозу та меншою мірою – кандидемії. Аналогічно лікува= ння інфекцій, спричинених штамами, до яких флуконазол демонструє високу мінімальну інгібуючу концентр= ацію, є менш задовільним.

Механізм резистентності.= Мікроорганізми роду Candida демонструють численні механізми резистентності до азольних протигрибкових засобів. Флуконазол демонструє високу мінімальну інгібуючу концентр= ацію проти штамів грибів, що мають один або більше механізмів резистентності, що негативно впливає на ефективність in <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US'>vivo та у клінічній практиці. Повідомля= ли про випадки розвитку суперінфекції Candida spp., іншими, ніж C. аlbicans, видами, що часто мають знижену чутливість (C. glabrata= ) або є резистентними до флуконазолу (наприклад, C. krusei, C. auris). Для лікування таких інфекцій слід застосовувати альтернативні протигрибкові засоби.

Контрольні точки (відповідно до рекомендацій= Європейського комітету з досліджень чутливості до антимікробних засобів).

Базуючись на дослідженні фармакокінетичної/= фармакодинамічної інформації, чутливості in vitro та клінічної відповіді, було визначено контрольні точки для флуконазолу для мікроорганізмів роду Candida. Вони були розподілені на контрольні точки, що не пов’язані із певним видом,= які більшою мірою визначалися на основі фармакокінетичної<= /span>/фармакодинамічної інформації і не залежать від розпод= ілу на певні види за мінімальною інгібуючою концентрац= ією, та на контрольні точки, пов’язані з певним видом, що найчастіше асоціюються= з інфекціями у людини. Ці контрольні точки наведені нижче.<= o:p>

Протигрибковий засіб

Контрольні точки, пов’язані з певним видом

S ≤ / R >

Контрольні точки, не пов’язані з певним видо= мa=

S ≤ / R >

<= /span>

Candida albicans

Candida glabrata

Candida krusei

Candida parapsilosis

Candida tropicalis

Флуконазол<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-ansi-la= nguage: UK'>

2/4

IE

--

2/4

2/4

2/4

S =3D чутливий;

R =3D резистентний;

а – контрольні точки, що не пов’язані із певним видом, які більшою мірою визначалися на основі фармакокінетичної/фармакодинамічної інформації і не залежать від розпод= ілу на певні види за мінімальною інгібуючою концентрац= ією. Вони досліджувалися лише у мікроорганізмів, у яких не існує специфічної контрольної точки;

-- дослідження чутливості не рекомендовані, оскільки даний вид не є мет= ою лікарської терапії;

IE – доказів щодо = того, чи є даний вид метою лікарської терапії, недостатньо.

Фармакокінетика.<= /span> =

Фармакокіне= тичні властивості ф= луконазолу є подібними при внутрішньовенному і пероральному застосуванні.

Абсорбція. Флуконазол добре всмоктується при пероральному застосуванні, а рівень препарату у плаз= мі крові і системна біодоступність перевищують 90&= nbsp;% рівня флуконазолу у плазмі крові, що досягаєтьс= я при внутрішньовенному введенні препарату. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування препарату при його пероральному застосуванні. Пікова концентра= ція у плазмі крові досягається через 0,5-1,5 години після прийому препарату натщесерце. Концентрація препарату у плазмі крові пропорційна до дози. Рівноважна 90 % концентрація досягається на 4-5 добу лікування препаратом при багаторазовому застосуванні 1 раз на добу. Рівноважна концентрація на рівні 90 % досягається на другий день лікування при застосуван= ні у перший день навантажувальної дози, що вдвічі перевищує звичайну добову дозу= .

Розподіл. Об’єм розподілу приблизно дорівнює загальному вмісту рідини в організмі. Зв’язування з білками плазми крові ни= зьке (11-12 %).

Флуконазол<= /span> добре проникає в усі досліджувані рідини організму. Рівень флуконазолу у слині та мокротинні є подібним до концентрації препарату у плазмі крові. У пацієнтів, хворих на грибковий менінгіт, рівень флуконазолу у спинномозковій рідині досягає 80 % концентрації у плазмі крові.

Високі концентрації флуконазолу у шкірі, що перевищують сироваткові, досягаються у роговому шарі, епідерміс= і, дермі та поті. Флуконазол накопичується у рогов= ому шарі.

Біотрансфор= мація. Флуконазол метаболізується незначною мірою. При введенні дози, м= іченої радіоактивними ізотопами, лише 11 % флуконазолу екскретується із сечею у зміненому вигляді. Флуконазол є помірним інгібітором ізоферментів CYP2С9= та CYP3А4, а також потужним інгібітором ізоферменту CYP2С19.=

Екскреція. Т_½ флуконазолу з плазми крові становить близько 30 годин. Більша частина препарату виводиться нирками, причому 80 % застосованої дози виявляється у с= ечі у незміненому стані. Кліренс флуконазолу пропор= ційний до кліренсу креатиніну. Циркулюючих метаболітів не виявлено.

Тривалий Т_½ препа= рату з плазми крові дає можливість разового застосування препарату при вагінальн= ому кандидозі, а також застосування препарату 1 раз на тиждень при інших показаннях= .

Ниркова недостатність. У пацієнтів із нирковою недостатні= стю тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрац= ії < 20 мл/хв) Т_½ збільшується з 30 годин до 98 годин. Тому цій категорії пацієнтів необхідно зменшити дозу флуконазолу. Флуконазол видаляється шляхом гемодіалізу та меншою м= ірою – шляхом інтраперитонеального діалізу. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконаз= олу у плазмі крові приблизно на 50 %.

Лактація. Флуконазол<= /span> проника= є у грудне молоко.

Діти. Після введення 2–8 мг/кг флуконазолу дітям= віком від 9 місяців до 15 років AUC становила близько 38 мкг*год/мл на 1 мг/кг дози. Після багаторазового застосування середній період напіввиведення флуконазолу із плазми крові варіювався між 15 та 18 годинами; об’єм розподілу становив 880 мл/кг. Більш тривалий період напіввиведення= з плазми крові, що становив приблизно 24 години, спостерігався після разового застосування флуконазолу.=

Пацієнти літнього віку.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> Зміни фармакокінетики у пацієнтів літнього віку залежать від параметрів функцій нирок.

Клінічні характеристики.

Показання. =

Лікування таких грибкових інфекцій у дорослих як (див. розділ «Фармакодинаміка»):

– криптококовий менінгіт = (див. розділ «Особливості застосування»);

– кокцидіоїдомікоз (див. розділ «Особливості застосування»);

– інвазивні кандидози;

– кандидози слизових обол= онок, включаючи к= андидоз ротоглотки та кандидоз стравоходу; кандидурія<= /span>, хронічний кандидоз шкіри і слизових оболонок;

– хронічний атрофічний кандидоз (канди= доз, спричинений використанням зубних протезів) при неефективності гігієни ротов= ої порожнини або місцевої терапії;

– вагінальний кандидоз, г= острий або рецидивуючий, коли місцева терапія є недоре= чною;

– кандидозний баланіт, коли місцева терапія є недоречною;

– дерматомікози, включаючи мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз; різнобарвний лишай та кандидозні<= /span> інфекції шкіри, коли системна терапія є доречною;

– дерматофітний оніхомікоз, коли застосування інших лікарських засобі= в є недоречним.

Профілактика таких захворювань у дорослих:=

– рецидив криптококового менінгіту у пацієнтів з високим ризиком його розвитку;

– рецидив кандидозу ротоглотки або стравоходу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів= з високим ризиком його розвитку;

– зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу (4 або більше випадки на рік); <= /span>

– профілактика кандидозних інфекцій у пацієнтів із тривалою нейтропенією (наприклад, пацієнти зі злоякісними захворюваннями крові, які отримують хіміотерапію, або пацієнти при трансплантації гемопоет= ичних стовбурових клітин) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

Діти. Застосовувати лікарський засіб у ф= ормі капсул даній категорії пацієнтів можна тоді, коли діти здатні безпечно проковтнути капсулу, що зазвичай є можливим у віці від 5 років.

Препаратзастосовувати дітям для лікування= кандидозів слизових оболонок (ка= ндидоз ротоглотки, кандидоз стравоходу), інвазивних ка= ндидозів, криптококового менінгіту та для профілактики кандидозних інфекцій у пацієнтів зі зниженим імунітет= ом. Препарат можна застосовувати як підтримуючу терапію для попередження рециди= ву криптококового менінгіту у дітей із високим ризиком й= ого розвитку.

Терапію препаратом можна розпочинати до отримання результатів культуральних та інших лабораторних досліджень. Після отримання результатів антибактеріальну терапію слід скоригувати відповідним чином.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-яких компонентів препарату/інших азольних с= полук. Одночасне застосування флуконазолу та терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багатора= зово у дозах 400 мг на добу та вище. Одночасне застосування флуконазолу та інших лікарських за= собів, що подовжують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4 (наприклад, цизаприду= , астемізолу, пімозиду, хінідину та еритроміцину).

= ;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказа= не сумісне застосування флуконазолу та нижчезазнач= ених лікарських засобів.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>

Цизаприд. Повідомлялося про розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну = шлуночкову тахікардію типу пірует у пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол та цизаприд. О= дночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування флукон= азолу та цизаприду протипоказане.

Терфенадин. Через випадки розвитку тяжких серц= евих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc,= у пацієнтів, які застосовують азольні протигрибко= ві лікарські засоби одночасно з терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. При застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не було виявлено подовже= ння інтервалу QTc. Застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне застосування флуконазолу у дозах 400 мг аб= о вище з терфенадином протипоказане. При застосуванні = флуконазолу у дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

Астемізол. Сумісне застосування флуконазолу та астемізолу= може зменшити кліренс астемізолу. Спричинене цим підвищення концентрації астемізолу у плазмі кро= ві може призвести до подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пір= ует. Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу протипоказане.

Пімозид та хінідин. Сумісне застосування флуконазол= у та пімозиду або хінідину може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину у п= лазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует. Одночасне застосування флукона= золу та пімозиду або хінідину протипоказане.

Еритроміцин= . Одночасне застосування еритроміцин= у та флуконазолу потенційно може призводити до підви= щення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікар= дія типу пірует) та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації даних лікарських засобів протипоказане.

Не рекомендується одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.

Галофантрин. Флуконазол може спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів потенційно може призводити до підвищення ризику розвитку= кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизм= альна шлуночкова тахікардія типу пірует) та, як наслідок, до раптової серцевої смерті. Слід уникати застосування комбінації даних лікарс= ьких засобів.

Сумісне застосуван= ня флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вим= агає обережності.=

Аміодарон. Одночас= не застосування флуконазолу з аміодароном може призвести до подовження інтервалу QT. Флуконазол<= /span> слід з обережністю застосовувати разом з аміодароном, особливо у разі призначення високої дози флуконазолу (800 мг).

Сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає обережності та коригування дози.

Вплив інших лікарських засобів на флуконазол. Клінічно значущого впливу на абсор= бцію флуконазолу при його пероральному застосуванні = не мають одночасне вживання їжі, циметидин, антациди, а також променева терапія усієї ділянки тіл= а (при пересадженні кісткового мозку).

Рифампіцин. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25 % та скорочувало Т_½ флуконазолу на 20 %. Тому для пацієнтів, які застосов= ують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвище= ння дози флуконазолу.

Гідрохлоротіазид. У дослідженні фармакокін= етичної взаємодії одночасне багаторазове застосування гідрохло= ротіазиду здоровим добровольцям, які отримували флуконазол, підвищувало концентрацію флуконазолу у плазмі к= рові на 40 %. Такі параметри взаємодії не вимагають змін у режимі дозування флуконазолу для пацієнтів, які одночасно отримують сечогінні засоби.=

Вплив флуконазолу на інші лікарські засоби.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> Флуконазол є потужним інгібітором CYP2C9 та помірним інгібітором CYP3A4. Також флуконазол є інгібітором ізоферменту CYP2С19. Окрім зафіксованих та описаних взаємодій, наведених нижче, існує ризик підвищення= у плазмі крові концентрацій інших сполук, що метаболізуються CYP2C9 та CYP3A4 при одночасному застосуванні їх із флуконазолом. Тому застосову= вати такі комбінації препаратів слід з обережністю, при цьому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів. У зв’язку з тривалим Т_½= флуконазолу його пригнічувальна<= /span> дія на ферменти зберігається протягом 4-5 діб.

Альфентаніл. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 400 мг та альфентанілу у дозі 20 мкг<= /span>/кг супроводжується двократним збільшенням показника AUC₁₀ (можливо, через інгібування CYP3A4). Це зумовлює необхідність у коригуванні дози а= льфентанілу.

Амітриптилін, нортриптилін. Флуконазол<= /span> посилює дію а= мітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через 1 тиждень після її початку. У разі необхідності слід відкоригувати дозу амітриптиліну або нортриптиліну.

Амфотерицин В. Одночасне застосування флуконазолу та амфотерицину В інфікованим мишам із нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом призвело до таких результатів: невеликий адити= вний протигрибковий ефект при системній інфекції C. albicans= , відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній інфекції A. fumigatus. Клінічне значення цих результатів невідоме.

Антикоагуля= нти. Як і при застосуванні інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематома, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, гематурія та мелена) на тлі подовження протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та варфарину спостерігалося двократне підвищення протромбінового часу, імовірно, внаслідок пригнічення метаболізму варф= арину через CYP2С9. Слід ретельно контролювати протромбінови= й час у пацієнтів, які одночасно застосовують кумаринові антикоагулянти. Може бути необхідною корекція дози варфарину.

Бензодіазепіни короткої д= ії, наприклад мідазолам, триаз= олам. Призначення ф= луконазолу після перорального застосування мідазоламу приз= водило до значного підвищення концентрації мідазоламу = та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазола= му у дозі 7,5 мг перорально<= /span> призводило до підвищення AUC та Т_½ у 3,7 та 2,2 раза= відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг на добу та 0,25 мг триазоламу<= /span> перорально призводило до підвищення AUC та Т½ у 4,4 та 2,3 раза відповідно. При одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання та пролонгація ефектів тр= иазоламу.

Якщо пацієнту, який проходить курс лікування флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх слід зменшити та вста= новити належний нагляд за станом пацієнта.=

Карбамазепін. Флуконазол<= /span> пригнічує метаболізм карбамазепіну та спричиняє підвищення рівня карбамазепіну у сироватці крові на 30 %. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залеж= но від рівня його концентрації та дії препарату.

Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін<= /span>, амлодипін та фелодипін) <= span class=3DSpellE>метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати системну експозицію блокаторів кальцієвих канал= ів. Рекомендований ретельний моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.

Целекоксиб. При одночасному застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) C_max<=
/sub>та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 % та 134 % відповідно. При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним зменшення дози целекоксибу вдвічі.

Циклофосфамід. Одночасне застосування циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові. = Ці препарати можна застосовувати одночасно, враховуючи можливий ризик підвищен= ня концентрації білірубіну та креатиніну у сироватці крові.

Фентаніл. Повідомлялося про один летальний випадок внаслідок інтоксикації фентанілом через можливу взаємодію між фентанілом та флуконазолом. Флуконазол = значно уповільнює елімінацію фентанілу. Підвищення кон= центрації фентанілу може призводити до пригнічення диханн= я, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути необхідною корекція дози фентанілу.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Сумісне застосування флуконазолу та інгібіторів
ГМГ-КoA-редуктази, = що метаболізуються CYP3A4 (аторваст= атин та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP2C9 (флуваста= тин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно спо= стерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та раб= доміолізу і проводити моніторинг рівня креатинкінази. У в= ипадку значного підвищення рівня креатинкінази, а тако= ж при підозрі чи виявленні міопатії/рабдоміолізу застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.=

Олапариб. Помірні інгібітори CYP3= A4, такі як флуконазол, збільшують плазмові концентрації олапарибу, їх одночасне застосування не рекомендується. Якщо такої комбінації не можна уникнути, прийом олапарибу обмежують дозами 200= мг 2 рази на добу.=

Імуносупресори (наприклад= циклоспорин, еверолімус, = сиролімус і такролімус).<= o:p>

Циклоспорин. Флуконазол значно підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200= мг на добу та = циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза= . Ці препарати можна застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його концентрації.=

Еверолімус. Флуконазол може підвищувати концентрацію еверолімусу у сир= оватці крові через пригнічення CYP3А4.

Сиролімус. Флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі крові, імовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препар= ати можна застосовувати одночасно за умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів від прийому препарату.

Такролімус. Флуконазол може підвищувати концентрації такролімусу у сир= оватці крові до 5 разів при його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу= ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокін= етики. Підвищені рівні такролімусу асоціюються із нефротоксичністю. Дозу такроліму= су для перорального застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.<= o:p>

Лозартан. Флуконазол пригнічує перетворення лозартану до його активн= ого метаболіту
(E-31 74). Рекомендовано здійснювати постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.

Метадон. Флуконазол може підвищувати концентрацію метадону у сирова= тці крові. При одночасному застосуванні метадону та= флуконазолу може бути необхідним коригування дози метадону.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). При одночасному застосуванні з = флуконазолом C_max та AUC флу= рбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно порівняно з відповідни= ми показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену. Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг) C_max<=
/sub> та AUC фармакологічно активного ізомеру S-(+)-<= span class=3DSpellE>ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно порівняно з відповідни= ми показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупро= фену.

Флуконазол потенційно здатний підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад, напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку). Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичн= их проявів, пов’язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.

Фенітоїн. Флуконазол пригнічує метаболізм фенітоїну у печінці. Одноч= асне багаторазове застосування 200 мг флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводит= ь до підвищення AUC24 фенітоїну на 75 % та С_min на 128 %. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії фенітоїну.

Преднізон. Повідомлялося про випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування преднізону розвинулася гостра недостатність кори <= /i>надниркових залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом. Припинення застосування флуконазолу, імовірно, спричинило посилення активності CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують флуконазол та преднізон, = з метою попередження розвитку недостатно= сті кори надниркових залоз п= ісля припинення застосування флуконазолу.

Рифабутин. Флуконазол підвищує концентрацію рифабутину у сироватці кр= ові, що призводить до збільшення AUС рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину повідомлялося про випадки розвитку увеїту. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід брати до уваги симпто= ми токсичної дії рифабутину.

Саквінавір. Флуконазол підвищує AUC та C_maxсаквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP= 3A4 та через інгібування P-глікоп= ротеїну. Взаємодії між флуконазолом та саквінавіром/ритонавіром не досліджували, тому вони можуть бути бі= льш вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.

Похідні сульфонілсечовини. Одночасне застосування флуконазолу із пероральними похідними сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламі= д, гліпізид та толбутамід) призводило до пролонгування їх Т_{½.
Рекомендується проводити частий контроль цукру у крові та відповідним чином
знижувати дозу похідних сульфонілсечовини при
одночасному застосуванні із флуконазолом.}

Теофілін. Застосування = флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі крові на 18 %. За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід встановити нагляд щодо виявлення озн= ак розвитку токсичної дії теофіліну. Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.<= /p>
Алкалоїди барвінку. Флуконазол, імовірно, через інгі= бування CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку у плазмі крові (наприклад, вінкристину та вінбластину), що призводить до розвитку нейротоксичних ефекті= в.

Вітамін А.<= /span> Повідомлялося, що у пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку ЦНС у формі псев= дотумору головного мозку, що зник після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно, але слід пам’ятати про р= изик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.

Вориконазол (інгібітор CYP2С9 та CYP3А4). Одночасне застосування = вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин протягом 1 = ;дня, пот= ім по 200 = ;мг кожні= 12 годин протягом 2,5 = ;дня) та = флуконазолу перорально (4= 00 мг у пер= ший день, потім по 200 = ;мг кожні= 24 години протягом 4 = ;днів) призвело до підвищення С_max та AUC_τ вориконазол= у у середньому до 57 = ;% (90 % ДІ: 20= %, 107 %) та 79= % (90 % ДІ: 40= %, 128 %) відповідно. Невідомо, чи призводить зниження дози та/або частоти застосування в= ориконазолу або флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів, асоційованих і= з вориконазолом.

Зидовудин. Флуконазол підвищує С_max та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванн= і. Т_½ зидовудину був також подовжений приблизно на 128 % після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які застосовують = таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати щодо розвитку побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням зидовудину. Можна розглянути доцільність зниження дози зидовудину<= /span>.

Азитроміцин. При одночасному пероральному разов= ому застосуванні азитроміцину та флуконазолу у дозах 1200 мг та 800 мг відповідно жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Пероральні = контрацептиви. При застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів не бул= о, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200= мг на добу спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левонорге= стрелу – на 24 %. Це свідчить про те, що багатораз= ове застосування флуконазолу у зазначених дозах нав= ряд чи може впливати на ефективність комбінованого перорального контрацептиву.

Івакафтор. Супутнє застосування з івакафтором, підсилювачем муковісцидозного трансмембранного регулятора провідно= сті, підвищує експозицію івакафтору в 3 рази, а гідроксиметилівакафтору (M1) – у 1,9 раза. Для пацієнтів, які одночасно застосовують помірні інгібітори CYP3A, такі як флукона= зол і еритроміцин, рекомендується зниження дози івакафтору= до 150 мг 1 раз на добу.

Тофацити= ніб. Вплив = тофацитинібу зростає при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які призводять до помірного інгі= бування CYP3A4 та потужного інгібування CYP2С19 (наприк= лад, флуконазол). Тому рекомендовано знизити дозу тофацитинібу до 5 мг 1 раз на добу в комбінаціях= із цими препаратами.

= ;

Особливості застосування.

Дерматофітія. Відомо, що при застосуванні флуконазолу для лікування дермат= офітії у дітей останній не перевищує гризеофульвін за ефективністю і загальний показник ефективності становить менше 20 %. Тому флукон= азолне слід застосовувати для лікування дерматофітії= .

Криптококоз. Доказів ефективності флуконазолу для лікування крипто= кокозу інших локалізацій (наприклад, легеневого криптококозу<= /span> та криптококозу шкіри) недостатньо, тому рекоме= ндацій щодо дозового режиму для лікування таких захвор= ювань немає.

Глибокі ендемічні мікози. Доказів ефективності флуконазолу для лікува= ння інших форм ендемічних мікозів, таких як паракокцидiоїд= омiкоз, гістоплазмоз та шкірно-лімфатичний споротрихоз, недостатньо, тому рекомендацій щодо дозового ре= жиму для лікування таких захворювань немає.

Кандидоз. Дослі= дження показали збільшення поширеності інфекцій іншими видами Candida, крім C. albicans. Вони часто стійкі за своєю природою (наприклад, C. krusei<= /i> та C. = auris) або виявляють знижену сприйнятливість до флуконазолу (C. glabrata). Такі інфекції можуть вимагати альтернативної протигрибкової терапії,= додатково після неефективності попередньої терапії. Тому лікарям, які призначають лікування, рекомендується брати до уваги поширеність резистентності до різн= их видів Candida до флуконазолу.

Ниркова система. Пацієнтам із порушеннями функції нирок препарат слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гепатобіліарна система. <= /span>Пацієнтам із порушеннями функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Застосування флуконазолу асоціювалося з виникненням рідкісних випа= дків розвитку тяжкої гепатотоксичності, включаючи летальні випадки, головним чин= ом у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями. У випадках, коли розвиток гепатотоксичності асоціювався із застосуванням флукона= золу, не було відзначено її явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії, статі або віку пацієнта. Зазвичай гепатотоксичність, спричинена флуконазолом, оборотна, а її прояви зникають після припинення терапії.

За пацієнтами, у яких при застосуванні флуконазолу спостерігаються відхилення результатів функціональних проб печінки, слід встановити ретельний нагляд щодо розвитку більш тяжкого ураження печінки.

Пацієнтів слід проінформувати про симптоми, що можуть свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, пості= йна нудота, блювання та жовтяниця). У такому випадку застосування флуконазолу слід негайно припинити та проконсультуват= ися з лікарем.

Серцево-суд= инна система. Деякі азоли, у тому числі й флуконазол= , асоціюються із подовженням інтервалу QТ на електрокардіограмі. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QТ та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу пірует при застосуванні <= span class=3DSpellE>флуконазолу. Такі повідомлення стосувалися пацієнтів = із тяжкими захворюваннями при поєднанні багатьох факторів ризику, такими як структурні захворювання серця, порушення електролітного обміну та одночасне застосування інших лікарських засобів, що впливають на інтервал QТ.

Флуконазолслід з обережністю застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку аритмій. Одночасне застосування разом із лікарськими засобами, що пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4, протипо= казане.

Галофантрин. Галофантрин= є субстратом ферменту CYP3А4 і пролонгує інтервал QTс при застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та флуконазолу не рекомендується.

Дерматологі= чні реакції. Під час зас= тосування флуконазолу рідко повідомлялося про розвиток таких ексфоліативних шкірних реакцій як синдром = Стівенса-Джонсона та синдром Лай= єлла. Пацієнти, хворі на СНІД, більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій п= ри застосуванні багатьох лікарських засобів. Якщо у пацієнта із поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипання, що можна пов’язати із застосуван= ням флуконазолу, подальше застосування препарату слід припинити. Якщо у пацієнта з інвазивною/системн= ою грибковою інфекцією з’являються висипання на шкірі, за його станом потрібно ретельно спостерігати, а у випадку розвитку бульозних<= /span> висипань або мультиформної= еритеми застосування флуконазолу слід припинити= .

Повідомлялося про медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).

Гіперчутливість. У рідкісних випадках повідомлялося = про розвиток анафілактичних реакцій.

Цитохром Р4= 50. Флуконазол<= /span> є потужним інгібітором ферменту CY= P2C9 та помірним інгібітором ферменту CYP3А4. Також флукона= зол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно застосовують флуконазол та препарати з вузьким терапевтичним вікном, що метаболізуються з участю CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4.

Терфенадин. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.

Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю= .

Жінки з репродуктивним потенціалом.<= /u>

Перед початком лікування пацієнтку потрібно проінформувати про потенційний ризик = для плода.

Після застосування одноразової дози слід витримати період виведення флуконазолу тривалістю приблизно 1 тиждень (що відпов= ідає 5–6 періодам напіввиведення) до настання вагітн= ості (див. розділ «Фармакокінетика»).

При більш тривалих курсах лікування жінкам з репродуктивним потенціалом рекомендується застосування контрацепції протягом усього періоду лікування та протягом 1 т= ижня після прийому останньої дози.

Вагітність.

Обсервацій= ні дослідження свідчать про підвищений ризик спонтанного аборту у жінок, = які отримували флуконазол протягом І та/або ІІ триместру вагітності, порівняно із жінками, які не приймали= флуконазол або отримували місцеві азоли у той самий період.=

Дані кіль= кох тисяч жінок, які отримували сукупну дозу ≤ 150 мг флуконазолу= у І триместрі вагітності, не свідч= ать про збільшення загального ризику виникнення= вад розвитку у плода. В одному великому обсерваційному когортному дослідженні = вплив перорального застосування флуконазолу у І триме= стрі вагітності асоціювався з невеликим підвищенням ризику розвитку порушень з б= оку опорно-рухового апарату, що відповідає приблизно 1 додатковому випадку= на 1000 жінок, які отримували сукупну терапевтичну дозу= ≤ 450 мг порівняно з жінками, які отримували місцеві азоли, і прибли= зно 4 додаткові випадки на 1000 жінок, які отримували кумулятивні дози понад= 450 мг. Відносний ризик становив 1,29 (95 % ДІ від 1,05 до 1,58) при перора= льному прийомі флуконазолу в дозі 150 мг та 1,98 (95 % ДІ від 1,23 до 3,17) при дозах понад 450 мг.

Наявні епідеміологічні дослідження = щодо розвитку вад серця при застосуванні флуконазолу= у період вагітності дають суперечливі результати. Однак = метааналіз 5 обсерваційних досліджень, що включали кілька тисяч вагітних жінок, які отримували флуконазол протягом І триместру вагітності, виявив підвищення ризику розвитку вад серця в 1,8-2 рази порівн= яно з тим, коли флуконазол не застосовували та/або використовували місцеві азоли.

Відомо про випадки вроджених вад розвитку у немовлят, матері яких отримували високі дози (від 400 до 800 мг/добу) флуконазолу у період вагітності протягом щонайменше 3 місяців при лікуванні кокцидіоїдомікозу. Вроджені вади, які спостерігалися = у цих дітей, включали брахіцефалію, дисплазію вушних раковин, надмірне збільшення переднього тім’ячка, викривлення стегна та променево-плечовий синостоз. Причинно-наслідковий зв’язок між застосуванням флукона= золу та вродженими вадами не встановлений.

Не слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткотривалі курси лікування флуконазолом у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.

Не слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування флуконазолом у п= еріод вагітності, за винятком лікування інфекцій, що потенційно загрожують життю.=

Період годування груддю.=

Флуконазол проникає у грудне молоко та досягає концентрації, подібної до рівня у плазмі крові. Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози флуконазолу, що становить 150 мг або менше.

Слід оцінити користь годування груддю для розвитку і здоров’я дитини, а також клінічну потребу матері у флу= коназолі і будь-які потенційні побічні ефекти флуконазолу або основного захворювання матері для дитини, яку годують груддю.

Годувати груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при застосуванні в= исоких доз флуконазолу.

Фертильність.

Флуконаз= ол не впли= вав на фертильність тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу флуконазолуна здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізм= ами не проводили.

Пацієнтів слід проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом під час застосування препарату. При розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

= ;

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати перорально.= Прийом препарату не залежить від вживання їжі. При необхідності застосування флуконазолу в дозі менше 200 мг слід застосовува= ти лікарські форми з можливістю отримання відповідного дозування.

Добова до= за флуконазолу залежить від виду та тяжкості грибкової інфекції. Для більшості випадків вагінального кандидоз= у достатньо разового застосування препарату. При необхідності багаторазового застосування препарату лікування інфекцій слід продовжувати до зникнення клінічних та лабораторних проявів активності грибкової інфекції. Недостатня тривалість лікування може пр= извести до відновлення активного інфекційного процесу.

Дорослі.

Криптокок= оз.

– Лікування криптококового менінгіту: навантажувальна доза становить 400 мг у перш= ий день. Підтримуюча доза – 200-400 мг 1 раз = на добу. Тривалість лікування зазвичай становить щонайменше 6-8 тижнів. При інфекціях, що загрожують життю, добову дозу можна збільшити до 800 мг.

– Підтримуюча терапія для попередження ре= цидиву криптококового менінгіту у пацієнтів з високим ризиком його розвитку: рекомендована доза препарату становить 200 мг 1 раз на добу протягом необмеженого часу.

Кокцидiо<= /span>ї<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman"'>домікоз. = Рекомендо= вана доза становить 200-400 мг 1 раз = на добу. Тривалість лікування становить 11-24 місяці або довше залежно від стану пацієнта. Для лікування деяких форм інфекції, а особливо для лікування менінгіту, може бу= ти доцільним застосування дози 800 мг на добу.

Інвазивні= канди= дози. Навантажувальна доза становить 800 мг у перш= ий день. Підтримуюча доза – 400 мг 1 раз = на добу. Зазвичай рекомендована тривалість лікування кандидемії становить 2 тижні після перших негативних результатів посіву крові та зникнення ознак і симптомів кандидемії.

Кандидоз слизових оболонок.<= /i>

– Канд= идоз ротоглотки: навантажувальна доза становить 200-= 400 мг у перший день, підтримуюча доза – 100-200 = мг 1 раз = на добу. Тривалість лікування становить 7-21 день (до досягнення ремісії), але може = бути збільшена для пацієнтів із тяжким імунодефіцитом.

– Канд= идоз стравоходу: навантажувальна доза становить 200-400 = мг у перш= ий день, підтримуюча доза – 100-200 мг 1 раз = на добу. Тривалість лікування становить 14-30 днів (до досягнення ремісії), але може бути збільшена для пацієнтів із тяжким імунодефіцитом.

– Канд= идурія: рекомендована доза становить 200-400 мг 1 раз = на добу протягом 7-21= днів. Для пацієнтів із тяжким імунодефіцитом тривалість лікування може бути збільшена.

– Хронічний атрофічний кандидоз: рекомендована доза становить 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів.

– Хронічний кандидоз шкіри та слизових оболонок: рекомендована доза становить 50‑100 = мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить до 28 днів, але може бути збільшена залеж= но від тяжкості та виду інфекції або при зниженні імунітету.

Попередження рецидиву кандидозу слизових оболонок у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які мають високий ризик його розвитку= .

– Канд= идоз ротоглотки, кандидоз стравоходу: рекомендована доза становить 100-200 мг 1 раз на добу або 2= 00 мг 3 рази на тиждень. Тривалість лікування є необмеженою для пацієнтів із пригніченим імуніте= том.

Профілактика кандидозних інфекцій у паціє= нтів із тривалою нейтропенією. Рекомендо= вана доза становить 200-400 мг 1 раз = на добу. Лікування с= лід розпочинати за кілька днів до очікуваного розвитку ней= тропенії та продовжувати протягом 7 днів після підвищення кількості = нейтрофілів понад 1000/мм³.

Генітальні канди= дози.

– Гострий вагінальний кандидоз, кандидозний баланіт: рекомендована доза становить 150 мг одноразово.

– Лікування та профілактика= рецидивуючих вагінальних кандидо= зів (4 або більше рецидивів захворювання на рік): рекомендована доза становить 150 мг 1 раз у 3 дні. Усього слід застосувати 3 дози (1-й де= нь, 4-й день та 7-й день). Після цього слід застосовувати підтримуючу дозу 150 мг 1 раз на тиждень протягом 6 місяців.

Дерматомікози.

– Мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз, кандидозні інфекції шкіри: рекомендована доза становить 150 = мг 1 раз на тиждень або 50 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 2-4 тижні. Лікування мікозу стоп може тривати до 6 тижнів.

– Різнобарвний лишай: рекомендована доза становить 300-400 = мг 1 раз на тиждень протягом 1-3 тижнів аб= о 50 мг на добу протягом 2-4 тижнів.

– Дерматофітний= оніхомікоз: рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Лікування слід продовжувати поки на місці інфікованого нігтя не виросте здоровий. Для відростання здорових нігтів на руках та на великих пальцях ніг зазвичай необхідно 3‑6 місяців та 6-12 місяців відповідно. Однак швидкість росту нігтів у пацієнтів може бути різною та залежати від віку. Після успішного лікування тривалих хронічних інфекцій форма нігтя іноді залишається зміненою.

Діти. Застосовувати лікарський засіб у ф= ормі капсул даній категорії пацієнтів можна тоді, коли діти здатні безпечно проковтнути капсулу, що зазвичай є можливим у віці від 5 років.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 400 мг.

Як і при аналогічних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічної та мікологічної відповіді. Препарат застосовувати 1 раз на добу= .

Дозування препарату дітям із порушеннями функції нирок наведено нижче. Фармакокінетика флуконазолу не досліджувалася у дітей із нирковою недостатністю.

Діти віком = від 12 років. Залежно від маси тіла та пубертатного розвитку лікарю слід оцінити, яка доза препарату (для дорослих чи для дітей) є оптимальною = для пацієнта. Клінічні дані свідчать про те, що у дітей кліренс флуконазолу є вищим порівняно з дорослими. Застосування доз 100, 200 та 400 мг дорослим та доз 3, 6 та 12 мг/кг 1 раз на добу дітям призводить до досягнення співставної системної експозиції.

Ефективність та безпека застосування флуконазолу для лікування генітальних = кандидозів у дітей не встановлені. Якщо існує нагальна потреба застосування препарату підліткам (віком від 12 до 17 років), слід застосовувати звичайні дози= для дорослих.

Діти віком = від 5 до 11 років.

Кандидози слизових оболонок: початкова доза становить 6 мг/кг/добу, підтримуюча доза – 3 мг/кг/добу. Початкову дозу можна застосовувати у перший день з метою швидшого досягнення рівноважної концентрації.

Інвазивні кандидози, криптококовий менінгіт: доза препарату становить 6-12= мг/кг 1 раз на добу залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Підтримуюча терапія для попередження рецидиву криптококового менінгіту у дітей із високим ризиком й= ого розвитку: доза препарату становить 6 мг/кг 1 раз на добу залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Профілактика кандидозів у пацієнтів з імунодефіцитом: доза препарату становить 3‑12 мг/кг 1 раз на добу залежно від вираженості та тривалості індукованої нейтропенії (див. дози для дорослих).
Пацієнти літнього віку.<= /i> = Дозу необхідно підбирати залежно від стану функції нирок (див. нижче).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Флуконазол виводиться з організму переважно із сечею у незміненому вигляді. При разовому застосуван= ні коригувати дозу флуконазолу не потрібно. Пацієн= там (включаючи дітей) із порушеннями функції нирок при необхідності багаторазов= ого застосування препарату у перший день лікування слід застосовувати початкову дозу 50-400 мг залежно від терапевтичних показа= нь. Після цього добову дозу (залежно від показання) слід розраховувати відповід= но до нижченаведеної таблиці:

Кліренс креатиніну (мл/хв)=

Відсоток від рекомендованої дози<= /span>

> 50

100 %

≤ 50 (без гемодіалізу)

50 %

Регулярний гемодіаліз

100 % після кожного гемодіалізу

Пацієнти, які перебувають на регулярному гемодіалізі, повинні отримувати 100 % рекомендованої дози після кожного гемодіалізу. У де= нь, коли гемодіаліз не проводиться, пацієнт повинен отримувати дозу, відкоригов= ану залежно від кліренсу креатиніну.=

Пацієнти із порушеннями функції печінки. Флуконазол слід застосов= увати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції печінки, оскільки інформації щодо застосування флуконазолу цій категорії пац= ієнтів недостатньо.

Діти. Застосовувати лікарський засі= б у формі капсул даній категорії пацієнтів можна тоді, коли діти здатні безпечно проковтнути капсулу, що зазвичай можливо у віці від 5 років.

= ;

= Передозування.

Симптоми: галюцина= ції та параноїдальна поведінка.

Лікування: симптоматичне (у тому числі промивання шлунка і підтримуюча терапія). Ф= луконазол виводиться в основному із сечею, тому форсований діурез може пришвидшити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує ріве= нь флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.

=

Побічні реакції.<= /span>

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реак= ції: головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, підвище= ння рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення = рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня лужн= ої фосфатази крові, висипання.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи: анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імун= ної системи: анафілаксі= я.

Метаболічні= та аліментарні розлади: зниження апетиту, гіпертригліце= ридемія, гіперхолестеринемія, гіпок= аліємія.

Психічні порушення: безсоння, сонливість.
З боку нерв= ової системи: головний біль, судоми, запаморочення, парестезія, порушення смаку, тремор.

З боку орга= нів слуху та вестибулярного апарату:= вертиго.

З боку серця: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу пірует, подовження інтервалу QT.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання, запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.

Гепатобіліарні розлади: <= /span>підвищення рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну, печінкова недостатність, гепатоцелюлярний<= /span> некроз, гепатит, гепатоцелюлярне ураження.

З боку шкір= и та підшкірної тканини: висипання, свербіж, медикаментозний дерматит, кропив’янка, підвищене потовиділення, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алопеція, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними проявами (DRESS).=

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.<= /i>

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, нездужанн= я, астенія, гарячка.

Діти. Частота та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних аналізів співставні з такими у дорослих.

Т= ермін придатності. 5 років.

Умови зберігання.= Зберігати = в оригінальній упаков= ці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Капсули № 1, № 2, № 3, № 4, №= 7, № 10 у блістері у коробці.<= /o:p>

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖ= ЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 61013, Харківська об= л., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Кліренс креатиніну (мл/хв)=	Відсоток від рекомендованої дози<= /span>
> 50	100 %
≤ 50 (без гемодіалізу)	50 %
Регулярний гемодіаліз	100 % після кожного гемодіалізу

ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування|вживанню|<= /span> лікарського засобу

Фармакологічні властивості= .

Побічні реакції.<= /span>

= для медичного застосування