ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

ДЖЕНАГРА^® 25

(GENAG RA 25)

ДЖЕНАГРА^® 50

(GENAGRA 50)

ДЖЕНАГРА^® 100

(GENAGRA 100)

Склад:

діюча речовина: силденафіл;

1 таблет= ка, вкрита плівковою оболонкою, містить силденафілу= (у формі силденафілу цитрату) 25 мг або 50 мг, або 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза, кальцію гідрофосфат, целюлоза мікро= кристалічна, натрію кроскармелоза, повідон (полівінілпіролідон К-30), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк очищений;

плівкова оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк очищений, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, барвник лак індигокармін (Е 132), лак хіноліновий жовтий (E 104).

<= /p>
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:= таблетки, вкриті плівковою оболонкою сіро-синього кольору з зеленим відтінком, у формі довгастого шестикутника, двоопуклі, з написом «G= ENOM» з одного боку та «25» або «50», або «100» з іншого боку.<= /p>
<= /p>
Фармакотерапевтична група.= Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТХ G04B E03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Силденафіл є препаратом для перорального застосування, призначеним для лікування еректильної дисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шл= яхом посилення притоку крові до пеніса.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладкої мускулатури каверно= зних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є потужним та селективн= им інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіес= терази 5-го типу (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад ц= ГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію мають периферичний характер. Силденафіл не чи= нить безпосередньої релаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилює розслаблюючу дію NO на дану тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібування силденафілом ФДЕ5 призводить до підвищення рівня цГМФ у каверно= зних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав потрібний фармакологі= чний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив на фармакодинаміку. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним до ФДЕ5,= що бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж еф= ект на ФДЕ6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до Ф= ДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селекти= вність силденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 – цАМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серце= вої скоротливості.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Силденафіл швидко абсорбується. Максимальні плазмові концентрації препарату досягаються протягом 30–120 хви= лин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41 = % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (в= ід 25 до 100 мг) показники AUC та С_max силденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.

При застосуванні силденафілу під ч= ас прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням T_{max<=
/sub>
до 60 хвилин і середнім зниженням C_max на 29 %.<=
/span>}

Розподіл. Середній рівноважний об’єм розпод= ілу (V_d) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після однократного перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить приблизно 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язування силденафілу та його головного N-десметил-метаболіту з білками плазми досягає 96 %, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл однократно в дозі 100 мг, через 90 хвили= н в еякуляті визначалося менше 0,0002 % (в середньому 188 нг) застосованої дози.

Біотрансформація. Метаболізм силденафілу здійснюєть= ся головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головн= ий шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюєт= ься шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту відносно ФД= Е5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять приблизно 40 % концентрації силденафілу у плазмі крові. N-деметильований метаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години= .

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період його напіввиведення тривалістю 3–5 го= дин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою з сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.= У здорових добровольців літнього = віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що зумовлю= вало підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18–45 років). У зв’язку із віковими відмінностями у зв’язуванн= і з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу становило приблизно 40 %.

Ниркова недостатність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Arial Unicode MS";mso-ansi-language:UK'> У добровольців із порушеннями фун= кції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та C_max N-деметильованого метаболіту підвищувалися на максимум 126 % та максим= ум 73 % відповідно порівняно з такими показниками у добровольців такого ж= віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну варіабельність= ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC та C_max у середньому на 100 % та 88 % відповідно порівняно із добровольцями такого ж віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та C_=
maxN-деметильованого метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацією Чайлда — П’ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %)= та C_max (47 %) порівняно з добровольцями такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася= .

Клініч= ні характеристики.

Показання.

Препарат рекомендується застосовув= ати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досяг= ти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого ак= ту.

Для ефективної дії препарату потрі= бне сексуальне збудження.

<= /p>
Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.=

Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту / циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензи= вний ефект нітратів.

Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотен= зії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Стани, за яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія та серцева недостатність тяжкого ступеня).

Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, незалежно від того, чи пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ= 5.

Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріал= ьний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), — оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгруп пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи 3А4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядн= ий шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижува= ти кліренс силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Дослідження in vivo. Популяційний фармакокінетичний ана= ліз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг.<= o:p>

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) і силденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищення C_max силденафілу на 300&nb= sp;% (у 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000 % (у 11 раз= ів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно = 200 нг/мл, порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосува= ння силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спе= ктр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огл= яду на ці фармакокінетичні дані одночасне застосування силденафілу та ритонавір= у не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); в будь-якому випад= ку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноваж= ну концентрацію (1200 мг тричі на добу), і силденафілу (100 мг разов= о) призводило до підвищення C_max силденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC) силденафілу на 210 %. Не виявлено впливу силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.=

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, помірного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігало= ся підвищення системної експозиції силденафілу на 182 % (АUC). У здорових= добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, С_max, T_max, константу швидкос= ті елімінації та подальший період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічн= ий інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні із силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців спричиняв підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення рівнів силденафілу у плазмі крові.

Однократне застосування антацидів (магнію гідроксиду / алюмінію гідроксиду) не впливало на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємо= дії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при = його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2= D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трицикліч= ні антидепресанти), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністів кальцію, антагоністі= в β-адренорецепторів або індуктор= ів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження з участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоніста ендотеліну босентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можл= иво, CYP2C19) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) і силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило = до зниження AUC та C_max силденафілу на 62,6 % та 55,4 % відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP3A4, як рифампін може призводити до більш вираженого зниження концентрації силденаф= ілу у плазмі крові.

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії із силденафілом.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби= .

Дослідження in vitro.

Силденафіл − слабкий інгібіт= ор ізоформ 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 цитохрому Р450 (ІК₅₀ > 150 мкмоль= ). Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату на кліренс субстратів= цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодії силденафілу і таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілі= н та дипіридамол.

Дослідження in vivo.

Оскільки відомо, що силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту / циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами окси= ду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Ріоцигуат. Доклінічні дослідження продемонстрували адитивний системний ефект зниження артеріального тиску, при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Клінічні досліджен= ня продемонстрували, що ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не спостерігалось позитивного клінічного ефекту від одночасного застосування інгібіторів ФДЕ5 з ріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосування ріоциг= уату з інгібітором ФДЕ5 (у тому числі силденафілом) (див. розділ «Протипоказання= »).

Одночасне застосування силденафілу= і блокатор= ів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії= у деяких схильних до цього пацієнтів, що найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. розділ «Спосіб застосув= ання та дози» та «Особливості застосування»). У ході досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силден= афіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовували одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута = при застосуванні доксазозину. У цих дослідженнях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у пол= оженні лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм р= т. ст. та 8/4 мм рт. ст. і середнє зниження артеріального тиску у положенні ст= оячи на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізац= ія стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося= про розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та переднепритомний стан, але без синкопе.=

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) і толбутамі= ду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються СYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кисл= оти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середніх максимальних рівнях етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори β-адренорецепторів, інгібі= тори АПФ, антагоністи ангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів і блокатори α-адренорецепторі= в. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положе= нні лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. За величиною це додаткове зниж= ення артеріального тиску було порівнянним із тим, що спостерігалося при застосув= анні лише силденафілу у здорових добровольців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру= та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на до= бу) призводило до підвищення AUC та C_max босентану (125 мг двіч= і на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно.

Застосування силденафіла разом з сакубітрилом/валсартаном було пов’язане зі значно більшим зниженням АТ порівняно із застосуванням сакубітрила/валсартана окремо. Тому слід з обережністю розпочинати застосування силденафілу пацієнтам, які отримують сакубітрил/валсартан.

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта і провести фізикальне обстеження д= ля діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. <= /i>Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл чинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким= та короткочасним зниженням артеріального тиску (див. розділ «Фармакодинаміка»)= . До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти із обструкцією вивідного тр= акту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія) і пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із про= явів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

Із сексуальною активністю пов’язан= ий певний ступінь ризику через можливість серцевого нападу. Отже, перш ніж розпочати курс будь-якого лікування порушень ерекції, лікар має перевірити = стан серцево-судинної системи пацієнта. Препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, не можна застосовувати пацієнтам, для яких сексуаль= на активність небажана.

Силденафіл потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпотензію, які за часом збігалися із застосуван= ням силденафілу. У більшості пацієнтів існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька виникло невдовзі після застосування силденафілу без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’яз= аний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому ч= ислі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) і пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Повідомлялося про випадки подовжен= ої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичною допомогою. За відсутності негайного лікування пріапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами = для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містять силденафіл (наприклад = «Ревацио»), чи з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не вивчалися. = Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Повідомлялося про розлади зору та випадки неартеріаль= ної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва, пов’язані із застосуванням силденафілу й інших інгібіторів ФДЕ5. Пацієнтів слід попередити, що у випад= ку раптового порушення зору застосовування препарату слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Одночасне застосування з ритонавіром. Одночасне застосування силденафілу= і ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторами α-адренорецепторів.

Пацієнтам, які застосовують блокат= ори альфа-адренорецепторів, застосовувати силденафіл слід з обережністю, оскіль= ки така комбінація може призвести до симптоматичної гіпотензії у деяких схильн= их до цього пацієнтів. Симптоматична гіпотензія зазвичай виникає протягом 4 годин після застосвання силденафілу. З метою мінімізації ризику розв= итку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 25 мг силденафілу (див. розділ «Спо= сіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у випадку появи сим= птомів ортостатичної гіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, що in vitro с= илденафіл потенціює антиагрегаційні ефекти натрію нітропрусиду. Немає жодної інформац= ії щодо безпечності застосування силденафілу пацієнтам із порушеннями згортання крові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосування силденафілу пацієнтам цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення кор= исті та ризиків.

Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцям= и не спостерігалося впливу на морфологію або рухомість сперматозоїдів (див. розд= іл «Фармакодинаміка»).

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосуван= ня інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат, та негайно звернутися за медичною допомогою у випадках раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлял= ося як про асоційовані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5. Визначити, чи = ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи з іншими фактора= ми, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами.= Лікарський засібчинить системну судинорозширювальну дію та може далі знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії одночасне застосування амлодипіну (5 мг аб= о 10 мг) і силденафілу (100 мг) перорал= ьно спостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 мм р= т. ст. та діастолічного – на 7 мм рт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом.<= /i> Застосування препарату не захищає= від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту в= ід захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Допоміжні речовини.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимос= ті галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбц= ії.

Ба= рвники індигокарм= ін та хіноліновий жовтий= , що входять до скл= аду лікарського засобу, можуть спричиняти алергі= чні реакції.

Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю.

Препарат не призначений для застосування жінкам.

= Здатність впливати на швидкість реакції при = керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Віагра® може мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізма= ми. Оскільки у ході клінічних досліджень застосування силденафілу повідомля= ли про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сі= дати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:AR-SA;mso-bidi-font-weight:bold'>

Лікарський засіб застосовують перорально.

Дорослі.

Рекомендована доза препарату стано= вить 50 мг та застосовується у разі необхідності, приблизно за 1 годину до стате= вого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільш= ити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 1= 00 мг. Максимальна рекомендована частота застосування препарату становить 1 ра= з на добу. При застосуванні препарату під час прийому їжі дія препарату може нас= тавати пізніше, ніж при його застосуванні натще.

Пацієнти літнього віку.

Необхідність у корекції дози для п= ацієнтів літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю.<= /i>

Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–= 80 мл/хв) рекомендована доза така ж, як рекомендується вище у розділі «Дорослі= ».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препар= ату при необхідності дозу можна збільшити поступово до 50 мг і 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендова= на доза препарату становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату при необхідності дозу можна збільшити до 50 мг і 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби.

Якщо пацієнти одночасно застосовую= ть інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно із силденафілом не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»), сл= ід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг.

З метою мінімізації можливого розв= итку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокатори α-адренорецепторів, їхній стан потрібно стабілізувати за допомогою блокаторів α-адренорецепторів до початку застосовування силденафілу. Т= акож слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та ін= ші види взаємодій»).

Діти. <= /span>

Препарат не показаний до застосування особами віком до 18 років.

Передозування.

У дослідженнях за участю здорових = добровольців під час застосування разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу у ниж= чих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовування силденафілу у дозі 200 мг не підвищувало ефективність, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, приливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідно= сті вдаються до звичайних підтримуючих заходів. Прискорення виведення силденафі= лу при гемодіалізі малоймовірне через високий ступінь зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутність елімінації силденафілу із сечею.

&= nbsp;

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як головний біль, припливи, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсія та затуманення зору.

Усі клініч= но значущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче за системами органів = та відповідно до класифікації частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1000 – < = 1/100) та рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000). У межах кожної групи за частотою побічні реакції наведено у порядку зменшення їх проявів.

Інфекційні та інвазивні захворювання.

Нечасто: риніт.

З боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.=

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзит= орна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органів зору.

Часто: порушення сприйн= яття кольору**, розлади зору, затьмарення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (га= ло) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.
Нечасто: запаморочення, д= звін у вухах.

Рідко: глухота.

З боку серця.

Нечасто: тахікардія, поси= лене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

З боку судин.

Часто: припливи крові до обличчя, приливи жару.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеність нос= а.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснен= ня у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсі= я.

Нечасто: гастроезофагеаль= на рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.=

Рідко: гіпестезія ротов= ої порожнини.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.<= /o:p>

Рідко: синдром Стівенса= — Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.<= /u>

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи.=

Нечасто: гематурія.<= /o:p>

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко:= кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерек= ція.

Загальні розлади та реакції у місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомляли лише під час дослідження після виходу силденафілу на ринок.

** Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Нижчезазначені явища спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень силденафілу; причинний взаємозв’язок не визначений. Повідомлення включали явища, що мали імовірний зв’язок із застосуванням препарату. Явища, які не були зазначені, були легкими та повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні розлади:= набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, атрі= овентрикулярна блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, зміни показників на ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку травного тракту: глосит, коліт, дисфагія, га= стрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи кр= ові та лімфатичної системи: анемія, лейкопені= я.

З боку метаболізм= у та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м’язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастен= ія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропив’янк= а, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліати= вний дерматит.

З боку органів чу= ття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітал= ьної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Після виходу силденафілу на ринок були ідентифіковані нижчезазначені побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно і повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок із впливом лікарського засобу. Ці явища були зазначені як через їх серйозність, частоту повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку, так і комбінацію= цих факторів.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища: повідомляли про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну та внутрішньоцеребральну кровотечу і легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У більшості пацієнтів були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомляли, що багато з цих явищ виникли під час або одразу після сексуальної активності і декілька явищ виникли відразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин= або днів після застосування силденафілу та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи ці явища пов’язані із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику або із комбінацією цих факторів чи= з іншими факторами.

З боку кровоносно= ї та лімфатичної систем: вазооклюзивний криз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування силденафілу для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодо серпоподібноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомляли частіше, = ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл з метою лікування еректильної дисфункції, є невідомим.

З боку нервової системи: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

З боку органів чуття.

Слух. Після виходу препаратів силденафілу на ринок повідомл= яли про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомляли про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакц= ій з боку органів слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосува= нням силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

Зір. Тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печія в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після вихо= ду препаратів силденафілу на ринок рідко повідомляли про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи остаточну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. У багатьох пацієнтів були наявні анатомічні або су= динні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зоров= ого нерва, включаючи такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 років, гіперте= нзія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, ч= и з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, чи з комбінацією цих = всіх факторів, чи з іншими факторами.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуван= ням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС= .

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 або 4 таблетки у блістері; по= 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Виробник.

Дженом Біотек Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника= та адреса місця провадження його діяльності.

Плот номер D-121, 122, 123, ЕмАйДіСі Малегаон, Тал. Сіннар, Насік 422103, штат Махараштра, Індія= .