міністерство охорони здоров’я україни

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРИКСТРА^Ò

(ARIXTRA^Ò)

Склад:

діюча речовина: фондапаринукс натрію;<= /p>

1 шприц (0,5 мл) містить 2,5 мг фондапаринуксу натрію;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид.

Лікарська форма. Розчин для ін’= єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: попередньо заповнений скляний шпр= иц, що містить п= розору або майже прозору, безбарвну рідину, що практично не містить видимих часток= .

Фармакотерапевтична = група. Антитромботичні засоби. Код АТХ В01А Х05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.=

Фондапаринукс є синтетичним селективним інгібіт= ором активованого фактора Х (Ха). Антитромботична активність фондапаринуксу є результатом селективного пригнічення фактора Ха, опосередкованого антитромб= іном III (АТ ІІІ). Вибірково зв’язуючись з АТ III, фондапаринукс потенціює (приблизно в 300 разів) початкову нейтралізацію фактора Ха антитромбіном II= I. Нейтралізація фактора Ха перериває ланцюг коагуляції в крові та інгібує як створення тромбіну, так і формування тромбів. Препарат не інактивує тромбін (активований фактор II) та не діє на тромбоцити.

У дозі 2,5 мг фондапаринукс не впливає на результати звичайних коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ), активований час згортання (АЧЗ) або протромбіновий час (ПЧ)/міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пла= змі крові, а також не змінює час кровотечі або фібринолітичну активність. Однак були отримані поодинокі повідомлення про збільшення аЧТЧ.

Фондапаринукс не вступає у перехресні реакції із сироваткою у хворих із індукованою гепарином тромбоцитопенією.

Фармакокінетика.

Всмоктування.=

Після підшкірного введення засіб швидко і повні= стю всмоктується (абсолютна біодоступність – 100 %). При одноразовому підшкірно= му введенні 2,5 мг фондапаринуксу молодим здоровим добровольцям максимальна концентрація у плазмі крові (середня     <= /span>С_max =3D 0,34 = мг/л) досягалася через 2 години після введення дози. Концентрація у плазмі крові,= що становить половину вищенаведеної максимальної концентрації, досягалася чере= з 25 хвилин після введення дози.

У здорових добровольців літнього віку фармакокінетика фондапаринуксу лінійна у діапазоні доз 2−8 мг підшкір= но. При введенні 1 раз на добу підшкірно стійка рівноважна концентрація у плазмі крові досягається через 3−4 дні при збільшенні в 1,3 раза значень С_max і = AUC<= /span> (площі під кривою).

Середні (коефіцієнт варіації – КВ, %) фармакокі= нетичні параметри фондапаринуксу у стані рівноваги у хворих, які перенесли операції= на кульшовому суглобі та застосовували фондапаринукс у дозі 2,5 мг один раз на добу, були: С_max– 0,39 мг/= л (31 %), Т_max – 2,8 год (18 %) і С_min– 0,14 мг/= л (56 %). У хворих літнього віку, які перенесли операції, пов’язані з переломом стегна, рівноважні концентрації фондапаринуксу були: С_max– 0,50 мг/= л (32&nbs= p;%), С_min– 0,19 мг/= л (58 %).

Розподіл.=

Об’єм розподілу обмежений і станови= ть 7−11 л. In vitro фондапаринукс значною мір= ою та специфічно зв’язується з білком АТ III, ступінь зв’язування залежить від концентрації препарату у плазмі крові (від 98,6 до 97,0 % в діапазоні концентрацій в= ід 0,5 до 2 мг/л). Зв’язування фондапаринуксу з іншими білками плазми крові, у тому числі з тромбоцитарним фактором IV, незначне.

Оскільки фондапаринукс не зв’язується значною мірою з іншими білками плазми крові, крім антитромбіну ІІІ, взаємодії з іншими лікарськими засобами шляхом витіснення зі зв’язку із білками не очікується.

Метаболізм.

Хоча повна оцінка не виконана, ознаки метаболі= зму фондапаринуксу і, зокрема, утворення активних метаболітів відсутні.

Фондапаринукс не пригнічує ферменти системи цитохрому CYP450s (CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3= A4) in vitro. Отже не очікується взаєм= одії фондапаринуксу з іншими лікарськими засобами на рівні пригнічення метаболізму, опосередкован= ого системою CYP, in vivo= .

Виведення.

Фондапаринукс виводиться головним чином нирками= у незміненому вигляді, у здорових добровольців – 64−77 %. Період напіввиведення (Т_1/2) становить приблизно 17 годин у молодих здорових добровольців і близько 21 години – у здорових добровольців літнього віку.

Особливі групи хворих.

Порушення функції нирок.

Порівняно із пацієнтами із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 80 мл/хв), плазмовий кліренс в 1,2−1,4 раза нижчий у пацієнтів із легкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну= від 50 до 80 мл/хв) і в середньому в 2 рази нижчий у пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну від 30 до 50&n= bsp;мл/хв). = При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) плазмовий кліренс приблизно в 5 разів нижчий, ніж у разі нормальної функції нирок. Відповідні= кінцеві періоди напіввиведення становили 29 годин при помірній та 72 години при тяж= кій нирковій недостатності. Аналогічний взаємозв’язок між кліренсом фондапаринуксу і ступенем тяжкості ниркової недостатності спостерігався при лікуванні пацієнтів з тромбозом глибоких вен.

Порушення функції печінки.

Відповідно до даних фармакокінетики, очікується= , що концентрація незв’язаного фондапаринуксу залишиться незміненою у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня, і тому змінювати дозу не потрібно. Після одно= разового підшкірного введення фондапаринуксу у хворих з помірною печінковою недостатністю (шкала Чайлда−П’ю, клас В) C_max і AUC загального (зв’язаного і незв’язаного)= фондапарин= уксу зменшувались на 22 % та 39 % відповідно порівняно з пацієнтами з нормальною= функцією печінки. Нижча концентрація фондапаринуксу у плазмі крові пояснюється зменш= еним зв’язуванням з АТ ІІІ, оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю концентрація     АТ ІІІ у плазмі крові є нижчою. Таким чином, результатом цього є збільшений нирковий кліренс фондапаринуксу.=

У пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня фармакокінетика фондапаринуксу не вивчалася (див. «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Діти.

Застосування фондапаринуксу дітям для запо= бігання венозних тромбоемболій або для лікування тромбозу поверхневих вен чи гострого коронарного синдрому (ГКС) у цій популяції не вивчалося.

Хворі літнього віку.

Функція нирок може знижуватися із віком, тому виведення фондапаринуксу у пацієнтів віком понад 75 років може погіршуватися. Після <= /span>ортопеди= чної операції загальний кліренс фондапаринуксу був приблизно в 1,2−1,4 ра= за нижчий у хворих віком понад 75 років порівняно з хворими віком до 65 років. Аналогічний взаємозв’= язок між к= ліренсом препарату і віком спостерігався при лікуванні хворих із тромбозом глибоких = вен.

Стать.

При корекції дози за масою не було виявлено розходжень у кінетиці у хворих чоловіків та жінок.

Раса.

Планові дослідження фармакокінетичних розходжен= ь не проводилися. Однак дослідження за участю здорових доровольців монголоїдної = раси не виявили розходжень у фармакокінетичному профілі порівняно з таким у здор= ових добровольців європеоїдної раси. Не спостерігалося розходжень у кліренсі препарату з плазми хворих негроїдної та європеоїдної рас, які перенесли ортопедичні операції.

Маса тіла.

Кліренс фондапаринуксу із плазми крові зростає = зі збільшенням маси тіла (на 9 % на кожні 10 кг маси тіла).

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після великих ортопедичних операцій на нижніх кінцівках, у тому числі при переломі стегна (включаючи подовжену профілактику), та операціях ендопротезування кульшового та колінного суглобів.

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після операцій на органах черевної порожнини, які мають високий ризик тромбоемболічних ускладнень, наприклад у пацієнтів після операції на черевн= ій порожнині у зв’язку з онкологічним захворюванням.

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів= з високим ризиком виникнення таких ускладнень у зв’язку з тривалим обмеженням рухливості у період гострої фази захворюванн= я, такої як= серцева недостатність та/або гострі респіраторні порушення, та/або гострі інфекційні або запальні захворювання.

Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у пацієнтів, яким не показане невідкладне (< 120 хв) інвазивне втручання (черезшк= ірне коронарне втручання – ЧКВ) (див. «Особливості застосування»).

Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента= ST у пацієнтів, які лікуються тромболітиками, або у тих, хто первинно не отримував інших форм реперфузійної терапії.

Протипоказання.

Встановлена алергія до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Активна клінічно значуща кровотеча. Гострий бактеріальний ендокардит. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/= хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Препарати, що можуть збільшувати ризик кровотеч= і, не слід застосовувати одночасно з Арикстрою^Ò, за винятком антаго= ністів вітаміну К, що застосовуються для лікування венозних тромбоемболій <= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Symbol; mso-ansi-language:UK'>(див. «Особливості застосування»). Якщо таке сумісне застосування є необхідним, = його слід проводити під ретельним контролем.

У результаті клінічних досліджень фондапаринуксу було доведено, що його сумісне застосування з пероральними антикоагулянтами (варфарином), антиагрегантами (ацетилсаліциловою кислотою), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикамом) і серцевими глікозидами (дигокси= ном) суттєво не впливає на фармакокінетику фондапаринуксу. Доза фондапаринуксу (10 мг), яку застосовува= ли у дослідженнях взаємодії, перевищувала дозу, рекомендовану для застосування за поточними показаннями.

Крім того, препарат не впливав ні на антикоагуляційну активність варфарину (за міжнародним нормалізованим співвідношенням = – МНС), ні на час кровотечі протягом лікування ацетилсаліциловою кислотою або піроксикамом, ні на фармакокінетику дигоксину у рівноважному стані.

Подальша терапія іншими антикоагулянтами.

Якщо необхідно почати подальше лікування гепарином або низькомолекулярн= им гепарином, першу ін’єкцію, як правил= о, роблять через один день після останньої ін’єкції фондапаринуксу.

Якщо необхідне подальше лікування антагоністом вітаміну К, терапію фондапаринуксом слід продовжувати до досягнення цільового значення МНС.

Особливості застосування.

Арикстру^® не слід застосовувати внутрішньом’язово.

Черезшкірне коронарне втручання та ризик виникнення тромбозу напрямного катетера.<= /o:p>

Для лікування хворих з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, яким проводиться первинне черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), застосовувати Арикстру^Ò до та під час проце= дури не рекомендується. Для лікування хворих з нестабільною стенокардією/інфаркт= ом міокарда без підйому сегмента ST із загрозливими для життя станами, що потребують термінової реваскуляризації, і яким проводиться непервинне черезшкірне коронарне втручання, застосовувати Арикстру^=
Ò як самост= ійний антикоагулянт до та під час цього втручання не рекомендується. До таких пацієнтів належать особи = із рефрактерною або рецидивуючою стенокардією, що супроводжується динамічними відхиленнями сегмента ST, серцевою недостатністю, загрозливою для жи= ття аритмією або гемодинамічною нестабільністю.

Пацієнтам із нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та інфарктом міокарда із підйомом сегмента S= T, яким показане непервинне ЧКВ, застосування фондапаринуксу як єдиного антикоагулянта під час ЧКВ не рекомендоване через підвищений ризик тромбозу напрямного катетера. <= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>Тому під час непервинного черезшкірного корона= рного втручання слід додатково застосовувати нефракціонований гепарин згідно зі стандартною практикою (див. інформацію про дози у розділі «Спосіб застосування та дози»).<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Кровотеча.

Арикстру^=
Ò, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю хворим із підвищеним ризик= ом виникнення кровотечі, зокрема з вродженими або набутими порушеннями системи згортання крові у формі кровотеч (наприклад, із кількістю тромбоцитів < 50000/мм³⁾, виразков= ою хворобою шлунка та кишечнику у фазі загострення, нещодавно перенесеним внутрішньочерепним крововиливом, нещодавнім хірургічним втручанням на голов= ному або спинному мозку або офтальмологічною операцією, а також пацієнтам особливих груп, інформацію про які див. нижче.<= /p>

Профілактика венозних тромбоемболій.

Препарати, що можуть підвищувати ризик виникне= ння кровотечі, не слід застосовувати сумісно із фондапаринуксом. До цих засобів належать дезирудин, фібринолітичні засоби, антагоністи рецепторів GP IІb/IIIa, гепарин, гепарин= оїди, низькомолекулярний гепарин (НМГ). Препарати, що можуть збільшувати ризик кровотечі, не слід застосовувати одночасно з Арикстрою^Ò, за винятком антагоністів вітаміну К, які застосовуються для лікування венозних тромбоемболій. У разі необхідності супутнього застосування антагоніс= та вітаміну К слід враховувати інформацію, наведену у розділі «Взаємодія з = іншими лікарськими засобами та інші види взаємод= ій». Інші антитромбоцитарні лікарські засоби (ацетилсаліцилову кислоту, дипіридамол, сульфінпіразон, тиклопідин або клопідогрел), а також нестероїдні протизап= альні препарати слід застосовувати з обережністю. Якщо таке сумісне застосування необхідне, його = слід проводити під ретельним контролем.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST та інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.

Арикстру^=
Ò слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які одночасно застосовую= ть інші препарати, що підвищують ризик кровотеч (такі як антагоністи рецепторі= в GР IIb/IIIа або тромболітики).

Епідуральна анестезія/люмбальна пункція.

При застосуванні Арикстри^Ò одночасно з проведе= нням епідуральної анестезії або люмбальної пункції у пацієнтів, яким показана обширна ортопедич= на операція, не можна виключати утворення появи епідуральних або спінальних гематом, що можуть спричинити тривалий або остаточний параліч. Ризик цих поодиноких явищ збільшується при застосуванні після операції постійних епідуральних катетер= ів або при одночасному введенні інших лікарських засобів, які впливають на гемостаз.

Хворі літнього віку.

Ризик виникнення кровотечі у хворих літнього віку вищий, ніж в інших хворих. Оскільки функція нирок зазвичай знижується з віком, у літніх пацієнтів виведення фондапаринуксу мо= же бути знижене, та, отже, експозиція препарату збільшена (див. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Тому Арикстру^Ò слід застосовувати з обережністю хворим літнього віку (див. «Спосіб застосування= та дози»).

Низька маса тіла.

Профілактика венозних тромбоемболій і лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента <= /span>ST та інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST<= /i> – у хворих, маса тіла яких нижче 50 кг, існує більший = ризик виникнення кровотечі. Елімінація фондапаринуксу знижується з масою тіла. Та= ким хворим Арикстру^Ò слід застосовувати з обережністю (див. «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність.

Фондапаринукс виводиться переважно нирками.

Профілактика венозних тромбоемболій. Пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв загрожує підвищений ризик виникнення кровотечі і венозних тромбоемболій, і лікувати їх слід з обережністю = (див. «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» і «Фармакологічні властивості. Фармакокінетик= а»). Клінічні дані щодо пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв обмежені.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST та інфаркт міокарда= з підйомом сегмента ST. = Клінічні дані щодо застосування фондапаринуксу у дозі 2,5 мг один раз на добу для лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмент= а ST та ін= фаркту міокарда з підйомом сегмента ST у хворих із кліренсом креатиніну в діапазон= і 20−30 мл/хв обмежені. Тому можливість застосування оцінюється з то= чки зору співвідношення ризик/користь (див. «Спосіб застосування та дози» та «П= ротипоказання»).

Тяжка печінкова недостатність.

Профілактика венозних тромбоемболій і лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента <= /span>ST та інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST<= /i>. Коригувати дозу фондапаринуксу немає необхідності. Однак препарат слід застосовувати з обережністю, зважаючи на збільшений ризик кровотечі у зв’язку з недостатністю факторів коагуляції у хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності (див. «Спосіб застосування та дози»).

Індукована гепарином тромбоцитопенія.

Фондапаринукс не зв’язується з фактором = IV тромбоцитів і перехр= есно не реагує із сироваткою пацієнтів, хворих на тромбоцитопенію типу ІІ, індуковану гепарином. Арикстру= ^Ò слід з обережністю застосовувати для лікування хворих на тромбоцитопенію, індукова= ну гепарином, в анамнезі. Ефективність та безпека застосування Арикстри= ^Ò для лікув= ання хворих з тромбоцитопенією типу II, індукованою гепарином, не вивчалися. Були отримані поодинокі повідомлення про розвиток індукованої гепарином тромбоци= топенії у хворих, які лікувалися фондапаринуксом. Зв’язок між лікуванням Арикстрою<= /span>^Ò та виникн= енням індукованої гепарином тромбоцитопенії на сьогодні не встановлений.

Алергія на латекс.

Захисний ковпачок на г= олці попередньо наповненого шприца містить гуму з висушеного натурального латекс= у, що може спричиняти алергічні реакції в осіб, чутливих до латексу.

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Клінічний досвід щодо застосування препарату вагітним жінкам на сьогодні обмежений. Досліджень на тваринах недостатньо для визначе= ння впливу на перебіг вагітності, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатал= ьний розвиток через обмежену експозицію. Тому Арикстру^{<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roma=
n";
mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-la=
nguage:
HU;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>Ò} не слід призначати вагітним жінкам, за винятком випадків, коли очікувана користь від застосування буде переважати потенційний ризик для плода.

Годування = груддю.

Арикстра^Ò екскретує= ться у молоко щурів, але невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко жінки. Протягом лікування препаратом годування груддю не рекомендується. Проте пероральне всмоктування препарату в організм дитини малоймовірне.=

Фертильність.

Немає даних щодо впливу фондапаринуксу на фертильність людини. У дослідженнях на тваринах вплив на фертильність не виявлений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем і викону= вати роботи, що потребують підвищеної уваги, не проводилися, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози.

Метод застосування.

Арикстра^=
Ò призначен= а для підшкірної або внутрішньовенної ін’єкції. Не застосовувати внутрішньом’язово.

Підшкірна ін’єкція.

Коли Арикстру^Òзастосовую= ть у формі глибокої підшкірної ін’єкції, хворий має перебувати у положенні лежач= и. Місцями введення повинні бути поперемінно ліва та права антеролатеральна або ліва та права постеролатеральна стінка живота. Щоб уникнути втрати препарат= у, не слід видаляти пухирець повітря з попередньо наповненого шприца перед ін<= /span>’єкцією. Голку слід вводити на всю довжину перпендикулярно у складку шкіри, затиснену між великим і вказівним пальцем; протягом введення складку шкіри необхідно тримати затисненою.

Арикстра^=
Ò призначен= а лише для застосування під контролем лікаря.

Підшкірну ін’єкцію вводити так само, як і у разі застосування класичного шприца.

Внутрішньовенна ін’єкція (лише перша доза при лікуванні хворих з інфарктом міокарда з підйо= мом сегмента ST).

Вводиться внутрішньовенно через наявну внутрішньовенну систему безпосер= едньо без розведення або з розведенням у невеликому об’ємі (25 або 50 мл) 0,9 % натрію хлориду. Щоб уникнути втрати препарату, не слід видаляти пухирець повітря з попередньо наповненого шприца перед ін’єкцією. Систему або катетер після ін’єкції слід добре промити 0,9 % розчином натрію хлориду для того, щоб упевнитись, що лікарський засіб був введений повністю. При розведенні Арикс= три^Ò 0,9 % роз= чином натрію хлориду введення слід проводити протягом 1−2 хвилини.

Перед застосуванням розчин для ін’єкцій необхід= но візуально контролювати щодо відсутності видимих часток і зміни забарвлення.=

Попередньо заповнені шприци АрикстриÒ були розр= облені із застосуванням автоматичної системи захисту голки для запобігання пошкодж= ень після ін’єкції преп= арату.

Будь-який невикористаний препарат або матеріал необхідно утилізувати згідно з законодавчими нормами.

Покрокова інструкція із застосування препарату Арикстра^®

1. Ретельно вимийте руки водою з мил= ом та висушіть їх рушником.

= ;

2. Витягніть шприц з упаковки і перекона= йтеся, що:

·   &nb= sp;     термін придатності препарату не закінчився,

·   &nb= sp;     розчин прозорий і безбарвний, а також не містить частинок,

·   &nb= sp;     шприц не був відкритий або пошкоджений.

=

3. Займіть комфортне положення сидячи або лежач= и.

Виберіть місце в нижній частині абдомінальної ділянки (живота), принаймні на 5 см нижче пупка (рисунок А).

Використовуйте по черзі ліву та праву сторону нижньої частини живота при проведенні кож= ної ін’єкції. Це допоможе зменшити неприємні відчуття у місці ін’єкції.<= /o:p>

Якщо проведення ін’єкції у нижню частину абдомінальної ділянки неможливе, зверніться за допомогою до медсестри або лікаря.

&nb= sp;

Рисунок А

4. Очистіть місце ін’єкції спиртовою серветкою.<= /p>

5. Зніміть ковпачок голки, спочатку повернувши його (рисунок В1)= , а потім потягнувши його по прямій лінії від корпусу шприца (рисунок В2).

Викиньте ковпачок голки.

Важлива примітка

Не торкайтеся голки та не допускайте, щоб голка торкалася будь-якої поверхні перед ін’єкцією.<= /o:p>

Це нормально, якщо Ви бачите невеликі бульбаш= ки повітря у цьому шприці. Не намаг= айтеся видалити ці бульбашки повітря перед проведенням ін’єкції – Ви можете втратити деяку частину препарату, якщо так зробите.

Рисунок В1



Рисунок В2

6. Обережно стисніть очищену шкіру, щоб утворилася складка. Утримуйте складку між велик= им та вказівним пальцем протягом усієї= ін’єкції (рисунок С).

Рисунок С

7. Міцно тримайте шприц кінчиками пальців.

Введіть голку на всю довж= ину під прямим кутом у складку шкіри.

(рисунок D).

Рисунок D

8. Введіть ВЕСЬ вміст = шприца, натискаючи на поршень до упору (рисунок Е).

Рисунок Е<= o:p>

9. Відпустіть поршень, і голка автоматично вийде зі шкіри та повернеться у захисний ковпачок, де б= уде закрита назавжди (рисунок F).

Рисунок F

Не викидайте використаний шприц у побутові відходи. Утилізуйте його згідно з інструкцією, яку Вам надав лікар або фармацевт.

Профілактика венозних тромбоемболій.

Обширні ортопедичні та абдомінальні втручання.

Рекомендована доза Арикстри^Ò для дорос= лих становить 2,5 мг 1 раз на добу після операції у формі підшкірної ін’єкції.<= o:p>

Початкову дозу вводити не раніше ніж через 6 годин після завершення операції за умови досягнення гемостазу.

Лікування слід проводити до зниження ризику розвитку тромбоемболії, зазвичай до переведення хворого на амбулаторне лікування, не менше 5−9 діб після операції. Досвід показує, що у хвор= их, які перенесли операцію з приводу перелому стегна, протягом більше ніж 9 діб існує ризик венозних тромбоембол= ій. Таким хворим рекомендується додаткове профілактичне застосування Арикстри^Ò терміном = до 24 діб.

Хворі з високим= ризиком виникнення тромбоемболічних ускладнень за результатами індивідуальної оцінки ризику= .

Рекомендована доза Арикстри^Ò становить= 2,5 мг 1 раз на добу у вигляді підшкірної ін’єкції. Тривалість лікування у такому випадку становить від 6 до 14 діб.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST.

Рекомендована доза Арикстри^Ò становить= 2,5 мг 1 раз на добу у вигляді підшкірної ін’єкції. Лікування слід розпочинати якнайшвидше після встановлення діагнозу і продовжувати щонайбільше 8 діб або до виписки пацієнта із лікарні= , якщо це відбудеться раніше.

Хворим, яким слід проводити черезшкірне коронар= не втручання у період лікування Арикстрою^Ò, слід застосовувати нефракціонований гепарин під час такого втручання, беручи до уваги потенцій= ний ризик виникнення кровотечі у пацієнта, включаючи час після введення останнь= ої дози фондапаринуксу (див. «Особливості застосування»). Час поновлення підшкірного застосування Арикстри^=
Ò після видалення катетера = визначають на основі клінічного стану пацієнта. У клінічному дослідженні щодо н= естабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST відновлення лікуван= ня Арикстрою^Ò було розп= очато не раніше ніж через 2 години після видалення катетера.

Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.

Рекомендована доза Арикстри^Ò становить= 2,5 мг 1 раз на добу. Першу дозу Арикстри^=
Ò вводять внутрішньовенно, наступні дози – шляхом підшкірної ін’єкції. Лікування слід розпочинати якнайшвидше п= ісля встановлення діагнозу і продовжувати щонайбільше 8 діб або до виписки паціє= нта із лікарні, якщо це відбудеться раніше.

Хворим, яким слід проводити не первинне черезшк= ірне коронарне втручання протягом лікування Арикстрою^Ò, слід застосовувати нефракціонований гепарин під час такого втручання, беручи до уваги потенцій= ний ризик виникнення кровотечі у пацієнта, включаючи час після введення останнь= ої дози фондапаринуксу (див. «Особливості застосування»). Час поновлення підшкірного застосування Арикстри^=
Ò після видалення катетера слід визначати на основі клінічного стану пацієнта. У клінічному дослідженні щодо нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST відновлення лікування Арикстрою^=
Ò було розпочато не раніше ніж через 3 години після видалення катетера.<= o:p>

Пацієнти, = яким призначено коронарне шунтування (КШ).

Пацієнтам з інфарктом міокарда із = підйомом сегмента ST або пацієнтам із нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підй= ому сегмента ST, яким призначено коронарне шунтування (КШ), по можливості не слід застосовувати фондапаринукс протягом 24 годин до хірургічного втручання, а поновити його введення можна через 48 годин після операції.

Особливі групи хворих. =

Діти.

Безпека та ефективність застосування Арикстри^Ò дітям не встановлені.

Профілактика = венозних тромбоемболій піс= ля хірургічного втручання.=

У разі хірургічного втручання слід суворо дотримуватися часу першої ін’єкції фондапаринуксу у пацієнтів віком ≥ 75 років та/або масою тіла < 50 кг, та/або із порушенням функції нирок із кліренсом креатиніну у діапазоні від 20 до 50 мл/хв.

Першу дозу фондапаринуксу слід вводити не раніше ніж через 6 годин після закриття хірургічної рани. Ін’єкцію не слід робити до встановлення гемостазу (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Пацієнти літнього віку (від 75 років).

Арикстру^=
Ò слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, оскільки з віком погіршується функція нирок (див. «Особливос= ті застосування»).

Пацієнти з масою тіла менше 50 = кг.

Профілактика венозних тромбоемболій і лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента <= /span>ST та інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST<= /i>. У пацієнтів з масою тіла менше 50 кг існує підвищени= й ризик розвитку кровотечі. В= иведення фондапаринуксу знижується зі зменшенням маси тіла. Таким пацієнтам фондапаринукс слід застосовувати з обережністю (див. «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність.

Профілактика венозних тромбоемболій. Пацієнтам <= /span>із легкими порушеннями функції нир= ок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв) змінювати дозу не потрібно.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну 20−50 мл= /хв за призначенням лікаря рекомендується застосовувати препарат у дозі 1,5 мг = на добу (див. «Особливості застосу= вання» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»)<= /span>.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв Арикстру^Ò застосову= вати не рекомендується.

Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без підйому сегмента ST та інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Арикстру^Ò протипоказано застосовувати для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв (див. «Протипоказання»). Коригувати дозу для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/= хв і більше не потрібно.

Порушення функції печінки.

Профілактика венозних тромбоемболій і лікування нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента <= /span>ST та інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST<= /i>. Не потрібно коригувати дозування для хворих з п= ечінковою недостатністю легкого та помірного ступеня. Хворим із тяжким ступенем печінкової недостатності Арикстру^=
Ò слід застосовувати з обережністю, оскільки ця група пацієнтів не досліджувалася (див. «Особливості застосування» та «Фармакологічні вла= стивості. Фармакокінетика»).

Діти.

Безпека та ефективність застосування Арикстри^Ò дітям = не встановлені.

Передозування.

Перевищення рекомендованих доз Арикстри<= sup>Ò може приз= вести до підви= щеного ризику виникнення кровотечі. Відомого антидоту до фондапаринуксу немає.

У разі передозування, що супроводжується геморагічними ускладненнями, слід припини= ти лікування та з’ясувати основну причину кровотечі. Слід розглянути питання про призначення відповідної терапії, такої як хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжої плазми крові, плазмаферез.<= /o:p>

Побічні реакції.

Найчастіше реєстровані серйозні небажані реакції при застосуванні фондапаринуксу – це геморагічні ускладнення (у різних ділянках, включаючи рідкісні випадки внутрішньочерепної/внутрішньомозкової та ретроперитонеальн= ої кровотечі) та анемія. Фондапаринукс слід з обережністю застосовувати пацієн= там із підвищеним ризиком виникнення кровотечі (див. «Особливості застосу= вання»).

Безпеку фондапаринуксу у дозі 2,5 мг вивчали у таких популяціях: <= /o:p>

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       3595 па= цієнтів після обширної ортопедичної операції на нижніх кінцівках, яким препарат застосовували протягом періоду до 9 днів;

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       327 пац= ієнтів після операції у зв’язку із переломом стегна, яких лікували протягом 3 тижнів після початкової профілактики протягом 1 тижня;

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       1407 пацієнтів після хірургічного втручання на черевній порожнині, яких лікували протягом періоду до 9 днів;

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       425 терапевтичних хворих із ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень, яких лікували протягом періоду до 14 днів;

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       10057 пацієнтів, які одержували лікування у зв’язку із гострим коронарним синдром= ом, що проявлявся нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без підйому сегмента ST;

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>-      =       6036 пацієнтів, які одержували лікування у зв’язку із гострим коронарним синдром= ом, що проявлявся інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST.

Наведені нижче побічні реакції представлені за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення класифікується як дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100,

< 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000), вкрай = поодинокі

(< 1/10000); побічні реакції зазначено у порядку зменше= ння серйозності; ці побічні реакції слід інтерпретувати із урахуванням хірургіч= ного і медичного контексту.

Система органів

Побічні явища у пацієнтів після обширних ортопедичних операцій на нижніх кінцівках та/або операції на черевній порожнині

Небажані реакції у терапевти= чних хворих

Інфекції та інвазії

Поодинокі: післяопераційні ранові інфекції.

Кров та лімфатична система<= /p>

Часті: післяопераційна кровотеча, анемія.

Нечасті: кровотеча =

(носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, кровохаркання, гематур= ія, гематома), тромбоцитопенія, пурпура, тромбоцитемія, поява аномальних тромбоцитів, порушення коагуляції.

Часті: кровотеча (гематома, гематурія, кровохаркання, кровотеча з ясен).

Нечасті: анемія.= =

Імунна система

Поодинокі: алергічні реакції (включаючи пооди= нокі

повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну/анафілактичну реакцію).

Поодинокі: алергічні реакції (включаючи пооди= нокі

повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну/анафілактич-ну реакцію).

Метаболізм та розлади травлення

Поодинокі: гіпокаліємія.

Нервова система

Поодинокі: тривога, сонливість, вертиго, запа= морочення, головний біль, сплутаність свідомості= .

Серцево-судинна система

Поодинокі: артеріальна гіпотензія.=

Дихальна система та органи грудної клітки

Поодинокі: задишка, кашель.=

Нечасті: задишка.

Травний тракт

Нечасті: нудота, блювання. =

Поодинокі: абдомінальний біль, диспепсія, гастрит, запор, діарея.

Гепатобіліарна система

Нечасті: збільшення рівня печінкових ферменті= в, порушення функціональних печінкових тестів.

Поодинокі: збільшення рівня білірубіну у сироватці крові.

Шкіра та підшкірні тканини<= /p>

Нечасті: висипання, свербіж.<= /span>

Нечасті: висипання, свербіж.

Загальні розлади та порушення у місці введенн= я

Нечасті: набряк, периферичний набряк, гарячка, виділення з рани.

Поодинокі: біль у грудях, підвищена втомлюван= ість, гіперемія, біль у ногах, набряк геніталій, відчуття припливів, втрата свідомості.

Нечасті: біль у грудях.

В інших дослідженнях або у період післяреєстраційного застосування зареєстровано рідкі = випадки внутрішньочерепної/внутрішньомозкової та ретроперитонеальної кровотечі.

Профіль небажаних явищ, зареєстрований у програмі досліджень лікування = гострого коронарного синдрому, узгоджується із небажаними реакціями на препарат, виявленими при застосуванні засобу для профілактики венозних тромбоембол= ій.

Кровотеча була часто зареєстрованим явищем у пацієнтів із нестабільною стенокардією/інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та інфарктом міокарда із підйомом сегмента = ST. Частота підтве= рджених великих кровотеч становила 2,1 % (фондапаринукс) і 4,1 % (еноксапарин) прот= ягом періоду до 9-го дня включно у досліджені фази ІІІ щодо нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда без підйому сегмента ST, а частота підтверджених тяжких кровотеч за модифікованими критеріями ТІМІ становила 1,1 % (фондапаринукс) і 1,4 % (гру= па контролю [нефракціонований гепарин/плацебо]) протягом періоду до 9-го дня включно у досліджені фази ІІІ щодо інфаркту міокарда із підйомом сегмента <= /span>ST.

У досліджені фази ІІІ щодо нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда б= ез підйому сегмента ST найбільш часто зареєстрованими негеморагічними небажаними явищами (зареєстрованими щонайменше у 1 % учасників групи фондапаринуксу) були голо= вний біль, біль у грудях і фібриляція передсердь.

У досліджені фази ІІІ за участю пацієнтів з інфарктом міокарда із підйо= мом сегмента ST найбільш часто зареєстрованими негеморагічними небажаними явищами (зареєстрованими щонайменше у 1 % учасників групи фондапаринуксу) були фібриляція передсердь, пірексія, біль у грудях, головний біль, шлуночкова тахікардія, блювання і артеріальна гіпотензія.

&nbs= p;

&nbs= p;

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакці= й

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик препарату. Медичних працівників просять повідомляти про підозрювані побічні реакції.=

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі нижче <= /a>25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.=

Арикстру^Ò не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження щодо суміснос= ті не проводилися.

Упаковка. По 10 попередньо заповнених шприців з автоматичною системою безпеки у картонній коробці.

<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'>

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник.

Аспен Нотер Дам де Бондевіль.

Місцезнаходження вир= обника та його адреса місця провадження діяльності.

1, рю де л’Аббае, 76960 Нотер Дам де Бондевіль, Франція.

5. Зніміть ковпачок голки, спочатку повернувши його (рисунок В1)= , а потім потягнувши його по прямій лінії від корпусу шприца (рисунок В2). Викиньте ковпачок голки. Важлива примітка Не торкайтеся голки та не допускайте, щоб голка торкалася будь-якої поверхні перед ін’єкцією.<= /o:p> Це нормально, якщо Ви бачите невеликі бульбаш= ки повітря у цьому шприці. Не намаг= айтеся видалити ці бульбашки повітря перед проведенням ін’єкції – Ви можете втратити деяку частину препарату, якщо так зробите.	Рисунок В1 Рисунок В2
6. Обережно стисніть очищену шкіру, щоб утворилася складка. Утримуйте складку між велик= им та вказівним пальцем протягом усієї= ін’єкції (рисунок С).	Рисунок С

7. Міцно тримайте шприц кінчиками пальців. Введіть голку на всю довж= ину під прямим кутом у складку шкіри. (рисунок D).	Рисунок D

8. Введіть ВЕСЬ вміст = шприца, натискаючи на поршень до упору (рисунок Е).
	Рисунок Е<= o:p>
9. Відпустіть поршень, і голка автоматично вийде зі шкіри та повернеться у захисний ковпачок, де б= уде закрита назавжди (рисунок F).
	Рисунок F

*Система органів*	*Побічні явища* у пацієнтів після обширних ортопедичних операцій на нижніх кінцівках та/або операції на черевній порожнині	*Небажані реакції у терапевти= чних хворих*
Інфекції та інвазії	Поодинокі: післяопераційні ранові інфекції.
Кров та лімфатична система<= /p>	Часті: післяопераційна кровотеча, анемія. Нечасті: кровотеча = (носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, кровохаркання, гематур= ія, гематома), тромбоцитопенія, пурпура, тромбоцитемія, поява аномальних тромбоцитів, порушення коагуляції.	Часті: кровотеча (гематома, гематурія, кровохаркання, кровотеча з ясен). Нечасті: анемія.= =
Імунна система	Поодинокі: алергічні реакції (включаючи пооди= нокі повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну/анафілактичну реакцію).	Поодинокі: алергічні реакції (включаючи пооди= нокі повідомлення про ангіоневротичний набряк, анафілактоїдну/анафілактич-ну реакцію).
Метаболізм та розлади травлення	Поодинокі: гіпокаліємія.
Нервова система	Поодинокі: тривога, сонливість, вертиго, запа= морочення, головний біль, сплутаність свідомості= .
Серцево-судинна система	Поодинокі: артеріальна гіпотензія.=
Дихальна система та органи грудної клітки	Поодинокі: задишка, кашель.=	Нечасті: задишка.
Травний тракт	Нечасті: нудота, блювання. = Поодинокі: абдомінальний біль, диспепсія, гастрит, запор, діарея.
Гепатобіліарна система	Нечасті: збільшення рівня печінкових ферменті= в, порушення функціональних печінкових тестів. Поодинокі: збільшення рівня білірубіну у сироватці крові.
Шкіра та підшкірні тканини<= /p>	Нечасті: висипання, свербіж.<= /span>	Нечасті: висипання, свербіж.
Загальні розлади та порушення у місці введенн= я	Нечасті: набряк, периферичний набряк, гарячка, виділення з рани. Поодинокі: біль у грудях, підвищена втомлюван= ість, гіперемія, біль у ногах, набряк геніталій, відчуття припливів, втрата свідомості.	Нечасті: біль у грудях.